Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/178/24 пров. № А/857/9618/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОнишкевича Т.В.,
суддівСудової-Хомюк Н.М., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій,
суддя у І інстанціїГригорук О.Б.,
час ухвалення рішенняне зазначено,
місце ухвалення рішенням. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення 18 березня 2024 року,
ВСТАНОВИВ :
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області) про відмову у проведенні перерахунку його пенсії у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) перерахувати позивачу пенсію на підставі поданої заяви від 20.11.2023, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи в Косівській центральній районній лікарні з 01.03.1986 по 16.02.2000.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 300/178/24 позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 24.11.2023 № 858 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи в Косівській центральній районній лікарні з 01.03.1986 по 16.02.2000.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 передбачено віднесення до переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, всіх незалежно від найменування посади, при тому, що диспечер з приймання викликів і передачі їх виїзним бригадам станції швидкої медичної допомоги є фельдшером (сестрою медичною), а тому в даному випадку підлягає зарахуванню до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи позивача в Косівській центральній районній лікарні з 01.03.1986 по 16.02.2000.
Оскільки спірним рішенням від 24.11.2023 № 858 період роботи з 01.03.1986 по 16.02.2000 не зараховано позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд дійшов до висновку, що для ефективного захисту у цій справі суду слід визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 24.11.2023 № 858 про відмову позивачу у перерахунку пенсії; зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи в Косівській центральній районній лікарні з 01.03.1986 по 16.02.2000; зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 20.11.2023 та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ в Запорізькій області, яке у своїй скарзі просило скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а рішення суду ґрунтується на неповно з`ясованих обставинах справи. При цьому зазначає, що посада диспетчера не передбачена номенклатурою спеціальностей середніх медичних працівників, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про атестацію середніх медичних працівників» №146 від 23.10.1991 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров`я України), а тому спірний період не може бути зарахований до спеціального стажу роботи позивача.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.07.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV з урахуванням страхового стажу 44 років 02 місяці 28 днів. Спеціальний страховий стаж, як працівника охорони здоров`я, враховано 22 роки 09 місяців 11 днів.
20.11.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про нарахувати та виплатити позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, згідно пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
ГУ ПФУ в Запорізькій області з урахуванням принципу екстериторіальності ьрозглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 24.11.2023 № 858 про відмову в перерахунку позивачу пенсії у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи.
Відповідно до вказаного рішення відповідачем зазначено, що згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , довідкою № 162 від 28.07.2023 позивач з 01.03.1986 по 16.02.2000 працював на посаді диспетчера Косівської центральної районної лікарні, з 17.02.2000 по 02.01.2000 працював у розпорядженні головного лікаря на станції швидкої медичної допомоги м. Косів (посада, на яку переведений не зазначена). Посада диспетчера не передбачена номенклатурою спеціальностей середніх медичних працівників, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України "Про атестацію середніх медичних працівників" № 146 від 23.10.1991 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров`я України).
Згідно запису № 5 трудової книжки позивача НОМЕР_1 позивач з 02.07.1985 зарахований на посаду фельдшера швидкої допомоги Косівської центральної районної лікарні.
Відповідно до запису № 6 трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 01.03.1986 переведений на посаду диспетчера швидкої невідкладної допомоги Косівської центральної районної лікарні (наказ від 03.03.1986).
Згідно з параграфом 7 наказу від 03.03.1986 № 14 наказано перевести на посаду диспетчера Косівської центральної районної лікарні фельдшера швидкої допомоги Косівської центральної районної лікарні ОСОБА_1 з 01.03.1986.
У відповідності до запису № 7 трудової книжки НОМЕР_1 позивач 17.02.2000 переведений в розпорядження головного санстанції швидкої медичної допомоги для використання по спеціальності на підставі наказу № 131 о/с від 07.12.1999 (наказ № 42 о/с від 17.02.2000).
Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 24.11.2023 № 858 про відмову в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як передбачено пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінет Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема Переліком від 04.11.1993 № 909.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік № 909).
Відповідно до розділу 2 "Охорона здоров`я" Переліку № 909 до вказаного переліку відносяться:
лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад);
аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії - фармацевти, асистенти фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборанти;
медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи; а також соціального захисту: інтернатні заклади для інвалідів, дітей-інвалідів і престарілих; медичні відділи протезних підприємств - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ (пункт 2 приміток Переліку № 909).
У примітці 3 до Переліку № 909 визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірним у цій справі є наявність/відсутність у позивача права на зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років працівнику освіти та право на отримання грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду роботи в Косівській центральній районній лікарні з 01.03.1986 по 16.02.2000.
До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР "Про державні пенсії", статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років. На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397, яка діяла на час роботи позивача, передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).
До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори.
Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено судом першої інстанції та відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач:
02.07.1985 зарахований на посаду фельдшера швидкої допомоги Косівської центральної районної лікарні (запис №5);
01.03.1986 переведений на посаду диспетчера швидкої невідкладної допомоги Косівської центральної районної лікарні (наказ від 03.03.1986) (запис №6);
17.02.2000 переведений в розпорядження головного санстанції швидкої медичної допомоги для використання по спеціальності на підставі наказу № 131 о/с від 07.12.1999 (наказ № 42 о/с від 17.02.2000) (запису № 7).
Відповідно до пункту 2.3. розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємства, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
При цьому суд першої інстанції підставно звернув увагу на те, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить недотримання роботодавцем пункту 2.3. розділу 2 Інструкції від 20.06.1974 № 162 у записі № 6 про переведення на посаду 01.03.1986 до видання наказу від 03.03.1986, оскільки відповідно до вимог Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу, а не до його видання.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
01.02.2024 до суду першої інстанції представником позивача подано заяви ОСОБА_2 , яка працювала на посаді лікаря швидкої медичної допомоги Косівської центральної районної лікарні від 22.01.2024 та ОСОБА_3 , який працював на посаді зав. гаража в Косівські центральній районні лікарні від 23.01.2024, відповідно до яких вони підтвердили, що позивач з 01.03.1986 по 16.02.2000 працював на посаді фельдшера-диспечера з приймання викликів і передачі їх виїзним бригадам швидкої медичної допомоги в Косівській центральній районні лікарні.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції слушно послався на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, у якій викладена правова позиція, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Таким чином апеляційний суд приходить висновку, що суд першої інстанції підставно зарахував позивачу до спеціального трудового стажу період його роботи в Косівській центральній районній лікарні з 01.03.1986 по 16.02.2000.
Отже доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 300/178/24 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Н. М. Судова-Хомюк І. М. Обрізко
