Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" березня 2024 р. Справа№ 910/6520/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача 1: Кологойда О.В. (ордер серія АІ №1327776 від 10.04.2023)
від позивача 2: Кологойда О.В. (ордер серія АІ № 1371361 від 10.04.2023)
від відповідача: Михалевич М.М. (довіреність від 30.12.2022 №01/01/07-1384/д)
розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА"
на рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2023
у справі №910/6520/23 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом 1. ОСОБА_1 ,
2. ОСОБА_2 ,
до Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА"
про стягнення 305 203, 54 грн,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (позивач-1) та ОСОБА_2 (позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахування заяви про уточнення вимог(а.с.91 т.1) до Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" про стягнення:
- на користь ОСОБА_1 138 101,14 грн, з яких: 33 304, 70 грн заборгованості з виплати дивідендів за 2018 рік, 66 248,95 грн. частини чистого прибутку за 2020 рік, 33 535,73 грн інфляційних втрат, 5 011,76 грн. 3% річних;
- та на користь ОСОБА_2 167 102,40 грн, з яких: 40 298,69 грн заборгованості з виплати дивідендів за 2018 рік, 80 161,24 грн частини чистого прибутку за 2020 рік, 40 578,24 грн інфляційних втрат, 6 064,23 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «УКPНAФТА» на користь ОСОБА_1 33 304,70 грн. заборгованості з виплати дивідендів за 2018 рік, 66 248, 95 грн. частини чистого прибутку за 2020 рік, 33 535, 73 грн. інфляційних втрат, 5 011,76 грн 3% річних, 12 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1 657,21 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ПАТ «УКPНAФТА» на користь ОСОБА_2 40 298, 69 грн. заборгованості з виплати дивідендів за 2018 рік, 80 161, 24 грн. частини чистого прибутку за 2020 рік, 40 578, 24 грн. інфляційних втрат, 6 064, 23 грн 3% річних, 12 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 2 005,23 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПАТ "УКPНAФТА" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2023, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, в разі відмови в задоволенні апеляційної скарги, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що:
1) органи управління ПАТ «Укрнафта» не приймали рішення про виплату дивідендів на 2018 рік частками;
2) ПАТ «Національний депозитарій України» вчинено протиправні дії, які полягають у відхиленні розпорядження ПАТ «Укрнафта» про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами;
3) зі змісту загальних зборів ПАТ «Укрнафта» від 18.05.2021 не вбачається волевиявлення товариства щодо спрямування частини прибутку для виплати акціонерам або ж для виплати та розподілу дивідендів між акціонерами;
4) суд помилково засовував положення ч. 1 ст. 172 ГК України та ст. 21 Закону України «Про державний бюджет»;
5) товариство може прийняти рішення про розподіл прибутку тільки після сплати всіх податкових зобов`язань;
6) матеріали справи не містять доказів того, що позивачі були акціонерами відповідача станом на 01.05 та 01.07 відповідного року, що з урахуванням можливості переходу прав власності на відповідні акції до інших акціонерів в протягом звітного року може призвести до подвійного стягнення з відповідача дивідендів;
7) розмір витрат на правову допомогу для кожного з позивачів є завищений та необґрунтованим ;
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.12.23 апеляційну скаргу у справі №910/6520/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 04.12.2023 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/6520/23 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.
Листом Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6520/23.
15.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6520/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/6520/23. Справу №910/6520/23 призначено до розгляду на 27.02.2024.
17.01.2024 від представника позивачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечував проти її задоволення з огляду на те, що викладені в ній твердження є безпідставними. Також заявлено про стягнення з відповідача на користь кожного з позивачів по 2500 грн. витрат на надання правової допомоги в апеляційній інстанції.
27.02.2024 судове засідання не відбулося, в зв`язку з відсутністю можливості авторизації в особистому кабінеті Електронного суду, в період з 10 год. 30 хв. до 14 год. 50 хв., що, в свою чергу, призвело до неможливості проведення технічної фіксації судових засідань, відповідно до Акту Північного апеляційного господарського суду щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 27.02.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 розгляд справи перенесено на 12.03.2024.
12.03.2024 у судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити задоволенні позовних вимог. Також просив зменшити витрати на послуги адвоката заявлені представником позивачів.
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
ЯК встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) є акціонерами ПАТ «Укрнафта» та власниками простих іменних акцій ПАТ «Укрнафта» 1000 шт. ( ОСОБА_1 ), 1210 шт. ( ОСОБА_2 ), що підтверджується виписками про стан рахунків в цінних паперах станом на 18.05.2021 та на 01.07.2021 (а.с. 15-17 т.1).
18 травня 2021 року відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», рішення яких оформлені протоколом № 31. До порядку денного яких, окрім інших, винесено 13-те питання про розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року та 17-те питання про розподіл прибутку товариства за підсумками 2018 року (а.с. 18-29 т.1).
Згідно протоколу № 31 від 18.05.2021 прийнято рішення по питанню 13 порядку денного: «Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Згідно протоколу № 31 від 18.05.2021 прийнято рішення по питанню 17 порядку денного: «Затвердити такий розмір та порядок розподілу прибутку товариства за 2018 рік: на виконання ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» направити на виплату дивідендів за простими акціями частину чистого прибутку в сумі 1 931 619 526, 20 грн, що складає 30% чистого прибутку товариства за 2018 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Решту чистого прибутку товариства за 2018 рік в сумі 4 506 581 473, 80 грн, що складає 70% чистого прибутку, направити на покриття накопиченого збитку. Затвердити загальний розмір дивідендів за простими акціями ПАТ «Укрнафта» за результатами 2018 року в сумі 1 931 619 526, 20 грн. Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, затвердити у розмірі 35,62 грн».
27.05.2021 відбулось засідання наглядової ради ПАТ «Укрнафта», рішення якої оформлене протоколом № 9/21 від 27.05.2021, згідно з Додатком № 1 до якого визначено дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів, особам, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» у 2018 році (а.с. 37,42 т.1).
Позивачі зазначають, що станом на день подання позову граничний строк для виплати дивідендів за 2018 рік (17.11.2021) та частини чистого прибутку за 2020 рік (01.07.2021) минув, але позивачі не отримали дивіденди за 2018 рік та частину чистого прибутку за 2020 рік.
ПАТ «Національний депозитарій України» листом № 53/09-2 від 28.01.2022 у відповідь на адвокатський запит представника позивачів про вих. № 1 від 21.01.2022 щодо підтвердження чи спростування інформації стосовно перерахування ПАТ «Укрнафта» дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік на користь акціонерів через депозитарну систему повідомив, що через депозитарну систему України не здійснювалася виплата акціонерам ПАТ «Укрнафта» дивідендів за 2018 рік та за 2020 рік, як це передбачено п. 5 р. 1 Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженим рішенням НКЦПФР від 12.04.2016 року № 391 (а.с. 63 т.1).
Депозитарною установою позивачів, з якою останніми укладено договір про обслуговування рахунку в цінних паперах, на якому обліковуються акції ПАТ «Укрнафта», є ПрАТ «Івекс Капітал».
Представник позивачів 21.04.2023 звернувся до ПрАТ «Івекс Капітал» з адвокатськими запитами вих. № 16, № 17 щодо надання інформації про отримання розпоряджень про виплату дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік від Центрального депозитарію (а.с. 64 т.1).
У відповідь ПрАТ «Івекс Капітал» листом за вих. № 25/04/23-1 від 25.04.2023 повідомило, що станом на поточну дату не отримувало від Центрального депозитарію ПАТ «НДУ» розпоряджень про виплату дивідендів особам, які мають право на отримання дивідендів за 2018 рік та частини прибутку за 2020 рік за акціями Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та грошових коштів для здійснення виплати акціонерам Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» дивідендів за 2018 рік та частини прибутку за 2020 рік на користь позивачів (а.с. 65, 66 т.1).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначають, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання з виплати позивачам, як акціонерам ПАТ «Укрнафта», дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік.
За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачами доведено, а відповідачем не спростовано факт порушення обов`язку з виплати дивідендів та частини чистого прибутку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера-власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику-акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:
1) участь в управлінні акціонерним товариством;
2) отримання дивідендів;
3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;
4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Пунктами 3.1 та 3.2 Статуту ПАТ «Укрнафта» (в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019, протокол №29 від 19.09.2019) (а.с.51-54 т.1) акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього статуту та вимог чинного законодавства України. Кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право, зокрема, на отримання дивідендів.
Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами (п.п. 6.1, 6.16 Статуту).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) є акціонерами ПАТ «Укрнафта» та власниками простих іменних акцій ПАТ «Укрнафта» 1000 шт. ( ОСОБА_1 ), 1210 шт. ( ОСОБА_2 ), що підтверджується виписками про стан рахунків в цінних паперах станом на 18.05.2021 та на 01.07.2021 (а.с. 15-17 т.1).
Вказане свідчить про те, що позивачі, як акціонери відповідача відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» мають право на отримання дивідендів.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
Пунктами 12, 15 та 27 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.
Пунктом 6.18 Статуту визначено, що дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.
Для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради товариства, передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою товариства (п.6.20 статуту).
Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства (ч. 3 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства").
Отже, у разі прийняття загальними зборами акціонерного товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.
Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.
Отже, задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за умови наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. В іншому випадку дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб`єкта господарювання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №910/12317/18 та 02.02.2023 у справі №910/10164/21.
При цьому, у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №910/15324/19, від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17 та від 30.08.2023 у справі №910/9326/22 викладено правовий висновок, відповідно до якого з прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у товариства виникає обов`язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк. Акціонер не зобов`язаний звертатись до товариства із заявою про виплату дивідендів, оскільки положеннями чинного законодавства такого обов`язку не встановлено.
Протокол № 31 від 18.05.2021 свідчить про те, що загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" по 17 питанню порядку денного прийнято рішення, яким вирішено: «Затвердити такий розмір та порядок розподілу прибутку товариства за 2018 рік: на виконання ч.5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» направити на виплату дивідендів за простими акціями частину чистого прибутку в сумі 1 931 619 526,20 грн, що складає 30 % чистого прибутку товариства за 2018 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Решту чистого прибутку товариства за 2018 рік в сумі 4 506 581 473,80 грн, що складає 70 % чистого прибутку, направити на покриття накопиченого збитку. (а.с.28 зворот т.1)
Затвердити загальний розмір дивідендів за простими акціями ПАТ «Укрнафта» за результатами 2018 року в сумі 1 931 619 526, 20 грн.
Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, затвердити у розмірі 35,62 грн».
Крім того, 27.05.2021 відбулось засідання наглядової ради ПАТ «Укрнафта», рішення якої оформлено протоколом № 9/21 від 27.05.2021, згідно з Додатком № 1 до якого визначено дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів, особам, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році.
Зокрема, визначено дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року - 11.06.2021.
Розмір нарахованих дивідендів (загальний розмір), що підлягають виплаті відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта» від 18.05.2021 - 1 931 619 526,20 грн. (а.с.42 т.1)
Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію - 35,62 грн (тридцять п`ять гривень 62 копійки).
Строк виплати дивідендів за підсумками 2018 року: дата початку строку виплати дивідендів - 15.06.2021; дата закінчення строку виплати дивідендів - 17.11.2021.
Спосіб виплати дивідендів - виплата дивідендів здійснюється через депозитарну систему України.
Таким чином, зміст рішення, яке містяться у протоколі № 31 від 18.05.2021 свідчить про те, що ПАТ «Укрнафта» прийняло на себе грошове зобов`язання здійснити виплату акціонерам дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2018 році у визначених наглядовою радою відповідача порядку та строки, тобто щодо виплати дивідендів за 2018 рік у розмірі 35,62 грн на 1 (одну) акцію у строк до 17.11.2021.
З урахуванням зазначеного, загальна сума дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПА "Укрнафта" за 2018 рік, яка мала бути виплачена ОСОБА_1 , виходячи з кількості належних їй акцій, становить 35 620,00 грн. (1000 акцій х 35, 62 грн), а ОСОБА_2 43 100,20 грн. (1210 акцій х 35, 62 грн).
Сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166)).
Вказане в сукупності свідчить про те, що відповідач прийняв на себе грошове зобов`язання здійснити виплату акціонерам дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2018 році у визначених наглядовою радою відповідача порядку та строки, тобто щодо виплати дивідендів за 2018 рік у розмірі 35,62 грн на 1 (одну) акцію у строк до 17.11.2021, що підтверджується рішенням засідання наглядової ради, яке оформлене протоколом №9/21 від 27.05.2021.
Проте, незважаючи на наявний у відповідача обов`язок, рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта», оформлене протоколом №31 від 18.05.2021, із виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у строк з 15.06.2021 по 17.11.2021 виконано не було, що відповідачем не заперечується.
Невиконання відповідачем обов`язку з виплати акціонерам дивідендів за 2018 рік у строку, визначених рішенням загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 розмірі та статтею 30 Закону України «Про акціонерні товариства» свідчить про порушення прав акціонерів ПАТ «Укрнафта» на отримання прибутку акціонерного товариства.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ «Укрнафта» дивідендів за 2018 рік в сумі на користь ОСОБА_1 у сумі 33 304,70 грн. та на користь ОСОБА_2 у сумі 40 298,69 грн. за вирахуванням 5% ПДФО та 1,5% військового збору, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані твердження скаржника про відсутність його вини у невиконанні вказаного зобов`язання, яке обґрунтоване тим, що депозитарій неправомірно відхиляв його розпорядження про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами та повернув на рахунки Товариства суму коштів, що призначались на виплату дивідендів, зокрема, позивачу.
З цього приводу судом першої інстанції вірно зазначено, що у спірних правовідносинах ПАТ "Національний депозитарій України" не є зобов`язаною особою перед акціонерами, а договірні відносини між відповідачем та третьою особою не впливають на вирішення даного спору. Виключно відповідач має зобов`язання щодо виплати дивідендів акціонерам, в інтересах яких подано позов у даній справі.
При цьому, невиконання договірних зобов`язань Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України", не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх обов`язків перед акціонерами, що встановлені чинним законодавством.
Поряд з цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/3376/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023, відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Укрнафта" до ПАТ "Національний депозитарій України" про:
- визнання неналежним виконання останнім умов договору про обслуговування випусків цінних паперів №ОВ-1962 від 15.11.2013 в частині невиконання розпоряджень Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами №01/01/13/05/02-02-2013 від 22.12.2021 шляхом його відхилення 23.12.2021 та 29.12.2021 та №01/01/13/05/02-02-262 від 11.02.2022 шляхом його відхилення 11.02.2022;
- зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" виконати зазначений договір шляхом прийняття від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" коштів у сумі 30072756,24 грн та 11538040,81 грн, необхідних для виконання вказаних розпоряджень;
- зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" виконати розпорядження №01/01/13/05/02-02-2013 від 22.12.2021 та №01/01/13/05/02-02-262 від 11.02.2022.
Тобто, судами підтверджено правомірність відмови ПАТ "Національний депозитарій України" виконати розпорядження відповідача.
Беручи до уваги те, що судовим рішенням у справі № 910/3376/22 встановлено факт надання ПАТ «Укрнафта» розпоряджень на виплату дивідендів за 2018 рік з порушенням норм чинного законодавства та умов договору про надання послуг з виплати доходів/сум погашення цінних паперів грошовими коштами, що має преюдиційне значення у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів з належного виконання зобов`язання щодо виплати дивідендів. Відтак відсутність вини у його порушенні відповідачем не доведено.
Щодо вимоги позивачів про стягнення з відповідача частини чистого прибутку за 2020 рік, слід зазначає наступне.
ПАТ «Укрнафта» є публічним акціонерним товариством, статутний капітал якого поділений на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства», п. 1.4 статуту ПАТ «Укрнафта»).
Статутний капітал ПАТ «Укрнафта» становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн (п. 5.1, 5.2 статуту).
Інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про те, що 27 114 256 акцій відповідача ПАТ «Укрнафта», тобто 50% плюс 1 акція належить Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше % акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства» управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 172 ГК України відносини, пов`язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України «Про управління об`єктами державної власності», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Частиною 1 статті 32 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
Згідно з пунктом 12 частини 2 статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.
18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта», на яких прийняті рішення, оформлені протоколом № 31.
За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема, питання №13 порядку денного: «Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства».
Зокрема, по питанню №13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення: «Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"».
Відповідно до абз. 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Тобто, саме загальні збори ПАТ «Укрнафта» в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021 про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що судом першої інстанції застосовано положення вказаної статті саме в контексті посилання на неї самого відповідача у рішення загальних зборів, оформлених протоколом №31 від 18.05.2021 з урахуванням його корпоративної структури.
Водночас, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані твердження відповідача про те, що позивачами не доведено того, що вони були акціонерами відповідача станом на 01.05 та 01.07 2021 року, з огляду на те, що останнім не доведено та не надано суду доказів на підтвердження протилежного, а також не підтверджено факту відчуження права власності на користь інших осіб протягом 2021 року.
Вказане в сукупності свідчить про те, що позивачі, як особи, що були акціонерами ПАТ «Укрнафта» станом на 01.07.2021, мають право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій.
В рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №640/18646/21 за позовом ПАТ «Укрнафта» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, зокрема про визнання протиправною бездіяльності Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови в поверненні надмірно сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3 268 749 760, 86 грн. шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн.) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн.), щодо відмови в поверненні (381 852 502,87 грн.) на рахунок ПАТ «Укрнафта» в установі банку, ПАТ «Укрнафта» наполягає на правильності розрахунку боргу перед Державою у розмірі 1 921 167 072,00 грн.
Таким чином, виплата на одну акцію становить 1 921 167 072,00 грн/27 114 256 акцій, що дорівнює 70,85450 грн.
Відтак, сума зобов`язання відповідача перед з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік на користь ОСОБА_1 становить 70 860 (1000 акцій х 70,85450 грн), а ОСОБА_2 85 740, 60 грн. (1210 акцій х 70,85450 грн).
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ «Укрнафта» дивідендів за 2018 рік в сумі на користь ОСОБА_1 у сумі 66 248,95 грн. та на користь ОСОБА_2 у сумі 80 161,24 грн. за вирахуванням 5% ПДФО та 1,5% військового збору, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до абз. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» частина чистого прибутку має бути сплачена до 1 липня року, що настає за звітним.
При цьому звітним роком у даному випадку є рік, за який підлягають нарахуванню та виплаті дивіденди, тобто у даному випадку це 2020 рік.
Доказів виплати позивачам, як акціонеру ПАТ «Укрнафта», частини чистого прибутку до 01.07.2021 матеріали справи не містять, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог і в частині стягнення з відповідача на користь позивачів заборгованість з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік в сумі 66 248,95 грн. на користь ОСОБА_1 та у сумі 80 161,24 грн. на користь ОСОБА_2 .
Окремо слід зауважити на тому, що згідно з затвердженим у протоколі наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" №9/21 від 27.05.2021 порядком виплати дивідендів, витрати, які виникають через необхідність перерахування дивідендів (сплата податків, зборів тощо), проводяться за рахунок суми нарахованих дивідендів, призначених до виплати відповідній особі, яка має право на їх отримання.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на необхідність врахування у спірних правовідносинах рішення Конституційного суду України від 27.07.2020 року № 3-р/2020, оскільки останнє не є подібним до спірних правовідносин.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для задоволення заявленого позову та стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" заборгованості у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такий розрахунок є арифметично вірним, з огляду на що з відповідача підлягають стягненню на корить:
- ОСОБА_1 : інфляційних втрат у сумі 10 397,61 грн за період з грудня 2021 року до березня 2023 року (включно), 3% річних у сумі 1 423,43 грн за період з 18.11.2021 по 21.04.2023, котрі нараховані на суму заборгованості з виплати дивідендів за 2018 рік, а також інфляційних втрат у сумі 23 138,12 грн за період з липня 2021 року до березня 2023 року (включно), 3% річних у сумі 3 588,33 грн за період з 02.07.2021 по 21.04.2023, котрі нараховані на суму заборгованості з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік;
- ОСОБА_2 інфляційних втрат у сумі 12 581,11 грн за період з грудня 2021 року до березня 2023 року (включно), 3% річних у сумі 1 722,35 грн за період з 18.11.2021 по 21.04.2023, котрі нараховані на суму заборгованості з виплати дивідендів за 2018 рік, а також інфляційних втрат у сумі 27 997,13 грн за період з липня 2021 року до березня 2023 року (включно), 3% річних у сумі 4 341,88 грн за період з 02.07.2021 по 21.04.2023, котрі нараховані на суму заборгованості з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, суд зазначає таке.
Також колегія суддів відхиляє як безпідставні твердження скаржника про те, що розмір витрат на правову допомогу для кожного з позивачів завищений з огляду на наступне.
Так, у розрахунках витрат на надання правової допомоги від 27.09.2023, що є актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с. 44-45 т.2) до укладених адвокатом з позивачами доказами, значиться, що адвокатом були надані такі види правничої допомоги на загальну суму по 13 059,39 грн кожному з позивачів:
- Збір, аналіз та оцінка доказів та матеріалів по справі - 2 години часу - 1000,00 грн;
- Усна консультація, визначення правової позиції по справі - 1 година - 500,00 грн;
- Складення і подання адвокатських запитів - 2 документа - 1000,00 грн;
- Складання та подання претензії - 1 документ - 1000,00 грн;
- Складання та подання позовної заяви - 1 документ - 2 500,00 грн;
- Складання та подання відповіді на відзив - 1 документ - 1000,00 грн;
- Складання та подання заяви про надання доказів понесених судових витрат та розрахунку - 2 документа - 2 000,00 грн;
- Участь у судових засіданнях - 4 судодні - 4 000,00 грн;
- Поштові витрати - 3 листи - 59,39 грн;
- Загалом - 13 059,39 грн.
При цьому відповідачем не обґрунтовано того, яким чином послуги зі «збору та оцінки доказів та матеріалів справи», «подання адвокатських запитів», «усної консультацію та визначення правової позиції у справі» дублюють, або входять до складу інших зазначених представником позивача витрат.
Дослідивши матеріали наявні у справі, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав належну оцінку доказам у справі та виніс законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищезазначене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надано, а тому погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/6520/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
Щодо вказаної представником позивачів у відзиві на апеляційну скаргу вимоги про стягнення з відповідача на користь кожного з позивачів по 2500 грн. витрат на надання правової допомоги в апеляційній інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження факту понесення вказаних витрат представником позивачів до матеріалів справи додані такі документи:
- копія договору про надання правової допомоги № 243-АО/2023 від 28.03.2023, укладеного позивачем-1 і АО «Інтеракціо» (а.с. 69 т.1);
- копію договору про надання правової допомоги № 244-АО/2023 від 28.03.2023, укладений між відповідачем-2 та АО «Інтеракціо» (а.с. 71 зворот т.1);
- додаток № 1 до вказаних договорів, яким є тарифи за послуги з надання правової допомоги (а.с.71 т.1 );
- розрахунки витрат на надання правової допомоги, що є актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.01.2024 (а.с.44-45 т.2);
- ордери на надання правничої (правової) допомоги позивачу-1 та позивачу-2 (а.с. 68 т.2);
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Кологойди О.В. (а.с.68 т.2)
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Ці критерії колегія суддів застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Відповідачем під час розгляду судом справи не було подано заяви про зменшення розміру адвокатських витрат.
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Колегією суддів враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.
У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У розрахунках витрат на надання правової допомоги (а.с.44-45 т.2), що є актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.01.2024 зазначено, що до вартості витрат включено:
- Усна консультація, визначення правової позиції по справі - 1 година - 500,00 грн;
- Складання та подання відзиву на апеляційну скаргу - 1000,00 грн (із розрахунку 2000 грн. х коефіцієнт 0,5);
- Участь у судових засіданнях - 1 судодень - 1 000,00 грн (із розрахунку 2000 грн. х коефіцієнт 0,5).
Колегія суддів зазначає, що за виключенням участі у судових засіданнях, види робіт (послуг), які наведені у актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), по суті, охоплюються діями адвоката, які вчиняються при підготовці позовної заяви та розгляді справи судом першої інстанції, з огляду на те, що доводи апеляційної скарги фактично дублюють відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, а поданий представником від імені двох позивачів відзив на апеляційну скаргу за суттю і змістом є майже ідентичним з наданою до суду першої відповіддю на відзив.
Крім того, апеляційна скарга має малий об`єм, у ній не наведені нові докази, які підлягають дослідженню, з огляду на що вартість є неспівмірною з фактично наданим обсягом юридичної допомоги.
При цьому, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, її нескладність та незначний обсяг доказів, які підлягають дослідженню та були подані сторонами, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає заявлений відповідачем до стягнення з позивача розмір адвокатських витрат не пропорційним до предмета спору, таким, що не відповідає критеріям розумності їх розміру, дійсності та необхідності їх понесення (у заявленому розмірі), у зв`язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1100 грн. на користь кожного з позивачів
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/6520/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/6520/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКPНAФТА» (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1100 (одну тисячу сто) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКPНAФТА» (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1100 (одну тисячу сто) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
7. Матеріали справи №910/6520/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 18.03.2024
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко
