Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2756/24 Справа № 190/2733/23 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Канурної О.Д.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Керімової Бандюкової Л.К.
розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів приміщенніДніпровського апеляційногосуду апеляційнускаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лагунов Павло Валерійович, на ухвалу П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі №190/2733/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третій відділ Кам`янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні(суддя першої інстанції Фирса Ю.В.), -
В С Т А Н О В И В:
У грудні2023року заявник ОСОБА_1 звернувся до П`ятихатськогорайонного судуДніпропетровської області із заявою про встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні, заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третій відділ Кам`янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 21 липня 2007 року було укладено шлюб, в якому народились двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2013 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розірвано.
24 грудня 2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено шлюб, в якому народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З моменту одруження ОСОБА_1 проживає разом із дружиною та двома її дітьми від першого шлюбу, а з 2018 року з трьома дітьми та дружиною. Рідний батько ОСОБА_9 та ОСОБА_10 аліментів на утримання дітей не сплачує, в інший спосіб матеріально дітей не підтримує, а ОСОБА_2 з грудня 2018 року не працює, доглядаючи за новонародженим сином ОСОБА_11 , та з грудня 2018 року джерел доходів, окрім соціальних виплат, вона не мала та досі не має.
Заявник зазначає, що матеріальне утримання дружини та трьох дітей він взяв на себе. З часу одруження ОСОБА_1 до його мобілізації до лав ЗСУ опікувався інтересами і потребами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , брав участь у їх вихованні, слідкував за здоров`ям та забезпечував необхідний розвиток.
В період 2016-2017 років ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність, протягом травня-вересня 2018 року працював у Регіональній філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», в період з 2020 по лютий 2022 року працював у Польщі водієм вантажівки.
Після призову на військову службу 01 березня 2022 року заробітна плата ОСОБА_1 зараховувалась на його карткові рахунки, а картки, з яких здійснюється доступ до рахунків, фізично знаходяться у дружини, яка витрачає кошти, зокрема, на утримання всіх трьох дітей.
Неповнолітні ОСОБА_12 , та ОСОБА_6 отримують необхідні догляд та освіту. ОСОБА_5 з вересня 2023 року навчається у КЗО «Криворізький ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Дніпропетровської обласної ради, а ОСОБА_6 навчається у ліцеї «Тріумф» П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області. Обидва хлопці утримуються за рахунок коштів заявника, мають успіхи у навчанні, займаються спортом, мають відзнаки та нагороди, позитивно характеризуються керівництвом навчальних закладів.
Також заявник зазначає, що він, як вітчим, повністю взяв на себе обов`язок з утримання неповнолітніх пасинків, а ця заява ним подається з метою реалізації ним права на звільнення з військової служби на підставі абз.12 п підпункту г) п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».
Заявник просив встановити факт перебування неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні вітчима ОСОБА_1 ,
Ухвалою П`ятихатського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від29грудня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі № 190/2733/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третій відділ Кам`янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні.
Роз`яснено заявнику, що він має право звернутися до суду із позовною заявою в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2023року, заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лагунов П.В., 11 січня 2024 року подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2023 року та направити справу для продовження розгляду судом першої інстанції, обґрунтовуючи це тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
Заявник ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність публічно-правового спору щодо проходження заявником військової служби в лавах ЗСУ, застосувавши приписи ст. 19 КАС України, де юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служи.
Однак ОСОБА_1 не ініціював своє звільнення з військової служби та відповідного рапорту керівництву не подавав, у зв`язку із чим у нього відсутні підстави для звернення до адміністративного суду для захисту свого права на звільнення.
Також є необґрунтованим і застосування судом першої інстанції правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, що стосувалось визначення юрисдикції справ зі встановлення факту, що має юридичне значення, що не стосується заявлених ОСОБА_1 вимог.
Таким чином, з огляду на відсутність підстав та предмету (індивідуального акту, дій або бездіяльності суб`єкту владних повноважень) для публічно-правового спору щодо порушення права ОСОБА_1 на звільнення з військової служби в ЗСУ, висновок суду про зв`язок встановленого юридичного факту за заявою ОСОБА_1 із подальшим вирішенням спору про право є припущенням, не підтвердженим доказами та є передчасним.
На думку ОСОБА_1 , порушення норм процесуального права полягає в тому, що посилання суду першої інстанції на те, що заявлена ОСОБА_1 вимога, враховуючи її мету, пов`язана з доведенням існування підстав для визнання за заявником певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існування та припиненням, суперечить визначенню окремого провадження, наведеному у ч.1 ст. 293 ЦПК України. Встановлення судом юридичного факту перебування на утриманні ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей має значення для створення умов здійснення ним особистого немайнового права, передбаченого ст. 312 ЦК України, тобто права на вибір і зміну роду занять, яким охоплюється і право на звільнення з військової служби у лавах ЗСУ. Зазначена мета відповідає завданням окремого провадження.
Також заявник відзначає, що відповідно до ч.1 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного), встановлення адміністративними судами юридичних фактів в порядку, передбаченому КАС України, не здійснюється, тому заявник вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2024 року виділені матеріали оскарження ухвали було витребувано з суду першої інстанції.
20 січня 2024 року матеріали оскарження ухвали надійшли до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року відкрито провадження у даній справі та надано сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
Копію ухвали направлено сторонам у справі засобами поштового зв`язку 06 лютого 2024 року (а.с.154).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 призначено до розгляду в загальному порядку на 06 березня 2024 року о 13 год. 50 хв.
Копію ухвали про призначення справи до розгляду та виклик в судове засідання сторонам направлено поштою 20 лютого 2024 року, до електронних кабінетів учасників справи 20 лютого 2024 року, які є доставленими того ж дня та на електронну пошту представника заявника, які є доставленими 20 лютого 2024 року (а.с.156,157).
В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 06 березня 2024 року заявник ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (а.с. 157).
В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 06 березня 2024 року заінтересована особа ОСОБА_2 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 158).
В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 06 березня 2024 року заінтересована особа ОСОБА_3 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 159).
В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 06 березня 2024 року представник заінтересованої особи - третього відділуКам`янського районноготериторіального центрукомплектування тасоціальної підтримки не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 160).
Заслухавши головуючогосуддю,вислухавши поясненняпредставника заявника адвокатаЛагунова П.В.,дослідивши матеріалисправи,перевіривши доводиапеляційної скарги,апеляційний судвважає,що апеляційнаскарга ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат ЛагуновПавло Валерійович підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є,зокрема,порушення нормпроцесуального правачи неправильнезастосування нормматеріального права,які призвелидо постановленняпомилкової ухвали.
Відмовляючи відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні, суд першої інстанції послався на те, що за своїм предметом та можливими правовими наслідками, такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою.
Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України. окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративнихсудів поширюєтьсяна справиу публічно-правовихспорах,зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративногосудочинства Українипередбачено,що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 2частини 1статті 315ЦПК Українипередбачено,що судрозглядає справипро встановленняфакту: перебування фізичної особи на утриманні.
Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини шостоїстатті 294 ЦПК України,якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Верховний Суд в аналізі застосування частини шостоїстатті 294 ЦПК Українивиходить з того, що залишити без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, у зв`язку із встановленням існування спору про право можливо виключно у тому разі, якщо виявлений спір можливо вирішити саме в порядку цивільного судочинства.
Якщо ж такий спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства.
Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22березня 2023року у справі N 290/289/22-ц, провадження N 61-13369св22.
Враховуючи викладене вище, Дніпровський апеляційний суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лагунов Павло Валерійович, задовольнити.
Ухвалу Пятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2023 року скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська
О.В. Халаджи
Повний текст судового рішення складений 11 березня 2024 року
Суддя: О.Д.Канурна
