Справа № 190/2733/23

Провадження №2-о/190/110/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2023 року м.П`ятихатки

Суддя П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області Фирса Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третій відділ Кам`янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні.

В обґрунтування заяви зазначив, що він 24 грудня 2016 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , яка має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, від шлюбу у них народився спільний син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рідний батько дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання дітей не сплачує, будь-яким іншим чином матеріально їх не утримує. Матеріальне утримання дружини, їх сина та дітей дружини від першого шлюбу він взяв на себе. Наразі він проходить військову службу за призовом під час мобілізації. Встановлення заявленого факту дозволить йому реалізувати право на звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», так як військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, можуть бути звільнені з військової служби у зв`язку з перебуванням на їх утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. У зв`язку з чим, просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ознайомившись із матеріалами заяви, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, приходжу до висновку, що у відкритті провадження за заявою слід відмовити за наступних підстав

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц Верховний Суд вказав, що при визначенні юрисдикції спору суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду та в аналізі застосування частини шостої статті 294 ЦПК України слід виходити з того, що залишити без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, у зв`язку із встановленням існування спору про право можливо виключно у тому разі, якщо виявлений спір можливо вирішити саме в порядку цивільного судочинства. Якщо ж такий спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України).

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №712/5476/19 (пункт 47)).

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч. 1 ст. 2 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу»). Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби належать до юрисдикції адміністративних судів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі №362/643/21 (пункти 49-50)).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

За змістом підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

У даній справі ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту перебування у нього на утриманні двох дітей віком до 18 років з метою (згідно з доводами заяви у порядку окремого провадження) звільнення від подальшого проходження військової служби в Збройних Силах України.

Тобто, заявлена вимога, враховуючи її мету, пов`язана з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за заявником певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою.

З урахуванням наведеного, вважаю, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин наявні підстави для відмови у відкритті провадження, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Виходячи з вимог ст.7 Закону України "Про судовий збір", оскільки судом відмовлено у відкритті провадження, суд вважає необхідним повернути заявнику судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок, сплачений за подання вказаної заяви.

Керуючись ст. 186, 258-261, 353-354 ЦПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір" , суддя

у х в а л и л а:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі № 190/2733/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третій відділ Кам`янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні.

Роз`яснити заявнику, що він має право звернутися до суду із позовною заявою в порядку адміністративного судочинства.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн. відповідно до платіжної інструкції 0.0.3369497233.1 від 19.12.2023 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Фирса