ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року

м. Київ

Справа № 202/716/22

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/1084/23

Провадження № 51 - 5296 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 у режимі

відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022046660000005 від 04 січня 2022 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпра, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 296 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого - адвоката ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня

2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 296 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

09 грудня 2021 року о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_6 в кабінеті лікаря-невропатолога № 201 КНП «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 13, під час словесного конфлікту з лікарем ОСОБА_8 виражався нецензурною лайкою. Для припинення конфлікту медична сестра ОСОБА_9 , яка перебувала в кабінеті, зробила зауваження ОСОБА_6 та запропонувала йому почекати в коридорі, на що останній штовхнув медсестру і вона вдарилася спиною об двері. Лікар

ОСОБА_8 для припинення таких дій ОСОБА_6 намагався взяти його за руки. У цей час ОСОБА_6 умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки і виражаючи явну неповагу до суспільства та оточуючих осіб, з особливо зухвалістю завдав ОСОБА_8 один удар кулаком правої руки в область обличчя, заподіявши потерпілому фізичного болю. У подальшому

ОСОБА_6 , не реагуючи на зауваження працівників лікарні, завдав ОСОБА_8 один удар правою ногою в підколінну ямку лівого коліна, від якого потерпілий, втративши рівновагу, впав та під час падіння вдарився головою об кут стіни, в результаті чого отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що в діях ОСОБА_6 не вбачається хуліганства, оскільки потерпілий сам ображав

ОСОБА_6 нецензурною лайкою, виштовхав його з кабінета і відмовив у прийомі, а тілесні ушкодження потерпілий отримав не від удару ОСОБА_6 , а при падінні, тому дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ст. 296 ч.1 КК України неправильно. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в ухвалі не навів обґрунтованих відповідей на всі доводи сторони захисту. Крім того, указує на порушення прав ОСОБА_6 , оскільки суд апеляційної інстанції в судовому засіданні 31 травня 2023 року відмовив у наданні йому достатнього часу для ознайомлення з доповненнями до апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 .

Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом доказами.

Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 обґрунтовано послався на такі докази.

Сам ОСОБА_6 у суді не заперечував, що 09 грудня 2021 року в приміщенні лікарні він мав конфлікт з лікарем ОСОБА_8 з приводу прийому, в ході якого лікар отримав травми.

Потерпілий ОСОБА_8 у суді надав показання про обставини вчинення ОСОБА_6 хуліганських дій і отримання ним тілесних ушкоджень. Потерпілий пояснив, що ОСОБА_6 прийшов на прийом з направленням на іншу дату і його попросили почекати в коридорі, оскільки в цей час був запис хворої на прийом. Зазначив, що ОСОБА_10 не залишив кабінет, почав сперечатися і погрожувати, медична сестра ОСОБА_9 відкрила двері, щоб ОСОБА_6 залишив кабінет, на що останній її штовхнув та вдарив. Він намагався заспокоїти ОСОБА_6 , проте той вдарив його кулаком в обличчя. Коли він повідомив, що викликано працівників поліції, ОСОБА_6 ногою вдарив його під коліно, від чого він впав, вдарився головою і втратив свідомість. Внаслідок дій ОСОБА_6 у нього був струс головного мозку, у зв`язку з чим прийом хворих в день події він вже не здійснював.

Свідок ОСОБА_9 у суді надала показання, які аналогічні показанням потерпілого. Крім того, зазначила, що на місці події були також інші працівники лікарні, які намагалися затримати ОСОБА_6 , проте той втік.

Свідок ОСОБА_11 , яка була очевидцем подій, у суді розповіла про обставини конфлікту між лікарем ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_12 у суді підтвердила, що внаслідок дій ОСОБА_6 її підлеглий лікар ОСОБА_8 припинив прийом хворих, які були записані на прийом в день події.

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку: - на дані, які містяться в протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення ОСОБА_8 від 09 грудня 2021 року; - на дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 09 грудня 2021 року з фототаблицею до нього; - на дані, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_8 від 06 січня 2022 року з фототаблицею до нього; - на дані, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 від 13 січня 2022 року з фототаблицею до нього; - на висновок судово-медичної експертизи від 18 січня 2022 року № 154е про виявлені у потерпілого ОСОБА_8 тілесні ушкодження, їх кількість, характер, механізм утворення та тяжкість. Відповідно до вказаного висновку судово-медичної експертизи локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у

ОСОБА_8 в області голови та лівої половини обличчя не суперечить механізму їх утворення, на який вказує потерпілий в ході проведення слідчого експерименту за його участю.

Суди першої та апеляційної інстанцій належно перевірили версію сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не вчиняв хуліганства, конфлікт розпочав ОСОБА_8 , а ОСОБА_6 лише захищався, обґрунтовано не погодилися з такою версією, спростувавши її сукупністю досліджених доказів.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Отже, для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Така правова позиція щодо кримінально-правової оцінки діяння, кваліфікованого судом за ст. 296 КК України, міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 288/1158/16-к).

Суд першої інстанції врахував мотиви і мету дій ОСОБА_6 , характер дій кожного з учасників конфлікту, порушення ОСОБА_6 громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у вчиненні протиправних дій у приміщенні лікарні в присутності людей, які працювали та виконували свої професійні обов`язки. Суд також врахував агресивну поведінку ОСОБА_6 та безпідставність вчинюваних ним дій і заначив, що це свідчить про прагнення ОСОБА_6 показати зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб. Крім того, суд вказав на наявність в діях ОСОБА_6 такої обов`язкової ознаки хуліганства як особлива зухвалість, оскільки грубе порушення громадського порядку супроводжувалось насильством із заподіянням ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, внаслідок чого останній був вимушений залишити своє робоче місце, чим було порушено нормальну діяльність КНП «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради, а саме припинено прийом громадян, записаних на прийом 09 грудня

2021 року до ОСОБА_8 . З такими висновками суду першої інстанції обґрунтовано погодився апеляційний суд.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 296 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого

ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в ній доводи про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги захисника про відсутність в діях ОСОБА_6 хуліганства, суд апеляційної інстанції зазначив, що 09 грудня 2021 року в приміщенні лікарні ОСОБА_6 вчинив саме хуліганські дії, оскільки його дії грубо порушили громадський порядок у лікувальному закладі, були вчиненні в присутності працівників лікарні, які виконували свої професійні обов`язки, супроводжувались особливою зухвалістю та неповагою до оточуючих, заподіянням тілесних ушкоджень лікарю ОСОБА_8 , внаслідок яких був припинений прийом хворих і порушено роботу установи.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення апеляційним судом прав

ОСОБА_6 є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційне провадження було відкрито і апеляційний розгляд здійснювався за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , в якій вона просила скасувати вирок суду першої інстанції, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України.

30 травня 2023 року захисник ОСОБА_7 подала до апеляційного суду доповнення до своєї апеляційної скарги в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , в якій, не змінюючи вимоги апеляційної скарги, більш детально розкрила підстави для скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 .

Згідно з журналом судового засідання від 31 травня 2023 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься в підсистемі відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, обвинувачений

ОСОБА_6 заявив клопотання про ознайомлення з доповненнями до апеляційної скарги його захисника. Апеляційний суд задовольнив зазначене клопотання, оголосив технічну перерву з метою ознайомлення ОСОБА_6 з доповненнями до апеляційної скарги захисника, надання йому копії цього доповнення та погодження позиції із захисником ОСОБА_7 під час конфіденційного спілкування. Після поновлення апеляційного розгляду ОСОБА_6 заявив клопотання про відкладення судового засідання з метою надання йому більше часу для ознайомлення з доповненнями до апеляційної скарги його захисника. Водночас обвинувачений не зазначив, що саме йому не зрозуміло в доповненнях до апеляційної скарги захисника, та не обґрунтував для чого саме йому необхідно додатковий час.

Апеляційний суд розглянув зазначене клопотання та обґрунтовано відмовив у його задоволенні, продовживши апеляційний розгляд, в ході якого обвинувачений ОСОБА_6 надав пояснення щодо апеляційної скарги його захисника, виступив у судових дебатах і з останнім словом, не вказуючи при цьому про незрозумілість доповнень до апеляційної скарги захисника.

За таких обставин, у даному конкретному випадку суд апеляційної інстанції, відмовивши обвинуваченому ОСОБА_6 у відкладенні судового засідання, не допустив порушення його прав.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня

2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3