Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 160/10220/20
адміністративне провадження № К/990/6195/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 (головуючий суддя Врона В.А.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 (головуючий суддя Баранник Н.П., судді Малиш Н.І., Щербак А.А.)
у справі № 160/10220/20
за позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"
до Покровської міської ради Дніпропетровської області
про визнання протиправним та скасування рішення
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат») звернулося до суду з позовом до Покровської міської ради Дніпропетровської області (далі - ПМР), у якому просило визнати протиправним та нечинним рішення ПМР 59 сесії 7 скликання від 31.07.2020 № 19 «Про проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки».
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021, у задоволенні позову відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
3.1. 24.02.2005 згідно розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації від 27.12.2006 №№172/1-р-05 між Нікопольською райдержадміністрацією (орендодавець) та АТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого передано в оренду земельні ділянки, розташовані на території Кіровської, Менжинської, Покровської, Чкалівської, Шолохівської сільських рад: на території Кіровської сільської ради - земельні ділянки загальною площею 15,2771 га; на території Менжинської сільської ради - земельні ділянки загальною площею 1843,0097 га; на території Покровської сільської ради - земельні ділянки загальною площею 5406,6002 га; на території Чкалівської сільської: ради - земельні ділянки загальною площею 786,0065 га; на території Шолохівської сільської ради - земельні ділянки загальною площею 234,0551 га (землі державної власності території Нікопольського району).
3.2. Відповідно до п. 2.1 договору, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 8284,9486 га, в тому числі і земельна ділянка кадастровий номер 1222987000:01:450.0001, площею 218,6324 га (п. 1.1. Договору).
3.3. Відповідно до п. 3.1. договору земельна ділянка надана в оренду строком на 49 років, починаючи з 01.10.2006 по 31.12.2054.
3.4. 31.07.2020 Покровською міською радою Дніпропетровської області прийнято рішення №19 від 31.07.2020 "Про проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки", яким міська рада вирішила провести нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1222987000:01:450:0001, площею 218,6324 га, код класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, та надано дозвіл виконавчому комітету Покровської міської ради на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1222987000:01:450:0001, площею 218,6324 га в межах об`єднаної територіальної громади м. Покров Дніпропетровської області.
3.5. Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його нечинним.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, оскільки нормативна грошова оцінка земель Шолоховської сільської ради не проводилась, це унеможливило правильне визначення розміру орендної плати відповідно до норм Податкового кодексу України, відтак відповідачем правомірно прийнято оскаржене рішення. Спростовуючи доводи позивача щодо відсутності повноважень у органу місцевого самоврядування розпоряджатися землями державної власності, суди вказали на помилкове ототожнення позивачем понять «розпорядження землями» та здійснення «заходів із землеустрою». Вказано на прийняття оскарженого рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений земельним законодавством.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021, ухваливши нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
5.1. Вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Позивач вказує на прийняття рішення органу місцевого самоврядування без дотримання вимог статті 47 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», про що відсутній висновок Верховного Суду.
5.2. Скаржник зазначає, що відповідачем не доведено жодними доказами права на проведення нормативної грошової оцінки. Натомість стверджує про перебування спірної земельної ділянки на території Нікопольського району.
5.3. На переконання АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без застосування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №461/8220/13-а, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/7868/13, від 17.12.2019 у справі №1940/1662/18, від 29.04.2020 у справі №161/6580/16-а, від 10.04.2020 у справі №615/1182/15-а, від 25.09.2018 у справі №428/7176/14-а, від 10.06.2021 у справі №823/902/17, від 27.11.2018 у справі №826/2507/18, за якими рішення щодо нормативної грошової оцінки повинні прийматись із дотриманням процедури Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV). Відтак, оскаржене рішення прийнято без дотримання вимог Закону № 1160-IV, а тому порушено процедуру його прийняття.
5.4. Стверджує, що розгляд справи не міг розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження. Вказав на безпідставне зупинення судом першої інстанції провадження у справі.
6. У відзиві на касаційну скаргу ПМР просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 - без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Надаючи оцінку доводам скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми статті 47 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», зокрема, з приводу прийняття проекту рішення, щодо якого відсутній висновок постійної комісії або наявний негативний висновок, колегія суддів виходить з такого.
9. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інших законів України визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.
10. Положенням статті 47 цього ж Закону визначено, що питання про відкликання депутата місцевої ради може бути порушено повторно у порядку, встановленому цим Законом, у будь-який час.
11. Зміст цієї норми права, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, не стосується спірних правовідносин та не містить положень, які б стосувались постійних комісій рад.
12. Натомість, правове регулювання постійних комісій закріплено в статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
13. Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету (частина 1 статті 47 Закону №280/97-ВР.
14. Відповідно до частини 4 статті 47 Закону №280/97-ВР постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
15. Частиною 10 цієї ж статті Закону передбачено, що за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
16. Рекомендації постійних комісій підлягають обов`язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк (частина 11 статті 47 Закону №280/97-ВР).
17. Постійна комісія для вивчення питань, розробки проектів рішень ради може створювати підготовчі комісії і робочі групи з залученням представників громадськості, вчених і спеціалістів. Питання, які належать до відання кількох постійних комісій, можуть за ініціативою комісій, а також за дорученням ради, її голови, відповідно заступника голови районної у місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради розглядатися постійними комісіями спільно. Висновки і рекомендації, прийняті постійними комісіями на їх спільних засіданнях, підписуються головами відповідних постійних комісій.
18. Поряд з цим, згідно зі статтею 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
19. Відповідно до пункту 11 статті 46 Закону №280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
20. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону №280/97-ВР).
21. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (пункти 34-35 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР).
22. Позивач зазначає, що проект спірного рішення на засіданні постійної комісії 27.07.2020 не підтримано, запропоновано перенести розгляд із запрошенням юриста.
23. Згідно висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №359/11291/15-а, від 11.12.2018 у справі №296/12002/13-а, від 22.10.2020 у справі №296/3212/16-а, висновки і рекомендації постійних комісій ради не носять обов`язкового характеру, не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії), а тому попередній розгляд питання на засіданні комісії для надання попереднього висновку чи рекомендацій не є обов`язковим в розумінні Закону.
24. Застосовуючи вказані висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржене рішення не може бути визнано протиправним та скасовано на зазначених скаржником підставах.
25. Щодо права на проведення нормативної грошової оцінки, Суд зазначає таке.
26. Відповідно до статті 1 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» від 05.02.2015 № 157-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад.
27. Статтею 5 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» ініціаторами добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути: 1) сільський, селищний, міський голова; 2) не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради; 3) члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; 4) органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади).
28. Статтею 8-2 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» врегульований порядок підготовки проекту рішення про добровільне приєднання до об`єднаної територіальної громади.
29. При цьому, пунктом 3-1 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» визнано такими, що є спроможними об`єднаними територіальними громадами для випадків, передбачених статтями 8 - 8-3 цього Закону, територіальні громади міст республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення. Приєднання територіальних громад сіл, селищ до територіальних громад міст республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення є виключно добровільним та відбувається за рішенням усіх відповідних місцевих рад.
30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.11.2018 Покровською міською радою прийнято рішення №1 «Про добровільне приєднання Шолохівської сільської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області (сіл Шолохове, Миронівка, Ульянівка) до територіальної громади міста Покров Дніпропетровської області». Відповідно до вказаного рішення Шолоховську сільську територіальну громаду Нікопольського району Дніпропетровської області (сіл Шолохове, Миронівка, Улянівка) приєднано до територіальної громади міста Покров Дніпропетровської області.
31. Варто відзначити, що згідно з пунктом 7-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №280/97-ВР до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.
32. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 709-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області» визначено, що до складу Покровської територіальної громади входять Покровська, Шолоховська (Нікопольський район) територіальні громади з адміністративним центром у м. Покров.
33. Відтак, правильним є висновок судів, що земельна ділянка кадастровий номер 1222987000:01:450:0001, площею 218,6324 га, яка перебуває в оренді АТ «Покровський гірничо збагачувальний комбінат» знаходиться на території Покровської міської ради Дніпропетровської області.
34. На підтвердження цих даних відповідачем надано довідку з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 24.10.2019 №32-4-0.171-4719/180-19, видану Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
35. Згідно з частиною 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.
36. Частинами 1-3 статті 201 Земельного кодексу України передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
37. Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 №1378-IV (далі - Закон №1378-IV) визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; рентний дохід - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки.
38. За частиною 5 статті 5 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
39. Статтею 289.1. Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації визначеного відповідно до законодавства.
40. Статтею 13 Закону №1378-IV визначені випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок, зокрема нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
41. За вимогами частини 1 статті 15 Закону №1378-IV підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
42. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (стаття 18 Закону №1378-IV).
43. Статтею 6 Закону №1378-IV закріплено, що суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок.
44. За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.
45. Зі встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 1222987000:01:450:0001, площею 218,6324 га, орендована позивачем знаходилася на землях, які входили до складу Шолоховської сільської ради, а на час вирішення спору - на території Покровської міської ради Дніпропетровської області, орендна плата за вказану земельну ділянку сплачується до міського бюджету міста Покров.
46. Також встановлено, що нормативна грошова оцінка земель Шолоховської сільської ради не проводилась, що, у свою чергу, унеможливлює правильне визначення розміру орендної плати відповідно до норм Податкового кодексу України.
47. Відтак, у відповідача у межах визначених повноважень були підстави для прийняття оскарженого рішення.
48. Доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду є безпідставними та необґрунтованими.
49. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №461/8220/13-а, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/7868/13, від 17.12.2019 у справі №1940/1662/18, від 29.04.2020 у справі №161/6580/16-а, від 10.04.2020 у справі №615/1182/15-а, від 25.09.2018 у справі №428/7176/14-а, від 10.06.2021 у справі №823/902/17, на висновки яких посилається АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», предметом оскарження були рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які мають правову природу нормативно-правових актів регуляторного характеру.
50. У справі, що розглядається (№160/10220/20), предметом оскарження є рішення органу місцевого самоврядування, який є підставою проведення нормативної грошової оцінки. Тобто, це рішення є початком проведення відповідної процедури, завершальним етапом якої є затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок радою.
51. Таким чином, позивач, посилаючись на зазначені вище правові позиції Верховного Суду, помилково ототожнює рішення про проведення нормативної грошової оцінки із рішенням про затвердження нормативної грошової оцінки. Отже, згадані висновки Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин.
52. У зв`язку з тим, що спірний рішення не є регуляторним актом, колегія суддів визнає безпідставними твердження АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» про недотримання відповідачем процедури, передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
53. Також не є релевантними до цієї справи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2018 у справі №826/2507/18, оскільки предметом розгляду справи була постанова Кабінету Міністрів України, яка визнана судом регуляторним актом.
54. Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності, слід зазначити таке.
55. За приписами частин 4 - 6 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
56. Відповідно до частин 2 - 5 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд має відмовити у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміну предмета позову справа підпадає під дію частини четвертої цієї статті.
57. Статтею 259 КАС України визначено, що клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.
Таке клопотання має стосуватися розгляду за правилами спрощеного позовного провадження всієї справи і не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, інакше суд повертає його без розгляду, про що зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.
58. Порядок вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлює стаття 260 КАС України, згідно з якою питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
59. У випадку, передбаченому частиною 1 статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:
1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або
2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк із поважних причин (статті 260 КАС України).
60. З аналізу приписів зазначених норм вбачається, що статтями 12 та 257 КАС України за вичерпним переліком визначено справи, розгляд яких повинен здійснюватися виключно за правилами загального позовного провадження, тоді як за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, передбачених процесуальним законом.
61. Проаналізувавши обставини, встановлені судами попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, а також беручи до уваги предмет цього спору, наведені позивачем підстави позову, характер і суть спірних правовідносин та предмет доказування у справі, колегія суддів вважає, що така не підпадає під жоден з випадків, передбачених статтями 12 та 257 Кодексу адміністративного судочинства України, у яких розгляд справи повинен відбуватись виключно за правилами загального позовного провадження.
62. Наявні у справі матеріали не вказують на те, що позивачем подавалось клопотання про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження вже після відкриття провадження у справі.
63. В ухвалі про відкриття провадження у цій справі суд першої інстанції навів мотиви щодо вирішення питання про порядок її розгляду й, враховуючи приписи вищенаведених норм процесуального закону в контексті предмета спору та характеру спірних правовідносин, констатував, що справа не підпадає під перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
64. Тож колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням встановлених у статті 257 КАС України критеріїв і навів відповідні мотиви в ухвалі про відкриття провадження у справі, як це передбачено процесуальним законом.
65. Відтак, Суд не вбачає порушень суду першої інстанції в частині розгляду цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження.
66. Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо безпідставного зупинення провадження у справі судом першої інстанції, оскільки в суді касаційної інстанції не підлягають оскарженню ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі. До того ж позивачем таку ухвалу суду не було оскарженого в апеляційному порядку.
67. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.
68. За таких обставин справи, Верховний Суд, переглядаючи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 у межах доводів касаційної скарги, не встановив неправильного застосування норм права чи порушення норм процесуального права.
69. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач В.М. Шарапа
Судді А.А. Єзеров
С.М. Чиркін
