Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Харків
26.02.2024 р. справа №520/37865/23 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач №1, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі за текстом - Відповідач №2) , третя особа - Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради провстановлення факту, зобов`язання вчинити певні дії, - встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) встановлення факту перебування малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на утриманні померлого військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_3 до 18.07.2023р. включно; 2) зобов"язання ГУ ПФУ в Харківській області прийняти за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) рішення про призначення пенсії у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв`язку із втратою годувальника.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що органом публічної адміністрації штучно створено перешкоду в призначенні пенсії ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) по втраті годувальника - ОСОБА_3 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, подав до суду заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення вимог ОСОБА_1 щодо встановлення факту перебування малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на утриманні померлого військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_3 до 18.07.2023р. включно. Крім цього, на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року по справі № 520/37865/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надає наявні копії матеріалів щодо звернення ОСОБА_1 від 01.12.2023 про призначення пенсії по втраті годувальника на неповнолітнього ОСОБА_2 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що документи, які засвідчують, що дитина ОСОБА_2 не отримував аліменти від батька і перебував на утриманні померлого годувальника ОСОБА_3 Позивачем не надавалися. Враховуючи вищевикладене, немає підстав для призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 на сина ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю права.
Третя особа - Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради подав до суду процесуальний документ, де зазначив, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) отримує державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю" з 16.09.2017р. по 01.10.2023р.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За викладеними у позові твердженнями, ОСОБА_1 є матір"ю двох малолітніх дітей - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась у шлюбі з ОСОБА_4 , шлюб розірвано рішенням Московського районного суду міста Харкова від 23.12.2013р. у справі №643/14982/13-ц, ОСОБА_4 помер - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , народилась у шлюбі з ОСОБА_3 ).
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 23.12.2013р. у справі №643/14982/13-ц було розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , зареєстрований у Московському відділі державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 31.03.2012р. за № актового запису - 178. (т.1 а.с.14).
За викладеними у позові твердженнями заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 06.05.2014р. у справі №643/5066/14-ц з ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_2 було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08.04.2014р.
Ці обставини не підлягають додатковому доказуванню згідно з ч.1 ст.78 КАС України.
ІНФОРМАЦІЯ_3 настала подія смерті ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . (т.1 а.с.20).
Згідно з довідкою УСЗН адміністрації Салтівського району Харківської міської ради від 11.10.2023р. №6490/01 ОСОБА_1 отримує на ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) допомогу дитині у зв`язку із смертю годувальника у порядку Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю" з 16.09.2017р. по 01.10.2023р. (т.1 а.с.21).
Згідно з довідкою КП "Харківспецбуд" від 05.10.2023р. №263 ОСОБА_1 (1992р.н.), ОСОБА_2 (2012р.н.), ОСОБА_5 (2017р.н.), ОСОБА_3 протягом періоду 07.10.2020р. по дату видачі довідки були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення Харківської міської ради від 30.10.2019р. №827, виданого на ім"я ОСОБА_3 . (т.1 а.с.29).
Ці ж самі обставини підтверджуються і складеними відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 довідками Департаменту реєстрації Харківської міської ради. (т.1 а.с.30-32).
Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" Харківської міської ради від 30.10.2023р. №1190 карта стаціонарного хворого - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) містить записи про здійснення догляду батьком дитини під час хвороби 15.01.2019р.-21.01.2019р. (т.1 а.с.33).
Відповідно до довідки ПрАТ "Південспецатоммонтаж" від 03.10.2023р. №232 ОСОБА_1 є найманим працівником за посадою - машиніст баштового крану 5 розряду Управління механізації ПрАТ "Південспецатоммонтаж" з 21.05.2019р., з 24.02.2022р. дію трудового договору призупинено до закінчення військового стану. (т.1 а.с.36).
Згідно з довідкою АТ "Українські енергетичні машини" від 08.11.2023р. №40 протягом періоду 01.01.2022р.-31.12.2022р. ОСОБА_3 у якості найманого працівника було нараховано - 193.197,30грн. (т.1 а.с.37).
Згідно з наданою на вимогу суду копією довідки форми ОК-5, складеної на ім"я ОСОБА_3 протягом періоду 01.01.2022р.-31.12.2022р. ОСОБА_3 було отримано - 193.197,30грн. доходу від АТ "Українські енергетичні машини", а протягом періоду 01.01.2023р.-05.07.2023р. ОСОБА_3 було отримано загалом - 306.815,06грн. доходу від АТ "Українські енергетичні машини", Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 . (т.1 а.с.93-97).
На вимогу суду ДПС України були надані відомості про суми доходів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , з яких випливає, що: ОСОБА_1 протягом 01.01.2021р.-31.12.2021р. отримано - 240.348,86грн. доходу (у тому числі і від УСЗН адміністрації Салтівського району Харківської міської ради), протягом 01.01.2022р.-31.12.2022р. отримано - 100.000,00грн. доходу (у тому числі і від УСЗН адміністрації Салтівського району Харківської міської ради), протягом 01.01.2023р.-31.09.2023р. отримано - 28.900,00грн. доходу (у тому числі і від УСЗН адміністрації Салтівського району Харківської міської ради).
ОСОБА_3 протягом період 01.01.2021р.-31.12.2021р. було отримано - 166.262,23грн. доходу, протягом період 01.01.2022р.-31.12.2023р. було отримано - 193.542,43грн. доходу, протягом періоду 01.01.2023р.-05.07.2023р. було отримано - 416.416,43грн. доходу.
05.07.2023р. під час виконання бойового завдання, пов"язаного із захистом Батьківщини військовослужбовець Збройних Сил України - ОСОБА_3 загинув у селі Кліщіївка Донецької області.
Після смерті батька - військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_3 рідній малолітній дитині ОСОБА_3 - ОСОБА_5 за рішенням ГУ ПФУ в Харківській області була призначена пенсія у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" по страті годувальника.
Згідно з листом ГУ ПФУ в Харківській області від 18.12.2023р. №2000-0218/8/186063 цим територіальним органом ПФУ у порядку ч.1 ст.78 КАС України фактично визнані ті обставини, що пасинок загиблого військовослужбовця Збройних Сил України має право на пенсію у разі втрати годувальника нарівні із рідною дитиною годувальника у разі неотримання аліментів від рідного батька.
01.12.2023р. заявником в інтересах рідної дитини і пасинка військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_3 (тобто ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було подано звернення з приводу призначення пенсії у зв"язку із втратою годувальника.
За правилом екстериторіальності згадане звернення було спрямовано до ГУ ПФУ в Донецькій області.
За рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 05.12.2023р. №203040018415 було відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_2 як пасинку померлого військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_3 у зв"язку із відсутністю доказів неотримання аліментів від батька - ОСОБА_4 та відсутністю доказів знаходження на утриманні померлого військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_3 . (т.1 а.с.18).
Отже, у межах спірних правовідносин Відповідачем №1 - ГУ ПФУ не вчинялось і не могло бути вчинено жодного управлінського волевиявлення, позаяк повноваженнями з приводу призначення пенсії у даному випадку наділений саме Відповідач №2 - ГУ ПФУ в Донецькій області.
Проте, стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення з приводу відмови у призначенні пенсії саме Відповідача №1 - ГУ ПФУ в Харківській області, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Стосовно вимоги позивача про встановлення факту спільного проживання та перебування малолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на утриманні померлого ОСОБА_3 суд зазначає, що справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, чітко визначені статтею 19 глави ІІ КАС України. Так, за даною процесуальною нормою, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
У цій справі спірним питанням також є те, чи належить до адміністративної юрисдикції вимоги позивача про визнання факту перебування малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на утриманні померлого військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_3 до 18.07.2023р. включно.
Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №560/17953/21 справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Застосовуючи зазначений правовий висновок до обставин цієї справи, суд зазначає, що позовні вимоги заявника про встановлення факту перебування малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на утриманні померлого військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_3 до 18.07.2023р. включно не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 по справі №160/10439/23, що в силу ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно норм частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Відповідно до положень частини другої зазначеної статті у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи вищевикладене, в даній частині позовних вимог необхідно закрити провадження та роз`яснити особі, яка звернулася з даною вимогою, що розгляд таких вимог віднесено до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Стосовно призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника суд зазначає, що даний випадок унормований одночасно як приписами Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон України № 1058-IV), так і приписами Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також приписами Закону України від 18.05.2004р. №1727-IV "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю".
Відповідно до п.1 ч.1 ст.25 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р. №16/98-ВР за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення як пенсійне страхування: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У розумінні ст.1 Закону України від 18.05.2004р. №1727-IV "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю" державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю - щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю; особа, яка не має права на пенсію, - дитина померлого годувальника (у тому числі народжена до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), який на день смерті не мав страхового стажу, необхідного для призначення пенсії для особи з інвалідністю III групи (далі - дитина померлого годувальника), особа, яка досягла 65 років та не має права на пенсію відповідно до закону.
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону України від 18.05.2004р. №1727-IV "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю" державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка є дитиною померлого годувальника або досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону, та не мають права отримувати у зв`язку з цим пенсію відповідно до закону, або визнана особою з інвалідністю у встановленому порядку.
У ході розгляду справи судом достеменно установлено, що у спірних правовідносинах уповноваженим представником ОСОБА_2 - Золотухіною Вікторєю Володимирівною було реалізовано право дитини на отримання соціального захисту у зв"язку із смертю годувальника саме у порядку Закону України від 18.05.2004р. №1727-IV "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю" та саме у зв"язку із смертю рідного батька - ОСОБА_4 .
Продовжуючи розв"язання спору по суті, суд зважає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Як то указано у ст. 36 Закону України №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Усиновлені діти мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 37 Закону України №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Дітям-сиротам пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Статтею 38 Закону України №1058-IV встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Водночас із цим, згідно з ст.30 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.
Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.
Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
У разі смерті осіб, зазначених у пунктах "а"-"д", "з" статті 12 цього Закону, які загинули (померли) при виконанні службових обов`язків під час проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час виконання цих обов`язків, і були посмертно нагороджені державними нагородами України або колишнього Союзу РСР, непрацездатні члени сім`ї осіб, зазначені в частині четвертій цієї статті, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, мають право на встановлення до пенсії надбавки за умов та в розмірах, що встановлюються Законом України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною".
Для батьків і дружин (чоловіків) окремих категорій загиблих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом Кабінет Міністрів України може встановлювати інші умови призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.
Відповідно до статті 31 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Статтею 34 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ встановлено, що пасинок і падчерка, якщо вони не одержували аліментів від батьків, мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми.
Отже, у силу Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" заявник потенційно може бути кваліфікований у якості утриманця Військовослужбовця, бо: є його пасинком, за віком не міг не входити до кола родини (сім"ї), усі члени якої проживали разом; після смерті рідного батька об"єктивно не міг отримувати жодних аліментів; розмір доходів ОСОБА_3 не виключав утримання ОСОБА_2 .
Разом із тим, за вільною волею рідної матері - ОСОБА_1 малолітня дитина - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у спірних правовідносинах отримував і досі отримує соціальний захист у порядку Закону України від 18.05.2004р. №1727-IV "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю" у зв`язку із смертю іншого годувальника - власного рідного батька ( ОСОБА_4 ).
Чинний наразі національний закон України не передбачає можливості одночасного легального отримання однією і тією ж особою двох видів соціального захисту однакової правової природи, а саме: у зв"язку із смертю у якості годувальника - рідного батька та у зв"язку із смертю годувальника - чоловіка рідної матері, з яким постійно проживала малолітня дитина.
Суд відзначає, що процедури і механізми призначення пенсії у порядку Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ деталізовані нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою правління ПФУ від 30.01.2007р. №3-1 у редакції постанови правління ПФУ від 02.03.2023р. №10-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007р. за №135/13402; далі за текстом - Порядок №3-1).
Згідно з п.3 розділу ІІ Порядку №3-1 до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи: 1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась); 2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія; 3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; 4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу; 5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу; 6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу; 7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону); 8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону); 9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду МСЕК непрацездатних членів сім`ї, які досягли 18-річного віку та яким право на пенсію в разі втрати годувальника надається внаслідок їх інвалідності. Для призначення пенсії в разі втрати годувальника непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «а» статті 30 Закону, додатково подаються такі документи: висновок МСЕК про час настання інвалідності (для призначення пенсії дитині годувальника, яка досягла 18-річного віку та якій право на пенсію в разі втрати годувальника надається внаслідок її інвалідності); свідоцтво про смерть батьків або інші документи, що підтверджують відсутність батьків (для призначення пенсії братам, сестрам, онукам); довідка про те, що пасинок або падчерка не одержують аліментів від батьків; довідки закладів освіти про навчання, в тому числі за кордоном, членів сім`ї за денною формою (для призначення пенсії особам, зазначеним у частині шостій статті 30 Закону); довідка закладу освіти про перебування на повному державному утриманні (якщо в закладі освіти передбачено таке утримання). Для призначення пенсії в разі втрати годувальника особам, зазначеним у пункті «д» статті 30 Закону, додатково подаються: документи про те, що дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8-річного віку (свідоцтво про народження дитини, документи, що підтверджують родинні стосунки, рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки або рішення суду інше); документи, які підтверджують, що особа не працює (не проводить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), не проходить службу (крім дружини (чоловіка) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті «а» статті 20 цього Закону), які передбачені пунктом 6 цього розділу.
Пунктом 12 розділу ІІ Порядку №3-1 визначено, що за документи про родинні відносини приймаються: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження; 3) свідоцтво про шлюб; 4) рішення суду.
Пунктом 13 розділу ІІ Порядку №3-1 передбачено, зо що за документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються: 1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт; 2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.
Ухвалою суду від 01.01.2024р. по даній справі витребувано, зокрема, від Державної податкової служби України докази про розмір доходів ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_4 ) за період 01.01.2017р.-05.07.2023р., ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) за період 01.01.2017р.-05.07.2023р., ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) за період 01.01.2017р.-05.07.2023р.
На виконання ухвали суду Державна податкова служба України надала до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованих, виплачених доходів стосовно зазначених в ухвалі суду фізичних осіб за період з І кварталу 2017 року по 3 квартал 2023 року.
ОСОБА_1 за 2017 рік отримала 48.639,70 грн доходу, за 2018 рік - 280,00 грн, за 2019 рік - 152.253,75 грн, за 2020 рік - 235.756,07 грн, за 2021 рік - 240.348,86 грн, за 2022 рік - 100.701,14 грн, за 3 квартали 2023 року - 28.900,00 грн.
ОСОБА_3 за 2017 рік отримав 95.580,75 грн доходу, за 2018 рік - 117.071,55 грн, за 2019 рік - 148.523,45 грн, за 2020 рік - 144.062,69 грн, за 2021 рік - 166.262,23 грн, за 2022 рік - 193.542,43 грн, за 3 квартали 2023 року - 416.416,43 грн.
Інформація про доходи ОСОБА_4 за вказаний період відсутня.
Продовжуючи розгляд справи суд повторно зазначає, що згідно довідки УСЗН від 11.10.2023 №6496/01 ОСОБА_1 отримує допомогу на дитину ОСОБА_2 з 16.09.2017 у зв`язку зі смертю годувальника згідно Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".
Статтею 2 Закону України від 18.05.2004р. №1727-IV "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю" (далі за текстом - Закон України від 18.05.2004р. №1727-IV) встановлено, що громадяни України, які є дітьми померлого годувальника або досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, і не мають права на пенсію, або є особами з інвалідністю і не мають права на пенсію по інвалідності або державну допомогу у зв`язку з інвалідністю та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка: 1) є дитиною померлого годувальника або досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону, та не мають права отримувати у зв`язку з цим пенсію відповідно до закону, або визнана особою з інвалідністю у встановленому порядку; 2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"; 3) є малозабезпеченою особою (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника); 4) є особою з інвалідністю I групи.
Призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 3 Закону України від 18.05.2004р. №1727-IV).
Відповідно до ст. 5 Закону України від 18.05.2004р. №1727-IV державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначаються з дня звернення за допомогою. Якщо звернення за допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення віку, встановленого статтею 1 цього Закону або встановлення інвалідності, допомога призначається з дня досягнення віку, встановленого статтею 1 цього Закону або визнання осіб особами з інвалідністю органами медико-соціальної експертизи. Допомога дитині померлого годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду допомоги надійшло не пізніше 12 місяців з дня смерті годувальника.
Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначаються: особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, - довічно; особам з інвалідністю - на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи; дитині померлого годувальника - до досягнення 18 років.
Як встановлено судом з листа УСЗН адміністрації Салтівського району Харківської міської ради від 10.01.2024 №135/0/871-24 відповідно до діючих баз даних програмних комплексів ASOPD KOMTEX, «Центр соціальних послуг» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги дитині померлого годувальника, на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яку було призначено відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю» з 16.09.2017 по 01.10.2030.
Дані обставини також підтверджені оскарженим рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 05.12.2023 №203040018415 та не заперечені заявником.
Отже ОСОБА_2 вже отримує державну соціальну допомогу як дитина померлого годувальника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 16.09.2017).
Отримання двох соціальних виплат одночасно - державної соціальної допомоги як дитина померлого годувальника біологічного батька та отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника - вітчима, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 не передбачено.
Суд відзначає, що до матеріалів звернення заявника від 01.12.2023р. не було включено рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.
Натомість, у розпорядженні Відповідача №2 - ГУ ПФУ в Донецькій області на момент вчинення управлінського волевиявлення по суті цього звернення знаходились об"єктивні дані про те, що годувальником малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) у зв"язку із смертю якого отримується відповідний вид соціального захисту є саме рідний батько - ОСОБА_4 , а не чоловік матері - ОСОБА_3 .
Стосовно повноважень територіальних органів системи Пенсійного фонду України на вчинення управлінських волевиявлень у формі "призначення пенсії", "обчислення пенсії", "нарахування пенсії", "виплати пенсії" у випадку застосування правила "екстериторіальності реалізації повноважень" суд, вирішуючи спір за епізодом вимог до ГУ ПФУ в Харківській області зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
У спірних правовідносинах звернення заявника з приводу призначення пенсії за віком за правилами "екстериторіальності" згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1 у редакції постанови Правління ПФУ від 07.07.2014р. №13-1; зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846; далі за текстом - Порядок №22-1) було розглянуто терорганом системи ПФУ - ГУ ПФУ в Донецькій області, а не ГУ ПФУ в Харківській області.
Тому під час розгляду справи постало питання змісту та співвідношення таких правових категорій як "призначення пенсії", "обчислення пенсії", "нарахування пенсії", "виплата пенсії", "перерахунок пенсії", "поновлення пенсії".
Розв`язуючи дане питання, суд бере до уваги, що ст.ст.80-85 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії.
Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також у приписах ст.ст.48-52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
При цьому, оскільки останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закон України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.
Так, згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).
Відповідно до п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.
Зі змісту наведених норм права, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.
А тому виданий терорганом ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.
Звідси слідує, що розглянута категорія "призначення пенсії" поглинає правову категорію "обчислення пенсії".
Окрім того, зі змісту наведених норм права, суд доходить до висновку, що під правовою категорією "нарахування пенсії" слід розуміти відображення у внутрішньому обліку державного органу факту прийняття терорганом ПФУ рішення про призначення пенсії у певному розмірі (грошовому виразі).
Стосовно змісту правової категорії "переведення на іншу пенсію" суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Тому суд вважає, що за правовою природою та суттю процедура переведення особи з одного виду пенсії на інший є різновидом механізму призначення пенсії за іншою правовою підставою.
За відсутності чіткого визначення у національному законі, суд вважає, що під правовою категорією "виплата пенсії" слід розуміти переказ безготівкових коштів з рахунків терорганів ПФУ в установах Державної казначейської служби України на рахунки громадян в банках.
Відтак, у спірних правовідносинах владне управлінське волевиявлення з приводу призначення пенсії (що поглинає етап обчислення грошової суми пенсії) віднесене до обсягу компетенції саме Відповідача №2 - ГУ ПФУ в Донецькій області як теоргану системи ПФУ, визначеному за правилом "екстериторіальності", а майбутнє виконання рішення про призначення пенсії (тобто управлінське волевиявлення з приводу нарахування пенсії за внутрішнім обліком тероргану ПФУ та управлінське волевиявлення з приводу виплати пенсії) є повноваженнями тероргану системи ПФУ за місцем реєстрації адреси проживання громадянина, тобто ГУ ПФУ в Харківській області.
Отже, у межах даного спору вимога заявника до Відповідача №1 - ГУ ПФУ в Харківській області про призначення пенсії не може бути задоволена, позаяк у спірних правовідносинах повноваження на призначення пенсії на підставі звернення від 01.12.2023р. за правилом "екстериторіальності" передано у відання Відповідача №2 - ГУ ПФУ в Донецькій області.
Тому ця вимога до задоволення не підлягає.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що з урахуванням стандартів доказування, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21, Відповідач №1 - ГУ ПФУ в Харківській області не вдавався до порушень прав та інтересів заявника, позаяк не мав повноважень на вчинення управлінського волевиявлення по суті звернення з приводу призначення пенсії від 01.12.2023р., а Відповідач №2 - ГУ ПФУ в Донецькій області за відсутності рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника - ОСОБА_3 як суб"єкт владних повноважень забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, зміст належної норми права витлумачив вірно, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення у формі рішення про відмову у призначенні ОСОБА_2 прийняв правомірно, бо за наявними у розпорядженні саме цього суб"єкта владних повноважень об"єктивними даними померлим годувальником малолітньої дитини - ОСОБА_2 був визначений рідний батько - ОСОБА_7 .
При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 238, 241-244, 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення факту перебування малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на утриманні померлого військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_3 до 18.07.2023р. включно.
Роз`яснити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , що розгляд і вирішення по суті даної вимоги здійснюється у порядку цивільного судочинства.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко
