ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2024 року Чернігів Справа № 620/17926/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 без застосування місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року, щодо відмови у проведенні перерахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення перерахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 забезпечити проведення перерахунку, нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року в сумі 85927 гривень 87 копійок, зокрема зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити указану індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в сумі 85927 гривень 87 копійок;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо проведення індексації грошового забезпечення без застосування положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від17.07.2003 №1078, щодо відмови у проведенні перерахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 цього Порядку, за період з 01.03.2018 по 30.11.2023;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо проведення розрахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від17.07.2003 №1078 з буквальним тлумаченням цих норм, закріпленим пунктами 104 - 109 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.03.2023 та в ухвалі від 30.03.2023 по справі № 400/3826/21, за період з 01.03.2018 по 30.11.2023;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 забезпечити проведення перерахунку, нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 30.11.2023 з розрахунку 3111 гривень 49 копійок щомісячно, в сумі 214692 гривні 81 копійка із застосуванням положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від17.07.2003 №1078з буквальним тлумаченням цих норм, закріпленим пунктами 105 - 109 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.03.2023 та в ухвалі від30.03.2023 по справі №400/3826/21, шляхом встановлення розміру підвищення доходу у березні 2018 року (без урахування складових разового характеру) як різниці між сумою грошового забезпечення, виплаченого за березень 2018 року та сумою грошового забезпечення, виплаченого за лютий 2018 року на підставі наказів командира військової частини та підтверджених розрахунково-платіжними відомостями на виплату грошового забезпечення, зокрема зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити указану індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 30.11.2023 з розрахунку 3111 гривень 49 копійок щомісячно, в сумі 214692 гривні 81 копійка.

В обґрунтування своїх вимог позивачем вказано, що у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась. Також, відповідачем в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2023 у фіксованій величині 3111 гривень 49 копійок.

Суд ухвалою від28.12.2023 відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачами протягом встановленого судом строку подано відзив на позов, в якому вони просять у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначають, що підстави для встановлення у період з 01.12.2015 по 28.02.2022 базового місяця для обчислення індексації січень 2008 року відсутні. Також зазначають, що у період з 01.03.2022 величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який складав 103 відсотка. Крім того, зазначають, що з 01.01.2023 підстави для виплати індексації грошового забезпечення відсутні. Також звертають увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він наголошує на протиправності дій відповідачів та просить позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач у період з 01.12.2015 по 30.11.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від10.10.2023 №502/15/3854.

Вважаючи, що йому не в повній мірі виплачується індексація, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі - Закон) відповідно доКонституції Українивизначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзацу другого частини третьоїстатті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силустатті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так,Законом України «Про індексацію грошових доходів населення»(далі - Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановленихКонституцією Українигарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Частинами першою та п`ятоюстатті 2 Законувстановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

В силу частини першоїстатті 4 Законуіндексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Приписами частини другоїстатті 5 Законупередбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною шостою статті 5 Закону проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від17.07.2003 №1078 (далі- Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікуванняЗакону України від06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 Порядку №1078 (в редакції з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, зокрема, посадового окладу.

Крім того, на момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України від07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.

Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинностіпостанови Кабміну України від30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018.

Таким чином, місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Тобто з 01.12.2015 місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, починаючи з грудня 2015 року, повинен був застосовувати січень 2008 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком №1078.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від10.09.2020 у справі №200/9297/19-а, де судом прямо вказано, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 має застосовуватись січень 2008 року.

В постановах від20.04.2022 у справі №420/3593/20, від12.05.2022 у справі №200/7006/21 Верховний Суд також зазначив, що відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до встановлення нових розмірів посадових окладів військовослужбовців в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Як вбачається з довідки-витягу з роздавальних відомостей (а.с.42-43) у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась.

Враховуючи наведене суд вважає, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення, а отже позовні вимоги мають бути задоволені в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року, що є достатнім та ефективним способом захисту порушеного права.

Щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2023, суд зазначає, що оскільки розрахунок індексації-різниці не проводився, що слідує з листа Військової частини НОМЕР_1 від10.10.2023 №502/15/3855 (а.с.37-40), суд розглядає спірні правовідносини в контексті заявлених позивачем вимог в частині допущеної відповідачем бездіяльності.

Оцінюючи доводи позивача з урахуванням фактичних обставин цієї справи та неведеного вище правового регулювання спірних правовідносин, суд відповідно до вимог частини п`ятоїстатті 242 КАС України враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від23.03.2023 у справі №400/3826/21 та зазначає наступне.

Аналіз норм Порядку № 1078 вказує, що цей нормативно-правовий акт передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

З огляду на наведене, суд зауважує, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01.03.2018 не є спірними.

У позовній заяві позивач фактично не заперечує і не оспорює тих обставин, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у нього з`явилося право на індексацію.

Суд враховує, що з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для визначення розміру індексації-різниці відповідач повинен був застосувати абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Як видно з установлених обставин справи та довідки про нарахування та виплату індексації відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за спірний період та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період.

За таких обставин суд доходить висновку, що у випадку, який розглядається, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає саме у невирішенні питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці, а тому заявлені позовні вимоги і цій частині належить задовольнити частково у такий спосіб: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населеній» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 31.12.2022; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від17.07.2003 №1078.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за 2023 рік, то суд зазначає, що пунктом 3 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Вказаний пункт Закону є чинним та неконституційним не визнавався.

Таким чином, підстави для задоволення вимог в частині періоду за 2023 рік відсутні.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з такого.

Насамперед суд звертає увагу на те, що нарахування суми індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

При цьому суд враховує, що відповідно до п.1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від22.05.2017 №280, в редакції наказу Міністерства оборони України від22.04.2021 №104, військова частина, не включена до розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядників коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

Також, в.1.5 зазначених Правил вказано, що командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Так, Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпечення у Військовій частині НОМЕР_2 , що сторонами не заперечується, а отже саме Військова частина НОМЕР_2 здійснює всі належні військовослужбовцям виплати.

Щодо посилань відповідачів на пропуск строку звернення до суду, суд такі посилання до уваги не приймає та зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.233 Кодексу законів про працю України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, з огляду на те, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення, та спори щодо невиплати грошового забезпечення не обмежувалися будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (рішення Конституційного Суду України від15.10.2013 №9-рп/2013).

При цьому, суд також враховує Прикінцеві та перехідні положення Кодексу законів про працю України, в частині продовження строків звернення до суду на період дії карантину.

За змістом частини першоїстатті 245 КАС Українипри вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом четвертим частини другоїстатті 245 КАС Українипередбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому згідно з абзацом другим частини четвертоїстатті 245 КАС Україниу випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з вимогамистатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно достатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Зобов`язати Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, з урахуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населеній» затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від17.07.2003 №1078, з урахуванням висновків суду.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відповідач- 2: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Повне рішення суду складено 26.02.2024.

Суддя Л.О. Житняк