УХВАЛА
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 753/405/20
провадження № 61-3752св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року у складі судді Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та присудження грошової компенсації замість частки
у праві спільної сумісної власності на майно.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня
2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі
2 881,50 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року - без змін.
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій з урахуванням уточнення від 24 квітня 2023 року просить рішення суду першої інстанції змінити, постанову апеляційного суду скасувати, а її позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити
у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
За змістом наведеного припису учасник справи не має права на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції у частині, яку він не оскаржував в апеляційному порядку.
Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку згідно з частиною першою статті 352 ЦК України в повному обсязі оскаржив ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі. Позивачка ОСОБА_1 заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року в апеляційному порядку не оскаржувала. Тому перегляд вказаного рішення касаційним судом міг бути можливий тільки за касаційною скаргою ОСОБА_3 .
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
Згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, неабсолютне; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено так, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява
№ 23436/03, § 22).
Встановлення у процесуальному законі обмеження можливості касаційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не переглядав апеляційний суд,
є розумним і має на меті забезпечити стадійність цивільного процесу та запобігти можливим зловживанням процесуальними правами. Колегія суддів вважає таку мету легітимною. Зазначене обмеження є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.
Позивачка, звертаючись із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції
в частині незадоволених позовних вимог, яке вона не оскаржила в апеляційному порядку, могла спрогнозувати неможливість касаційного перегляду цього рішення. Таке обмеження не позбавляє особу права на доступ до суду.
За таких обставин у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду за касаційною скаргою ОСОБА_1 заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року в частині незадоволених позовних вимог. Тому касаційне провадження у цій частині слід закрити.
Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (частина друга статті 396 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 388, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Закрити касаційне провадження у справі № 753/405/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та присудження грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року в частині незадоволених позовних вимог.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
