Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1768/24 Справа № 932/1290/23 Головуючий у першій інстанції: Кондрашов І.А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого Красвітної Т.П.,
суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Ніколиної А.П.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 наухвалу Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 17листопада 2023року посправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа-Орган опікита піклуванняАдміністрації Шевченківськогорайону Дніпровськоїміської ради,про усуненняперешкод успілкуванні здитиною тавизначення способівучасті увихованні,спілкуванні знеповнолітнім сином,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 листопада 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином, - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, порушення інтересів неповнолітнього сина, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просить зобов`язати відповідачку не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні і спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:
- встановлення систематичних побачень дитини з батькам без присутності матері на території за вибором батька, за графіком: у будні - понеділок, середа, п`ятниця, з 16:00 до 21:00; у вихідні - з суботи 10:00 до неділі 19:00 перші та треті вихідні дні місяця, святкові - кожне друге свято, що припадає на відповідний рік з 10:00 до 21:00, канікули - перша половина канікул: з 10:00 першого дня канікул до 21:00 останнього дня канікул половини канікул;
- встановити безперешкодне спілкування дитини з батьком за допомогою засобів зв`язку: телефону, електронної пошти, месенджерів за графіком: щоденно з 08:00 до 21:00 (а.с. 21-28).
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 червня 2023 року відкрито провадження у справі (а.с. 19-20).
16 листопада 2023 року позивач звернувся до місцевого суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні, зустрічах і вільному спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 ; визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні і спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:
- встановлення систематичних побачень дитини з батьком без присутності матері, на території за вибором батька, за графіком: у будні - кожну середу з 16:00 до 20:00; у вихідні кожну першу та третю суботу і неділю з 10:00 до 21:00; у святкові - кожне друге свято, що припадає на відповідний рік з 10:00 до 21:00;
- встановлення безперешкодного спілкування дитини з батьком за допомогою засобів зв`язку: телефону, електронної пошти, месенджерів за графіком: щоденно з 8-00 по 21-00.
Заява обґрунтована тим, що в серпні 2019 року за ініціативою відповідача було припинено спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідач залишила місце спільного проживання та забрала сина ОСОБА_3 з собою. Фактично з самого моменту розлучення у позивача з відповідачем почалися непорозуміння щодо участі батька у вихованні дитини. Зі сторони відповідачки створюються штучні перешкоди стосовно неможливості нормального спілкування позивача з сином. Відповідачка постійно влаштовувала скандали, сварки в присутності дитини, що негативно впливало на його морально-психологічний стан; останнім часом взагалі відмовилася надавати можливість позивачу бачити дитину, спілкуватися з ним, займатися його вихованням (а.с. 37-39).
Згідно відзиву на позовну заяву та усних пояснень сторін у судовому засідання суду апеляційної інстанції неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .
Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову зазначив, що задоволення заяви про забезпечення позову призведе до вирішення справи по суті. Однак, колегія не погоджується з таким твердженням, оскільки, як зазначено вище, зміст вимог заяви про забезпечення позову не є тотожним змісту позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19)).
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннями статті 141 СК України, відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, та із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №760/15413/19 (провадження № 61-9164св20) вказано, що колегія суддів звертає увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, Верховний Суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з дитиною, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Аналогічні висновки містять постанови від 18 листопада 2020 року у справі №127/31828/19 (провадження №61-10859св20), від 17 травня 2021 року у справі №761/25101/20 (провадження №61-1092св21), від 15 листопада 2023 року у справі №467/403/22 (провадження №61-6283св23).
Виходячи з викладеного, встановивши, що між сторонами дійсно існує спір про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином; враховуючи право дитини на особисте спілкування з батьком, відсутність факторів, що обмежують право на таке спілкування; виходячи із інтересів дитини, - колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом визначення часуспілкування неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з батьком ОСОБА_1 у межах міста Дніпра кожної середи з 16:00 до 20:00 години, кожної суботи з 10:00 до 20:00 години, без присутності матері; зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телекомунікаційного зв`язку для спілкування з батьком ОСОБА_1 кожного дня тривалістю до 30 хвилин, з урахуванням розпорядку дня та графіку навчань дитини.
Колегія звертаєувагу,що привизначенні графікуспілкування дитиниз батькомсудом врахованографік навчання,додаткових занятьта іншихзаходів,які відвідує ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, згідно пояснень матері у судовому засіданні, ОСОБА_4 відвідує тренування з футболу щотижня у вівторок, четвер та суботу та плавання.
Колегія наголошує, що визначені судом заходи забезпечення позову спрямовані на запобігання втраті емоційного контакту батька з неповнолітнім сином, погіршення психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді; не призводять до вирішення по суті спору, що заявлений у даній цивільній справі.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції сторонам розяснено про недопустимість порушення прав та інтересів дитини, зокрема, під час виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Згідно ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.
Колегія звертає увагу, що, згідно відзиву на позовну заяву та пояснень сторін у судовому засіданні, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 (а.с. 31). Вказана адреса за адміністративно-територіальним поділом міста відноситься до Шевченківського району.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від17листопада 2023року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Визначити час спілкування неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживає за адресою по АДРЕСА_2 , зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах міста Дніпра кожної середи з 16:00 до 20:00 години, кожної суботи з 10:00 до 20:00 години, без присутності матері.
Зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телекомунікаційного зв`язку для спілкування з батьком ОСОБА_1 кожного дня тривалістю до 30 хвилин, з урахуванням розпорядку дня та графіку навчань дитини.
Копію постанови направити учасникам справи.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова є обов`язковою на всій території України та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Оскарження постанови про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Стягувач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; проживає за адресою по АДРЕСА_2 ; зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_3 ).
Боржник - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова
