ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 рокусправа № 380/11375/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, полковника ОСОБА_2 , Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, 128 окремої гірської штурмової бригади Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України за участю третьої особи, що не заявялє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Начальника Дрогоюицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (вул. Т. Шевченка, 25, м. Дрогобич, Львівська область), 128 окремої гірської штурмової бригади Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України ( АДРЕСА_3 ), за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) в якому просить суд:

визнати бездіяльність Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправною, зобов`язати вчинити дії із перевірки сімейного стану старшого солдата ОСОБА_1 та зініціювати його звільнення з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України, виключення із списків особового складу та направлення на військовий облік до Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

визнати протиправним та скасувати наказ (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 09 січня 2023 року № 8, відносно зарахування старшого солдата ОСОБА_1 , особистий номер НОМЕР_2 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України, звільнити старшого солдата ОСОБА_1 , особистий номер НОМЕР_2 , з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України та виключити зі списків особового складу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 , яка є особою 3-ої групи інвалідності з дитинства та потребує сторонньої допомоги. У зв`язку з цим позивачем подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України про звільнення з військової служби по сімейним обставинам. Позивач стверджує, що у відповідності до положень абзаців 10 та 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право проходити військову службу за місцем проживання. Також стверджує, що дружина позивача 08.04.2023 року подала скаргу до Дрогобицького Бориславського об`єднання районний військовий комісаріат, в якій просила перевірити сімейне становище ОСОБА_1 та скласти акт обстеження. Однак, звернення залишено без розгляду. Просить позов задоволити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 29 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 22 червня 2023 року продовжено заявнику строк для усунення недоліків адміністративного позову.

Ухвалою від 07 серпня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 .

Також слід зазначити, що у встановлений судом строк відповідачами відзиву на позовну заяву не надали, третя особа також не скористалася правом на подачу пояснень за позовом.

21.06.2023 року на адресу суду відповідачем -2, подано лист в якому було повідомлено, про те що перевірка районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки сімейного стану військовослужбовця, ініціювання звільнення, при звільненні з інших видів військової служби, зокрема з військової служби за призовом під час мобілізації, чинним законодавством не передбачена.

11.01.2024 року на адресу суду представником відповідача -3 подано документи, витребувані документи ухвалою від 07.08.2023 року.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 , яка є особою 3-ої групи інвалідності з дитинства відповідно до акту огляду МСЕК серія 10 ААБ № 144038.

Згідно паспортних даних позивача КА 452765, виданого 28.10.2005 року Дрогобицьким МРВ УМВС України у Львівській області, його місцем проживання зазначено: АДРЕСА_4 .

Згідно довідки до акта огляду МСЕК Серія 10 ААЮ № 144038 від 28.01.2013 року, ОСОБА_3 встановлено 3 групу інвалідності.

Судом встановлено, що позивач на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» проходить військову службу у Збройних Силах України.

Так, позивач зазначає, що Дрогобицьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки позивача відправлено на військову службу у місто Самбір Львівської області, де згідно наказу командира військової частини № НОМЕР_4 , його зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 окремого полку оперативного забезпечення № 703.

09 січня 2023 року, наказом командира військової частини (по стройовій частині) № 8, позивача зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_5 м. Самбір, Львівської області.

Відповідно до висновку лікарсько - консультативної комісії №118 від 16.01.2023 року, виданої КНП ««Центр первинної медико санітарної допомоги Східницької селищної ради Підбузька амбулаторія загальної практики загальної сімейної медицини», ОСОБА_4 погребує постійного стороннього догляду.

11.04.2023 року позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з наявністю у дружини ОСОБА_3 3 групи інвалідності.

Не погоджуючись з вищезазначеним наказом та бездіяльністю відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, виходить з наступного.

Щодо строку звернення до суду з цим позовом:

Строки звернення до суду регламентовано статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Так, частиною першою вказаної стаття визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Згідно з частиною третьою та п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Зважаючи на те, що позивач проходить військову службу, що є різновидом публічної служби, для звернення до суду у цій справі необхідно застосовувати місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

З матеріалів справи слідує, що позивач є військовослужбовцем та оскаржує, в тому числі бездіяльність Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправною, зобов`язання вчинити дії із перевірки сімейного стану старшого солдата ОСОБА_1 та зініціювати його звільнення з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України, виключення із списків особового складу та направлення на військовий облік до Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;визнати протиправним та скасувати наказ (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 09 січня 2023 року № 8, відносно зарахування старшого солдата ОСОБА_1 , особистий номер НОМЕР_2 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 в справі № 500/1912/22 дійшов висновку, що перебування позивача на військовій служби може свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.

Окрім цього, аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 02.06.2022 у справі №757/30991/18-а, від 14.07.2022 у справі №380/10696/21, від 27.07.2022 у справі №380/13558/21, від 27.07.2022 у справі №380/12913/21, від 04.08.2022 у справі №420/2429/20, від 12.08.2022 у справі №400/3957/21 та від 21.09.2022 у справі №360/4969/21.

Також у постанові від 29.09.2022 за результатом розгляду справи №500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

19 червня 2023 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про продовження процесуального строку на виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 380/11375/23. Позивач вказує, що з об`єктивних причин не має можливості усунути недоліки позовної заяви, оскільки позивач з 30 травня 2023 року по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні у відділенні інтервенційної пульмонології комунального некомерційного підприємства «Запоріжська обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради.

Також суд враховує, що позивач у цій справі є військовослужбовцем, який у період виникнення спірних правовідносин та по теперішній час проходить військову службу, що має вплив на своєчасність звернення до суду з даним позовом.

За відсутності доказів в спростування таких обставин, суд визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом .

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами та нормами права:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 09 січня 2023 року № 8, відносно зарахування старшого солдата ОСОБА_1 , особистий номер НОМЕР_2 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України,- суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною шостою статті 2 цього Закону № 2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-XII).

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VІІІ (далі - Закон №389) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (далі Закон №1932-XII).

Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023 та триває по теперішній час.

Абзацом четвертим статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII визначено, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

За приписами частини тринадцятої статті 6 Закону № 2232-XII військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

09 січня 2023 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 8, позивача зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_5 м. Самбір, Львівської області.

Судом встановлено,що оскаржуваний наказ Командувача військової частини НОМЕР_1 винесений в умовах воєнного стану.

Інструкція з організації обліку особового складу Збройних Сил України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333, на яку посилається у позові позивач, визнана такою, що втратила чинність п. 2 наказу Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280. З 25.11.2022 діє Інструкція з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України , затверджена наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280.

З 25.11.2022 діє Інструкція з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України , затверджена наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280.

Спеціальними нормами, які регулюють проходження військової служби є Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153) та Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009.

Пунктом 12 Положення №1153/2008 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 81 Положення №1153/2008, призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.

Разом з тим, абзацом 2 пункту 257 Положення №1153/2008 вказано, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Згідно з пунктом 109 Положення, вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.

До зазначеного строку не включається час перебування військовослужбовця у відпустці, відрядженні, на лікуванні чи під вартою.

Відповідно до пункту 112 Положення, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення (у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій).

Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.

Таким чином, військовослужбовці можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули, виключно у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби.

Аналіз абзацу 2 пункту 257 Положення №1153/2008 дозволяє зробити висновок, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення,призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

Підставою для спийняття спірного наказу був витяг з наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 06.01.2023 №3-РС.

Позивачем не надано доказів звернення до командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " стосовно наявності у його дружини ОСОБА_3 3 ї групи інвалідності та необхідності стороннього догляду за нею. Окрім того, наказ від 06.01.2023 №3-РС позивачем не оскаржується.

Щодо посилання позивача на висновок лікарсько - консультативної комісії №118 від 16.01.2023 року, виданої КНП ««Центр первинної медико санітарної допомоги Східницької селищної ради Підбузька амбулаторія загальної практики загальної сімейної медицини», згідно якої ОСОБА_4 погребує постійного стороннього догляду, суд зазначає, що такий був відсутній на момент винесення наказу командиром військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2023 року № 8.

Таким чином, командир військової частини НОМЕР_1 при прийнятті наказу від 09.01.2023 року №8 (по стройовій частині), яким позивача зараховано до списків особового складу частини НОМЕР_1 , діяв у межах та спосіб, встановлених законом.

Суд вважає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2023 року №8, як акт індивідуальної дії, виданий з дотриманням критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в ч.2 ст.2 КАС України, а тому підстав для його визнання протиправними та скасування суд не вбачає

Суд зазначає, що після призову на військову службу позивач набув статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим, на нього розповсюджуються вимоги Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а тому покликання позивача на статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, судом не беруться до уваги.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України, звільнити старшого солдата ОСОБА_1 , особистий номер НОМЕР_2 , з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України та виключити зі списків особового складу, суд зазначає наступне.

Статтею 26 Закону №2232-ХІІ передбачений виключний перелік підстав для звільнення з військової служби, з урахуванням виду проходження служби.

Так, за змістом підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Згідно частини сьомої цієї статті звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення №1153/2008).

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року № 170 (далі Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.

Згідно із абз. 3 п. 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

У той же час, вказаним Положенням передбачено, що у разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.

Керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець (п. 213 Положення).

Відповідно до пункту 214 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України командир військової частини не пізніше трьох діб після отримання від керівників обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки акта обстеження сімейного стану родичів військовослужбовця та нотаріально завірених копій документів, що підтверджують причину дострокового звільнення, зобов`язаний:

1) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця, за винятком зміни сімейних обставин, пов`язаної з народженням у нього дитини, надіслати документи за підпорядкованістю.

Рішення про дострокове звільнення військовослужбовця приймається не пізніше ніж через три дні з дати надходження відповідних документів начальником штабу виду Збройних Сил України, оперативного командування, а для військових частин центрального підпорядкування - начальником структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України, який відповідає за кадрову роботу. Командир військової частини на підставі одержаного рішення не пізніше ніж через три дні звільняє військовослужбовця достроково в запас за сімейними обставинами;

3) у разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення із строкової військової служби надати відповідь керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (заявнику) із зазначенням причин відмови.

11.04.2023 року позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами на підставі п. «г» ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме у зв`язку з наявністю у дружини ОСОБА_3 3 групи інвалідності та яка потребує стороннього догляду, копія якого знаходиться у матеріалах справи. Даний рапорт було скеровано на адресу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується описом вкладення до рекомендованого листа.

Щодо допустимості висновку ЛКК №118 від 16.01.2023 для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за дружиною військовослужбовця, суд зазначає наступне.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317.

Підпунктом 1 п. 11 Положення встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 року №189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 року за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.

З проведеного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.

З приводу наданого позивачем висновку (заключення) лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, такий висновок не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа.

Так, відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:

необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.

У даному випадку відсутня суперечність правових норм одна одній, оскільки нормативно-правові приписи постанови КМУ від 12.06.2013 № 413 не суперечать Закону України № 2232-XII, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров`я та проходження такого особливого виду служби як військова. Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи постанови КМУ розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб`єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб`єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.

Отже, висновок ЛКК, наданий позивачем, не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.

В даному випадку, для підтвердження необхідності стороннього догляду за ОСОБА_3 , позивач мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії.

З огляду на зазначене, поданий позивачем разом з рапортом про звільнення висновок (заключення) ЛКК №118 від 16.01.2023, виданий Підбузькою амбулаторією загальної практики сімейної медицини, не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації.

Таким чином, на час судового розгляду цієї справи та за наявних у матеріалах справи доказів, у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації через сімейні обставини, а саме: у зв`язку з необхідністю постійного стороннього догляду за хворою дружиною.

З огляду на вищенаведені висновки суду, поданий позивачем разом з рапортом про звільнення висновок (заключення) ЛКК №118 від 16.01.2023, не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації за підпунктом г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

Таким чином, на час судового розгляду цієї справи та за наявних у матеріалах справи доказів, у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації через сімейні обставини, а саме: у зв`язку з необхідністю постійного стороннього догляду за хворою дружиною.

Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.

Позивачем не оскаржуються бездіяльність військової частини щодо розгляду його рапорту від 11.04.2023.

Відповідно до ч.1,2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі позивач не довів належними та достатніми доказами наявність у нього права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даних позовних вимог.

Стосовно вимог про визнання протиправної бездіяльності Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправною, зобов`язати вчинити дії із перевірки сімейного стану старшого солдата ОСОБА_1 та зініціювати його звільнення з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України, виключення із списків особового складу та направлення на військовий облік до Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відповідно до пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення:

здійснюють приписку допризовників до призовних дільниць;

розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями;

організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом;

беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві;

сприяють організації призовними комісіями проведення медичного огляду, обстеження та лікування призовників;

здійснюють формування команд призовників для організованого їх відправлення на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя;

організовують з визначеною періодичністю проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов`язаних і резервістів;

оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік;

сприяють особам, звільненим з військової служби, у своєчасному огляді в медико-соціальних експертних комісіях, якщо їх право на пенсію, допомогу або пільги пов`язане з установленням інвалідності;

надають допомогу в розшуку документів, необхідних для призначення Міноборони одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів;

сприяють особам, звільненим з військової служби, а також членам їх сімей в оформленні документів для надання визначених законодавством пільг та допомог;

видають в установленому порядку особам, які перебувають у запасі або відставці, посвідчення та інші документи для отримання передбачених законодавством пільг;

беруть участь у похованні, а у разі відсутності на відповідній території військових частин і гарнізонів організовують поховання військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які померли (загинули) під час проходження відповідно військової служби або зборів, та згідно із законодавством інших осіб, які померли (загинули);

ведуть облік та повідомляють в установленому порядку сім`ям або родичам про смерть (загибель) військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, і про тих, що пропали безвісти, а також потрапили в полон в особливий період, надають таким сім`ям соціально-психологічну допомогу;

перевіряють за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця;

забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони;

надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.

Як свідчать матеріали справи, 08.04.2023 року ОСОБА_3 , дружина позивача подала скаргу до Дрогобицького Бориславського об`єднання районний військовий комісаріат, в якій просила перевірити сімейне становище ОСОБА_1 та скласти акт обстеження, екземпляр акта з висновками військового комісара Дрогобицького територіального центру комплектування з підтверджуючими документами надіслати на розгляд обласного військового комісара, матеріали переведення військовослужбовця ОСОБА_1 із висновками обласного військового комісара скерувати на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України де по результатах вирішення питання у штабі військового округу, перевести військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження служби в межах реєстрації його місяця проживання.

Як зазначає відповідач 2 у листі адресованому суду, що перевірка районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки сімейного стану військовослужбовця, ініціювання звільнення, при звільненні з інших видів військової служби, зокрема з військової служби за призовом під час мобілізації, чинним законодавством не передбачена.

Згідно із абз. 3 п. 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

У той же час, вказаним Положенням передбачено, що у разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.

Керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець (п. 213 Положення).

В матеріалах справи відсутня заява безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас чи докази скерування до районного ТЦК документів від командира військової частини.

В позовній заяві позивач не зазначає яку саме бездіяльність відповідача Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки він просить визнати протиправною.

Суд звертає увагу і на те, що скаргу до Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки було написано дружиною позивача ОСОБА_3 , яка не є позивачем у справі. Окрім того така скарга стосувалась питанняперевірки сімейного становища позивача, переведення його для проходження служби в межах реєстрації його місця проживання, демобілізаці\ у випадку неможливості переведення. Однак така скарга не є заявою від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправної бездіяльності Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправною та зобов`язання вчинити дії із перевірки сімейного стану старшого солдата ОСОБА_1 та зініціювати його звільнення з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України, виключення із списків особового складу та направлення на військовий облік до Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Начальника Дрогоюицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Дрогобицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (вул. Т. Шевченка, 25, м. Дрогобич, Львівська область), 128 окремої гірської штурмової бригади Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Збройних Сил України ( АДРЕСА_3 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання протиправної бездіяльності, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна