ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13251/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «Сімі» (далі - Фабрика, позивач) - Падох О.І. (адвокатка),

відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю «Студіопак технології», (далі - Товариство, відповідач-1, скаржник) - Бажанов В.О. (адвокат), Грищук Н.Є. (адвокатка),

відповідача-2 - державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - Організація, відповідач-2) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 (головуючий - суддя Щербаков С.О.),

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 (головуючий - суддя Щербаков С.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 (головуючий - суддя Сотніков С.В., судді Доманська М.Л., Остапенко О.М.)

у справі №910/13251/21

за позовом Фабрики

до 1) Товариства,

2) Організації

про визнання права на промислові зразки недійсними та зобов`язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсними прав на зареєстровані промислові зразки.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фабрика звернулася до суду з позовом до Товариства та Національного органу інтелектуальної власності (далі - НОІВ) - державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - Укрпатент) [ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 замінено відповідача-2 Укрпатент на його правонаступника - Організацію] про:

- визнання недійсними права на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ "КРУГЛИЙ» []згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43312 повністю, які належать Товариству;

- визнання недійсними права на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ПОДВІЙНИЙ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ» [] згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43313 повністю, які належать Товариству;

- визнання недійсними права на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «ПРЯМОКУТНИЙ» [] згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43314 повністю, які належать Товариству;

- зобов`язання НОІВ внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «КРУГЛИЙ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43312 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ - «Промислова власність»;

- зобов`язання НОІВ внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ПОДВІЙНИЙ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43313 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ - «Промислова власність»;

- зобов`язання НОІВ внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «ПРЯМОКУТНИЙ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43314 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ - «Промислова власність».

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу-1 належать майнові права інтелектуальної власності на вказані вище промислові зразки, проте, як зазначає позивач, зазначені промислові зразки не відповідають умовам надання правової охорони, а саме таким критеріям охороноздатності як "новизна" та "індивідуальний характер", визначені у статті 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" (далі - Закон).

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції, постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій

2.1. Справа №910/13251/21 розглядалася судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 (головуючий - суддя Бондаренко-Легких Г.П.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 (головуючий - суддя Грек Б.М., судді Отрюх Б.В., Поляков Б.М.), у задоволенні позову відмовлено.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 (головуючий - суддя Бондаренко-Легких Г.П.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 (головуючий - суддя Грек Б.М., судді Отрюх Б.В., Поляков Б.М.), заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з Фабрики на користь товариства 140 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесені судові витрати відповідача-1 на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн покладено на відповідача-1.

2.4. Постановою Верховного Суду від 24.11.2022 у справі №910/13251/21 касаційну скаргу Фабрики задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 у справі №910/13251/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/13251/21 позовні вимоги задоволено.

2.6. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/13251/21 задоволено частково заяву Фабрики про відшкодування судових витрат; вирішено стягнути з Товариства з на користь Фабрики 70 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 30 000 грн витрат на проведення експертизи; в іншій частині заяви відмовлено.

2.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/13251/21 апеляційні скарги Товариства залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/13251/21 - без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також, скаржник просив судові витрати покласти на позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У поданій касаційній скарзі Товариство, зазначає, що підставою для касаційного оскарження у даній справі є порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, що полягає у незастосуванні статті 213 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої (далі - Угода), та неправильному тлумаченні статті 6 Закону, висновки Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутні.

4.2. Також, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами не досліджено зібраних у справі доказів, необґрунтовано відхилене судом першої інстанції клопотання Товариства щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судами встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

4.3. З доводів касаційної скарги вбачається, що скаржник посилався на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, які не були враховані судами попередніх інстанцій.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Також, Фабрика просила судові витрати у розмірі 40 000 грн покласти на Товариство. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до відзиву такі документи: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.07.2021 №АА000103 (далі - Договір); копію додаткової угоди від 03.01.2024 №33 до Договору; копію рахунку-фактури від 03.01.2024 №АІ000894/UA на суму 40 000 грн; копію платіжної інструкції від 04.01.2024 №2 на суму 40 000 грн; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 24.10.2022 №1296499 серія АІ; копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності від 10.04.2019 №0001519 серія ІФ; копію акта надання послуг від 04.01.2024 №1.

5.2. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу підтримав доводи скаржника, зазначаючи про їх обґрунтованість, і просив її задовольнити в повному обсязі. Також, Організація просила здійснювати розгляд касаційної скарги без участі представника відповідача-2.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, за результатами нового розгляду встановлено таке.

6.2. Товариству належать майнові права інтелектуальної власності на такі промислові зразки:

1) «Контейнер з фольги для харчових продуктів «Круглий» за свідоцтвом від 24.02.2021 №43312 в чотирьох варіантах (дата подання заявки 11.09.2020);

2) «Контейнер з фольги подвійний для харчових продуктів» за свідоцтвом від 24.02.2021 №43313 в одному варіанті (дата подання заявки 11.09.2020);

3) «Контейнер з фольги для харчових продуктів «Прямокутний» за свідоцтвом від 24.02.2021 №43314 в десяти варіантах (дата подання заявки 11.09.2020).

6.3. Позивач є суб`єктом господарювання, який здійснює виготовлення та продаж товарів господарського та побутового призначення, в тому числі й контейнерів із алюмінієвої фольги для їжі.

6.4. Товариство 13.05.2021 звернулось до контрагента позивача (ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна») із вимогою про припинення порушення прав інтелектуальної власності на промислові зразки, що охороняються за свідоцтвами №43312 та №43314 (лист. Вих. №82 від 13.05.2021).

6.5. Крім того, 16.07.2021 відповідач-1 звернулося з вимогою про порушення прав інтелектуальної власності на промислові зразки, що охороняються за свідоцтвами №43312 та №43314 безпосередньо до позивача.

6.6. Позивач вважає, що існуванням таких прав на промислові зразки, зареєстрованими за відпоідачем-1, порушується його право на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, оскільки це не дозволяє позивачеві здійснювати використання ідентичних промислових зразків у господарській діяльності, зокрема, здійснювати виготовлення та збут ідентичних промислових зразків, а саме контейнерів із фольги для їжі.

6.7. На підтвердження не відповідності умові «новизна» та «індивідуальний характер» оскаржуваних свідоцтв позивачем додано до матеріалів справи роздруківки з мережі Інтернет, на яких містяться зображення промислових зразків, що стали загальнодоступними до дати подачі заявок, за оскаржуваними свідоцтвами, а саме 11.09.2020.

6.8. Позивач вважає, що наведені промислові зразки були загальновідомими в середовищі, яке спеціалізується у відповідній галузі саме на території України, оскільки спримається зовнішній вигляд промислового зразка.

6.9. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані промислові зразки, майнові права інтелектуальної власності на які належать відповідачу-1, не відповідають таким умовам охороноздатності як новизна та індивідуальний характер, визначеним статтею 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (в редакції від 21.07.2020 року), тому вони мають бути визнані недійсними, а відповідач-2 зобов`язаний внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на зареєстровані промислові зразки за свідоцтвами №43312, №43313, №43314.

6.10. Суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи міститься висновок експерта №113-10/21 складений за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 28.10.2021 експертом Соповою К.А. на замовлення позивача, в якому судовий експерт дійшов таких висновків:

6.10.1. Промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «КРУГЛИЙ» згідно зі свідоцтвом України від 24.02.2021 №43312 (варіант 1) відповідає критерію охороноздатності «новизна», станом на дату подання заявки, відповідно до матеріалів, наданих для проведення судової експертизи.

6.10.2. Промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «КРУГЛИЙ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2021 №43312 (варіанти 2, 3, 4) не відповідає критерію охороноздатності «новизна», станом на дату подання заявки, відповідно до матеріалів, наданих для проведення судової експертизи.

6.10.3. Промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ПОДВІЙНИЙ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ» згідно зі свідоцтвом України від 24.02.2021 №43313 не відповідає критерію охороноздатності «новизна», станом на дату подання заявки, відповідно до матеріалів, наданих для проведення судової експертизи.

6.10.4. Промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «ПРЯМОКУТНИЙ» згідно зі свідоцтвом України від 24.02.2021 №43314 (варіанти 1, 9) відповідає критерію охороноздатності «новизна», станом на дату подання заявки, відповідно до матеріалів, наданих для проведення судової експертизи.

6.10.5. Промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «ПРЯМОКУТНИЙ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2021 №43314 (варіанти 2-8, 10) не відповідає критерію охороноздатності «новизна», станом на дату подання заявки, відповідно до матеріалів, наданих для проведення судової експертизи.

6.10.6. Промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «КРУГЛИЙ» згідно зі свідоцтвом України від 24.02.2021 №43312 (варіанти 1-4) не відповідає критерію охороноздатності «індивідуальний характер», станом на дату подання заявки, відповідно до матеріалів, наданих для проведення судової експертизи.

6.10.7. Промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ПОДВІЙНИЙ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2021 №43313 не відповідає критерію охороноздатності «індивідуальний характер», станом на дату подання заявки, відповідно до матеріалів, наданих для проведення судової експертизи.

6.10.8. Промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «ПРЯМОКУТНИЙ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2021 №43314 (варіанти 1-10) не відповідає критерію охороноздатності «індивідуальний характер», станом на дату подання заявки, відповідно до матеріалів, наданих для проведення судової експертизи.

6.11. Експертом Соповою К.А. були виявлені зображення контейнерів з фольги на різних веб-сайтах у мережі Інтернет, а саме:

- відео на платформі «YouTube» з назвою «handifoil 7 takeout to go round restaurant disposable aluminum foil pan sets with flat board lids 25», опубліковане 22.03.2016;

- скріншоти з каталогу за посиланням http://web.archive.org/web/20200814135526/https://www.cater4you.co.uk/acatalog/Round-Foil-Container-Box-of-400-FN12.html станом на 14.08.2020;

- промисловий зразок на патентом рф №71617, дата подання заявки 04.03.2008;

- відео на платформі «YouTube» з назвою «UA|ТV» еко-посуд та упаковка з харчової фольги, опубліковане 11.05.2016;

- відео на платформі «YouTube» з назвою «Baide aluminum foil food container video», опубліковане 15.07.2020;

- відео на платформі «YouTube» з назвою «Aluminum Foil Container Making Machine», опубліковане 26.12.2018;

- скріншоти з каталогу за посиланням http://web.archive.org/web/20200907121857/https://simi.kiev.ua/konteiner-iz-pishhevoi-folgi -900ml.html станом на 07.09.2020;

- скріншоти із посту у соціальній мережі Facebook від 14.04.2020;

- скріншоти на платформі "YouTube" з відео "Aluminum foil container business | Startup Yo | www.startupyo.com", опубліковане 23.11.2017;

- скріншоти з посту у соціальній мережі Facebook від 14.04.2020;

- скріншоти з вебсайту https://simi.kiev.ua станом на 07.09.2020;

- фото з листування Фабрики з контрагентами до 11.09.2020.

6.11.1. Тобто, зображення вказаних вище виробів були доведені до загального відома, опубліковані, використані у торгівлі та іншими чином оприлюднені до дати подання заявок на промислові зразки за свідоцтвами України №43312, №43313, №43314.

6.12. Оцінюючи висновок експерта №113-10/21 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 28.10.2021, суд першої інстанції вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, при цьому, висновок експерта складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Соповою Катериною Андріївною, яка має вищу юридичну освіту (освітній рівень «спеціаліст»), спеціальну вищу освіту з інтелектуальної власності (освітній рівень «спеціаліст»), науковий ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта з питань досліджень об`єктів інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.4 «Дослідження, пов`язані з промисловими зразками» (свідоцтво про присвоєння кваліфікації (підтвердження кваліфікації) судового експерта №1964, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України від 30.11.2018, дійсне до 30.11.2021), 13.6 «Дослідження, пов`язані 3 комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товару і послуг), географічними зазначеннями» (свідоцтво про присвоєння кваліфікації (підтвердження кваліфікації) судового експерта №1771, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України від 27.05.2016, дійсне до 12.04.2022), стаж експертної роботи з 2003 року, стаж роботи у сфері інтелектуальної власності з 2005 року.

6.13. Суд першої інстанції виснував, що висновок експерта №113-10/21 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 28.10.2021 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

6.14. Суд першої інстанції вказав, що в той же час, відповідачами-1 та 2 зі своєї сторони не було надано висновку експерта із висновками, що відрізняються від того, що наданий судовим експертом Соповою К.А., як і не було доведено, що за результатами проведеного експертного дослідження і складання висновку експерта, судовим експертом Соповою К.А. порушено норми чинного законодавства що регулює питання проведення судових експертиз.

6.15. Суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність промислових зразків за свідоцтвами України №43312, №43313, №43314 таким умовам охороноздатності як «новизна» та «індивідуальний характер», встановленим статтею 6 Закону (в редакції від 21.07.2020).

6.16. Під час розгляду судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, заяви Фабрики про відшкодування судових витрат, встановлено, зокрема таке.

6.16.1. Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 127 735,75 грн і витрати, пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи у сумі 30 000 грн.

6.16.2. Адвокатським об`єднанням «АЙПІСТАЙЛ» (далі - АО «АЙПІСТАЙЛ») та Фабрикою 22.07.2021 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №АА000103 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- адвокатське об`єднання зобов`язується на підставі звернення клієнта надавати правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар (винагороду) за надану правничу (правову) допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором;

- адвокатське об`єднання зобов`язується на підставі звернення клієнта надавати наступну правничу (правову) допомогу, зокрема представляти у встановленому порядку інтереси клієнта у судах загальної юрисдикції, а також в інших органах під час розгляду правових спорів. Повноваження, які надаються адвокатському об`єднанню та партнерам адвокатського об`єднання та/або адвокатам надаються без обмеження повноважень відповідно до чинного процесуального законодавства України. На підтвердження повноважень адвоката (партнера), адвокатське об`єднання видає ордер відповідно до законодавства України (пункт 2.1);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами на дату підписання або, якщо підписується окремо, станом на дату проставлення останнього підпису і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 3.1.1);

- вартість та обсяг надання правничої (правової) допомоги визначається у додаткових угодах до Договору. Підставою для оплати правничої допомоги є рахунок, отриманий клієнтом від адвокатського об`єднання (пункт 5.1);

- оплата за Договором здійснюється клієнтом в національній валюті України - гривні, не пізніше 3-х календарних днів з моменту отримання рахунку (пункт 5.3);

- за результатами надання правничої (правової) допомоги складається акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги (далі - акт), що підписується представниками кожної зі сторін. В акті зазначається обсяг наданої адвокатським об`єднанням правничої (правової) допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським об`єднанням факсимільним зв`язком або поштою. Протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту клієнт зобов`язуєтеся підписати акт і один екземпляр акту направити адвокатському об`єднанню поштою на адресу адвокатського об`єднання вказану у реквізитах Договору (пункт 5.4).

6.16.3. Як вбачається з матеріалів справи, АО «АЙПІСТАЙЛ» і Фабрикою укладено додаткові угоди від 12.01.2023 №19, від 25.01.2023 №20, від 24.02.2023 №21, від 02.03.2023 №22, від 30.03.2023 №23, від 04.05.2023 №24, від 08.05.2023 №25, від 25.05.2023 №26, від 03.07.2023 №27, від 06.07.2023 №28, відповідно до яких сторони погодили, що адвокатське об`єднання надає клієнту правничу (правову) допомогу при новому розгляді справи №910/13251/21 в Господарському суді міста Києва на погодинній основі за ставкою 5 617,50 грн за годину. Кількість годин, витрачених на надання правничої (правової) допомоги вказується в рахунках. Адвокатське об`єднання надає клієнту правничу (правову) допомогу з:

- надання правничої (правової) допомоги з підготовки та подачі заяви про забезпечення позову у справі №910/13251/21 під час нового розгляду справи судом першої інстанції - 6 959,50 грн;

- надання правничої (правової) допомоги з підготовки та подачі письмових пояснень у справі №910/13251/21 під час нового розгляду справи судом першої інстанції - 16 852,50 грн;

- надання правничої (правової) допомоги з підготовки та подачі письмових заперечень проти клопотання відповідача-1 від 17.02.2023 про долучення письмових доказів у справі №910/13251/21 під час нового розгляду справи першої інстанції - 22 470 грн;

- надання правничої (правової) допомоги з участі в судовому засіданні, яке відбулось 02.03.2023, під час нового розгляду справи №910/13251/21 судом першої інстанції - 11 235 грн;

- надання правничої (правової) допомоги з участі в судовому засіданні у справі №910/13251/21, яке відбулось 30.03.2023 у Господарському суді міста Києва - 5 617,50 грн;

- надання правничої (правової) допомоги з участі в судовому засіданні у справі №910/13251/21, яке відбулось 04.05.2023 у Господарському суді міста Києва - 5 617,50 грн;

- надання правничої (правової) допомоги з отримання копії ухвали про забезпечення позову від 20.01.2023 року - 5 681,92 грн;

- надання правничої (правової) допомоги з участі в судовому засіданні у справі №910/13251/21, яке відбулось 25.05.2023 у Господарському суді міста Києва - 19 661,25 грн;

- надання правничої (правової) допомоги з участі в судовому засіданні у справі №910/13251/21, яке відбулось 29.06.2023 у Господарському суді міста Києва - 16 852,50 грн;

- надання правничої (правової) допомоги з участі в судовому засіданні у справі №910/13251/21, яке відбулось 06.07.2023 у Господарському суді міста Києва - 5 617,50 грн;

- надання правничої (правової) допомоги з підготовки і подачі заяви про компенсацію витрат на правову допомогу - 11 235 грн.

6.16.4. Крім того, в матеріалах справи наявні складені та підписані АО «АЙПІСТАЙЛ» і Фабрикою акти надання послуг від 31.01.2023 №18 на суму 6 959,50 грн, від 31.01.2023 №19 на суму 16 852,50 грн, від 31.03.2023 №79 на суму 22 470 грн, від 31.03.2023 №74 на суму 11 235 грн, від 31.03.2023 №75 на суму 5 617,50 грн, від 31.05.2023 №113 на суму 5 617,50 грн, від 31.05.2023 №114 на суму 5 681,92 грн, від 31.05.2023 №115 на суму 19 661,25 грн, від 06.07.2023 №155 на суму 16 852,50 грн.

6.16.5. З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі виставлених адвокатським об`єднанням рахунків-фактур здійснено оплату послуг адвоката на суму 127 735,75 грн, що підтверджується такими платіжними інструкціями: від 17.01.2023 №57421 на суму 6 959,50 грн; від 31.01.2023 №57517 на суму 16 852,50 грн; від 14.03.2023 №150 на суму 22 470 грн; від 03.03.2023 №121 на суму 11 235 грн; від 30.03.2023 №184 на суму 5 617,50 грн; від 08.05.2023 №229 на суму 5 617,50 грн; від 08.05.2023 №230 на суму 5 681,92 грн; від 26.05.2023 №282 на суму 19 661,25 грн; від 03.07.2023 №360 на суму 16 852,50 грн; від 07.07.2023 №371 на суму 16 852,50 грн

6.16.6. Суд першої інстанції зазначив, що інтереси позивача в судових засіданнях у даній справі представляла адвокат АО «АЙПІСТАЙЛ» Падох О.І. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 10.04.2019 №001519), яка діяла на підставі ордера від 24.10.2022 №1296499.

6.16.7. За таких обставин, враховуючи те, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги у повному обсязі, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд першої інстанції зазначив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатам на надання послуг у даній справі.

6.16.8. Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, приймаючи до уваги, що під час винесення рішення у даній справі суд першої інстанції дійшов висновку, що понесені позивачем витрати за подання позовної заяви покладаються на відповідача-1, суд першої інстанції вважав за можливе покласти саме на відповідача-1 витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 70 000 грн.

6.16.9. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи у сумі 30 000 грн.

6.16.10. Судом першої інстанції встановлено, що 14.08.2021 АО «АЙПІСТАЙЛ» та фізичною особою-підприємцем Соповою Катериною Андріївною укладено договір від 14.08.2021 №140 на замовлення експертизи, предметом якого є надання послуг з проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, вартістю 30 000 грн.

6.16.11. АО «АЙПІСТАЙЛ» і фізичною особою-підприємцем Соповою К.А. 28.10.2021 складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого виконавцем надані такі послуги з досліджень у сфері суспільних наук (право), зокрема: з проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності; підготовки за її результатами висновку експерта від 28.10.2021 №113-10/21. Загальна вартість послуг склала: 30 000 грн, ПДВ не передбачено.

6.16.12. На підставі виставленого рахунку від 14.08.2021 №161 АО «АЙПІСТАЙЛ» здійснено оплату за проведення експертизи на користь експерта Сопової К.А. у розмірі 30 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 16.09.2021 №1201.

6.16.13. За таких обставин, оскільки висновок експерта №113-10/21, складений за результатами проведеної експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 28.10.2021, прийнятий судом як належний та допустимий доказ, наявні підстави для покладення на відповідача-1 також витрат понесених Фабрикою на проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності у розмірі 30 000 грн.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/13251/21 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Малашенкова Т.М., судді Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

7.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.12.2023 у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/13251/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

7.3. Від Організації 30.01.2024 до Верховного Суду надійшла заява, в якій відповідач-2 просив суд розглядати справу без участі його представника з урахуванням позиції, викладеної у відзиві.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Розглядаючи доводи касаційної скарги, які узагальнено окреслені у розділі 4 цієї постанови, Верховний Суд зазначає таке.

8.3. Так, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування господарськими судами положень статті 213 Угоди та статті 6 Закону.

8.4. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.5. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.6. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм матеріального права, визначених у пункті 8.3 цієї постанови у спорах предметом розгляду є визнання недійсним прав на промислові зразки, відсутні.

8.7. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.8. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

8.9. Відповідно до частини першої статті 155 Господарського кодексу України та частини першої статті 420 Цивільного кодексу України об`єктами прав інтелектуальної власності, зокрема є промислові зразки.

8.10. У силу приписів Закону, в редакції чинній на дату подання заявки відповідачем-1 (11.09.2020) на спірні промислові зразки:

- промисловий зразок - це результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання (стаття 1);

- правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі та відповідає критеріям охороноздатності (пункт 1 статті 5);

- промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольором, формою, текстурою та/або матеріалом виробу, та/або його оздобленням (пункт 2 статті 5);

- промисловий зразок відповідає критеріям охороноздатності, якщо є новим і має індивідуальний характер (пункт 1 статті 6);

- промисловий зразок визнається новим, якщо жоден ідентичний промисловий зразок не доведено до загального відома щодо:

зареєстрованого промислового зразка - до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету;

незареєстрованого промислового зразка - до дати, на яку промисловий зразок, щодо якого вимагається охорона, вперше був доведений до загального відома.

Промислові зразки вважаються ідентичними у разі, якщо їхні суттєві ознаки відрізняються лише незначними деталями.

У процесі встановлення новизни промислового зразка беруться до уваги будь-які відомості, що стали загальнодоступними до дати подання заявки, а якщо заявлено пріоритет, - до дати пріоритету, у тому числі зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, крім тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або щодо них Установою прийнято рішення про відмову в державній реєстрації промислового зразка і вичерпано можливості оскарження таких рішень.

Не вважаються загальнодоступними відомості, що розкриті третій особі за явної чи неявної умови збереження конфіденційності (пункт 2 статті 6);

- промисловий зразок визнається таким, що має індивідуальний характер, якщо загальне враження, яке він справляє на інформованого користувача, відрізняється від загального враження, яке справляє на такого користувача будь-який інший промисловий зразок, доведений до загального відома щодо:

зареєстрованого промислового зразка - до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету;

незареєстрованого промислового зразка - до дати, на яку промисловий зразок, щодо якого вимагається охорона, вперше був доведений до загального відома.

Для оцінки індивідуального характеру береться до уваги ступінь свободи автора під час створення промислового зразка (пункт 3 статті 6);

- зареєстрований промисловий зразок вважається доведеним до загального відома, якщо був опублікований у результаті здійснення державної реєстрації або з інших підстав, або був експонований на виставці, використаний у торгівлі або іншим чином оприлюднений, крім випадків, коли такі події не могли стати відомими під час звичайного провадження господарської діяльності у колах, що спеціалізуються у відповідній галузі і провадять свою діяльність на території України, до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету.

Незареєстрований промисловий зразок вважається доведеним до загального відома, якщо він був опублікований, експонований на виставці, використаний у торгівлі або в інший спосіб оприлюднений таким чином, що під час звичайного провадження господарської діяльності такі заходи з об`єктивних причин могли стати відомими у колах, що спеціалізуються у відповідній галузі і провадять свою діяльність на території України.

Не вважається доведеним до загального відома промисловий зразок, розкритий третій особі за явної чи неявної умови збереження конфіденційності (пункт 4 статті 6).

8.11. Статтею 213 «Вимоги щодо охорони» Угоди передбачено таке:

« 1. Україна та Сторона ЄС повинні забезпечити охорону незалежно створених промислових зразків, які є новими і мають індивідуальний характер.

2. Промисловий зразок, що використовується у продукті або інкорпорований у продукт, який становить складову частину складеного продукту, вважається новим і має індивідуальний характер, лише у разі:

а) якщо складова частина, вмонтована у складений продукт, залишається видимою під час нормального використання останнього; і

b) настільки, наскільки видимі ознаки складової частини самі по собі задовольняють вимогу щодо новизни та індивідуального характеру.

3. Промисловий зразок вважається новим, якщо жодний ідентичний промисловий зразок не був доведений до загального відома:

a) у випадку незареєстрованого промислового зразка - до дати, на яку промисловий зразок, для якого заявляється охорона, був вперше доведений до загального відома;

b) у випадку зареєстрованого промислового зразка - до дати подання заявки на реєстрацію промислового зразка, для якого заявляється охорона, або, якщо заявлено пріоритет, - до дати пріоритету.

Промислові зразки вважаються ідентичними, якщо їхні ознаки відрізняються лише у несуттєвих деталях.

4. Промисловий зразок є таким, що має індивідуальний характер у випадку, коли загальне враження, яке він справляє на поінформованого користувача, відрізняється від загального враження, яке справляє на такого користувача будь-який інший промисловий зразок, доведений до загального відома:

a) у випадку незареєстрованого промислового зразка - до дати, на яку промисловий зразок, для якого заявляється охорона, був вперше доведений до загального відома;

b) у випадку зареєстрованого промислового зразка - до дати подання заявки на реєстрацію промислового зразка, для якого заявляється охорона, або, якщо заявлено пріоритет, - до дати пріоритету.

При оцінці індивідуального характеру береться до уваги ступінь свободи дизайнера у розробці промислового зразка.

5. Ця охорона забезпечується шляхом реєстрації та надає виключні права їхнім власникам відповідно до положень цієї статті. Незареєстрованим промисловим зразкам, доведеним до загального відома, надаються такі самі виключні права, але лише у випадку, коли оскаржуване використання не є результатом копіювання промислового зразка, що охороняється.

6. Промисловий зразок вважається доведеним до загального відома, якщо він був опублікований після реєстрації чи у будь-який інший спосіб або експонований на виставці, використаний у торгівлі чи розголошений у будь-який інший спосіб, крім випадків, коли такі заходи з об`єктивних причин не могли стати відомі у колах окремої спеціалізованої сфери у ході звичайного ведення бізнесу під час діяльності на території, де заявляється охорона, до дати подання заявки на реєстрацію, або, якщо заявлено пріоритет, - до дати пріоритету. У випадку охорони незареєстрованого промислового зразка зразок вважається доведеним до загального відома, якщо він був опублікований, експонований на виставці, використаний у торгівлі або розголошений у такий спосіб, що у ході звичайного ведення бізнесу ці заходи з об`єктивних причин могли б стати відомі у колах, що спеціалізуються у відповідному секторі, під час діяльності на території, де заявляється охорона.

Проте промисловий зразок не вважається доведеним до загального відома на підставі єдиної причини, що він був розголошений третій особі за явних або неявних обставин конфіденційності.

7. Розголошення не береться до уваги для цілей застосування пунктів 3 і 4 цієї статті, якщо промисловий зразок, для якого заявляється охорона, згідно із зареєстрованим правом на промисловий зразок, був доведений до загального відома:

a) дизайнером, його правонаступником або третьою особою в результаті інформації, наданої дизайнером чи його правонаступником, або дії, вчиненої дизайнером чи його правонаступником; і

b) протягом дванадцятимісячного періоду, що передував даті подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, - до дати пріоритету.

8. Пункт 7 цієї статті застосовується також, якщо промисловий зразок був доведений до загального відома внаслідок зловживання стосовно дизайнера або його правонаступника».

8.12. Слід зазначити, що дана справа розглядалася судами неодноразово.

8.13. Так, передаючи справу на новий розгляд, Суд у постанові від 24.11.2022 у справі №910/13251/21, зазначив, що:

« 8.17. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій помилково ототожнено територіальний принцип правової охорони промислового зразка в Україні та новизну промислових зразків, яка є екстериторіальною, судами попередніх інстанцій з урахуванням вимог статті 6 Закону №3688-XII слід з`ясувати, у тому числі і за необхідності використання спеціальних знань, відповідність оспорюваних промислових зразків умовам надання правової охорони.

8.18. Під час нового розгляду справи, суду першої інстанції слід взяти до уваги вище викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, зокрема, надати оцінку (з урахуванням визначених позивачем підстав заявлених вимог в контексті особливостей конкретних правовідносин) чи відповідають промислові зразки згідно зі свідоцтвами України №№ 43312, 43313, 43314 критеріям охороноздатності «новизна» та «індивідуальний характер».

8.19. З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до суду висновок судового експерта, однак судами попередніх інстанцій зазначений висновок не оцінено».

8.14. Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

8.15. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій виконано вказівки Верховного Суду, означені у пункті 8.13 цієї постанови, а підстава касаційного оскарження передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження, з огляду на таке.

8.16. Верховний Суд виходить з того, що:

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів";

- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- в даному випадку Суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

8.17. Суди першої та апеляційної інстанцій за результатами нового розгляду, виконуючи вказівки касаційної інстанції дослідили та надали оцінку висновку експерта, наданого позивачем, і ухвалили рішення про задоволення позовних вимог, на підставі доказів, які були надані учасниками процесу.

8.18. Крім того, судами попередніх інстанцій з`ясовано на виконання вказівок Верховного Суду питання відповідності/невідповідності промислових зразків згідно зі свідоцтвами України №43312, №43313, №43314 критеріям охороноздатності «новизна» та «індивідуальний характер».

8.19. Так, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, оцінюючи висновок експерта №113-10/21 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 28.10.2021, виснував, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, при цьому, висновок експерта складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Соповою К.А., яка має вищу юридичну освіту (освітній рівень «спеціаліст»), спеціальну вищу освіту з інтелектуальної власності (освітній рівень «спеціаліст»), науковий ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта з питань досліджень об`єктів інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.4 «Дослідження, пов`язані з промисловими зразками» (свідоцтво про присвоєння кваліфікації (підтвердження кваліфікації) судового експерта №1964, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України від 30.11.2018, дійсне до 30.11.2021), 13.6 «Дослідження, пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товару і послуг), географічними зазначеннями» (свідоцтво про присвоєння кваліфікації (підтвердження кваліфікації) судового експерта №1771, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України від 27.05.2016 року, дійсне до 12.04.2022), стаж експертної роботи з 2003 року, стаж роботи у сфері інтелектуальної власності з 2005 року.

8.20. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що висновок експерта №113-10/21 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 28.10.2021 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

8.21. Крім того, суд першої інстанції вказав, що в той же час, відповідачами-1 та 2 зі своєї сторони не було надано висновку експерта із висновками, що відрізняються від того, що наданий судовим експертом Соповою К.А., як і не було доведено, що за результатами проведеного експертного дослідження і складання висновку експерта, судовим експертом Соповою К.А. порушено норми чинного законодавства що регулює питання проведення судових експертиз.

8.22. Суд першої інстанції також вказав таке:

- вважає безпідставним посилання відповідача-1 на ту обставину, що у додатках №7, 14, 18, 22 до позовної заяви містяться зображення контейнерів із зазначенням їхніх артикулів SP62L, SPM2L, SP24L, SP64L, T20L, SPT546L, R62L, оскільки, як вбачається з інформації розміщеної в мережі Інтернет, можна зробити висновок, що відповідні номери використовуються майже всіма виробниками та/або продавцями відповідної продукції, що свідчить про те, що вказані номери є певною стандартизованою назвою/кодом, за якими можна ідентифікувати конкретні види контейнерів та які широко використовуються у колах, що спеціалізуються у відповідній галузі;

- крім того, як вбачається із поданого відповідачем-1 клопотання до суду від 17.02.2023, у даному випадку відповідач-1 фактично визнає ідентичність своїх алюмінієвих контейнерів із алюмінієвими контейнерами, розкритими в згаданих вище додатках, долучених позивачем до позовної заяви, а додатками №6-18 до клопотання від 17.02.2023 і зовсім підтверджує, що на такі алюмінієві контейнери було присвоєно товарні позиції ідентифікаційного номера у всесвітній системі GS1 задовго до дати подання заявок на оскаржувані промислові зразки, а саме відповідні свідоцтва були видані 09.11.2011, 10.11.2011, 25.05.2012, 19.07.2016.

8.23. Суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність промислових зразків за свідоцтвами України №43312, №43313, №43314 таким умовам охороноздатності як «новизна» та «індивідуальний характер», встановленим статтею 6 Закону (в редакції від 21.07.2020).

8.24. Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.25. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

8.26. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.27. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

8.28. Отже, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження.

8.29. Що ж до підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, то скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій:

- не досліджено зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України);

- необґрунтовано відхилено судом першої інстанції клопотання Товариства щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України);

- встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

8.30. Так, Товариство вказує, що неодноразово та послідовно вказувало на те, що висновок експерта є неналежним і недопустимим з тих підстав, що предметом наведених у ньому висновків є питання, що виходять за межі завдання експертизи об`єктів інтелектуальної власності (визначення властивостей об`єктів інтелектуальної власності), а також з підстав проведення експертизи судовим експертом Соповою К.А. в умовах відсутності затвердженої у встановленому чинним законодавством України порядку методики проведення судових експертиз промислових зразків.

8.31. У силу приписів статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

8.32. Оскаржувані судові рішення містять оцінку аргументів, наведених відповідачем-1 щодо висновку експерта.

8.33. Товариство у касаційній скарзі також наводить доводи в частині того, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме клопотання про виклик експертів.

8.34. Так, відповідачем-1 заявлено клопотання про виклик Сопової К.А., яка надала висновок, і Дорошенка Олександра Федоровича як експерта, що володіє спеціальними знаннями у сфері досліджень, пов`язаних із промисловими зразками.

8.35. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, відмовляючи у клопотанні відповідача-1, виходив з такого:

- враховуючи що в матеріалах справи наявний висновок експерта №113-10/21 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 28.10.2021, складений експертом Соповою К.А. на замовлення позивача, в якому експерт надала відповіді на поставлені запитання, а також те, що в матеріалах справи відсутній висновок складений експертом Дорошенко О.Ф., як підставу для виклику його у судове засідання, приймаючи до уваги, що відповідачем-1 у поданому клопотанні не наведено перелік питань на які необхідно надати відповідь, як і не зазначено яка частина висновку від 28.10.2021 №113-10/21 потребує роз`яснення.

8.36. Відповідно до пункту 2 частини статті 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний на вимогу особи або органу, які залучили експерта, судді, суду дати роз`яснення щодо даного ним висновку.

8.37. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 69 ГПК України експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Експерт зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом та роз`яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

8.38. Частиною п`ятою статті 98 ГПК України передбачено, що суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

8.39. Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що виклик експерта для надання усних пояснень щодо його висновку є правом суду.

8.40. З огляду на викладене, суд першої інстанції в силу власної диспозиції ухвалив рішення про відмову у задоволенні клопотання, навівши відповідні обґрунтування.

8.41. Верховний Суд виходить з того, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.42. Стосовно посилання скаржника на прийняття судом рішення на підставі недопустимих доказів, слід зазначити таке.

8.43. Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.44. Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

8.45. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

8.46. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

8.47. Водночас доводи касаційної скарги у зазначеній частині щодо встановлення судом першої інстанції обставин справи на підставі недопустимих доказів не містять аргументованих, обґрунтованих мотивувань та зводяться до заперечень встановлених обставин справи судом першої інстанції.

8.48. Таким чином, аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права (пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

8.49. Верховний Суд виходить з того, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

8.50. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.

8.51. Проте, як уже зазначалося вище, підстава касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження.

8.52. Що ж до доводів касаційної скарги у контексті посилань на правові позиції Верховного Суду, які викладені у постанові від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, які охоплюються пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.53. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.54. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.55. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.56. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.57. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.58. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.59. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.60. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.61. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.62. Предметом розгляду у даній справі є вимоги означені у пункті 1.1 цієї постанови.

8.63. Предметом розгляду справи №904/2357/20 є стягнення коштів, які компенсують частину вартості предметів лізингу.

8.64. Слід зазначити, що правові висновки, які наводить скаржник стосуються норм процесуального права, що у свою чергу мають загальний характер.

8.65. Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

8.66. З огляду на викладене, справа №910/13251/21 та №904/2357/20 у контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, та з урахуванням правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, є неподібними з точки зору спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права прав і обов`язків учасників таких відносин, ні за предметом розгляду, ні за підставами позову, ані за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли між їх учасниками, ураховуючи контекст даної справи.

8.67. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.68. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №910/13251/21 (у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

8.69. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи Товариства про порушення судами норм процесуального права, а саме ненадання судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам скаржника, за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, а також ураховуючи міркування суду, викладені вище.

8.70. Стосовно доводів касаційної скарги в частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції від 24.08.2023, то слід вказати таке.

8.71. Скаржник вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача-1 щодо неспівмірності розміру судових витрат, заявлених позивачем до відшкодування, щодо кожної з наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

8.72. Зі змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 127 735,75 грн, однак, суд першої інстанції заяву Фабрики про відшкодування судових витрат задовольнив частково та стягнув 70 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8.73. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, зокрема таке:

- розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта;

- водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою;

- суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;

- враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатам на надання послуг у даній справі;

- тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, приймаючи до уваги, що під час винесення рішення у даній справі суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати за подання позовної заяви покладаються на відповідача-1, суд вважає за можливе покласти саме на відповідача-1 витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000 грн.

8.74. Верховний Суд виходить з того, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19; пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

8.75. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

8.76. Частиною п`ятою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8.77. Верховний Суд наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

8.78. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

8.79. Зі змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд першої інстанції, ураховуючи, у тому числі критерій співмірності та зважаючи на доводи, зокрема, відповідача-1, частково задовольнив заяву позивача та присудив стягнути 70 000 грн, що майже вдвічі менше того розміру, який було заявлено Фабрикою (127 735, 75 грн).

8.80. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині додаткового рішення, не знайшли свого підтвердження.

8.81. Отже, оскільки, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, то підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відсутні.

8.82. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу позивача та неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу відповідачем-2, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.83. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.84. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.85. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

8.86. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.87. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.88. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.2. З огляду на викладене у пунктах 8.52 - 8.68, 9.1 цієї постанови, касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, слід закрити.

9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу відповідача-1 слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. У силу приписів статті 317 та статті 315 ГПК України, у постанові, яка набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає, зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

10.2. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу відповідача-1 залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

10.3. Втім, не здійснюється перерозподіл судових витрат, понесених відповідачем-1 під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, та судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу), понесені скаржником під час розгляду справи судом касаційної інстанції не стягуються з позивача, оскільки, у задоволенні касаційної скарги Товариства відмовлено.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Студіопак технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/13251/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Студіопак технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/13251/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/13251/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова