ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6515/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім" (м. Одеса)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати товару по договору про постачання матеріалів будівельного призначення № КР0121П/08 від 19.01.2021 у загальному розмірі 18 942 грн. 29 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший дім" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс" (далі - відповідач) пеню, інфляційні втрати та 3% річних за прострочення оплати товару по договору про постачання матеріалів будівельного призначення № КР0121П/08 від 19.01.2021 у загальному розмірі 18 942 грн. 29 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 10 872 грн. 41 коп. - пеня;

- 7 247 грн. 21 коп. - інфляційні втрати;

- 822 грн. 67 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про постачання матеріалів будівельного призначення № КР0121П/08 від 19.01.2021 в частині своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 20.01.2022 товар, внаслідок чого, на підставі пункту 5.5. додаткових угод № 1, 2 до договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 31.01.2022 по 24.03.2023 в сумі 10 872 грн. 41 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по березень 2023 року у сумі 7 247 грн. 21 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 31.01.2022 по 24.03.2023 у сумі 822 грн. 67 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн. 00 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 65096/23 від 20.12.2023).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 21.12.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 1749/24 від 11.01.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити частково, у тому числі шляхом зменшення нарахованих штрафних санкцій, посилаючись на таке:

- відповідно до пункту 5.5 додаткової угоди № 2 до договору при порушенні покупцем терміну оплати товару, визначеного в пункті 3.4. договору, покупець на першу вимогу постачальника, повинен сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який платиться пеня від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу, та сплатити всю суму боргу. При цьому, умови договору не містять іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статі 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим 6-ти місяців;

- відповідно до позовної заяви, позивачем здійснено нарахування пені з 31.01.2022 по 24.03.2023, тобто за рік та майже 2 місяці, що є перевищенням 6-тимісячного строку нарахування пені, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Відповідно до пункту 3.4 додаткової угоди № 2 до договору покупець на підставі виставленого постачальником рахунку здійснює оплату на умовах відстрочки платежу. Покупець повинен оплатити вартість поставленого товару не пізніше 10-ти календарних днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній;

- при нарахуванні 3% річних, інфляції та пені не було враховано, що строк оплати поставленого 20.01.2022 товару настав 31.01.2022, оскільки 30.01.2022 був вихідним днем (неділя), а відтак, строк нарахування 3% річних, інфляції та пені повинен обчислюватися з 01.02.2022;

- сума основного боргу повністю сплачена відповідачем, хоч і зі значним запізненням, проте на це вплинули об`єктивні та незалежні від відповідача фактори (початок повномасштабної війни та повна зупинка діяльності ТОВ "Ріал Дорс" на певний проміжок часу), незважаючи на це борг поступово був сплачений, крім того, позивачем не понесені збитки та додаткові витрати, тому відповідач вважає, що розмір заявлених вимог до стягнення не є співмірним не тільки з відсутніми збитками позивача, а й з сумою взагалі поставки. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій;

- у сукупності поведінка відповідача свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації, тому стягнення з відповідача таких значних сум матиме негативні наслідки для діяльності відповідача, яка в цілому є важливою для виконання ним своїх зобов`язань перед замовниками як державного, так і приватного сектору. З урахуванням викладеного, на думку відповідача, є наявними усі складові обставини, які дають підстави вважати ситуацію, шо виникла, винятковою та зменшити суму нарахованих штрафних санкцій. Таким чином, ТОВ "Ріал Дорс" вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача судом повинно бути відмовлено частково.

Як убачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву був направлений позивачу та доставлений до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 11.01.2024.

При цьому, ухвалою суду від 21.12.2023 позивачу було надано 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати суду для надання відповіді на відзив з урахуванням вимог частин третьої шостої статті 165 та статті 166 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відповіді на відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема позивачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо висловлених відповідачем заперечень. У даному випадку додатково наданий строк, - майже один місяць, господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській та Одеській областях (місцезнаходження позивача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Приймаючи до уваги Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, станом на 09.02.2024 строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно із частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 19.01.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 19.02.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам максимально можливий строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних в заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 19.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший дім" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс" (далі - покупець, відповідач) укладено договір про постачання матеріалів будівельного призначення № КР0121П/08 (далі - договір, а.с.14-16), згідно з умовами пункту 1.1. якого у відповідності до умов договору постачальник, на підставі замовлення покупця, зобов`язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Назва, асортимент, кількість та ціна товарів визначається в рахунках-фактурах, що надані постачальником. Сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни.

У пунктах 8.16., 8.17., 8.18. договору сторони визначили, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021. У разі, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати договір не пізніше як за 20 календарних днів до моменту закінчення строку дії договору, договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний рік на тих самих умовах, які діяли на момент його укладення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії договору та від належного виконання зобов`язань за договором.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 4.4. договору перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання.

Згідно з пунктом 4.5. договору постачання товару і його прийняття оформлюється у видатковій накладній, що підписується уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника покупця повинні бути підтверджені довіреністю, обов`язково завіреною печаткою.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем 20.01.2022 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 28 079 грн. 14 коп., про що сторонами була складена та підписана видаткова накладна № Р-ПД-000032/01 від 20.01.2022 на суму 28 079 грн. 14 коп. (а.с. 11).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору, відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаною видатковою накладною, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як зазначає позивач, товар, зазначений у вище вказаній видатковій накладній, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаною вище видатковою накладною відповідачем також не заявлено.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення розрахунків, зокрема:

- загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів постачальника за період дії договору (пункт 3.1. договору);

- оплата здійснюється покупцем на підставі договору, рахунку-фактури, виставленого постачальником на вартість поставленої партії товару та накладних. При здійсненні платежу покупець повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату договору (пункт 3.3. договору);

- покупець на підставі виставленого постачальником рахунку здійснює оплату за товар шляхом безготівкового переказу 100% попередньої оплати товару протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури, якщо інший строк не зазначений в рахунку-фактурі (пункт 3.4. договору).

При цьому, у подальшому між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 01 від 19.01.2021, за умовами пункту 1 якої сторони погодили внести зміни до розділу 3 договору "порядок здійснення розрахунків" та викласти пункт 3.4. договору в наступній редакції: "пункт 3.4. Покупець на підставі виставленого постачальником рахунку здійснює оплату на умовах відстрочки платежу. Покупець повинен оплатити вартість поставленого товару не пізніше 10-ти календарних днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії. Умови надання відстрочки платежу, не розповсюджуються на товар, зазначений у пункті 3.5. договору. Товар під замовлення відпускається на умовах 100% передплати" (а.с.17).

Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № № 02 від 10.01.2022, за умовами пункту якої сторони погодили внести зміни до розділу 3 договору "порядок здійснення розрахунків" та викласти пункт 3.4. договору в наступній редакції: "пункт 3.4. Покупець на підставі виставленого постачальником рахунку здійснює оплату на умовах відстрочки платежу. Покупець повинен оплатити вартість поставленого товару не пізніше 10-ти календарних днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії. Умови надання відстрочки платежу, не розповсюджуються на товар, зазначений у пункті 3.5. договору. Товар під замовлення відпускається на умовах 100% передплати" (а.с.18).

Як убачається з матеріалів справи, в оплату поставленого 20.01.2022 товару позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № Р-ПД-000032 від 20.01.2022 на суму 28 079 грн. 14 коп. (а.с. 19).

З матеріалів справи також вбачається, що поставлений позивачем 20.01.2022 товар був оплачений відповідачем із простроченням наступним чином:

- 10.11.2022 в сумі 11 999 грн. 88 коп., що вбачається з платіжного доручення № 1480 від 31.10.2022 на суму 11 999 грн. 88 коп. із призначенням платежу "Оплата за плити теплоізоляційні згідно з рахунком № Р-ПД-000459 від 31.10.2022, у тому числі ПДВ 20% - 1 999 грн. 98 коп." (а.с. 12). При цьому, листом відповідача, вдресованим позивачу, за вих. №101122-01 від 10.11.2022, відповідач просив зарахувати сплачені кошти у сумі 11 999 грн. 88 коп. згідно з платіжним дорученням № 1480 від 31.10.2022 на погашення боргу по рахунку № Р-ПД-000032 від 20.01.2022 (а.с.21).

- 24.03.2023 в сумі 16 079 грн. 25 коп., що вбачається з платіжної інструкції № 1857 від 24.03.2023 на суму 16 079 грн. 25 коп. із призначенням платежу "Оплата за плити теплоізоляційні згідно з рахунком № Р-ПД-000032 від 20.01.2022, у тому числі ПДВ 20% - 2 679 грн. 88 коп." (а.с. 13).

Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 31.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс" за спірною видатковою накладною мало прострочену заборгованість перед ТОВ "Перший дім" у сумі 16 079 грн. 26 коп., у зв`язку з чим позивач подав до суду заяву про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс" суми боргу в розмірі 16 079 грн. 26 коп., пені в розмірі 6 436 грн. 11 коп., 3% річних в розмірі 483 грн.70 коп., інфляційної складової в розмірі 4 277 грн. 60 коп. на підставі договору про постачання матеріалів будівельного призначення № КР0121П/08 від 19.01.2021 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 19.01.2021, № 2 від 10.01.2022). 13.03.2023 у справі № 904/1187/23 було видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" суму боргу в розмірі 16 079 грн. 26 коп., пені в розмірі 6 436 грн. 11 коп., 3% річних в розмірі 483 грн. 70 коп., інфляційної складової в розмірі 4 277 грн. 60 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 268 грн. 40 коп. 24.03.2023 відповідач оплатив суму основного боргу в розмірі 16 079 грн. 26 коп. (платіжне доручення № 1857) та подав до суду заяву про скасування вищевказаного судового наказу у зв`язку з відсутністю боргу. 05.04.2023 ухвалою суду у справі № 904/1187/23 було скасовано вищевказаний судовий наказ на підставі відповідної заяви відповідача.

Враховуючи вказане вище, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про постачання матеріалів будівельного призначення № КР0121П/08 від 19.01.2021 в частині своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 20.01.2022 товар, внаслідок чого, на підставі пункту 5.5. додаткових угод № 1, 2 до договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 31.01.2022 по 24.03.2023 в сумі 10 872 грн. 41 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по березень 2023 року у сумі 7 247 грн. 21 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 31.01.2022 по 24.03.2023 у сумі 822 грн. 67 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження своєчасної оплати поставленого позивачем 20.01.2022 товару на загальну суму 28 079 грн. 14 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував. Більше того, факт прострочення оплати товару під час розгляду справи судом не заперечував.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 01 від 19.01.2021 сторони погодили додати до розділу 5 договору "Відповідальність сторін" додаткові умови та викласти їх наступним чином: "Пункт 5.5. При порушенні покупцем терміну оплати товару, визначеного у пункті 3.4. договору, покупець, на першу вимогу постачальника, повинен сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який платиться пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу, та сплатити всю суму боргу". Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 02 від 10.01.2022 сторони погодили додати до розділу 5 договору "Відповідальність сторін" додаткові умови та викласти їх наступним чином: "Пункт 5.5. При порушенні покупцем терміну оплати товару, визначеного у пункті 3.4. договору, покупець, на першу вимогу постачальника, повинен сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який платиться пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу, та сплатити всю суму боргу".

На підставі пункту 5.5. додаткових угод № 1, 2 до договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 31.01.2022 по 24.03.2023 в сумі 10 872 грн. 41 коп.

Аналізуючи визначений позивачем період нарахування пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 №405 був неодноразово продовжений і тривав у заявлений позивачем період прострочення (з 31.01.2022 по 24.03.2023).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Спірний договір був укладений між сторонами 19.01.2021, що свідчить про обізнаність сторін зі змінами до положень, зокрема, статті 232 Господарського кодексу України, які набули чинності 02.04.2020, отже вже діяли на момент підписання договору.

Враховуючи вказане, судом відхиляються заперечення відповідача в частині нарахування пені за період, який перевищує 6 місяців.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були невірно визначені періоди прострочення, а саме: 1) не було враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (у даному випадку граничним строком оплати поставленого 20.01.2022 товару є 31.01.2022, отже пеня підлягає нарахуванню з 01.02.2022); 2) не було враховано вимоги пункту 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", відповідно до яких моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому, порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв`язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов`язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону. Відповідно до статті 343 Господарського кодексу України платники і одержувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі установ банку. Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою про проведення касово-розрахункових операцій, а за відсутності угоди про розмір пені - в розмірі, встановленому законом. Платник зобов`язаний самостійно нараховувати пеню на прострочену суму платежу і давати банку доручення про її перерахування з наявних на рахунку платника коштів. Отже, у даному випадку пеня підлягала нарахуванню по 23.03.2023 включно.

Враховуючи вказане, розрахунок пені, здійснений позивачем та доданий до позовної заяви (а.с.10), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Таким чином, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням вказаних вище положень, судом встановлено, що:

- у період з 01.02.2022 по 31.10.2022 пеня підлягає нарахуванню на суму заборгованості 28 079 грн. 14 коп. та в цей період становить 7 685 грн. 22 коп.;

- у період з 01.11.2022 по 23.03.2023 пеня підлягає нарахуванню на суму заборгованості 16 079 грн. 25 коп. та в цей період становить 3 149 грн. 77 коп. Всього пеня складає 10 834 грн. 99 коп.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 10 834 грн. 99 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по березень 2023 року у сумі 7 247 грн. 21 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.10) та враховано таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.10), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначені суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок здійснено вірно.

Таким чином, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 10), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи; заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в сумі 7 247 грн. 21 коп. розраховані позивачем з урахуванням наведеної вище методики.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 7 247 грн. 21 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 31.01.2022 по 24.03.2023 у сумі 822 грн. 67 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були невірно визначені періоди прострочення, а саме: 1) не було враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (у даному випадку граничним строком оплати поставленого 20.01.2022 товару є 31.01.2022, отже 3% річних підлягають нарахуванню з 01.02.2022); 2) не було враховано вимоги пункту 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", відповідно до яких моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому, порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв`язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов`язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону. Відповідно до статті 343 Господарського кодексу України платники і одержувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі установ банку. Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою про проведення касово-розрахункових операцій, а за відсутності угоди про розмір пені - в розмірі, встановленому законом. Платник зобов`язаний самостійно нараховувати пеню на прострочену суму платежу і давати банку доручення про її перерахування з наявних на рахунку платника коштів. Отже, у даному випадку 3% річних підлягають нарахуванню по 23.03.2023 включно.

Враховуючи вказане, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем та доданий до позовної заяви (а.с.10), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що:

- у період з 01.02.2022 по 31.10.2022 3% річних підлягають нарахуванню на суму заборгованості 28 079 грн. 14 коп. та в цей період складають 630 грн. 05 коп.;

- у період з 01.11.2022 по 23.03.2023 3% річних підлягають нарахуванню на суму заборгованості 16 079 грн. 25 коп. та в цей період складають 188 грн. 99 коп. Всього 3% річних складають 819 грн. 04 коп.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 819 грн. 04 коп.

При цьому, судом під час прийняття рішення у даній справі проаналізовано фактичні обставин справи на предмет можливості застосування до них права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідками чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Між тим, суд звертає увагу, що:

- прострочення відповідача становить більше 1 року, отже прострочення у даній справі суд розцінює, як істотне;

- відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору; таким чином, у даній справі відсутні будь-які об`єктивні поважні причини невиконання відповідачем зобов`язань за договором; у даній ситуації прострочення у відповідача виникло ще до запровадження воєнного стану (01.02.2022);

- інфляційні процеси в Україні: зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення;

- матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача;

- штрафні санкції є спірозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 678 грн. 18 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати товару по договору про постачання матеріалів будівельного призначення № КР0121П/08 від 19.01.2021 у загальному розмірі 18 942 грн. 29 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс" (проспект Поштовий, будинок 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000; ідентифікаційний код 40907909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім" (вулиця Осипова, будинок 10, м. Одеса, 65048; ідентифікаційний код 35116943) 10 834 грн. 99 коп. - пені, 7 247 грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 819 грн. 04 коп. 3% річних та 2 678 грн. 18 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 09.02.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко