Єдиний державний реєстр судових рішень
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №935/703/22 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.
Категорія 76 Доповідач Борисюк Р. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 935/703/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального навчального закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,
за апеляційною скаргою представника Комунального навчального закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» - адвоката Перегуди Анатолія Павловича на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у м. Коростишеві,
в с т а н о в и в :
У квітні2022року ОСОБА_1 звернувся досуду ізданим позовом,в остаточнійредакції якого(а.с.18)просив визнатинезаконним таскасувати наказпро йогозвільнення №27-квід 06.04.2022та поновитийого на роботі на посаді водія автотранспортного засобу у Комунальному навчальному закладі «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат».
Позов мотивував тим, що працював в школі-інтернаті на посаді водія автотранспортного засобу та на 0,7 ставки за сумісництвом на посаді вихователя.
Наказом від 06 квітня 2022 № 27-к його було звільнено з посади водія автотранспортного засобу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП за прогул без поважних причин 29.03.2022, 01.04.2022 та 05.04.2022 у період з 14.00 до 17.00. годин.
Вважає вказаний наказ незаконним, оскільки у період з 14.03.2022 до 02.04.2022 у нього проходила сесія, так як він навчається в Уманському педагогічному університеті ім. П. Тичини. В зв`язку з чим ним була подана заява про надання відпустки від 11.03.2022, однак керівник її не прийняв та не надав відпустку і він був змушений складати іспити дистанційно та відповідно знаходився на роботі. Складені акти про відсутність його на роботі не відповідають дійсності, оскільки написані під примусом директора, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 . Посилаючись на вказані обставини, просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2023 року позов задоволено та вирішено питання судового збору.
В апеляційній скарзі представник відповідача - адвокат Перегуда А.П., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , а також стягнути з останнього на користь відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу та оплату судового збору.
Зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, місцевим судом неповно та упереджено з`ясовано обставин, що мають значення для справи, а висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, від ОСОБА_1 в період з 10.03.2022 по 02.04.2022 не надходили на ім`я т.в.о. директора КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради заяви про надання додаткової відпустки на період сесії з 14.03.2022 по 02.04.2022. Позивачем не надано доказів про вручення заяви про надання додаткової відпустки відповідачу, або надсилання її поштовим зв`язком на його адресу.
Також від Уманського державного педагогічного університету імені П. Тичини на адресу відповідача не надходила довідка-виклик ОСОБА_1 на сесію з 14.03.2022 по 02.04.2022, в якій було б прохання до керівника КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради надати позивачу додаткову відпустку на період складання сесії.
Суд першої інстанції проігнорував, що відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17, неодержання письмового пояснення від працівника не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Також суд проігнорував правовий висновок Верховного Суду України від 3 грудня 2018 року у справі № 686/21222/16-ц, згідно якого невихід на роботу в зв`язку з самовільним використанням працівником відпустки без попередження роботодавця визнається прогулом і може бути причиною звільнення працівника з цієї підстави.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кукурека К.С., посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення без змін.
Аналогічну позицію адвокат Кукурека К.С. висловила під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Представники відповідача т.в.о. директора КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Пінчук В.В. і адвокат Перегуда А.П. підтримали доводи апеляційної скарги із наведених в ній підстав.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно достатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно зістаттею 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Частина шостастатті 43 Конституції Українигарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 4статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Пунктом 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Отже, для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.
Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Таким чином, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4статті 40 КЗпП Україниє з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.
За змістом пункту 3статті 29 КЗпП Українидо початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язанийвизначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Статтею 147 КЗпП Українипередбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, самероботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді водія автотранспортного засобу та за сумісництвом на 0,7 ставки вихователя (а.с.139-140).
Наказом т.в.о. директора Комунального навчального закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради від 06.04.2022 за № 27-к ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортного засобу на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, тобто за прогул без поважних причин вчинений 29.03.2022, 01.04.2022 та 05.04.2022 у період з 14.00 до 17.00 годин. У той же час, ОСОБА_1 залишений на посаді вихователя тимчасово за строковим договором по 03.06.2022 з неповним тижневим навантаженням на період відсутності основного працівника, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років (а.с.9).
Підставою для видачі наказу про звільнення зазначено:
1)доповідні записки секретаря-друкарки Войтко О.О. від 29.03.2022 та 01.04.2022;
2) акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі від 29.03.2022, від 01.04.2022, від 05.04.2022;
3) пояснення ОСОБА_1 про відсутність на роботі від 04.04.2022, 06.04.2022;
4) пояснення працівників щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі;
5) копії наказів про пояснення ОСОБА_1 про відсутність на роботі від 04.04.2022 №55, від 06.04.2022 №59.
Встановлено, що позивач є студентом IV курсу заочної форми навчання ОС «Бакалавр» Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
ОСОБА_1 було видано довідку-виклик №600 від 23.02.2022 для участі в заліково-екзаменаційній сесії у період з 28.02.2022 по 19.03.2022.
У зв`язку з початком воєнної агресії російської федерації та введенням військового стану на території України на підставі наказів ректора університету строки заліково-екзаменаційної сесії були перенесені на новий термін з 14.03.2022 до 02.04.2022, а також встановлено навчання упродовж усього періоду сесії в синхронному (за розкладом) або асинхронному (у зручний для студента час, зважаючи на зовнішні фактори) за вибором студента. ОСОБА_1 проходив навчання та складав всі екзамени та заліки у дистанційному режимі, що підтверджується матеріалами справи (а.с.10,115-120).
Враховуючи наведене, відсутність позивача на роботі 29.03.2022 та 01.04.2022 обумовлена поважними причинами.
Так, відповідно дост. 202 КЗпП Україникожний роботодавець (незалежно від виду його діяльності та форми власності) повинен створювати працівникам, які навчаються без відриву від виробництва, необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.
Тривалість відпустки у зв`язку з навчанням у вищому навчальному закладі залежить від рівня акредитації закладу, курсу на якому навчається студент, навчальної відпустки.
Відпустки у зв`язку з навчанням увищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти(ст. 216 КЗпП України,ст. 15 Закону України «Про відпустки») - надається за умови успішного навчання, а її тривалість, залежно від конкретних обставин, складає від 10 календарних днів до чотирьох місяців.
Підставою для надання працівникові додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку з навчанням є документ, оформлений навчальним закладом, у якому працівник навчається (довідка-виклик на сесію). У цьому документі зазначається період, протягом якого студент має брати участь у лабораторно-екзаменаційній (екзаменаційній) сесії та інформація про його успішність; заява працівника про надання йому додаткової відпустки у зв`язку з навчанням.
Надання відпустки оформлюється наказом керівника підприємства (установи, організації).
Право на такі відпустки передбаченоКонвенцією Міжнародної організації праці про оплачувані навчальні відпустки від 24.06.1974 № 140, главою XIV «Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням» Кодексу законів України про працю,розділом ІІІ Закону України «Про відпустки».
Згідно з Конвенцією Міжнародної організації праці про оплачувані навчальні відпустки, «навчальні» відпустки надаються працівникам з метою навчання на визначений період у робочий час з виплатою відповідної грошової допомоги.
Згідно зіст. 7 КонвенціїМіжнародної організації праці про оплачувані учбові відпустки, кожна особа, яка користується відпусткою одержує за повний період цієї відпустки заробітну плату, нараховану відповідно до методу, що визначається компетентним органом влади або іншим вiдповiдним органом у кожнiй країнi.
Стаття 217 КЗпП Українивизначає, що на час додаткових відпусток у зв`язку з навчанням (статті 211,213,216 КЗпП України) за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.
Як зазначив позивач, 11.03.2022 він намагався подати заяву про надання відпустки на період складання сесії, долучивши виклик на сесію, проте виконуючий обов`язки директора школи-інтернату ОСОБА_3 відмовився її прийняти, пославшись на воєнний стан. Доводи позивача в означеній частині суд визнає прийнятними, оскільки встановлено, що між позивачем та виконуючим обов`язки директора школи-інтернату ОСОБА_3 існують неприязні стосунки, які ґрунтуються на тривалому конфлікті, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 55, 57-58, 59-60) та не заперечується відповідачем, якому серед іншого відомо про факт навчання позивача в університеті, оскільки раніше ОСОБА_1 неодноразово надавалась відпустка у зв`язку із навчанням.
Враховуючи наведене, відсутність ОСОБА_1 на роботі 29.03.2022 та 01.04.2022, яка вміняється йому як прогул, обумовлена поважними причинами, а саме перебуванням на заліково-екзаменаційної сесії в період з 14.03.2022 до 02.04.2022.
Та обставина, що вказані правовідносини сторін не були документально оформлені наказом про надання ОСОБА_1 додаткової відпустки у зв`язку з навчанням та його перебування в цей період на роботі, не мають правого значення для вирішення спору, оскільки не спростовують поважності причин відсутності позивача на робочому місці 29.03.2022 та 01.04.2022.
У разі наявності сумнівів у поважності наведених ОСОБА_1 причин відсутності на роботі, роботодавець не був позбавлений можливості затребувати у нього підтверджуючі документи, як-то виклик на сесію.
Натомість, не перевіривши належним чином причин відсутності на роботі, відповідач прийняв поспішне рішення про застосування до ОСОБА_1 найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
Відсутність ОСОБА_1 на роботі з 14.00 по 17.00 05.04.2022, про що зазначено в наказі про його звільнення, не є прогулом в розумінні положень п. 4статті 40 КЗпП України, виходячи із такого.
Згідно публічно доступної інформації щодо тривалості та кількості повітряних тривог на території України, слідує, що 05.04.2022 в Житомирській області була оголошена повітряна тривога у наступні періоди часу та тривалістю: з 16 год. 03. хв. до 16 год. 38 хв.
Таким чином, відсутність позивача на роботі 05.04.2022 становить менше трьох годин протягом робочого дня.
Посилання представників відповідача, що ОСОБА_1 під час повітряної тривоги все одно мав знаходитись на території учбового закладу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» відсутнє належно облаштоване приміщення бомбосховища.
Крім того, у своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 обґрунтував свою відсутність на робочому місці з 14 до 17 год тим, що проводив ремонт службового автомобіля за своїм місцем проживання (а.с.155), проте ці доводи відповідачем не перевірялись та не були прийняті до уваги при застосуванні дисциплінарного стягнення.
Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем доведено поважність причин відсутності на робочому місці протягом робочого часу, який йому вмінено як прогул.
Оскільки відсутні належні, допустимі, достатні, достовірні докази, які б свідчили про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, місцевий суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача за пунктом 4 частини 1статті 40 КЗпП Українивідбулося з порушенням вимог трудового законодавства, тому вимоги позову про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення його на роботі є обґрунтованими.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують, і по своїй суті є особистим трактуванням сторін встановлених судом обставин справи та власним трактуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, враховуючи, що оскаржене рішення ухвалене із додержанням норм матеріального права і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційним судом залишено без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення, тому підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції ( п.п. «в» п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України) і вирішення питання щодо стягнення із позивача на користь відповідача понесених витрат на правничу допомогу при розгляді справи в апеляційному суді немає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника Комунального навчального закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» - адвоката Перегуди Анатолія Павловича залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2023 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 08 лютого 2024 року.
