ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 757/21376/22-ц
провадження № 61-6456св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Національний медичний університет імені О. О. Богомольця,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року у складі судді Волкової С. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (далі - НМУ) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований, тим що 01 грудня 2017 року між ним та НМУ було укладено контракт, згідно з яким працівник призначається на посаду завідувача кафедри педіатрії № 5 НМУ на строк з 01 грудня
2017 року до 01 грудня 2022 року.
3. Наказом ректора НМУ від 05 жовтня 2021 року № 703 «Про реорганізацію кафедр», відповідно до рішення вченої ради НМУ від 30 вересня 2021 року (протокол № 2), із 11 жовтня 2021 року проведено реорганізацію кафедри № 5 медико-психологічного факультету шляхом приєднання до кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти.
4. Повідомленням від 19 жовтня 2021 року завідувача кафедри педіатрії
№ 5 ОСОБА_1 з посиланням на наказ університету від 05 жовтня
2021 року № 703 повідомлено про те, що кафедру педіатрії № 5 із 11 жовтня 2021 року реорганізовано шляхом приєднання до кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти та що посада завідувача, яку він займає, виводиться зі штату кафедри педіатрії № 5
і вводиться посада професора на кафедру педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти.
5. Наказом ректора від 27 жовтня 2021 року його переведено на посаду професора кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти з 01 листопада 2021 року до заміщення цієї посади за конкурсом та зазначено дату виплати заробітної плати до 03 лютого 2022 року.
6. Вважає, що ці обставини свідчать про продовження дії трудового договору на невизначений строк і в подальшому звільнення повинно було вирішуватися за правилами безстрокового трудового договору.
7. Документи на заміщення вакантної посади професора закладу вищої освіти кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти до конкурсної комісії університету він не подавав, оскільки перебував на лікарняному.
8. 28 лютого 2022 року його з порушенням трудового законодавства звільнено з посади професора закладу вищої освіти кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
9. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ректора НМУ від 21 лютого 2022 року № 436 л «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити його на посаді професора закладу вищої освіти кафедри педіатрії післядипломної освіти НМУ; стягнути
з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи
з 28 лютого 2022 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
10. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня
2022 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, у позові відмовлено.
11. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства. Оскільки трудові відносини між сторонами припинено без порушення прав позивача і в межах законодавства, тому не підлягають задоволенню вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. 02 травня 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У серпні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 10 січня 2024 року, у зв`язку із обранням судді
Погрібного С. О. до Великої Палати Верховного Суду, суддею доповідачем
у справі визначено суддю Шиповича В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, Верховного Суду
від 02 червня 2021 року у справі № 755/18938/19, від 13 листопада 2019 року
у справі № 545/1151/16-ц, Верховного Суду України від 21 травня 2014 року
у справі № 6-33цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Вважає, що суди не врахували того факту, що після 03 лютого 2022 року він продовжував працювати і йому нараховувалася заробітна плата, що свідчить про те, що трудові відносини між сторонами тривали і після
03 лютого 2022 року, тому дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк.
18. Крім того звертає увагу, що судами не з`ясовано на яких правових підставах після 03 лютого 2022 року йому нараховувалася заробітна палата, як і не з`ясовано питання обґрунтованості дати звільнення в наказі
від 21 лютого 2022 року № 436.
19. Вказує, що суди не надали належну оцінку тому факту, що, підписуючи наказ «Про затвердження рішення Вченої ради університету» від 24 лютого
2022 року № 454, в.о. ректора закладу вищої освіти Науменко О. керувався «Положенням про порядок проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково - педагогічних працівників у Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця» від 26 лютого 2019 року
№ 183, яке втратило чинність.
20. Суд першої інстанції не врахував приписи статей 47, 116 та 117 КЗпП України, оскільки при вирішенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не взяв до уваги отримання позивачем трудової книжки 29 квітня 2022 року
21. Суди дійшли помилкового висновку про правомірність його звільнення в період тимчасової непрацездатності та не врахували, що у матеріалах справи відсутні докази дати заміщення посади за конкурсом.
22. Вважаючи, що строк трудового договору закінчився з моменту заміщення посади за конкурсом, суди не врахували, що на час видання наказу від 21 лютого 2022 року про його звільнення, подія, з якою мало бути пов`язане звільнення, ще не настала, оскільки конкурс на цей день не було проведено.
23. Судами залишено поза увагою та не досліджувалося питання проведення 24 лютого 2022 року вченої ради, де за результатами голосування на посаду професора педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти НМУбув обраний ОСОБА_2 . Натомість проведення засідання вченої ради НМУ 24 лютого 2022 року є сумнівним з урахуванням початку військової агресії з боку російської федерації.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
24. У червні 2023 року представник НМУ -адвокат Олєйнікова Т. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
25. Зазначає, що 27 жовтня 2021 року позивач згідно з його заявою
від 19 жовтня 2021 року був переведений на посаду професора кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти із
01 листопада 2021 року, до заміщення цієї посади за конкурсом, чим виразив свою волю на укладення строкового трудового договору та відповідно припинення договору по закінченню строку, на який він був укладений.
26. Звільнення позивача відбулося у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.
27. Протягом строку дії трудового договору ОСОБА_1 не оскаржував його умов, зокрема щодо строковості.
28. Враховуючи, що позивач не брав участі в конкурсі, хоча про його проведення було завчасно подано оголошення та направлені листи, 28 лютого 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з посади, у зв`язку із закінченням трудового договору.
29. Доводи позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають відхиленню, оскільки такі позовні вимоги не були заявлені.
30. Твердження ОСОБА_1 про звільнення в період тимчасової непрацездатності є безпідставними, оскільки позивач був тимчасово непрацездатним з 14 до 25 лютого 2022 року.
Фактичні обставини справи встановлені судами
31. 01 грудня 2017 року між НМУ та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно з яким працівник призначається на посаду завідувача кафедри педіатрії № 5 НМУ на строк з 01 грудня 2017 року до 01 грудня 2022 року.
32. Наказом ректора НМУ від 05 жовтня 2021 року № 703 «Про реорганізацію кафедр», відповідно до рішення вченої ради НМУ від 30 вересня 2021 року (протокол № 2), з 11 жовтня 2021 року проведено реорганізацію кафедри № 5 медико-психологічного факультету шляхом приєднання до кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти.
33. Повідомленням від 19 жовтня 2021 року завідувача кафедри педіатрії
№ 5 ОСОБА_1 з посиланням на наказ університету № 703 від 05 жовтня 2021 року проінформовано про те, що кафедру педіатрії № 5 з 11 жовтня
2021 року реорганізовано шляхом приєднання до кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти та що посада завідувача, яку він займає, виводиться зі штату кафедри педіатрії № 5
і вводиться посада професора на кафедру педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти.
34. 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ректора НМУ із заявою про переведення із 01 листопада 2021 року на посаду професора кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти до заміщення цієї посади за конкурсом.
35. На підставі заяви ОСОБА_1 , наказом ректора НМУ від 27 жовтня 2021 року № 2115-л «Про переведення» ОСОБА_1 , завідувача кафедри педіатрії № 5, з 01 листопада 2021 року переведено на посаду професора кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти до заміщення цієї посади за конкурсом.
36. Наказом ректора НМУ від 10 січня 2022 року № 39-л «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників університету», відповідно до статті 54 Закону України «Про освіту», статті 55 Закону України «Про вищу освіту», статей 21-24 КЗпП України, наказу Міністерства охорони здоров`я від 05 жовтня 2015 року № 1005 «Про затвердження Рекомендацій щодо проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників та укладення
з ними трудових договорів (контрактів)», з метою всебічного і комплексного оцінювання професійної діяльності науково-педагогічних працівників щодо відповідності вимогами сучасної вищої освіти оголошено конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників, у тому числі, професора закладу вищої освіти кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти.
37. В газеті «Урядовий кур`єр» № 4 (7125) від 12 січня 2022 року розміщено оголошення про заміщення вакантних посад, в тому числі, професора закладу вищої освіти кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти.
38. ОСОБА_1 документи на заміщення вакантної посади професора закладу вищої освіти кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти до конкурсної комісії університету не подавав.
39. Наказом в.о. ректора НМУ від 24 лютого 2022 року № 454-л «Про затвердження рішення вченої ради університету», керуючись пунктами 6.2.11, 6.3.11, 6.4.10 Положення про порядок проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників у НМУ, у зв`язку з проведенням конкурсу на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників університету затверджено рішення вченої ради університету про обрання за конкурсом; підстава: протокол засідання вченої ради НМУ
від 23 лютого 2022 року.
40. Наказом НМУ від 21 лютого 2022 року № 436/л «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача із 28 лютого 2022 року звільнено з посади професора кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку
з закінченням строкового трудового договору, з виплатою грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
41. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
42. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
43. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
44. Предметом спору у розглядуваній справі є визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі позивача, який звільнений згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
45. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
46. Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року
№ 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядав як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
47. Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові
і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості,
а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
48. Відповідно до частин першої, третьої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою,
а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату
і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
49. Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається
у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
50. Відповідно до статті 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
51. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.
52. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
53. Припинення трудового договору після закінчення визначеного ним строку не вимагає окремої заяви або додаткового волевиявлення працівника, який вже виявив свою волю на укладення строкового трудового договору.
54. Закінчення строку дії трудового договору і видання у зв`язку із цим наказу про звільнення не є ініціативою роботодавця щодо розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність наміру роботодавця переукласти або продовжити трудовий договір та трудові відносини.
55. Отже, у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певної події, такий договір вважається укладеним на певний строк, тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку.
56. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 266/3163/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 522/7888/16-ц, від 27 березня 2023 року у справі № 428/2992/20.
57. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
58. Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,
а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
59. Суди встановили, що 01 грудня 2017 року між НМУ та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно з яким працівник призначається на посаду завідувача кафедри педіатрії № 5 НМУ на строк з 01 грудня 2017 року до
01 грудня 2022 року.
60. 27 жовтня 2021 року у зв`язку з реорганізацію кафедрпозивач відповідно до поданої ним заяви від 19 жовтня 2021 року був переведений на посаду професора кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти з 01 листопада 2021 року, до заміщення цієї посади за конкурсом, чим виразив свою волю на укладення строкового трудового договору та відповідно його припинення по закінченню строку, на який він був укладений, а саме до проведення конкурсу на вакантну посаду.
61. Вказані обставини свідчать про обізнаність та згоду позивача на укладення строкового трудового договору.
62. Наказом НМУ від 24 лютого 2022 року № 454-л затверджено рішення вченої ради університету про обрання за конкурсом, зокрема ОСОБА_2 на посаду професора закладу вищої освіти кафедри педіатрії післядипломної освіти інституту післядипломної освіти, яку до цього за строковим трудовим договором займав ОСОБА_1 .
63. Також судами встановлено, що ОСОБА_1 документи на заміщення вакантної посади професора закладу вищої освіти кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти до конкурсної комісії університету не подавав.
64. Встановивши, що роботодавець, який звільнив ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, діяв у межах та відповідності до норм трудового законодавства та умов укладеного між сторонами договору, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі.
65. Враховуючи відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення позивача на роботі, суди правильно вказали на відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як похідної вимоги.
66. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у розглядуваній справі не заявлялись та судами не вирішувались.
67. Відомості про те, що на день звільнення 28 лютого 2022 року позивач був тимчасово непрацездатним в матеріалах справи відсутні.
68. Сумніви заявника у проведенні засідання вченої ради НМУ
є припущенням.
69. Відомості про оспорювання або визнання недійсними результатів конкурсу на посаду професора кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти в матеріалах справи відсутні.
70. З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи загалом аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано відхилив, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
71. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду
від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 02 червня 2021 року у справі № 755/18938/19 та постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі
№ 6-33цс14, на які заявник посилався в касаційній скарзі.
72. Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, зокрема щодо неналежного дослідження доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів, дотрималися вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення
і правильно вирішили спір.
73. Незгода заявника із висновками судів щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень Верховним Судом.
74. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
75. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
76. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення
із неправильним застосуванням норм матеріального права або
із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня
2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников
