30.01.2024 Справа № 756/572/23
УКРАЇНА
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
______________________________________________________________________
Унікальний №756/572/23
Провадження №2-п/756/6/24
УХВАЛА
29 січня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.,
за участю секретаря Хітрової А.О.,
представника позивача адвоката Коваль М.С.,
представника відповідача адвоката Бузанова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву представника відповідача - адвоката Бузанова Дмитра Вікторовича про відвід головуючому судді у цивільній справі за заявою про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів,
УСТАНОВИВ:
У провадженні суду перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Бузанов Д.В. звернувся до суду із заявою про відвід головуючому судді Дибі О.В. Сторона відповідача не погоджується із заочним та додатковим рішення суду, вважають таке рішення незаконним, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вказує, що судом не дотримано процесуального строку передбаченого ЦПК України для розгляду заяви про перегляд заочного рішення, порушено порядок долучення письмових доказів, порушення порядок повідомлення про судовий розгляд справи, відмовлено стороні відповідача у задоволенні клопотання про витребування інформації та зупинення дії заочного і додаткового рішення суду. Окрім того представник відповідача вказував на те, що головуючий суддя 19.02.2009 отримав статус адвоката та після Указу Президента України від 06.08.2010, яким його було призначено на посаду судді Дарницького районного суду м. Києва, 09.08.2010 звернувся із заявою про зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, яка була задоволена. Вказані обставини, на думку представника відповідача, свідчать про порушення головуючим вимог щодо несумісності.
Вказана інформація відсутня у декларації про майновий стан судді, що також є підставою для сумнівів у його неупередженості та об`єктивності.
З огляду на викладене просить відвести суддю Дибу О.В. від розгляду справи.
Представник позивача - адвокат Коваль М.С. у судовому засіданні заперечувала проти поданої заяви про відвід судді, вказувала на її необґрунтованість та передчасність, оскільки питання про задоволення чи відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення ще не вирішено, а усі інші обставини, які представник відповідача вказує у поданій заяві, лише свідчать про незгоду із процесуальними рішеннями суду, що не може бути підставою про відвід головуючого судді. Заява про зупинення дії заочного та додаткового рішення суду, взагалі не ґрунтується на нормах чинного законодавства
Заслухавши думку осіб, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Підстави та обставини для відводу судді чітко визначені ст. 36 ЦПК України.
Як на підставу для відводу головуючого судді, представник відповідача посилався зокрема на те, що у судовому засіданні головуючим суддею Дибою О.В. було задоволено клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи письмових доказів та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, заявленого стороною відповідача, відмови у задоволенні клопотання про зупинення дії заочного рішення суду, чим було порушено принципи цивільного судочинства та права відповідача.
З таким твердженням суд погодитися не може виходячи із наступного.
За приписами ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).
Згідно зі ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальним рішенням судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У випадку порушення норм процесуального права під час розгляду справи, такі обставини, можуть слугувати підставою для скасування відповідного рішення суду.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вказані обставини, зазначені в заяві як підстави для відводу, не підтверджені жодним доказом, не можуть викликати сумнів у неупередженості судді, чи свідчити про його певну особисту заінтересованість, прихильності, уподобання стосовно однієї з сторін у справі.
Серед іншого, адвокат Бузанов Д.В. зазначає, що судом було порушено порядок повідомлення про судовий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором між батьками про сплату аліментів.
Разом із цим, вказані обставини підлягають з`ясуванню в процесі розгляду заяви про перегляд заочного рішення, тому не можуть слугувати підставою для відводу головуючого.
Інші обставини, на які посилався представник відповідача як на підстави для задоволення заяви про відвід головуючого, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому судом до уваги не беруться.
Дослідивши подану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки, обставини, на які посилається представник відповідача у своїй заяві щодо відводу судді, не підтверджені, ґрунтуються на припущеннях та суперечать приписам процесуального закону, тому не можуть слугувати підставою для відводу судді.
За таких обставин, заява представника відповідача - адвоката Бузанова Дмитра Вікторовича про відвід головуючому судді у цивільній справі за заявою про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів, задоволенню не підлягає.
За таких обставин, керуючись ст. 33-40 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 30 січня 2024 року.
Суддя Олексій ДИБА
