ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2024 року Справа № 902/655/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: не з`явився
відповідача: Дев`ятка О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.10.2023 р. у справі №902/655/23, ухвалене суддею Нешик О.С., повний текст рішення складено 23.10.2023 р.
за позовом Приватного підприємства "Добротех", м.Бершадь Гайсинського району Вінницької області
до Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан", м.Бершадь Гайсинського району Вінницької області
про стягнення 4 715 055,02 грн за договором постачання теплової енергії
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Добротех" про стягнення з Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" 4 715 055,02 грн заборгованості, що нарахована у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання теплової енергії №1 від 15.01.2022 щодо оплати за поставлену теплову енергію, та складається з: 2 624 791,03 грн основного боргу, 610 208,45 грн інфляційних втрат, 1 348 815,99 грн пені та 131 239,55 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.10.2023 р. у справі №902/655/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" на користь Приватного підприємства "Добротех" 610 208,45 грн інфляційних втрат; 144 830,65 грн пені; 26 238,31 грн штрафу та 61 355,89 грн відшкодування витрат на сплату судового збору. Закрито провадження у справі №902/655/23 в частині стягнення основного боргу в сумі 2 624 791,03 грн та 48,00 грн штрафу. В позові в частині стягнення 1 203 985,34 грн пені та 104 953,24 грн 5% штрафу - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.10.2023 р., Комунальне унітарне підприємство Бершадської міської ради "Берлан" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 у справі №902/655/23. Постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі №902/655/23. Рішення Господарського суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 у справі №902/655/23 в частині стягнення з Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" на користь Приватного підприємства "Добротех" 144 830,65 грн пені; 26 238,31 грн штрафу скасувати повністю. Рішення Господарського суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 у справі №902/655/23 в частині стягнення з Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" на користь Приватного підприємства "Добротех" 610 208,45 грн інфляційних втрат змінити. Стягнути з Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" на користь Приватного підприємства "Добротех" 58 958,79 грн. інфляційних втрат. В іншій частині рішення Господарського суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 у справі №902/655/23 залишити без змін. Стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат.
Листом №902/655/23/7544/23 від 20 листопада 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №902/655/23 з Господарського суду Вінницької області.
04.12.2023 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/655/23.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 р. апеляційну скаргу Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.10.2023 р. у справі №902/655/23 - залишено без руху.
15.12.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від представника Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" надійшла заява про усунення недоліків по ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 р. у справі №902/655/23 поновлено Комунальному унітарному підприємству Бершадської міської ради "Берлан" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.10.2023 р. у справі №902/655/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.10.2023 р. у справі №902/655/23. Зупинено дію рішення Господарського суду Вінницької області від 11.10.2023 р. у справі №902/655/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.01.2024 р. об 11:00 год.
10.01.2024р. на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 р. клопотання представника Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/655/23 - задоволено.
24.01.2023 р. через систему «Електронний суд» представник Приватного підприємства "Добротех" подав письмові пояснення на апеляційну скаргу по справі №902/655/23.
Також, 24.01.2023 р. через систему «Електронний суд» представник Приватного підприємства "Добротех" подав клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.
У судовому засіданні 25.01.2024 р. представник Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 11.10.2023 р. винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача у судове засідання не з`явився та подав клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції при винесенні рішення враховано факт оплати відповідачем грошових коштів у розмірі 2624839,03 грн під час розгляду справи у суді першої інстанції, відтак суд першої інстанції закрив провадження у справі щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 2624791,03 грн. Здійснивши перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань, суд дійшов висновку про правомірність визначення у позовній заяві до стягнення 131239,55 грн штрафу. Також, здійснивши перевірку правильності нарахування пені, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в сумі 724153,26 грн, в зв`язку з чим в задоволення 624662,73 грн пені слід відмовити. Водночас, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення суми, на яку збільшилась заборгованості внаслідок інфляційних процесів, в межах вимог, заявлених до стягнення, в розмірі 610208,45 грн. Крім того, суд першої інстанції вважав, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 80%. Таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 144830,65 грн та 5% штрафу у розмірі 26238,31 грн.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В апеляційній скарзі Комунальне унітарне підприємство Бершадської міської ради "Берлан" стверджує, що прийняте судом першої інстанції рішення являється незаконним і підлягає частковому скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права, враховуючи наступне.
З огляду на зміст п.3 Додаткової угоди №1 від 01.09.2022, гарантійним листом №01/09 від 01.09.2022 сторони визначили графік погашення заборгованості в частині сплати основного боргу в розмірі 2624791,03 грн.
При розгляді позовної вимоги щодо стягнення пені суд виходив з того, що з моменту підписання Додаткової угоди №1 від 01.09.2022, зобов`язання сторін за Договором №1 від 15.01.2022 в частині сплати пені припинилось (що також узгоджується з приписами частини 6 ст.232 ГК України), в зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що в межах заявленого позивачем періоду нарахування цієї суму, правомірним буде нарахування з 24.02.2022 по 31.08.2022. Здійснивши перевірку правильності нарахування пені за допомогою калькулятору "Active Lex", суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в сумі 724 153,26 грн. Також судом була повністю задоволена інша вимога позивача про стягнення 610 208,45 грн, суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, за період 24.02.2022 по 12.05.2023.
Відповідач не погоджується ні з визначеним судом періодом нарахування інфляційних втрат, ні з наявністю підстав для нарахування штрафу та пені з огляду на наступне.
Підписаною 01.09.2022 Додатковою угодою сторони розірвали Договір і припинили його дію окрім зобов`язань Замовника в частині сплати боргу. Одночасно цією Додатковою угодою сторони змінили предмет і строк виконання зобов`язання. Зміна предмету полягає в тому, що зобов`язання відповідача по сплаті кожного акту здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) сторони змінили на обов`язок відповідача сплатити загальний борг сумі 2 624 791,03 грн., що рахувався за ним на момент розірвання Договору та встановили строки сплати цього боргу.
Про те, що сторони не передбачали подальше застосування штрафних санкцій, які були передбачені Договором, свідчить і зміст п.3 Додаткової угоди, в якій сторони зазначили, що Замовником видається гарантійний лист з графіком погашення саме на визначену суму заборгованості.
Додатковим підтвердженням даного висновку є те, що у п.п. 7.2.1. Договору сторони погодили як розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), так і її базу (прострочення відповідного платежу згідно з пунктами 5.2., 5.3., 5.7. цього договору), в той час як умовами Додаткової угоди не внесено змін, що стосуються погодження розміру та бази пені, що є необхідною передумовою для її подальшого застосування.
Отже, з 01.09.2022 сторони змінили Договір постачання теплової енергії на зобов`язання відповідача перед позивачем по сплаті боргу, тому умови Договору, в тому числі передбачені розділом 5 «Облік теплової енергії та порядок розрахунків» та розділом 7 «Відповідальність сторін», втратили силу, що унеможливлює їх застосування до правовідносин, що виникли після 01.09.2022.
Наведене судом першої інстанції ураховано не було, що призвело до прийняття ним незаконного рішення в частині стягнення штрафних санкцій з відповідача.
Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку. Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.
З огляду на наведене, з урахуванням умов Додаткової угоди та зміни строку виконання зобов`язання по сплаті боргу, відповідач має нести відповідальність за прострочення термінів погашення заборгованості у вигляді інфляційних втрат в наступному розмірі: по сумі боргу на 31.12.2022р. - 874930,35 грн х 103,03% (загальний індекс інфляції за січень-березень 2023р. =100,8%*100,7%*101,5%) 874930,35грн = 26494,50 грн; по сумі боргу на 31.01.23р. - 874930,35 грн х 102,21% (загальний індекс інфляції за лютий-березень 2023р. =100,7%*101,5%) 874930,35 грн = 19340,34 грн; по сумі боргу на 28.02.23р. - 874930,33 грн х 101,5% (індекс інфляції за березень 2023р.) 874930,33 грн = 13123,95 грн; всього 58 958,79 грн.
З урахуванням приписів ст. ст. 275, 277 ГПК України наведені обставини свідчать про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції та зміни рішення.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги позивач вказує на те, що під час розгляду цієї справи в господарському суді, згідно банківської виписки по рахунку ПП «Добротех» та платіжної квитанції №1213 від 06.07.2023 року, відповідач погасив основну суму боргу в розмірі 2 624 790 (два мільйони шістсот двадцять чотири тисячі сімсот дев`яносто) гривень 00 копійок. Слід зазначити, що відповідач свої зобов`язання з погашення заборгованості добровільно не виконав, позивач був вимушений звернутися до суду з цим позовом для захисту своїх майнових прав та інтересів. І тільки під час розгляду справи суді Відповідач здійснив погашення основного боргу.
Таким чином, суму основного боргу відповідачем погашено повністю, однак оплати були здійснені у липні 2023 року, тобто із простроченням строків оплати.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Позивач не вбачає підстав для зменшення розміру пені штрафу 80 (вісімдесят) відсотків. А тому, не може погодитися в цій частині з рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.10.2023 року у справі № 902/655/23 та вважає його необґрунтованим.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
15.01.2022 між Приватним підприємством "Добротех" (Постачальник) та Комунальним унітарним підприємством Бершадської міської ради "Берлан" (Замовник) укладено договір постачання теплової енергії №1 (а.с.13-16), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати Замовнику теплову енергію згідно з ДК 021:2015 код CPV093200000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії) (далі теплова енергія) в потрібних йому обсягах, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими цінами та у терміни, передбачені цим Договором (п.1.1. Договору).
У п.2.1. Договору сторони визначили, що теплова енергія за цим Договором постачається Замовнику для надання послуг з теплопостачання споживачам міста Бершадь Гайсинського району Вінницької області. Попередній плановий обсяг поставки теплової енергії становить 2960 Гкал.
Замовник зобов`язується оплачувати теплову енергію за ціною і в терміни, встановленими цим Договором (п.п.3.2.1. п.3.2. Договору).
Згідно п.п. 4.1.4. п.4.1. Договору, Постачальник має право припинити поставку теплової енергії Замовнику при наявності заборгованості за поставлену теплову енергію та не оплати рахунків за теплову енергію в обумовлені Договором строки.
Оплата отриманої теплової енергії здійснюється Замовником па підставі актів приймання-передачі теплової енергії в розмірі суми, вказаної в цих актах, протягом п`яти календарних днів від дати отримання актів (п.5.7. Договору).
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що ціна однієї Гкал за Договором на момент його укладання складає 2208,91 грн в тому числі ПДВ 20% - 368,15 грн.
Як зазначено п.п.7.2.1. п.7.1. Договору: "за порушення строків та порядку оплати, передбачених розділами (пунктами) 5 та 6 цього Договору, Замовник сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. За порушення строків оплати, визначених цим Договором, більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) від суми невиконаного грошового зобов`язання".
Пункт 10.1. визначає, що Договір вступає в силу з дати підписання, відповідно до пункту 3 статті 631 ЦКУ поширює свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами, а саме з 01 січня 2022 року та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому до повного розрахунку Замовника за отриману теплову енергію.
01.09.2022 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №1 від 15.01.2022 (далі Додаткова угода) (а.с.17).
Пунктом 1 вищевказаної Додаткової угоди сторони погодили розірвати Договір №1 від 15.01.2022 року, укладений між Замовником та Постачальником окрім зазначених нижче умов.
З моменту набрання чинності цією Додатковою угодою Договір №1 від 15.01.2022 вважається розірваним та таким, що припиняє свою дію, окрім зобов`язань Замовника в частині сплати боргу (п.2. Додаткової угоди).
За умовами п.3. Додаткової угоди сторони домовились, що Договір №1 від 15.01.2022 діє в частині розрахунків та зобов`язань по заборгованості Замовника перед Постачальником за уже поставлену теплову енергію, яка підлягає обов`язковій сплаті, в сумі 2624791,03 грн. На визначену суму заборгованості Замовником видається гарантійний лист на ім`я Постачальника від 01.09.2022 року, з графіком погашення заборгованості, який є невід`ємною частиною даної Додаткової угоди.
Відповідно до п.4. Додаткової угоди з моменту зарахування на поточний рахунок Постачальника Замовником заборгованості, визначеної в п.3. цієї Додаткової угоди, Договір №1 від 15.01.2022 вважається виконаним та припиняє свою дію в повному обсязі.
Зміни набирають чинності з моменту підписання сторонами цієї Додаткової угоди (п.5. Додаткової угоди).
Як слідує з матеріалів справи, за період з січня по квітень 2022 позивачем було поставлено теплової енергії на загальну суму 6 125 312,98 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) (а.с.18, 20, 22, 113):
- №ДТ-0000001 від 24.01.2022 на суму 2310521,95 грн:
- №ДТ-0000002 від 24.02.2022 на суму 2018945,74 грн;
- №ДТ-0000003 від 25.03.2022 на суму 1499851,25 грн;
- №ДТ-0000004 від 06.04.2022 на суму 295994,21 грн.
Вищезазначені акти підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
На оплату поставленого товару згідно вказаних вище актів, позивачем були виставлені такі рахунки-фактури (а.с.19, 21, 23):
- №ДТ-0000002 від 24.02.2022 на загальну суму (включно із ПДВ) 2018945,57 грн;
- №ДТ-0000003 від 25.03.2022 на загальну суму (включно із ПДВ) 1499851,25 грн;
- №ДТ-0000004 від 06.04.2022 на загальну суму (включно із ПДВ) 295994,21 грн.
За зобов`язаннями по Договору відповідач частково розрахувався, про що свідчать платіжні інструкції:
- №195 від 14.03.2022 на суму 110521,95 грн;
- №216 від 17.03.2022 на суму 200000,00 грн;
- №229 від 28.03.2022 на суму 195000,00 грн;
- №250 від 04.04.2022 на суму 600000,00 грн;
- №282 від 18.04.2022 на суму 150000,00 грн;
- №283 від 20.04.2022 на суму 150000,00 грн;
- №297 від 27.04.2022 на суму 45000,00 грн;
- №308 від 29.04.2022 на суму 500000,00 грн;
- №317 від 05.05.2022 на суму 100000,00 грн;
- №363 від 01.06.2022 на суму 500000,00 грн;
- №395 від 17.06.2022 на суму 250000,00 грн;
- №445 від 11.07.2022 на суму 100000,00 грн;
- №593 від 19.09.2022 на суму 600000,00 грн;
Таким чином, станом на дату подання позову заборгованість відповідача становила 2 624 791,03 грн.
Позивачем до матеріалів справи долучено копію отриманого гарантійного листа №01/09 (а.с.25), яким відповідач гарантував виконання зобов`язань згідно Договору №1 від 15.01.2022 про постачання теплової енергії в частині заборгованості за поставлене тепло на суму 2 624 791,03 грн, шляхом оплати рівними частинами коштів згідно наступного графіку: до 31 грудня 2022 874 930,35 грн; до 31 січня 2023 874 930,35 грн; до 28 лютого 2023 874 930,35 грн.
Отримавши гарантійний лист, 19.12.2022 позивач на адресу відповідача надіслав повідомлення №1/12/22 від 19.12.2022 (а.с.26), яким погодив строки погашення заборгованості, вказавши при цьому, що останнім днем сплати першої частини коштів згідно графіку слід вважати 30.12.2022, посилаючись на той факт, що 31.12.2022 є неробочим днем.
Відповідно до копії опису вкладення вищевказане повідомлення направлено 19.12.2022 (а.с.27).
15.03.2023 позивач звернувся з письмовою претензією б/н від 15.03.2023 з вимогою виконати належним чином зобов`язання по сплаті суми боргу, яка отримана відповідачем 16.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №2440014368709.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно Договору постачання теплової енергії №1 від 15.01.2022 стало підставою для звернення із цим позовом до суду.
Згідно наявних в матеріалах справи копій платіжних інструкцій №1213 від 06.07.2023 на суму 2 624 790,00 грн, №1214 від 07.07.2023 на суму 49,03 грн та виписки з рахунку Приватного підприємства "Добротех" від 07.07.2023 (а.с. 93-94, 98), відповідачем перерахована позивачу 2 624 839,03 грн..
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).
Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу
У відповідності до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до ч.1,2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Колегією суддів встановлено, що правовідносини сторін виникли з договору постачання теплової енергії.
Спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання теплової енергії №1 від 15.01.2022 щодо оплати за поставлену теплову енергію, та складається з: 2 624 791,03 грн основного боргу, 610 208,45 грн інфляційних втрат, 1 348 815,99 грн пені та 131 239,55 грн штрафу.
Як вже зазначалося на момент звернення із позовом до суду заборгованість відповідача складала 2 624 791,03 грн. Однак, після звернення з цим позовом до суду та відкриття провадження у справі Комунальне унітарне підприємство Бершадської міської ради "Берлан" перерахувало на користь Приватного підприємства "Добротех" в рахунок погашення основної заборгованості - 2624839,03 грн.
Враховуючи факт оплати відповідачем грошових коштів у розмірі 2 624 839,03 грн колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у цій справі відсутній предмет спору щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 2624791,03 грн, що є підставою для закриття провадження у цій частині.
Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам та встановленим вище обставинам, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, стосовно того, що у здійсненій відповідачем оплаті в сумі 2 624 839,03 грн із призначенням платежу "опл. постач. тепл. енергії згідно дог. №1 від 15.01.22р. та акту №ДТ-0000002 від 15.01.22р., №ДТ-0000003 від 25.03.22р., №ДТ-0000004 від 06.04.22р. у т.ч. ПДВ 20%...", має місце переплата по основній заборгованості в розмірі 48,00 грн. Беручи до уваги відсутність доказів щодо існування між сторонами інших господарських відносин, окрім Договору постачання теплової енергії №1 від 15.01.2022, суди дійшли висновку, що ці кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за цією угодою.
Розглядаючи спір суди також вважає необхідним надати оцінку підписаній сторонами Додатковій угоді №1 від 01.09.2022 та виданому відповідачем гарантійному листу №01/09 від 01.09.2022.
Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Проаналізувавши вказану норму законодавства та зміст Додаткової угоди №1 від 01.09.2022, суди зазначають, що остання вчинена у тій самій формі, що й основний договір, а тому передбачає правові наслідки, зокрема визначені п.3 Додаткової угоди, яким сторони погодили наступне: Договір №1 від 15.01.2022 діє в частині розрахунків та зобов`язань по заборгованості Замовника перед Постачальником за уже поставлену теплову енергію, яка підлягає обов`язковій сплаті, в сумі 2624791,03 грн. На визначену суму заборгованості Замовником видається гарантійний лист на ім`я Постачальника від 01.09.2022 року, з графіком погашення заборгованості, який є невід`ємною частиною даної Додаткової угоди.
У матеріалах справи міститься копія гарантійного листа №01/09 (а.с.25), яким відповідач гарантував виконання зобов`язань згідно Договору №1 від 15.01.2022 про постачання теплової енергії в частині заборгованості за поставлене тепло на суму 2 624 791,03 грн, шляхом оплати рівними частинами коштів згідно наступного графіку: до 31 грудня 2022 874930,35 грн; до 31 січня 2023 874930,35 грн; до 28 лютого 2023 874930,35 грн.
Як слідує із загальних положень чинного законодавства, гарантійним листом є офіційний лист підприємства, установи, організації, що є юридичним гарантом виконання підприємством викладених у ньому зобов`язань.
Отже, з огляду на зміст п.3 Додаткової угоди №1 від 01.09.2022, гарантійним листом №01/09 від 01.09.2022 сторони визначили графік погашення заборгованості в частині сплати основного боргу в розмірі 2 624 791,03 грн.
Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення 131 239,55 грн 5% штрафу, нарахованого на заявлений в цій справі основний борг, колегія суддів враховує таке.
Положеннями п.п.7.2.1 п.7.1. Договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати, визначених цим Договором, більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) від суми невиконаного грошового зобов`язання.
Здійснивши перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань, колегія суддів дійшла висновку про правомірність визначення у позовній заяві до стягнення 131 239,55 грн штрафу.
Разом з цим, як вже було зазначено, у господарських відносинах сторін, що склались в рамках Договору №1 від 15.01.2022, під час здійснення провадження у цій справі має місце переплата по основній заборгованості в розмірі 48,00 грн.
Надаючи оцінку встановленій обставині, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.534 ЦК України, дійшов правомірного висновку про їх зарахування в рахунок погашення штрафу, внаслідок чого провадження в справі в частині стягнення 48,00 грн штрафу підлягає закриттю з одночасним стягненням, згідно заяви позивача б/н від 21.09.2023 (вх. канц. суду №01-34/8856/23 від 21.09.2023), з відповідача 0,72 грн судового збору.
Щодо вимог про стягнення 1 348 815,99 грн пені, розрахованої за період з 24.02.2022 по 06.10.2022, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд враховує, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч.6 ст.232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20).
Також положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" №543/96-ВР від 22.11.1996, а саме статтею 3 якого визначено: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Підпунктом 7.2.1 п.7.1. Договору сторони узгодили, що за порушення строків та порядку оплати, передбачених розділами (пунктами) 5 та 6 цього Договору, Замовник сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. За порушення строків оплати, визначених цим Договором, більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) від суми невиконаного грошового зобов`язання.
Колегія суддів погоджується з тлумаченням умов договору, наданим судом першої інстанції, що умови договору не передбачають встановлення інших, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строків (термінів), нарахування штрафних санкцій, відтак, строки заявлених розрахунків сум пені обмежуються шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мали бути виконаними.
Разом з цим, пунктом 2 Додаткової угоди №1 від 01.09.2022 сторони дійшли згоди, що з моменту набрання чинності останньою, Договір №1 від 15.01.2022 вважається розірваним та таким, що припиняє свою дію, окрім зобов`язань Замовника в частині сплати боргу в сумі 2 624 791,03 грн.
Частинами 1 та 3 ст.653 ЦК України встановлено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
В силу зазначених положень, з моменту підписання Додатковою угодою №1 від 01.09.2022, зобов`язання сторін за Договором №1 від 15.01.2022 в частині сплати пені припинилось (що також узгоджується з приписами частини 6 ст.232 ГК України), в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в межах заявленого позивачем періоду нарахування цієї суму, правомірним буде з 24.02.2022 по 31.08.2022.
Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення пені сумі 724 153,26 грн, в зв`язку з чим в задоволенні 624 662,73 грн пені, судом першої інстанції відмовлено правомірно.
Також, розглянувши спір в частині стягнення 610208,45 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, за період 24.02.2022 по 12.05.2023, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст.625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).
Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.
При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно яких.
Так, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Із врахуванням наведених вимог діючого законодавства та правових висновків, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми, на яку збільшилась заборгованості внаслідок інфляційних процесів, в межах вимог, заявлених до стягнення, в розмірі 610 208,45 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач подав до суду першої інстанції заяву щодо зменшення заявлених до стягнення сум, за наслідком розгляду вказаної заяви суд першої інстанції зазначив наступне.
Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.
Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу на 80% суд першої інстанції прийняв до уваги те, що відповідачем сплачено суму основного боргу за Договором №1 від 15.01.2022 в повному обсязі, позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення ним збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого товару згідно Договору та їх розміру, а також суд першої інстанції акцентував увагу на те, що покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення матеріального становища останнього, що може мати наслідком його неплатоспроможність.
Судом вірно враховано, що правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Тому суд першої інстанції з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, дійшов правомірного висновку, про наявність достатніх правових підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 80%.
Відтак, суд апеляційної інстанції, погоджується із висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 144 830,65 грн та 5% штрафу у розмірі 26 238,31 грн.
Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" на користь Приватного підприємства "Добротех" 610 208,45 грн інфляційних втрат; 144 830,65 грн пені та 26 238,31 грн штрафу.
Звертаючись з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, скаржник просить рішення Господарського суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 у справі №902/655/23 в частині стягнення з Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" на користь Приватного підприємства "Добротех" 144 830,65 грн пені; 26 238,31 грн штрафу скасувати повністю та в частині стягнення 610 208,45 грн інфляційних втрат рішення змінити змінити, та стягнути з Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" на користь Приватного підприємства "Добротех" 58 958,79 грн. інфляційних втрат. В іншій частині рішення Господарського суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 у справі №902/655/23 залишити без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними.
Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.10.2023 р. у справі №902/655/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №902/655/23 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "30" січня 2024 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
