ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/655/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - приватного підприємства «Добротех» - не з`явився,

відповідача - комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради «Берлан» - Дев`ятка О.Г., адвокат (ордер від 16.02.2024 АН № 1359826),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради «Берлан»

на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.10.2023 (суддя Нешик О.С.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 (головуючий суддя: Філіпова Т.Л., судді: Гудак А.В., Олексюк Ю.Б.)

у справі № 902/655/23

за позовом приватного підприємства «Добротех» (далі - позивач, ПП «Добротех»)

до комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради «Берлан» (далі - відповідач, скаржник, КУП «Берлан»)

про стягнення 4 715 055,02 грн. за договором постачання теплової енергії.

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання теплової енергії, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням останнього взятих на себе зобов`язань щодо оплати за поставлену позивачем теплову енергію, а також пені, інфляційних втрат та штрафу.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся з цим позовом до суду до відповідача, в якому просив стягнути з останнього 2 624 791,03 грн основного боргу, 610 208,45 грн інфляційних втрат, 1 348 815,99 грн пені та 131 239,55 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати за поставлену позивачем теплову енергію згідно з укладеним між сторонами договором постачання теплової енергії від 15.01.2022 №1, Додаткової угоди від 01.09.2022 №1 до договору від 15.01.2022 та Гарантійного листа від 01.09.2022 № 01/09.

Відповідач, в свою чергу, позовні вимоги визнав частково, а саме : суму основного боргу у розмірі 2 624 791,03 грн та 77 771,88 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказував про те, що оскільки сторони дійшли згоди про розірвання договору від 15.01.2022 та Додатковою угодою від 01.09.2022 №1 зафіксували суму боргу в розмірі 2 624 791,03 грн, а також погодили строки та розмір його погашення, відповідно, застосування позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 договору (щодо стягнення пені та 5% штрафу від суми невиконаного грошового зобов`язання) суперечить досягнутим домовленостям, Додатковій угоді №1 до договору та Гарантійному листу. Також відповідач просив суд максимально зменшити штрафні санкції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.10.2023 у справі № 902/655/23 позов задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 610 208,45 грн інфляційних втрат, 144 830,65 грн. пені, 26 238,31 грн. штрафу та 61 355,89 грн. судового збору. Закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 624 791,03 грн та 48 грн. штрафу. В частині стягнення з відповідача 1 203 985,34 грн пені та 104 953,24 грн 5% штрафу - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, в якій просив суд скасувати рішення в частині стягнення на користь позивача 144 830,65 грн. пені, 26 238,31 грн. штрафу. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача 610 208,45 грн інфляційних втрат змінити та стягнути на користь позивача 58 958,79 грн. інфляційних втрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 рішення суду першої інстанції зі справи № 902/655/23 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані, зокрема тим, що :

- відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції здійснив оплату грошових коштів (суму основного боргу) у зв`язку з чим суд першої інстанції закрив провадження у справі щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 2624791,03 грн на підставі приписів статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) оскільки відсутній предмет спору;

- надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам та встановленим вище обставинам, суд констатує, що з урахуванням здійсненої відповідачем оплати в сумі 2 624 839,03 грн, має місце передоплата у сумі 48,00 грн., тому ці кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості;

- з посиланням на приписи статті 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суди надали оцінку підписаній сторонами Додатковій угоді від 01.09.2022 №1 та виданому відповідачем Гарантійному листу від 01.09.2022 №01/09;

- суд зазначив, що з огляду на зміст пункту 3 Додаткової угоди від 01.09.2022 №1, Гарантійним листом від 01.09.2022 №01/09 сторони визначили графік погашення заборгованості в частині сплати основного боргу в розмірі 2624791,03 грн. Решта умов Гарантійного листа судом не беруться до уваги як такі, що складені з перевищенням обсягу наданих Замовнику повноважень згідно пункту 3 Додаткової угоди;

- здійснивши перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань, суд дійшов висновку про правомірність визначення у позовній заяві до стягнення з відповідача 131 239,55 грн штрафу. Разом з тим, як має місце переплата по основній заборгованості в розмірі 48,00 грн. тому суд, керуючись положеннями статті 534 ЦК України, дійшов висновку про їх зарахування в рахунок погашення штрафу, внаслідок чого провадження у справі в частині стягнення 48,00 грн штрафу підлягає закриттю з одночасним стягненням, згідно з заявою позивача б/н від 21.09.2023 з відповідача 0,72 грн судового збору;

- стосовно нарахованої суми пені, суд зазначив про те, що пунктом 2 Додаткової угоди від 01.09.2022 №1сторони дійшли згоди, що з моменту набрання чинності останньою, договір від 15.01.2022 №1 вважається розірваним та таким, що припиняє свою дію, окрім зобов`язань Замовника в частині сплати боргу в сумі 2624791,03 грн. З посиланням на приписи статті 653 ЦК України суд дійшов висновку, що з моменту підписання Додаткової угоди від 01.09.2022, зобов`язання сторін за договором від 15.01.2022 в частині сплати пені припинилися (що також узгоджується з приписами частини шостої статті 232 ГК України), в зв`язку з чим суд вважав, що в межах заявленого позивачем періоду нарахування цієї суму, правомірним буде з 24.02.2022 по 31.08.2022. Здійснивши перевірку правильності нарахування пені за допомогою калькулятору «Active Lex», суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в сумі 724 153,26 грн, в зв`язку з чим у задоволені 624 662,73 грн пені відмовив;

- здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми інфляційних втрат, суди дійшли висновку про задоволення позову в частині стягнення суми, на яку збільшилась заборгованості внаслідок інфляційних процесів, в межах вимог, заявлених до стягнення, а саме в розмірі 610 208,45 грн;

- приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу на 80% суди виходили, зокрема з того, що: відповідачем сплачено суму основного боргу за Договором №1 від 15.01.2022 у повному обсязі; позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення ним збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого товару згідно з договором та їх розміру; покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення матеріального становища останнього, що може мати наслідком його неплатоспроможність. Врахувавши сталу судову практику Верховного Суду щодо застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та приписів статті 551 ЦК України, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 80%, відповідно стягнувши на користь позивача пені у розмірі 144 830,65 грн та 5% штрафу у сумі 26 238,31 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 13.08.2020 у справі № 905/1302/18 (щодо норм процесуального права а саме: частини п`ятої статті 236, статті 238, частини першої статті 269 та пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України) оскільки вважає, що зміст мотивувальної частини судових рішень не містять посилань на те, які доводи апелянта були розглянуті судами, а також не містять підстави їх (доводів) відхилення, тобто, відсутні будь - які правові обґрунтування, а також в постанові від 10.10.2018 у справі № 916/3057/17 (щодо застосування приписів статті 625 ЦК України у зв`язку з зміною строку виконання договору у зв`язку з укладенням Додаткової угоди до договору та Гарантійного листа).

При цьому, скаржник в касаційній скарзі зазначає про те, що інфляційні втрати повинні нараховуватись поза межами строків, визначених Додатковою угодою від 01.09.2022 до договору та графіком погашення заборгованості окремо на кожну суму. Проте зазначає, що суди встановивши обставини щодо зміни строків проведення розрахунків не надали належної правової оцінки цим обставинам, внаслідок чого положення приписів статей 530, 653 та 625 ЦК України не були застосовані вірно, що призвело до неправомірного висновку та встановлення судами строку прострочення з 24.02.2022 по 12.05.2023, тобто, встановлена судами відповідальність за порушення грошового зобов`язання не відповідає умовам Додаткової угоди від 01.09.2022 до договору та Гарантійному листу.

Також скаржник вказує на те, що в апеляційній скарзі він оспорював оцінку, надану судом першої інстанції, Додатковій угоді від 01.09.2022 та її правових наслідків. Натомість, зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається, що вказані доводи були розглянуті та їм була надана належна правова оцінка.

Доводи інших учасників справи

Від позивача надійшов відзив, в якому останній просить Суд скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення , яким стягнути з відповідача на користь позивача 131 239,55 грн. штрафу, 724 153,26 пені, 619 208,45 грн. інфляційних втрат та 61 355,89 грн. судового збору. У задоволені касаційної скарги відмовити.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судам встановлено, що 15.01.2022 позивачем (Постачальник) та відповідачем (Замовник) укладено договір постачання теплової енергії №1, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати Замовнику теплову енергію згідно з ДК 021:2015 код CPV093200000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії) (далі - теплова енергія) в потрібних йому обсягах, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими цінами та у терміни, передбачені цим договором (пункт 1.1 договору).

У пункті 2.1 договору сторони визначили, що теплова енергія за цим договором постачається Замовнику для надання послуг з теплопостачання споживачам міста Бершадь Гайсинського району Вінницької області. Попередній плановий обсяг поставки теплової енергії становить 2960 Гкал.

Замовник зобов`язується оплачувати теплову енергію за ціною і в терміни, встановленими цим договором (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 договору).

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 договору, Постачальник має право припинити поставку теплової енергії Замовнику при наявності заборгованості за поставлену теплову енергію та не оплати рахунків за теплову енергію в обумовлені договором строки.

Оплата отриманої теплової енергії здійснюється Замовником па підставі актів приймання-передачі теплової енергії в розмірі суми, вказаної в цих актах, протягом п`яти календарних днів від дати отримання актів (пункт 5.7 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що ціна однієї Гкал за договором на момент його укладання складає 2 208,91 грн, в тому числі ПДВ 20% - 368,15 грн.

За порушення строків та порядку оплати, передбачених розділами (пунктами) 5 та 6 цього договору, Замовник сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. За порушення строків оплати, визначених цим договором, більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) від суми невиконаного грошового зобов`язання (підпункті 7.2.1 пункту 7.1 договору).

Пункт 10.1 визначає, що договір вступає в силу з дати підписання, відповідно до пункту 3 статті 631 ЦК України поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами, а саме з 01 січня 2022 року та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому до повного розрахунку Замовника за отриману теплову енергію.

Також суди встановили, що 01.09.2022 сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору від 15.01.2022 (далі - Додаткова угода).

Пунктом 1 вищевказаної Додаткової угоди сторони погодили розірвати договір від 15.01.2022 №1 укладений між Замовником та Постачальником окрім зазначених нижче умов.

З моменту набрання чинності цією Додатковою угодою договір від 15.01.2022 №1 вважається розірваним та таким, що припиняє свою дію, окрім зобов`язань Замовника в частині сплати боргу (пункт 2 Додаткової угоди).

За умовами пункту 3 Додаткової угоди сторони домовились, що договір від 15.01.2022 №1 діє в частині розрахунків та зобов`язань по заборгованості Замовника перед Постачальником за уже поставлену теплову енергію, яка підлягає обов`язковій сплаті, в сумі 2624791,03 грн. На визначену суму заборгованості Замовником видається Гарантійний лист на ім`я Постачальника від 01.09.2022 року, з Графіком погашення заборгованості, який є невід`ємною частиною даної Додаткової угоди.

Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди з моменту зарахування на поточний рахунок Постачальника Замовником заборгованості, визначеної в пункті 3 цієї Додаткової угоди, договір від 15.01.2022 №1 вважається виконаним та припиняє свою дію в повному обсязі.

Зміни набирають чинності з моменту підписання сторонами цієї Додаткової угоди (пункт 5 Додаткової угоди).

Судами також встановлено, що за період з січня по квітень 2022 позивачем було поставлено теплової енергії на загальну суму 6 125 312,98 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) копії яких наявні в матеріалах цієї справи. Акти підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

На оплату поставленого товару, позивачем були виставлені рахунки-фактури:

- №ДТ-0000002 від 24.02.2022 на загальну суму (включно із ПДВ) 2018945,57 грн;

- №ДТ-0000003 від 25.03.2022 на загальну суму (включно із ПДВ) 1499851,25 грн;

- №ДТ-0000004 від 06.04.2022 на загальну суму (включно із ПДВ) 295994,21 грн.

За зобов`язаннями по договору відповідач частково розрахувався, про що свідчать платіжні інструкції, які є в матеріалах справи.

Таким чином, суди встановили, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача складала 2 624 791,03 грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію отриманого Гарантійного листа №01/09, яким відповідач гарантував виконання зобов`язань згідно з договором від 15.01.2022 №1 про постачання теплової енергії в частині заборгованості за поставлене тепло на суму 2 624 791,03 грн, шляхом оплати рівними частинами коштів згідно наступного графіку: до 31 грудня 2022 - 874 930,35 грн; до 31 січня 2023 - 874 930,35 грн; до 28 лютого 2023 - 874 930,35 грн.

Отримавши Гарантійний лист, 19.12.2022 позивач на адресу відповідача надіслав повідомлення №1/12/22, яким погодив строки погашення заборгованості, вказавши при цьому, що останнім днем сплати першої частини коштів згідно Графіку слід вважати 30.12.2022, посилаючись на той факт, що 31.12.2022 є неробочим днем.

15.03.2023 позивач звернувся з письмовою претензією б/н з вимогою виконати належним чином зобов`язання по сплаті суми боргу, яка отримана відповідачем 16.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №2440014368709.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з договором від 15.01.2022 №1 стало підставою для звернення із цим позовом до суду (12.04.2023).

Після звернення з цим позовом до суду та відкриття провадження у справі відповідач перерахував позивачу, в рахунок погашення основної заборгованості, 2 624 839,03 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій №1213 від 06.07.2023 на суму 2 624 790,00 грн, №1214 від 07.07.2023 на суму 49,03 грн та виписки з рахунку ПП «Добротех» від 07.07.2023 (а.с. 93-94, 98).

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Так, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у відповідних постановах Верховного Суду.

Вважає, що зміст мотивувальної частини судових рішень не містять посилань на те, які доводи апелянта були розглянуті судами, а також не містять підстав їх (доводів) відхилення, що є порушенням норм процесуального права.

Також скаржник вказує на те, що в апеляційній скарзі він оспорював оцінку, надану судом першої інстанції, Додатковій угоді від 01.09.2022 та її правових наслідків. Натомість зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається, що вказані доводи були розглянуті та їм була надана належна правова оцінка, що є порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що інфляційні втрати повинні нараховуватись поза межами строків, визначених Додатковою угодою від 01.09.2022 до договору та Графіком погашення заборгованості окремо на кожну суму. Проте зазначає, що суди встановивши обставини щодо зміни строків проведення розрахунків не надали належної правової оцінки цим обставинам, внаслідок чого положення приписів статей 530, 653 та 625 ЦК України не були застосовані вірно, що призвело до неправомірного висновку та встановлення судами строку прострочення з 24.02.2022 по 12.05.2023, тобто, встановлена судами відповідальність за порушення грошового зобов`язання не відповідає умовам Додаткової угоди від 01.09.2022 до договору та Гарантійному листу.

У контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає вказати таке.

Спір у цій справі стосується стягнення пені, штрафу та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати за поставлену позивачем теплову енергію згідно з укладеним договором від 15.01.2022 №1.

Як свідчать матеріали цієї справи, відповідач послідовно зазначав, як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі про те, що 01.09.2022 сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору від 15.01.2022, відповідно до якої дійшли згоди розірвати договір від 15.01.2022 (пункт 1), договір вважається припиненим з моменту набрання чинності Додаткової угоди окрім зобов`язання Замовника в частині сплати боргу (пункт 2), договір від 15.01.2022 діє в частині розрахунків та зобов`язань відповідача перед позивачем за уже поставлену теплову енергію, яка підлягає сплаті в сумі 2 624 791,03 грн. (пункт 3).

Крім того 01.09.2022 відповідачем наданий Гарантійний лист №01/09 з Графіком погашення заборгованості, який, відповідно до пункту 3 Додаткової угоди, є її невід`ємною частиною. Так, відповідач Гарантійним листом гарантував виконання зобов`язань згідно договору від 15.01.2022 в частині заборгованості за поставлену позивачем теплову енергію на суму 2 624 791,03 грн., шляхом оплати позивачу рівними частинами коштів згідно з Графіком а саме: до 31 грудня 2022 - 874930,35 грн; до 31 січня 2023 - 874930,35 грн; до 28 лютого 2023 - 874930,35 грн.

Як послідовно вказував відповідач граничним терміном сплати боргу є 28.02.2023, а тому право на примусове стягнення у позивача наступило 01.03.2023. При цьому зазначав, що оскільки 01.09.2022 сторони уклавши Додаткову угоду дійшли згоди розірвати договір від 15.01.2022 та зафіксували суму боргу та Графік її погашення, у позивача відсутні підстави для нарахування пені та штрафу саме за договором від 15.01.2022 №1.

Так суди розглядаючи справу та надаючи оцінку як укладеній Додатковій угоді від 01.09.2022 так і Гарантійному листу №01/09, пославшись на приписи статті 653 ЦК України, дійшли висновку, що пунктом 2 Додаткової угоди від 01.09.2022 сторони дійшли згоди, що з моменту набрання чинності останньою, договір від 15.01.2022 вважається розірваним та таким, що припиняє свою дію, окрім зобов`язань Замовника в частині сплати боргу в сумі 2 624 791,03 грн. Тобто суди встановили що договір від 15.01.2022 вважається розірваним з моменту набрання чинності Додаткової угоди від 01.09.2022.

Водночас, не зважаючи на вказане суди дійшли протилежних висновків щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу, нарахованих позивачем саме на підставі підпункту 7.2.1 пункту 7.2 договору від 15.01.2022 №1.

Також послались на приписи статті 654 ЦК України суди дійшли висновку, що Гарантійним листом є офіційний лист підприємства, установи, організації, що є юридичним гарантом виконання підприємством викладених у ньому зобов`язань. Отже, з огляду на зміст пункту 3 Додаткової угоди від 01.09.2022, Гарантійним листом №01/09 сторони визначили Графік погашення заборгованості в частині сплати основного боргу в розмірі 2624791,03 грн. Решта умов Гарантійного листа судом не беруться до уваги як такі, що складені з перевищенням обсягу наданих Замовнику повноважень згідно пункту 3 Додаткової угоди.

Встановивши, що сторони погодили Графік погашення заборгованості за договором від 15.01.2022 (до 31 грудня 2022 - 874930,35 грн; до 31 січня 2023 - 874930,35 грн; до 28 лютого 2023 - 874930,35 грн.) суди дійшли висновку про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат нарахованих позивачем на підставі приписів статті 625 ЦК України по кожному акту (період з лютого 2022 по травень 2023), не взявши до уваги доводи відповідача та здійснений ним розрахунок інфляційних втрат.

При цьому апеляційний господарський суд, виходячи зі змісту оскаржуваного рішення розглядаючи апеляційну скаргу відповідача, не розглянув її доречні доводи/аргументи, на які посилався відповідач та які за висновками Суду здатні вплинути на вирішення спору, а також не навів підстав їх (доводів) відхилення у мотивувальній частині свого рішення, що є порушенням норм процесуального права. Крім того, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки як Додатковій угоді від 01.09.2022 №1 до договору від 15.01.2022 так і Гарантійному листу, оскільки суд встановивши певні обставини справи дійшов протилежних (суперечливих) висновків, а суд апеляційної інстанції вказаних порушень не усунув.

Суд з цього приводу вважає доречним звернутися до принципів Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), де звертається увага на те, що судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Також Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 905/1302/18 (на яку здійснює своє посилання скаржник у доводах касаційної скарги), що ухвалена за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» про стягнення коштів. У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов такого висновку:

« 10.14. Частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

10.15. За приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

10.16. Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно.

10.17. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

10.18. Отже, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, мав би дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки.

10.19. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

10.20. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.».

У справі № 905/1302/18 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив із того, що суд апеляційної інстанції не навів у мотивувальній частині рішення правове обґрунтування відхилення доводів сторін, тому при новому розгляді дав вказівку суду зробити належний перерахунок заявлених позивачем інфляційних втрат за спірний період, навівши в постанові арифметичний розрахунок інфляційних втрат із зазначенням у мотивувальній частині постанови суду мотивів прийняття або відхилення кожного аргумента.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення суду зазначається, серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За змістом пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

У справі «Салов проти України» (пункт 89 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, заява № 49684/99).

Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Kraska v. Switzerland» від 19.04.1993).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мала проти України» від 03.07.2014, заява № 4436/07, «Богатова проти України» від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення наведеним вище вимогам не відповідають. Суди попередніх інстанцій неповно та неналежним чином дослідили зібрані у справі докази, дійшли до протилежних висновків при встановленні фактичних обставин цієї справи, не надали оцінку аргументам відповідача, не спростували та не відхили їх, що мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Верховний Суд визнав окремі доводи скаржника обґрунтованими, а отже вони вимагають повного дослідження, надання їм оцінки і відображення у судових рішеннях.

При цьому Суд наголошує на тому, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом з огляду на межі розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

Що стосується вимог відзиву, в якому позивач просить Суд скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення , яким стягнути з відповідача на користь позивача 131 239,55 грн. штрафу, 724 153,26 пені, 619 208,45 грн. інфляційних втрат та 61 355,89 грн. судового збору, а у задоволені касаційної скарги відмовити, то Верховний Суд залишаючи зазначені вимоги позивача без розгляду вважає з необхідне вказати на принцип диспозитивності господарського провадження, який передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України. Водночас, апеляційна та касаційна скарги з відповідними вимогами позивачем не подавались, а за змістом статті 287 ГПК України учасники справи, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки передбачені ГПК України. Згідно зі статтею 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Оскільки в ході касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача частково підтвердилась наявність підстави касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення справи № 902/655/23 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, надати належну оцінку доказам, та доводам сторін і за результатами установленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Судові витрати

Оскільки справа направляється на новий розгляд розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради «Берлан» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 11.10.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 у справі № 902/655/23 скасувати.

3. Справу № 902/655/23 направити на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок