СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/461/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.
за участю представників сторін:
прокурор - Ногіна О.М.
3-го відповідача Пономаренко Д.В.
представники інших учасників справи не з`явились
розглянувши апеляційну скаргу ФОП Нікітіної Анни Сергіївни (вх.№132Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2022 у справі № 922/461/22, повний текст якого складено та підписано у приміщенні господарського суду Харківської області 19.12.2022 суддею Бураковою А.М.
за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, м. Харків
до 1. Харківської міської ради, м. Харків
2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
3. Фізичної особи - підприємця Нікітіної (Цюменко) Анни Сергіївни, м. Харків
4. ОСОБА_1 , м. Харків
про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору, скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права власності та витребування майна
ВСТАНОВИЛА:
Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, 3. Фізичної особи - підприємця Нікітіної (Цюменко) Анни Сергіївни, 4. ОСОБА_1 (відповідачі) згідно якої просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 56 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 № 283/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.06.2018 № 5589-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Нікітіною (Цюменко) Анною Сергіївною (код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 140;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бєсєди Оксани Дмитрівни № 53395183 бід 31.07.2020 про внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 464094163101, на підставі якого нежитлові приміщення цокольного поверху № 0-23, 0-23а у житловому будинку літ. А-9, загальною площею 42,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , змінено на нежитлові приміщення цокольного поверху № 0-23, 0-23а, 0-23б житловому будинку літ. А-9, загальною площею 40,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити право власності ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 464094163101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2020 № 126 рішенням про державну реєстрацію № 53395183 від 31.07.2020;
- витребувати у ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 464094163101 - нежитлові приміщення цокольного поверху № 0-23, 0-23а у житловому будинку літ. А-9, загальною площею 42,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування позову керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області вказує, що відповідне рішення міської ради є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним, у зв`язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають витребуванню.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2022 у справі № 922/461/22 позов задоволено повністю.
Визнано незаконним та скасувати п. 56 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 № 283/16.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.06.2018 № 5589-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Нікітіною (Цюменко) Анною Сергіївною (код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 140;
Скасовано рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бєсєди Оксани Дмитрівни № 53395183 бід 31.07.2020 про внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 464094163101, на підставі якого нежитлові приміщення цокольного поверху № 0-23, 0-23а у житловому будинку літ. А-9, загальною площею 42,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , змінено на нежитлові приміщення цокольного поверху № 0-23, 0-23а, 0-23б житловому будинку літ. А-9, загальною площею 40,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено право власності ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 464094163101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2020 № 126 рішенням про державну реєстрацію № 53395183 від 31.07.2020.
Витребувано у ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 464094163101 - нежитлові приміщення цокольного поверху № 0-23, 0-23а у житловому будинку літ. А-9, загальною площею 42,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету 0901010) 3101,25 грн. судового збору.
Стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету 0901010) 3101,25 грн. судового збору.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Нікітіної (Цюменко) Анни Сергіївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , відомості про дату народження в матеріалах справи відсутні) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету 0901010) 3101,25 грн. судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , відомості про дату народження в матеріалах справи відсутні) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету 0901010) 3101,25 грн. судового збору.
ФОП Нікітіна А.С. із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Стягнути з позивача на користь апелянта витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 18607,50 грн.
Так, апелянт вважає, що прокурором пропущений строк позовної давності, оскільки представники органів прокуратури могли бути присутніми на засіданні Харківської міської ради, на якому приймалось оскаржуване рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16, тобто прокурор міг дізнатись про відповідні порушення - 06.07.2016, натомість звернувся до суду з відповідним позовом лише 04.02.2022, тобто з пропуском строку позовної давності.
Крім того, апелянт зазначав, що відповідно до правової позиції, яка висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/18 (провадження № 12-128г19), за результатами розгляду якої Велика Палата дійшла висновку, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника. При цьому суд зауважив, що строк позовної давності не підлягає поновленню у разі укладання надалі договору купівлі-продажу відповідного майна.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Нікітіної А.С. на рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2022 у справі № 922/461/22. Справу призначено до розгляду на 14.03.2023.
14.02.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 зупинено апеляційне провадження у справі № 922/461/22 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 607/15052/16-ц та оприлюднення повного тексту постанови.
30.11.2023 від представника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку з тим, що усунуті обставини, що викликали зупинення у даній справі.
Так, представник Шевченківської прокуратури м. Харкова зазначає, що станом на 29.11.2023 відповідно до офіційного сайту «Судова влада» та Єдиного реєстру судових рішень справа № 607/15052/16-ц розглянута 08.11.2023 та постанову Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі оприлюднено 16.11.2023.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у даній справі поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 09.01.2024.
08.12.2023 Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова надійшли пояснення у справі з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові по справі №607/15052/16-ц, в яких останній зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2022 у справі № 922/461/22 за позовом Шевченківської окружної прокуратури в інтересах держави до Харківської міської ради, Управління коммайна ДЕКМ Харківської міської ради, ФОП Нікітіної А.С., ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору, скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права власності та витребування майна в цілому відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2023 у справі 607/15052/16.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 оголошено про перерву у розгляді справи до 16.01.2024.
16.01.2024 від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення, в яких остання зазначила про те, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та вимог Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 14.10.2014 з 2014 року органи прокуратури позбавлені повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів, в т.ч. проведення перевірок. Зокрема прокурор посилається на те, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 (Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова) здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Вказане кримінальне провадження внесено до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення працівниками Товарної Біржі «Євромаркет», ТОВ «Український зодчій», ОК «ЖБК «ТЕРРА ВІЛЛА», якими внесено недостовірні відомості до документів щодо продажу нежитлових будівель пансіонату «Комунальник», розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , щодо його ринкової вартості, суттєво її занизивши. Внаслідок чого з власності територіальної громади міста Харкова вказані будівлі відчужені у приватну власність не за ринковою вартістю, як це передбачено чинним законодавством, чим громаді спричинені матеріальні збитки, що є тяжкими наслідками. Проте, сам по собі факт реєстрації певних відомостей у ЄРДР не свідчить про обізнаність прокурора із протиправним характером вибуття спірного майна, розташованого саме за цією адресою, з власності територіальної громади м. Харкова, а лише свідчить про виконання прокурором вимог ст. 214 КПК України щодо невідкладного внесення відомостей до ЄРДР після надходження повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення. Водночас, прокурор дізнався про факт порушення процедури продажу спірних нежитлових приміщень лише після отримання слідчим у кримінальному провадженні № 420172201080000002 дозволу на тимчасовий доступ до цих договорів, та вилучення їх копій на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19, в т.ч. щодо приватизації ФОП Нікітіною ( ОСОБА_3 спірних нежитлових приміщень. Останнє пов`язано з тим, що встановити чи додержано передбачену Законом процедуру приватизації у кожному конкретному випадку за кожною окремою адресою можливо лише шляхом безпосереднього вивчення матеріалів кожної приватизаційної справи, зокрема, встановленням наявності в останній звернення з метою надання дозволу на поліпшення, наявності або відсутності дозволу на поліпшення, документального підтвердження наявності проведених поліпшень, оцінка майна, відповідні договори. Порушення, які свідчать про незаконність набуття ФОП Нікітіна ( ОСОБА_3 нежитлових приміщень, прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002 доказів, після отримання дозволу на тимчасовий доступ до спірних договорів та вилучення їх копій на підставі ухвали слідчого судді від 06.02.2019, у т.ч. приватизаційної справи ФОП Нікітіна (Цюменко) А.С. Оскільки ряд приватизаційних справ, в т.ч. щодо приватизації спірних приміщень ФОП Нікітіна (Цюменко) А.С. прокурором отримано на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19, тобто саме з цього часу прокурор здобув докази на підтвердження правової позиції у спорі, а також набув можливість звернутися з позовом про захист порушеного права до суду. Адже рішенням Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 надано згоду на проведення процедури приватизації 85 об`єктів комунальної власності. Законність або незаконність проведеної процедури приватизації спірних приміщень можливо було встановити лише після опрацювання документів, які стали підставою для ухвалення рішення Харківською міською радою, та які зосереджені у приватизаційних та орендних справах, доступ до яких прокурор отримав лише на підставі ухвали слідчого-судді від 06.02.2019. І лише внаслідок вивчення цих матеріалів прокурор здобув достатніх підстав для захисту порушених інтересів держави, надавши правову оцінку продажу кожного з об`єктів комунального майна, виходячи з обставин кожного конкретного випадку, які не у 100 % випадку призвели до звернення з позовами до суду, оскільки деякі з них були продані у відповідності з вимогами закону. З урахуванням наведеного, прокурор вважає, що ним не пропущений строк позовної давності для звернення з даним позовом.
В судове засідання, призначене на 16.01.2024, з`явився прокурор та представник апелянта, представники інших учасників справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.
Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.
За змістом ч. 2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві, поясненнях на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, у позові керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова вказує, що Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42017221080000002 від 04.01.2017 за ч.2 ст. 366 КК України, за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна службовими особами Харківської міської ради. Під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, пр. Свободи Людвіга, 57.
29.05.2015 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ФОП Цюменко Анною Сергіївною (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 5827, який додатковою угодою № 2 від 26.04.2018 викладено в новій редакції.
На підставі вказаного договору в строкове платне користування орендарю передано нежитлові приміщення цокольного поверху № 0-23, 0-23а загальною площею 42,7 кв.м. (технічний паспорт від 18.02.2014, інвентаризаційна справа № 81536) (далі-майно), розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 57, літ. "А-9", що належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, строком до 29.04.2018.
У пункті 3.1. вказаного договору оренди зазначено, що вартість об`єкту оренди складає 252 000 грн., без ПДВ станом на 03.04.2015.
Відповідно до умов договору оренди орендар зобов`язаний: змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою орендодавця (п. 4.7. договору оренди). Здійснювати ремонт та реконструкцію за письмовою згодою орендодавця на підставі документації, оформленої відповідно до чинного законодавства (п. 4.8. договору оренди).
Рішенням 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).
Пунктом 56 вказаного переліку передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу Орендарем - ФОП Цюменко А.С. підлягають:
- нежитлові приміщення цокольного поверху в житловому будинку за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 57, літ. «А-9», площею 42,7 кв.м.
Орендарем 19.07.2016 до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подано заяву № 3356 про приватизацію орендованого майна.
На підставі заяви Орендаря від 13.02.2018 Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради 15.02.2018 направлено лист № 1942 ФОП Буйницькому М.В., як суб`єкту оціночної діяльності, з пропозицією провести оцінку Майна, з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу.
СОД ФОП Буйницьким М.В. було складено звіт про оцінку, відповідно до якого вартість зазначеного майна станом на 28.02.2018 склала 128900,00 грн., без ПДВ., тобто менше, аніж вартість об`єкту згідно договору оренди.
Вивченням вказаного звіту встановлено, що будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення, відсутні.
У подальшому, 22.06.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Цюменко А.С. укладено договір купівлі-продажу № 5589-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 140, на підставі якого шляхом викупу за 154680,00 грн., з ПДВ, у власність ФОП Цюменко А.С. перейшло все майно, яке було орендовано на підставі договору № 5827 від 29.05.2015, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху № 0-23, 0-23а, загальною площею 42,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 57, літ. «А-9». Акт прийому - передачі складений 19.07.2018.
Дослідивши п. 56 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16, колегія суддів зазначає, що даний пункт є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 1, 2, 4, 29, Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Так, у вказаному рішенні зазначено, що його прийнято на підставі законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 (далі - Програма).
Відповідно до п. 3.4 вказаної програми приватизація об`єктів здійснюється шляхом: викупу, продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продаж об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлені спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.
Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Відповідно до ч. 4 ст. З Закону України «Про приватизацію державного майна», відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна», з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.
У відповідності з ч. 2 ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна», об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.
Частиною 2 статті 16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).
Статтею 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.
Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або місцевою радою.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.
Як зазначалось вище, порядок викупу встановлений ФДМУ. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439.
Згідно з п.п. 3.3., 7.15. Порядку, у разі коли на участь в аукціоні з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, зазначений об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу. А у разі коли на конкурс з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, такий об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта.
Відповідно до п. 8.1. Порядку, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.2. Порядку, ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Як зазначено вище оцінка майна, яке підлягає приватизації проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ №1891 від 10.12.2003.
Відповідно до п. 50 Методики (в редакції від 06.09.2016), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально-культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.
Згідно з п. 70 Методики, для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.
Відповідно до п. 71 Методики, вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом №1.
Згідно з абз. 6 п. 73 Методики, порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Зазначений порядок встановлений ФДМУ, а саме Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 №377.
Відповідно до п. 2.2. Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не вбачається доказів здійснення ФОП Цюменко А.С. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді.
У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві ФОП Цюменко А.С. з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.
ФОП Цюменко А.С. до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації, не подавала документи, передбачені п.2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.
Таким чином, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.
Тобто, відповідний пункт рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а спірний договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства і підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.
При цьому ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальна громада міста Харкова, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі №916/2130/15.
Статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо, зокрема, незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Так, визначеною ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності спірних правочинів є недодержання в момент їх вчинення вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, а саме: невідповідність змісту договорів вимогам ч. 2 ст. 345 ЦК України, якою передбачено, що приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом, який в даному випадку, як зазначено вище, порушено.
Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Так, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Входячи з положень ст.ст. 203, 216 ЦК України вимогу щодо реституції за недійсним правочином можливо пред`явити лише стороні договору.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
У зв`язку з вищевикладеним, спірний договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 22.06.2018 № 5589-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Цюменко А.С., підлягає визнанню недійсним.
У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2020 № 126 право власності на спірне майно, перейшло від ФОП Нікітіної (до шлюбу - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ). Індексний номер рішення: 53395183 від 31.07.2020.
Одночасно з цим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Оксаною Дмитрівною внесені зміни до оспорюваного об`єкту нерухомого майна. Підставою для реєстрації стали - довідка, серія та номер: 01062020/1, виданий 01.06.2020, видавник КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; технічний паспорт, серія та номер: 131000003520-1, виданий 03.06.2020, видавник: КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».
Згідно з вказаною довідкою та технічним паспортом нежитлові приміщення цокольного поверху № 0-23, 0-23а у житловому будинку літ. «А-9» змінились на нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 0-23, 0-23а, 0-23б в житловому будинку літ. «А-9». Площа майна змінилась з 42,7 кв.м. на 40,8 кв.м.
Згідно зі ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦК України якщо річ наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її, то така річ є визначеною індивідуальними ознаками.
Об`єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову (постанова КЦС у складі ВС від 14.02.2018 у справі № 477/221/16-ц).
Зі змісту ст. 331 ЦК України вбачається, що новоствореним є майно, яке є новозбудованим. Тому, якщо набувачем жодного нового майна не створювалось, а лише було змінено в реєстрі вже існуюче майно, то створені внаслідок такої зміни об`єкти не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України. Цю позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011.
Крім того, судами також має враховуватися критерій пов`язаності «новоствореного» приміщення з раніше існуючим майном. Так, не є новоствореним об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.
Застосування цього критерію дозволило судам касаційної інстанції дійти висновку, що добудова десятого поверху до вже збудованих дев`яти не спричиняє створення нового майна і дозволяє власнику витребувати поліпшену 10-ти поверхову будівлю (постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011). Також цей критерій дозволив Верховному Суду України дійти висновку, що чотири нові квартири, утворені в результаті реконструкції, не є іншим (новоствореним) об`єктом нерухомості, відмінним від трьох раніше існуючих квартир (постанова Верховного Суду України від 06.06.2016 у справі № 6-121цс16).
Таким чином, об`єкт віндикаційного позову - перелічене вище майно з реєстраційним номером 464094163101, що підлягає віндикації - існувало на момент приватизації та існує на теперішній час в реконструйованому вигляді. Отже, змінилися лише індивідуальні ознаки цього майна.
У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.
У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувана за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.
Враховуючи викладене, а також те, що спірне майно вибуло поза волею власника, Харківської міської територіальної громади, воно підлягає витребуванню у ОСОБА_1 в комунальну власність Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради. Разом з цим, вирішуючи спори щодо витребування майна, суд не може залишити без уваги той факт, що власниками спірного майна/його частки були/є певні особи, і що без вирішення питання щодо скасування державної реєстрації права власності попередніх власників виконати таке судове рішення буде неможливо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 №820/3534/17).
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16.01.2020), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Згідно з абз.3 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, ухвалюючи рішення про витребування майна на користь дійсного власника, суд, з метою ефективного захисту прав власника, має скасувати державну реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем, який не набув право власності на це майно на законних підставах.
У ч. 1 ст. 346 ЦК України наведено перелік підстав припинення права власності, а ч.2 вказаної статті передбачено, що право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до абз. 5 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції, відповідно до якої, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
При цьому, за змістом абз.3 ч.3 вказаної норми Закону, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
У постанові від 23.06.2020 у справі №922/2589/19 КГС ВС відмітив, що належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог у справі.
Проте, разом з тим, відповідачами 1 та 3 у справі було заявлено про застосування строків позовної давності.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності прокурор зазначив, що прокурору про існування оскаржуваного рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 та про існування спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.06.2018 № 5589-В-С стало відомо під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002, після витребування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 вищевказаних матеріалів приватизаційних справ, у тому числі щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.
Надаючи правову кваліфікацію цим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Клопотання про застосування строків позовної давності обґрунтоване тим, що спірні правовідносини ґрунтуються на рішенні Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16, та договорі купівлі продажу нежитлових приміщень від 22.06.2018 № 5589-В-С, укладеним між управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Нікітіною Анною Сергіївною, однак прокурор з позовом до господарського суду Харківської області звернувся лише 04.02.2022, тобто з пропуском строку позовної давності.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
При цьому, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними на обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.
У той же час, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме на позивача покладений обов`язок доведення тієї обставини, що зазначений строк було пропущено з поважних причин.
Таким чином, фактичний пропуск строку позовної давності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявності поважних причин такого пропуску, право позивача підлягає захисту у порядку, встановленому ЦК України та ГПК України.
Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.
Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
Для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави.
Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 так: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:
1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Як зазначено вище, спірний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від укладено 22.06.2018, однак прокурор звернувся до суду із позовом у цій справі 04.02.2022, тобто через більше ніж 3 роки після укладання договору.
Отже, прокурор звернувся з позовом про визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.06.2018 № 5589-В-С у даній справі поза межами загальної позовної давності.
У позовній заяві прокурором зазначено про те, що ним пропущений встановлений цивільним законодавством строк позовної давності, однак вказане, на переконання прокуратури, зумовлене об`єктивними поважними причинами, адже про існування спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.06.2018 № 5589-В-С стало відомо під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002, після витребування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 вищевказаних матеріалів приватизаційних справ, у тому числі щодо вказаного об`єкту нерухомого майна
Також прокурором вказано про те, що у розумінні положень ст. 131-1 Конституції України та вимог Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 14.10.2014 з 2014 року органи прокуратури позбавлені повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі проведення перевірок щодо виявлення факту порушення законодавства щодо порядку відчуження майна комунальної власності, тому навіть за умови обізнаності про прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, прокуратура була позбавлена можливості перевірити та встановити факт допущення порушень порядку приватизації об`єктів комунального майна.
Щодо наведених доводів, судова колегія зазначає наступне.
У відповідності до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наявного в матеріалах справи, Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42017221080000002 від 04.01.2017 за ч.2 ст. 366 КК України, за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна службовими особами Харківської міської ради.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова у справі №639/687/19, на яку посилається прокурор у позовній заяві, зокрема, клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04 січня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 КК України задоволено; надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до наступних документів, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради по об`єктам нерухомого майна, які було відчужено з комунальної власності шляхом викупу на підставі наступних рішень Харківської міської ради, зокрема, Рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 № 283/16; по кожному з вищевказаних об`єктів надано тимчасовий доступ до всіх наявних документів, в тому числі:
- договір купівлі-продажу, всі додаткові угоди до нього, акт прийому-передач об`єкту нерухомого майна;
- звіт про оцінку майна для його продажу шляхом викупу, всі додатки до цього звіту, договір з оцінювачем щодо виготовлення цього звіту, всю переписку з оцінювачем щодо цієї оцінки, рецензію на вказаний звіт;
- документи щодо інвентаризації майна перед його продажем, в тому числі технічні паспорти та акти інвентаризації;
- договори щодо передачі в оренду майна, які діяли протягом останніх 3 років перед його продажем, всі додаткові угоди до цих договорів, всі додатки до цих договорів, зокрема розрахунки, акти прийому-передач майна, укладені на підставі цих договорів;
- звіти про оцінку майна для його передачі в оренду, всі додатки до цих звітів, договори з оцінювачами щодо виготовлення цих звітів, всю переписку з оцінювачами щодо оцінки, рецензії на вказані звіти; всю переписку з орендарем майна за останні 5 років, в тому числі надання дозволів на проведення капітального ремонту або реконструкції орендованого майна;
- заяви орендаря про надання дозволу на проведення невід`ємного поліпшення орендованого майна, дозволи на проведення такого поліпшення;
- у разі проведення поліпшення: погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат; звіт оцінювача про наявність та вартість поліпшень;
- всю наявну переписку з особами, які на підставі вказаних рішень сесії викупили об`єкти нерухомого майна протягом 2013-2018 років (звернення, відповіді, документи, які складались для надання відповідей), зокрема звернення щодо надання цих об`єктів в оренду та їх відчуження з додатками;
- акти перевірок, службові записки та інші документи, які складались за результатами перевірок додержання умов договорів оренди та договорів купівлі-продажу цих об`єктів за 2013-2019 роки.
Зі змісту мотивувальної частини наведеної ухвали вбачається, що в обґрунтування поданого прокурором клопотання про надання тимчасового доступу та вилучення речей в оригіналі, останній посилався на те, що «Протягом 2016-2018 років Харківською міською радою прийнято ряд рішень щодо відчуження об`єктів нерухомого майна з комунальної власності у приватну шляхом викупу, зокрема, рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 № 283/16. З урахуванням того, що в ході проведення досудового розслідування зібрані докази, які свідчать що внаслідок прийняття вказаних рішень сесії територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради завдано збитки у вигляді упущеної вигоди, на даний час виникла необхідність вилучити відповідні документи, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Вищевказані документи, що зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, зберегли на собі сліди злочину. На даний час виникла необхідність вилучити їх в оригіналах з метою збереження, а також з метою проведення по ним почеркознавчих експертиз, технічних експертиз документів, а також судових будівельно-оціночних та економічних експертиз».
Вказане безспірно свідчить про те, що органи прокуратури були обізнані про прийняття Харківською міською радою Рішення 7 сесії 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 № 283/16 та наступне відчуження об`єкту шляхом укладення оспорюваного договору.
Поряд з тим, відомостей про те, що органи прокуратури зверталися до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із наданням відповідної інформації або встановлених обставин ухилення суб`єктів владних повноважень від надання такої інформації як вказана ухвала, так і матеріали справи № 922/461/22 не містять.
Системний аналіз положень Закону України «Про прокуратуру», що набрав чинності з 14.10.2014, а відтак діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, свідчить про те, що обсяг повноважень прокуратури дійсно зменшено порівняно із законом, який був чинним до 14.10.2014, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування - у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 №159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 №3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» та від 04.10.2011 №3/2гн «Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин» з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України «Про прокуратуру».
Разом з тим, прокурором в суді апеляційної інстанції не доведено, яким чином вказані обставини вплинули на можливість своєчасно дізнатися про прийняття спірного рішення та укладеного на його виконання договору купівлі-продажу.
За приписами частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Тобто, відповідно до змісту вищевказаної норми та практики її застосування, зокрема, щодо здійснення моніторингу законності розпорядження комунальним майном, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України «Про прокуратуру», чинним з 14.10.2014, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень необхідну для подання позову інформацію.
Прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.02.2020 у справі № 911/2191/16.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що в суді апеляційної інстанції прокурором не наведено жодних переконливих аргументів в обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
Аналогічні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 922/239/22, № 922/4169/19.
Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що матеріалами справи доведена обґрунтованість позовної вимоги прокурора в частинні визнання спірного договору недійсним, а також звернення прокурора з позовом у відповідній частині з пропуском визначеного законом строку, про що Харківською міською радою та ФОП Нікітіною (Цюменко) А.С., як відповідачами було зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, судова колегія, зважаючи на те, що прокурором не доведено наявності об`єктивних поважних причин пропуску звернення до суду за захистом прав та інтересів, дійшла висновку про застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання оскарженого договору недійсним.
В частині вимоги про скасування рішення ХМР про здійснення продажу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що прийняте Харківською міською радою рішення про застосування викупу як способу приватизації спірного нерухомого майна вже було реалізоване і вичерпало свою дію 22.06.2018 внаслідок укладення оспорюваного договору купівлі-продажу та переходу до покупця права власності на спірні нежитлові приміщення, тому така позовна вимога не призведе до поновлення прав територіальної громади м. Харкова і не є ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова.
Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).
Оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.
Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.
Тому в цій частині колегія суддів констатує відсутність необхідності у задоволенні позовної вимоги, і не вбачає необхідності застосування наслідків спливу строку позовної давності, який аналогічним чином сплив.
Враховуючи наведене у сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що з урахуванням доведеного матеріалами факту порушення порядку приватизації об`єкту нерухомого майна комунальної форми власності, а також встановлених обставин пропуску прокурором встановленого законом строку позовної давності та наявності заяв відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, недоведеності прокурором поважності причин визначеного строку на звернення за захистом прав та інтересів, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ФОП Нікітіної Анни Сергіївни (вх.№132Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2022 у справі № 922/461/22 задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2022 у справі № 922/461/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 0901010) на користь Фізичної особи - підприємця Нікітіної (Цюменко) Анни Сергіївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 18607,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 25.01.2024.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко
