Справа № 761/537/24
Провадження № 2-о/761/177/2024
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про встановлення факту батьківська,-
в с т а н о в и в :
У січні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про встановлення факту батьківська, у якій заявник просив суд: встановити факт самостійного утримання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) батьком ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) без участі матері ОСОБА_2 .
Так, відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Положеннями ч. 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
Отже, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.
Як вбачається із змісту заяви та доданих до неї документів, підставою звернення до суду з вказаною заявою слугувало те, що 10 травня 2014 року між ОСОБА_1 (далі- заявник, або батько) та ОСОБА_2 (далі - мати дитини, а разом - подружжя) укладено було шлюб, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 488 від 10.05.2014 року. Від шлюбу подружжя ОСОБА_1 народжено дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21.10.2019 року в справі № 759/10818/19 шлюб між подружжям ОСОБА_1 - розірвано. Рішення набрало законної сили 21.11.2019 року й в установленому порядку сторонами не оскаржувалося.
В обґрунтування заяви вказано, що мати дитини ОСОБА_2 проживає окремо від заявника ОСОБА_1 та їх спільної дитини, участі в утриманні дитини не приймає, ані в грошовій, ані в натуральній формі. Син проживає з батьком постійно, за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, вказано, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11.10.2022 у справі №759/7627/22 затверджено мирову угоду, укладену 5 серпня 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 по справі № 759/7627/22 про встановлення місця проживання малолітньої дитини, згідно з якою зокрема: 1) Визначено місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з батьком - ОСОБА_1 , за місцем його проживання: АДРЕСА_1 . Заявником зазначено, що згідно розрахунку, наданим державним виконавцем від 27.11.2023 р. заборгованість боржника ОСОБА_2 за аліментами на утримання дитини - ОСОБА_3 , складає 90 724, 75 грн.
У заяві зазначено, що метою визнання юридичного факту самостійного утримання та виховання малолітньої дитини Заявником без участі матері є необхідність звернення до роботодавця для отримання додаткової щорічної відпустки, як одиноким батьком.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Окрім того, як зазначає Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Таким чином, однією з умов встановлення факту в рамках окремого провадження є відсутність спору про право, тобто якщо встановлення такого факту підтвердить наявність чи відсутність саме неоспорюваних прав.
У постанові від 13.10.2022 року у справі №755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Частиною шостою статті 294 ЦПК Україниви значено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (ч.4ст.315 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Так, згідно ст. 182-1 КЗпП України одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Зазначена у частині першій цієї статті відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу.
При цьому, згідно ст. 186-1 КЗпП України гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.
Пункт 5 частини 13 статті 10 Закону України «Про відпустки» щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.
Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред`явити чоловіку, який виховує дитину без матері, для отримання додаткової соціальної відпустки.
Окрім того, із змісту заяви не вбачається, що у заявника виникли будь-які труднощі у отриманні вказаної у заяві соціальної відпустки чи оскарження дій роботодавця у відмові в отриманні вказаної відпустки.
Частиною 4 ст.315 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Таким чином, оскільки метою звернення заявника до суду є необхідність звернення до роботодавця для отримання додаткової щорічної відпустки, як одиноким батьком, тому у заявника може виникнути спір про право, щодо його трудових прав, а питання щодо спорів у справах, що виникають з трудових правовідносин вирішуються судом в порядку позовного провадження, відтак, згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Роз`яснити заявнику, що він має право з метою захисту оспорюваного права звернутися до суду з позовною заявою на загальних підставах.
Таким чином, враховуючи те, що дана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, щодо трудових прав заявника, зокрема, щодо отримання додаткової відпустки, тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про встановлення факту батьківська.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 347, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
у х в а л и в :
у відкриті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про встановлення факту батьківська, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя:
