Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/918/23
Провадження №: 2-др/332/2/24
Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И
15 січня 2024 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Погрібної О.М., секретаря судового засідання Пономаренко Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя заяву представника позивача ОСОБА_1 адвокатаСердюка РоманаВікторовичапроухвалення додатковогорішення поцивільній справіза позовом адвоката Сердюка Романа Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міської ради та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку,
встановив:
28 грудня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сердюк Р.В. звернувся до суду з заявою, в якій просить: ухвалити додаткове рішення у зазначеній цивільній справі про стягнення судових витрат.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 19 грудня 2023 року у вищевказаній справі ухвалене рішення суду, яким позовні вимоги задоволено. Питання стягнення судових витрат позивача ОСОБА_1 на професійну правову допомогу адвоката та сплаченого ним судового збору, судом не вирішувалося. При поданні позову від 15 лютого 2023р. позивач ОСОБА_1 зазначав орієнтовний розмір судових витрат у розмірі 21000,00грн. та зробив відповідну заяву про подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідачі у заявах, поданих суду по суті справи, жодним чином аргументовано не заперечували проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у такому розмірі. Оскільки даний спір вирішений судом першої інстанції на користь позивача ОСОБА_1 та відсутні протягом розгляду справи заперечення з боку відповідачів проти стягнення судових витрат, необхідно дійти висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, мають бути стягнуті в повному обсязі. За вищевказаних обставин позивач ОСОБА_1 вважає за необхідне стягнути з відповідачів всі понесені ним судові витрати, в повному обсязі, пропорційно неправомірних дій кожного із відповідачів, які призвели до порушення його прав та інтересів. Попередній розмір витрат складав 21 000,00 грн., про що зазначеного в позовній заяві від 15.02.2023р. Тоді ж (10.02.2023р.) позивач ОСОБА_3 сплатив судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру, розмір яких, разом з комісією банка, склав 2190,14грн.
У подальшому, зважаючи на фактичні обставини справи (невизнання позову відповідачами, подання відповідачами заперечень, подання відповідачами безлічі різних заяв та клопотань, затягування розгляду справи шляхом неявки до суду, виклик та допит свідків, і т.д.) були укладені додаткові угоди до основного договору, які призвели до зміни попереднього (орієнтовного) розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, зазначеного в позові.
Тому, на думку заявника, штучне затягування розгляду справи відповідачами та протиправне заперечення ними фактичних обставин справи, призвело до неминучого збільшення обсягу правничої допомоги наданої позивачу ОСОБА_4 , шляхом укладання додаткових угод до основного договору та збільшення попереднього розміру витрат до 30000,00 грн.
Зазначає, що вказана сума є фактично понесеною, вона визначена у розумному розмірі, оскільки:
- справа розглядалася у загальному провадженні, що свідчить про її складність і важливість для сторін спору, який вирішувався судом;
- строк провадження у справі значно перевищив строки визначені законом, протяги яких адвокат не міг займатися іншими справами;
- за цей час, у справі була призначена і проведена значна кількість судових засіла на підготовку, прибуття, очікування та участь у яких, адвокатом витрачався робочий час, тобто він не міг займатися іншими справами чи роботою;
- всі без виключення судові засідання були тривалими, складними та виснажливими, на що адвокатом витрачався його робочий час, тобто він не міг займатися іншими справами чи роботою у цей час;
- відповідач наполегливо та цілеспрямовано намагався спростувати очевидні законність та обґрунтованість позовних вимог, подавав заяви про безпідставні відкладення судових засідань і т.д., що врешті призвело до протиправного затягування розгляду справи та збільшення судових витрат позивача, шлях; і залучення його адвоката до участі у штучно створених відповідачем процесуальних діях та подання відповідних документів.
Протягом 5-и днів після прийняття рішення судом першої інстанції, а саме 23.12.2023р., сторони уклали витяг з основного Договору та наступних додатків, який містить всі обставини, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу. Всі інші умови та зміст основного договору з додатками до нього, є конфіденційними і розголошенню не підлягають, оскільки містять інформацію на яку поширюються положення про адвокатську таємницю.
Також, 23.12.2023р., сторони уклали акт виконаних робіт та склали довідку про вартість послуг.
Таким чином, загальний розмір понесених судових витрат позивача ОСОБА_4 у даній справі складається з 30000,00грн, сплачених згідно з основним договором та наступними додатками, укладеними з адвокатом, та сплати судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру, розмір яких разом з комісією банка склав 2 190,14грн.
Відповідно, загальна сума до стягнення становить 32 190,14грн. (300000 + 2 190,14 = 32 190,14), яка, як вважає заявник, зважаючи на пропорційність вини двох відповідачів, має бути стягнута з них у рівних частинах, тобто по 16 095,07грн. з кожного відповідача (32 190,14/2 = 16 095,07).
Вважає, що зазначений загальний розмір понесених судових витрат у даній справі, визначений у розумному розмірі по відношенню до значно перевищеного строку розгляду справи та кількості призначених судових засідань та є необхідним, щоб запобігти порушенню і отримати відшкодування, за безпідставне порушення законних прав та інтересів сторони, на користь якої ухвалене рішення суду. Тому просить суд:
1. Сягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 16 095,07грн.
2. Стягнути з відповідача Запорізької міської ради на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 16 095,07грн.
Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Ляшенко О.С. надав суду заяву, в якій заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем до заяви додано документи, які не підтверджують ані зміст та обсяг надано правової допомоги, ані понесення ОСОБА_1 витрат, і не є доказами, які підтверджують обставини, викладені в заяві; фактично додані документи лише свідчать про укладення угоди позивачем із адвокатом.
Вважає, що стягнення грошових коштів без обґрунтування їх обсягу та дійсного понесення витрат позивачем призведе до незаконного збагачення позивача за рахунок бюджетних коштів, оскільки одним з відповідачів є Запорізька міська рада, та надмірного фінансового тягаря для ОСОБА_5 , яка не має місця роботи та джерела доходу. Зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 не містить будь-яких відомостей щодо попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести, що, на думку заявника, є підставою для відмови у відшкодування стороні судових витрат. Вважає, що позивач не поніс судових витрат, окрім судового збору, оскільки інших доказів понесення судових витрат позивачем не надано. Тому, посилаючись на ч.4 ст.141 ЦПК України, вважає що наявні підстави для відмови у задоволенні заяви позивача.
Представник відповідача Запорізької міської ради надала суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в якому зазначила, що вважає вартість надання правничої допомоги неспівмірною, не розумною, та не необхідною для цієї справи та такою, що підлягає зменшенню. З огляду на вказане, через недоведеність неспівмірності витрат просить зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Сердюком Р.В. подано клопотання про спростування заперечень К.Торобцевої проти ухвалення додаткового рішення, в якому зазначає, що доводи ОСОБА_6 в частині відсутності у позові на сторінці 9-й позову від 15 лютого 2023р. зазначав про орієнтовний розмір судових витрат у розмірі 21000,00 грн. Про підстави збільшення попереднього розміру судових витрат позивача ОСОБА_4 до 30000,00грн. було зазначено у п.1 заяви з процесуальних питань від 09 червня 2023р. Будь які заперечення з цього приводу, від відповідачів, ні після надходження заяви до суду, ні після оголошення та дослідження матеріалів справи, не надходили. Також, адвокатом А.Найдьонова була зроблена відповідна заява у судових дебатах. Крім того, на сторінці 9-й позову від 15 лютого 2023р. позивач ОСОБА_3 зазначив та зробив відповідну заяву про подання доказів щодо судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що узгоджується з положеннями ЦПК. Зазначає, що тиск на ОСОБА_7 з боку позивача відсутній. Вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума судових витрат є обґрунтованою та належним чином підтвердженою сатисфакцією, яка жодним чином не перевищує середньозважений розмір вартості юридичних послуг у місті Запоріжжі.
Позивач ОСОБА_1 ,який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат СердюкР.В.,який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за його відсутності, на задоволенні заяви наполягає.
Представник відповідача Запорізької міської ради який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідачка ОСОБА_2 та їїпредставник адвокатЛяшенко О.С.,які про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Пунктом 9 частини 3 статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати сторони, понесені на правничу допомогу адвоката, регулюються наступними нормами законодавства.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону N 5076-VІпредставництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Частина друга та третя статті 137 ЦПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2023 року позовні вимоги адвоката Сердюка Романа Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міської ради та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку задоволені повністю.
Визнано недійсним рішення тридцять другої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради від 28.04.2006 року №13/203, щодо передачі у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,0680 га, кадастровий номер №2310100000:02:008:0040, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 грудня 2009 року, про право власності ОСОБА_8 , на земельну ділянку площею 0,0680 га, кадастровий номер №2310100000:02:008:0040, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з скасуванням реєстрації в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010928600096.
З матеріалів справи також вбачається, що заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат та докази щодо розміру зазначених у заяві витрат були подані стороною позивача в межах строків, передбачених положеннямист. 141 ЦПК України. Крім того, про намір подання цих доказів суд було повідомлено під час стадії судового розгляду.
Позивач в порядку частини першої статті 134 ЦПК України подавав до суду у своїй першій заяві по суті (позовній заяві) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, які він визначив у 21000,00 грн.
Як зазначенов позовнійзаяві,попередній (орієнтовний)розрахунок сумисудових витрат,які позивачпоніс іякі очікуєпонести узв`язку ізрозглядом справи,складаються зуже понесенихвитрат увигляді:попередня консультація,підготовка позову,додатків,запитів,оцінок.Позивач також,після відкриттяпровадження усправі,очікує понестивитрати пов`язаніз розглядомсправи на:професійну правничудопомогу;пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи;пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів;пов`язані звчиненням іншихпроцесуальних дій,необхідних длярозгляду справиабо підготовкидо їїрозгляду,вартістьґких орієнтовноскладає 21000,00грн. (ч.3 ст.133, п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України) та два судових збори по 1 073,60грн., за кожну немайнову вимогу.
Згідно з договором №663 про надання правничої допомоги від 07 лютого 2023, адвокат Сердюк Р.В. уклав із позивачем договір про надання правової допомоги позивачу щодо представництва, захисту та надання інших видів правової допомоги у даній цивільній справі. Розмір гонорару адвоката встановлений сторонами у фіксованому розмірі у суді першої інстанції, в розмірі 30000,00 гривень, та він не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.
Відповідно до акту прийому-передачі фактично виконаних робіт у справі №332/918/23 від 23.12.2023, який підписаний адвокатом Сердюком Р.В. та клієнтом ОСОБА_1 , адвокат у вищевказаній справі, у суді першої інстанції, фактично виконав всі роботи за основним договором та наступними додатками, в повному обсязі. Сторони дійшли згоди про відсутність необхідності складання детального опису, оскільки гонорар адвоката встановлений у фіксованому розмірі, а отже є визначеним.
Як вбачається з довідки про підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт від 23.12.2023, обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, які підлягають розподілу за результатами розгляду судом у цивільній справі №332/918/23 у суді першої інстанції, становить 31000,00 гривень.
Суд враховує, що клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу представниками відповідачів заявлено та надані відповідні обґрунтування.
Суд зазначає, що гонорар адвоката формується з дотриманням вимогЗакону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»самостійно адвокатом.
Правнича допомога є специфічною послугою - складно визначити її універсальну вартість, що пов`язано із індивідуальністю кожної справи. Саме тому, розмір гонорару адвокатів визначається за їх домовленістю із клієнтом. Як адвокат визначає гонорар - виходячи із власних міркувань, при цьому враховується складність справи, досвід, кваліфікація, фінансова можливість клієнта, завантаженість та інші обставини.
Відповідно достатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги.
Стаття 59 Конституції України проголошує, що кожен має право на професійну правничу допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 131-2 Конституції України встановлено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно з правовою позицією колегії суддів Великої Палати у постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21 вбачається, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на не співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Правові висновки щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності містяться у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року (справа № 910/4881/18).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачами подано до суду клопотання у якому ставилось питання про не співмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи та наданими адвокатом послугами.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача є підставою для часткового відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерію розумної необхідності та співмірність таких витрат, оскільки фактично адвокатом була складена одна позовна заява, яка містила три клопотання про витребовування доказів, та заява з процесуальних питань. Позов не містить підтвердження витрат пов`язаних з попередньою консультацію позивача, підготовки оцінок.
В той же час в позовній заяві зазначається, що позивач після відкриття провадження у справі, очікує понести витрати пов`язані з розглядом справи на: професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків.
Будь-яких фактичних даних щодо залучення стороною позивача спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, вартість яких входить до заявленій попередньо орієнтовної суми 21000,00грн, матеріали справи не містять.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункту 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріївстатті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати.
З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Разом з тим, суд враховує те, що дії відповідачів або їх представників, як такі, що містять зловживання процесуальними правами, направлені на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, судом не визнані.
Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Враховуючи заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, сплачених позивачем, колегія суддів доходить висновку про те, що представник позивача не довів, що визначений ним розмір правової допомоги повною мірою відповідає принципам розумності та співмірності.
Враховуючи зазначеніобставинив їх сукупності та з урахуванням критеріїв складності даної справи, відповідно довимог п.3ч.1ст.270ЦПК Українисуд вважає за можливе частково задовольнити заяву представника позивача у цій справі та ухвалити додаткове рішення про відшкодування судових витрат, а саме витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, що на переконання суду буде відповідати критеріям розумності, виваженості та справедливості.
При цьому, з приводу посилання представника позивача адвоката Сердюка Р.В. у клопотанні «про спростування заперечень К.Торобцевої проти ухвалення додаткового рішення» на судові рішення, якими «у аналогічних справах адвоката Сердюка Р.» стягнуті заявлені ним витрати на правову допомогу в повному обсязі, слід наголосили, що окремі судові рішення не утворюють судової практики.
Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача належить стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 гривні з кожного.
Щодо стягнення комісії банку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з квитанції 32528798800006306052 від 10.02.2023, позивачем ОСОБА_1 , при сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2147,20 грн, також було сплачено комісію банка у розмірі 42,94 грн.
Суд зазначає, що банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування.
Враховуючи, що банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов`язковим до сплати, і комісію за обслуговування було стягнуто обраним заявницею банком за надання їй банківської послуги, суд дійшов висновку, що стягненню на її користь підлягають виключно судові витрати без врахування комісії, у зв`язку із чим вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 523/12032/18 (провадження № 61-6898св22).
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви адвоката Сердюка АР.В. про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Запорізької міської ради та ОСОБА_2 у цивільній справі ЄУН 332/918/23 на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 6073,60 грн (5000,00 грн витрат на правову допомогу + 1073,60 грн витрат по сплаті судового збору).
Керуючись ст.ст. 141, 133, 137, 258, 259, 263-265, 268, 270 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвокатаСердюка РоманаВікторовичапроухвалення додатковогорішення поцивільній справіза позовом за позовом адвоката Сердюка Романа Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міської ради та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, - задовольнити частково.
Стягнути з Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 6073,60 гривень (шість тисяч сімдесят три гривні 60 коп), що складається з судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6073,60 гривень (шість тисяч сімдесят три гривні 60 коп), що складається з судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 гривень.
В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено 15.01.2024.
Сторони ті інші учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Сердюк Роман Вікторович, АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .
Відповідач 1: Запорізька міська рада, адреса: м.Запоріжжя, пр-т Соборний, буд.206, код ЄДРПОУ 04053915.
Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 .
Представник відповідача 2: адвокат Ляшенко Олена Степанівна, адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя: О.М.Погрібна
