Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/918/23
Провадження №: 2/332/565/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И
19 грудня 2023 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Погрібної О.М., секретаря судового засідання Пономаренко Л.Д., за участю представника позивача адвоката Сердюка Р.В., представника відповідача Запорізької міської ради Пилипенко І.В., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ляшенко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя цивільну справу за позовом адвоката Сердюка Романа Вікторовича в інтересах ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення міської ради та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку,
встановив:
До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява адвоката Сердюка Р.В. в інтересах ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення міської ради та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками у свідоцтві про народження вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 15 липня 2000 року мати позивача набула у приватну власність житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 15.07.2000 року, р.№1980. 11 січня 2001 року мати подарувала позивачу 1/2 частину зазначеного будинку, що підтверджується договором дарування від 11.01.2001 року, р.№73. Нотаріус, який посвідчував дарування вказаного будинку, на оригіналі договору про право власності матері на будинок зробив відповідне застереження про списання з її власності подарованої частки, яка була передана обдарованому. Таким чином, з 11 січня 2001 року позивач та його матір стали співвласниками будинку, у якому кожному з них належало по 1/2 частині. Земельною ділянкою під будинком позивач та мати користувалися також за взаємною згодою. Всі питання щодо утримання та обслуговування будинку і земельної ділянки позивач та його мати вирішували за спільною згодою, будь-яких суперечок між ними не було. 11 серпня 2005 року позивач зареєстрував своє місце проживання у цьому будинку, де він залишається зареєстрованим по сьогоднішній день. Жодні питання щодо приватизації земельної ділянки під будинком АДРЕСА_1 позивач зі своєю матір`ю не вирішували і не обговорювали. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача. На час смерті батьків позивач проживав зі своєю сім`єю окремо від них та вселився у їх будинок через деякий час після смерті батька. З метою оформлення спадщини по смерті батьків позивач завів дві спадкові справи у приватного нотаріуса. На час оформлення спадщини проживав у будинку батьків. На вимогу нотаріуса для оформлення спадщини позивачу необхідно було надати оригінали документів на спадкове майно. Переглядаючи особисті речі та документи батьків після їх смерті, позивач виявив серед них Державний акт на право власності на земельну ділянку від 22.12.2009 року, виданий на підставі рішення Запорізької міської ради від 28.04.2006 року №13/203, згідно з яким земельна ділянка площею 0,0680 га, кадастровий номер №2310100000:02:008:0040, під будинком була приватизована одноособово матір`ю позивача. Таким чином, після смерті батьків позивач довідався про порушення свого права на приватизацію землі під його частиною будинку, яка в цілому була приватизована на його матір. При цьому, коли позивач та його батько подавали заяви про прийняття спадщини по смерті матері, вони земельну ділянку не вказували у переліку майна матері, оскільки не знали про її приватизацію. Документи про приватизацію землі позивачу ніхто не показував та вочевидь цей факт від нього приховувався. Геодезистів на подвір`ї будинку позивач ніколи не бачив, рішення міської ради йому не надсилалося, державний акт позивач вперше побачив тільки 05 серпня 2022 року, коли заводив спадкову справу по смерті батька. Зазначає, що навіть його батько, після смерті матері також приховував від позивача (або також не знав) про приватизацію земельної ділянки, оскільки в спадковій справі по смерті матері, де спадкоємцями є позивач та його батько, вказана земельна ділянка жодним чином не згадується. При цьому позивач зазначає, що на час приватизації, він взагалі був неповнолітнім. Таким чином, позивач вважає, що приватизація земельної ділянки під будинком який має двох співвласників, на ім`я тільки одного з них є грубим порушення його законних прав та інтересів. Також, позивач у позові зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, орієнтовно складає 21 000,00 грн. та два судових збори по 1 073,60грн. Позивач у позові зробив заяву, що докази про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, буде поданий суду, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що пов`язане з необхідністю складанням детального опису, підрахунком та іншими фактичними діями, які неможливо провести в даний момент.
Відтак, позивач просить суд визнати недійсним рішення тридцять другої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради від 28.04.2006 року №13/203, щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0680га, кадастровий номер №2310100000:02:008:0040, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 грудня 2009 року, про право власності ОСОБА_3 , вказану земельну ділянку.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2023 року було відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2023 року було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
Представником відповідача Запорізької міської ради наданий відзив, в якому проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні, виходячи з наступного. 11.06.2003 гр. ОСОБА_3 звернулась до Запорізької міської ради із заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0680га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Запорізькою міською 28.04.2006 прийнято рішення Запорізької міської ради №13/203 «Про передачу громадянам земельних ділянок у Заводському районі м. Запоріжжя (кадастровий квартал 231010000:02:008).
Пунктом 2 вказаного рішення затверджено розміри земельних ділянок у кадастровому кварталі номер 2310100000:02:008 Заводського району м. Запоріжжя, який обмежений вулицями Зразковою, Сосновою, Демократичною, Морфлотською, включає в себе внутрішні вулиці: Досягнень, Чудова, Початкова, Футбольна, Відмінна, Передова, Сеченова, Радіаторна, Камська, Травнева, Лижна, Молодіжна, та встановити зовнішні межі землеволодінь за рахунок земель, що вказані у додатках 1,2 згідно з переліком.
Пунктом 3 зазначеного рішення Запорізької міської ради громадянам передано земельні ділянки у кадастровому кварталі номер 2310100000:02:008 Заводського району м. Запоріжжя у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), згідно з додатками 1,2.
Додатком 1 до рішення міської ради від 28.04.2006 №13/203 зазначено перелік громадян, яким передаються земельні ділянки у власність у кадастровому кварталі номер 2310100000:02:008 Заводського району м. Запоріжжя, пунктом 3 вказано додатку 1 до рішення визначено ОСОБА_3 (із відповідними паспортними даними), у власність передається земельна ділянка із кадастровим номером 2310100000:02:008:0040 загальною площею 0,0680га.
Зважаючи на висновок Запорізького міського управління земельних ресурсів від 13.02.2006 №0104/897 замовником землевпорядної документації була гр. ОСОБА_3 , де зазначалось, що при розгляді заяви гр. ОСОБА_3 та враховуючи позитивні висновки служб міста в тому числі Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради №6593 від 28.09.2004; державного управління екології та природних ресурсів в Запорізькій області №14/11-4069 від 28.10.2004- Запорізької державної міської санепідемстанції № 02-16/3436 від 08.10.2004 Запорізької обласної інспекції по охороні пам`яток історії та культури № 1369 від 11.10.2004 затверджено розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,068га та встановлено зовнішні межі землекористування за рахунок земельної ділянки розмір якої зареєстровано орендним підприємством Запорізьким МБТІ площею 0,0600га, та земель Запорізької міської ради площа 0,0080га.
Статтею 12 Земельного кодексу України (в редакції , що була чинною на момент прийняття спірного рішення) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; згідно з пунктами 6,8 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», (в редакції що була чинною на час прийняття спірного рішення) до делегованих повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища ; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; (Підпункт 9 пункту "б" частини першої статті 33 в редакції Закону N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003 ).
Таким чином, повноваження в сфері землеустрою були делеговані Запорізькому міському управлінню земельних ресурсів при Державному комітету України по земельних ресурсах. Який в свою чергу надав висновок від 13.02.2006 №0104/897щодо розгляду заяви гр. ОСОБА_3 та поданих матеріалів про передачу земельної ділянки у власність.
Згідно із ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення) Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Оскільки на теперішній час оскаржуване позивачем рішення було фактично виконано, а саме гр. ОСОБА_3 отримано у власність спірну земельну ділянку та отримано Державний акт про право власності на земельну ділянку, вважають, що відсутні підстави для позбавляння громадянина його права власності, яке охороняється Конституцією України.
Вважають, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав, тому просять відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
Відповідачкою ОСОБА_1 відзив на позов не наданий; представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Ляшенко О.С. надані заяви про виклик свідків та про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міської ради та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що ОСОБА_2 впродовж 17 років, як він є співвласником будинку АДРЕСА_1 , з моменту приватизації, було відомо, що спірна земельна ділянка приватизована його матір`ю ОСОБА_3 , що можуть підтвердити свідки, про виклик яких заявлено. Крім того вважає, оскільки ОСОБА_2 , як співвласник нерухомого майна, повинен був платити земельний податок, тому був обізнаний про розмір земельної ділянки, за який мав справляти цей податок.
Також зазначає, що відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що містяться у Державному реєстрі прав, є публічною та відкритою та була доступною позивачу. Тому просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_2 ,який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Сердюк Р.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові, додатково пояснив, що позивачу не було відомо про те, що його мати приватизувала земельну ділянку на своє ім`я, допитані в судовому засіданні свідки цього також не підтвердили.
Представник Запорізької міської ради Пилипенко І.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідачка ОСОБА_1 ,яка про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Ляшенко О.С. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначила, що в будинку по АДРЕСА_1 не були визначені частки, тому власник земельної ділянки міг бути лише один. Крім того, позивач не міг не знати про приватизацію спірної земельної ділянки, тому просить застосувати строк позовної давності.
Допитана в судовому засіданні 06.10.2023 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 свідок ОСОБА_5 пояснила, що з позивачем має погані стосунки, чотири місяці доглядала його батька. Вона розмовляла з матір`ю позивача та їй казала, що хотіла переоформити будинок на ОСОБА_1 , просила позивача виписатися з будинку, однак той не погодився. Від матері позивача знає, що земля біля будинку по АДРЕСА_1 приватизована. ОСОБА_2 жив у вищевказаному будинку приблизно до 2012 - 2014 року, тому не міг не знати про приватизацію. Однак про те, чи казала мати (померла ОСОБА_3 ) ОСОБА_2 про те, що земля приватизована, їй достовірно невідомо.
Допитана в судовому засіданні 06.10.2023 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 свідок ОСОБА_6 пояснила, що з 2012 року є сусідкою ОСОБА_2 ; зі слів ОСОБА_7 знала, що тій відмовили в субсидії, оскільки позивач ОСОБА_2 є співвласником будинку по АДРЕСА_1 . Також, зі слів ОСОБА_7 знає, що та «все приватизувала» та ОСОБА_2 був про це обізнаний. Чи розповідала померла ОСОБА_3 ОСОБА_2 про те, що приватизувала земельну ділянку по АДРЕСА_1 , їй достовірно невідомо.
Суд, заслухавши представників сторін та свідків, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи, дослідивши наявні письмові докази, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України).
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову
Судом встановлено, що 18 листопада 1988 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклали шлюб, який зареєстрований Заводським районним відділом РАЦС м.Запоріжжя, актовий запис №524, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Заводської районної адміністрації Запорізької місцевої ради, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 04 грудня 1996 року зроблено запис №321. Свідоцтво видане ОСОБА_4 23 грудня 2000 року.
Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про його народження (повторним) серії НОМЕР_3 .
Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,є донькою померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про її народження (повторним) серії НОМЕР_4 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , відповідно до якого ОСОБА_10 після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».
15 липня 2000 року ОСОБА_3 придбала житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 600 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Яцемірською Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1980.
На підставі договору дарування від 11січня 2001року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 600 кв.м., що підтверджується договором дарування від 11.01.2001, посвідченим державним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кибальною Т.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 1-37.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 , 26 січня 2001 року одружилися ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №15.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.08.2022, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
З копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_7 вбачається, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 11.08.2005 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Запоріжжя померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , виданим Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 25.01.2022, актовий запис №38.
Як вбачається з копії спадкової справи № 35/2022 (номер у спадковому реєстру 69097527), після смерті ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 (позивач).
Заповіт на випадок своєї смерті ОСОБА_3 не залишила, що підтверджується дослідженою копією спадкової справи № 35/2022 та наявній у ній Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру.
Особи, які мають право на обов`язкову частку у спадщині після померлої ОСОБА_3 відсутні.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Запоріжжя помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 , виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 02.05.2022, актовий запис №877.
Як вбачається з копії спадкової справи № 70/2022 (номер у спадковому реєстру 69545559), після смерті ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 звернулися ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_1 (відповідачка).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.2022, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. після смерті ОСОБА_3 , спадкоємцями частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , кожен з яких має право на частку у вищезазначеній спадщині, про що ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину на частку указаного майна.
Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку указаного майна не видане. Номер в реєстрі №714.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.12.2022, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії та номер 714, виданого 15.12.2022 приватним нотаріусом Нарохою О.В., на праві спільної часткової власності належить житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо оформлення спадкових прав на успадковану після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0680га, кадастровий номер №2310100000:02:008:0040, ОСОБА_2 приватним нотаріусом Нарохою О.В. роз`яснено, що частка житлового будинку та земельна ділянка за вищевказаною адресою не відповідають нормі ст.377 ЦК України: «До особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.»
Заповіт на випадок своєї смерті ОСОБА_4 не залишив, що підтверджується дослідженою копією спадкової справи № 70/2022 та наявній у ній Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру.
Особи, які мають право на обов`язкову частку у спадщині після померлого ОСОБА_4 , відсутні.
З копії технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують права на земельну ділянку кадастровий номер №2310100000:02:008:0040 вбачається, що зазначена технічна документація складена на замовлення ОСОБА_3 , адреса ділянки: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Як вбачається з долученого до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують права на земельну ділянку кадастровий номер №2310100000:02:008:0040 технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 , власником зазначеного будинку є лише ОСОБА_3 .
Із заяви ОСОБА_3 від 11.06.2003 на ім`я Запорізької міської ради вбачається, що остання просить передати їй в приватну власність земельну ділянку площею 0,0680 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Запорізьким міським управлінням земельних ресурсів за заявою ОСОБА_3 про передачу земельної ділянки у власність складено висновок від 13.02.2006 за №0104/897п, з якого вбачається, що розглянувши заяву ОСОБА_3 , подані матеріали, враховуючи позитивні висновки служб міста: Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міське ради №6593 від 28.09.2004; Державного управління екології та природних ресурсів в Запорізькій області №14/11-4069 від 28.10.2004; Запорізької державної міської санепідстандії №02-16/3436 від 08.10.2004; Запорізької обласної інспекції по охороні пам`яток історії та культури №1369 від 11.10.2004, керуючись Земельним кодексом України, Запорізьке міське управління земельних ресурсів вважає можливим: Затвердити розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0.0680 га та встановити зовнішні межі землекористування за рахунок земельної ділянки розмір якої зареєстровано орендним підприємством "Запорізьким міжміським бюро технічної інвентарізації" (площа 0.0600 та) та земель Запорізької міської ради (площа 0.0080 га).
Передати гр. ОСОБА_3 у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0.0680 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
28 квітня 2006 року Запорізька міська ради за №13/203 прийняла рішення «Про передачу громадянам земельних ділянок у Заводському районі м. Запоріжжя (кадастровий квартал 231010000:02:008) у Заводському районі м. Запоріжжя.»
Пунктом 2 вказаного рішення затверджено розміри земельних ділянок у кадастровому кварталі номер 2310100000:02:008 Заводського району м. Запоріжжя, який обмежений вулицями Зразковою, Сосновою, Демократичною, Морфлотською, включає в себе внутрішні вулиці: Досягнень, Чудова, Початкова, Футбольна, Відмінна, Передова, Сеченова, Радіаторна, Камська, Травнева, Лижна, Молодіжна, та встановити зовнішні межі землеволодінь за рахунок земель, що вказані у додатках 1,2 згідно з переліком.
Пунктом 3 зазначеного рішення Запорізької міської ради громадянам передано земельні ділянки у кадастровому кварталі номер 2310100000:02:008 Заводського району м. Запоріжжя у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), згідно з додатками 1,2.
Додатком 1 до рішення міської ради від 28.04.2006 №13/203 зазначено перелік громадян, яким передаються земельні ділянки у власність у кадастровому кварталі номер 2310100000:02:008 Заводського району м. Запоріжжя, пунктом 3 вказано додатку 1 до рішення визначено ОСОБА_3 (із відповідними паспортними даними)у власність передається земельна ділянка із кадастровим номером 2310100000:02:008:0040 загальною площею 0,0680га.
Позивач ОСОБА_2 на час прийняття рішення Запорізької міської ради від 28.04.2006р. №13/203, був неповнолітнім, заяву про відмову від набуття у власність земельної ділянки під житловим будинком в якому йому належить 1/2 частка, не подавав.
Згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 471740 від 22 грудня 2009 року, ОСОБА_3 на підставі рішення тридцять другої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради від 28.04.2006р. за №13/203, є власником земельної ділянки площею 0,0680га,кадастровий номер№2310100000:02:008:0040,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений уст.16 ЦК України.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3ст.16 ЦК України).
За змістом ч.1 та 2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно із ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
На підставі ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до частин 1,2 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у ч.1 ст.79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з пунктом «г» ч.1 ст.81ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч.1 ст.1225 ЦК України.
Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши усі наявні докази та встановивши усі фактичні обставини справи суд дійшов наступних висновків.
На час укладення договору дарування від 11 січня 2001 року, відповідно до якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 600 кв.м, діяв Земельний кодекс України № 561-ХІІ від 18.12.1990 року. Відповідно до ст.30 ЗКУ№561-ХІІ) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. Аналогічні приписи містить ст.120 ЗКУ № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року, який набрав чинності 01.01.2002 року.
Статтею 67 ЗК України (в редакції від 18 грудня 1990 року N 561-ХІІ) визначено, що розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.
Згідно з правовою позицією ВС/КЦС, викладеною в Постанові від 26.12.2019 року у справі № 364/515/19,- при відчуженні будинку право на земельну ділянку, на якій він розташований, припиняється та переходить до нового власника.
Тобто ОСОБА_3 , укладаючи договір дарування на користь позивача ОСОБА_2 , розпорядилася у тому числі частиною земельної ділянки розміром 600 кв.м, на якій був розташований житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка, відповідно дост. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.
Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4статті 41 Конституції України).
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
У частинах 1, 2 ст. 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 368 і ч. 2 ст. 372 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
Частинами 1, 2 ст. 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
Згідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, права користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 19 даного Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Зазначені правові норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який, хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018, справа №910/18560/16).
Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельну ділянку на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
На підставі ст.116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, за змістом частин першої, другої, шостої цієї статті (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно із частиною 1 статті 1216, частиною 1 статті 1217 та частиною 1 статті 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, встановлені обставини справи та докази, надані сторонами на їх підтвердження, суд доходить висновку, що оскільки спірна земельна ділянка із користування співвласника будинку за адресою: АДРЕСА_1 позивача ОСОБА_2 , не вилучалась, її цільове призначення не змінювалось, то передача спірної земельної ділянки за рішенням Запорізької міської ради за № 13/203 від 28.04.2006 у власність ОСОБА_3 та видача на ім`я останньої Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 471740 від 22 грудня 2009 року відбулося з порушенням законних прав та інтересів позивача як співвласника, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Представник відповідачки просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача.
Відповідно до статті 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із статтею 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року № 6-17цс17.
Посилання відповідача на те, що позивачем пропущено загальний трирічний строк позовної давності по всьому обсягу позовних вимог оскільки приватизація ОСОБА_3 спірної земельної ділянки відбулася у 2006 році не заслуговують на увагу, зважаючи на те, що показання свідків в судовому засіданні в даному питанню не можуть вважатись достовірними та достатніми доказами на підтвердження факту обізнаності ОСОБА_2 про наявність оскаржуваних документів. Інших беззаперечних доказів матеріали справи не містять.
Суд дійшов висновку про те, що про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3 позивач дізнався лише в 2022 році, під час оформлення спадкових прав, належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених доводів позивача відповідачем суду надано не було.
З огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі,як таких, що ґрунтується на вимогах закону.
Керуючись статтями12,13,81,258,259,263-265,273,354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги адвоката Сердюка Романа Вікторовича в інтересах ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення міської ради та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, - задовольнити повністю.
Визнати недійсним рішення тридцять другої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради від 28.04.2006 року №13/203, щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0680 га, кадастровий номер №2310100000:02:008:0040, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 грудня 2009 року, про право власності ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 0,0680 га, кадастровий номер №2310100000:02:008:0040, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з скасуванням реєстрації в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010928600096.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
Повне судове рішення складено до 28 грудня 2023 року.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_10 .
Представник позивача: адвокат Сердюк Роман Вікторович, АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_11 .
Відповідач 1: Запорізька міська рада, адреса: м.Запоріжжя, пр-т Соборний, буд.206, код ЄДРПОУ 04053915.
Відповідач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_12 .
Представник відповідача 2: адвокат Ляшенко Олена Степанівна, адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя: О.М.Погрібна
