Єдиний державний реєстр судових рішень
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року м. Житомир справа № 990/43/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора Андрія Костіна про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить:
- визнати протиправними дії Генерального прокурора Андрія Костіна, які виразились у певних рішеннях, а саме листі щодо відмови 15 лютого 2023 року в поновленні ОСОБА_1 на роботі, з якої він був незаконно звільнений на підставі п. 2 наказу Генерального прокурора України №300 к від 22 березня 2002 року;
- визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора Андрія Костіна щодо непоновлення ОСОБА_1 на роботі, з якої він був незаконно звільнений на підставі п. 2 наказу Генерального прокурора України №300 к від 22 березня 2002 року;
- зобов`язати Генерального прокурора вчинити певні дії, а саме, скасувати п.2 наказу Генерального прокурора України від 22 березня 2002 р. № 300 к та, поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в органах прокуратури на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Житомирської області або на різнозначній посаді з 16 березня 2002 року.
В обґрунтування позову вказано, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 було визнано протиправним та скасовано п. 2 наказу Генерального прокурора України від 22 березня 2002 року №300 к про звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури з позбавленням класного чину.
Зобов`язано Житомирську обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Житомирської обласної прокуратури або на рівнозначній посаді з 16 березня 2002 року, про що внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства.
Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2002 року по день прийняття рішення у справі у сумі 118130,86 грн. (сто вісімнадцять тисяч сто тридцять гривень вісімдесят шість копійок).
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та нарахування і виплати суми середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Наказом Житомирської обласної прокуратури від 19.01.2022 №8 к його було поновлено на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, прокуратури Житомирської області з 16 березня 2002 року. Наказом Житомирської обласної прокуратури від 20.01.2022 ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, прокуратури Житомирської області та органів Житомирської обласної прокуратури за власним бажанням. Позивач вказує, що при відмові у задоволенні його скарги Генеральним прокурором проігноровано вимоги ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії закону у зв`язку з пом`якшенням дисциплінарної відповідальності.
Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 14.06.2023 було задоволено клопотання сторін та призначено адміністративну справу до судового розгляду у порядку загального провадження.
Ухвалою від 16.10.2023 було витребувано у Офісу Генерального прокурора особову справу ОСОБА_1 , яка зберігається в Житомирській обласній прокуратурі.
Представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву за змістом якого він заперечував щодо задоволення позову. В обґрунтування відзиву вказано, Наказом керівника Житомирської обласної прокуратури від 20.01.2022 № 13к ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу із організованою злочинністю і корупцією прокуратури Житомирської області та з органів Житомирської обласної прокуратури за власним бажанням з 21.01.2022. У подальшому, 14.04.2022 Сьомим апеляційним адміністративним судом апеляційні скарги Житомирської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора задоволені повністю, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 скасовано. На підставі вказаного судового рішення, 20.04.2022 наказ Житомирської обласної прокуратури від 19.01.2022 № 8к про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу із організованою злочинністю і корупцією прокуратури Житомирської області скасовано. За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо поновлення його в органах прокуратури Генеральним прокурором надано відповідь від 15.02.2023 № 07/1/1-11988ВИХ-23, відповідно до якої об`єктивних правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо поновлення на посаді не вбачається, а провадження за його скаргами з приводу скасування наказу Генерального прокурора України від 22.03.2002 № 300к та поновлення на роботі в органах прокуратури припинено.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подані сторонами та витребувані судом письмові докази суд, усною ухвалою постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання перейшов до судового розгляду у порядку письмового провадження.
У ході судового розгляду суд встановив наступні обставини.
Наказом прокурора Житомирської області від 15.03.2002 № 43 ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури за вчинення проступку, який порочить його як працівника прокуратури.
Наказом Генерального прокурора України від 22.03.2002 № 300к Про притягнення до дисциплінарної відповідальності п. 1 наказу прокурора Житомирської області від 15.03.2002 № 43 скасовано та звільнено ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Житомирської області з позбавленням класного чину.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 було визнано протиправним та скасовано п. 2 наказу Генерального прокурора України від 22 березня 2002 року №300 к про звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури з позбавленням класного чину.
Зобов`язано Житомирську обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Житомирської обласної прокуратури або на рівнозначній посаді з 16 березня 2002 року, про що внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства.
Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2002 року по день прийняття рішення у справі у сумі 118130,86 грн. (сто вісімнадцять тисяч сто тридцять гривень вісімдесят шість копійок).
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та нарахування і виплати суми середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Наказом Житомирської обласної прокуратури від 19.01.2022 №8 к ОСОБА_1 було поновлено на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, прокуратури Житомирської області з 16 березня 2002 року.
Наказом Житомирської обласної прокуратури від 20.01.2022 ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, прокуратури Житомирської області та органів Житомирської обласної прокуратури за власним бажанням.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022 було скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2021.
На підставі вказаного судового рішення, 20.04.2022 наказ Житомирської обласної прокуратури від 19.01.2022 № 8к про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу із організованою злочинністю і корупцією прокуратури Житомирської області скасовано.
Постановою Верховного Суду від 16.11.2022 було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , було скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022, а позов залишено без розгляду.
14.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора Костіна А.Є зі скаргою у якій просив поновити строк звернення з даною скаргою до Генерального прокурора та скасувати наказ Генерального прокурора України №300к від 22.03.2002 та поновити його на роботу.
15.02.2023 Генеральним прокурором листом за №07-57825-20 повідомлено ОСОБА_1 , що постановою Верховного Суду від 16.11.2022 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022 скасовано, а позов ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора цілком обґрунтовано залишено без розгляду, а тому об`єктивних правових підстав для задоволення його вимог щодо повторного поновлення на посаді не вбачається.
Крім того вказано, що оскільки аналогічні за змістом скарги ОСОБА_1 із зазначених питань неодноразово розглядалися Офісом Генерального прокурора і йому на них надавалися вичерпні відповіді, а нових доводів не наведено, згідно з вимогами статті 8 Закону України Про звернення громадян провадження за його скаргами з приводу скасування наказу Генерального прокурора України від 22.03.2002 № 300к та поновлення на роботі в органах прокуратури припиняється.
Вважаючи, такі дії Генерального прокурора протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 (у редакції чинній на час винесення наказу щодо скасування якого позивач звернувся зі скаргою до Генерального прокурора) за порушення закону, неналежне виконання службових обов`язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991, працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати ЇЇ якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.
Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
Відповідно до статті 9 Дисциплінарного статуту дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку Почесний працівник прокуратури України; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачалося, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
Статтями 14-15 Дисциплінарного статуту встановлено, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк з дня ознайомлення з наказом. Генеральний прокурор приймає рішення по скарзі в десятиденний строк, а в разі проведення перевірки - не пізніше одного місяця з дня її надходження. Про прийняте рішення повідомляється працівнику, який звернувся із скаргою.
Оскарження наказу не зупиняє виконання дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту Генеральний прокурор України має право скасувати дисциплінарне стягнення, посилити або пом`якшити його. В разі незаконного пониження на посаді або звільнення працівника з посади Генеральний прокурор України видає наказ про поновлення на посаді з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітній платі за час роботи на нижче оплачуваній роботі, але не більш як за три місяці. Якщо не з вини працівника час вимушеного прогулу становить більше трьох місяців, Генеральний прокурор України може прийняти рішення про виплату середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Аналіз ст.16 Дисциплінарного статуту свідчить, що скасування дисциплінарного стягнення є правом Генерального прокурора, а не його обов`язком.
Крім того, слід вказати, що правову оцінку питанню строку звернення щодо оскарження п. 2 наказу Генерального прокурора України №300 к від 22 березня 2002 року було надано Верховним Судом у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №240/19150/20 у якій вказано, що позивачу було відомо про його звільнення ще з березня 2002 року, а звернувся він з позовом аж у листопаді 2020 року, понад 18 років з моменту виникнення спірних правовідносин, й у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач протягом вісімнадцяти років був позбавлений можливості реалізовувати своє право на оскарження наказу суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Суд наголошує, що відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а здійснення нових перерахунків пенсій не може нівелювати рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов`язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов`язковість судових рішень забезпечується державою.
З огляду на наявність судового рішення касаційної інстанції у справі №240/19150/20, яке з врахуванням наведених норм законодавства є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, то у Генерального прокурора були відсутні правові підстави для самостійного поновлення строку на оскарження п. 2 наказу Генерального прокурора України №300 к від 22 березня 2002 року.
Суд не надає оцінку можливим процедурним порушенням при проведенні процедури звільнення ОСОБА_1 , оскільки це не є предметом даного судового розгляду у зв`язку з тим, що оцінка звільненню позивача була надана при розгляді справи №240/19150/20.
Крім того, суд не приймає до уваги посиланню позивача на те, що йому не було вручено копію наказу Генерального прокурора України №300 к від 22 березня 2002 року у зв`язку з тим, що у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №240/19150/20, зокрема п.51, що позивач зазначає, що копію оскаржуваного наказу Генерального прокурора України за № 300к від 22 березня 2002 року, він отримав 05 жовтня 2020 року, тому останнім днем строку звернення до суду з даним позовом було 05 листопада 2020 року.
Вказані обставини спростовують твердження позивача щодо не вручення йому копії наказу.
Згідно ч.4. ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладене, оскільки відповідачем доведено правомірність своїх дій при розгляді скарги ОСОБА_1 та рішення за результатами її розгляду, то суд дійшов до висновку, що позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Генерального прокуратура Андрія Костіна (вул. Різницька, 13/15, Київ, 01011, ЄДРПОУ: 00034051) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
