Справа № 303/4771/22
П О С Т А Н О В А
Іменем України
27 грудня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів КОЖУХ О.А., СОБОСЛОЯ Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу цивільну справу № 303/4771/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Відділ державної реєстрації акті цивільного стану у м. Мукачеві Мукачівського району Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання батьківства та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 травня 2023 року, головуючий суддя Монич В.О., -
встановив:
15.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів мотивуючи таким.
З 2017 року позивачка зустрічалася з відповідачем, вони мали стосунки, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку ОСОБА_3 . На момент народження дитини сторони не перебували у шлюбі і проживали окремо.
У зв`язку з цим при реєстрації народження дитини відомості про батька дитини відповідно до ст. 135 СК України були записані зі слів позивачки, батьком дитини був указаний ОСОБА_4 .
Відповідач не заперечував проти вагітності позивачки, після народження дитини ставився до неї як до своєї доньки, сторони спілкувалися, проводили час разом, спільно займалися вихованням дитини. Однак, після спроби позивачки встановити походження дитини від батька відповідно до вимог ст. 126 СК України, тобто за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, відповідач припинив будь-яке спілкування з нею та з донькою.
Беручи до уваги, що відповідач відмовляється добровільно подавати заяву про реєстрацію його як батька дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану, позивачка змушена звертатися до суду з позовом про визнання батьківства.
Батько дитини зобов`язаний нарівні з матір`ю дитини брати участь у її утриманні, забезпечувати її виховання, освіту, розвиток тощо. Кошти на утримання дитини повинні бути достатніми. Відповідач є молодою, здоровою, працездатною людиною, має постійне місце роботи у Мукачівському прикордонному загоні, тому спроможний надавати дитині утримання в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Посилаючись на ці обставини, на положення СК України щодо батьківства та обов`язку батьків утримувати дитину, позивачка ОСОБА_1 просила:
визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в місті Мукачеві Закарпатської області;
зобов`язати Відділ ДРАЦС у м. Мукачеві Мукачівського р-ну Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ):
виключити з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про особу ОСОБА_4 як батька дитини;
внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в місті Мукачеві Закарпатської області, зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , громадянина України, та видати нове свідоцтво про народження, залишивши прізвище дитини « ОСОБА_5 »;
стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття;
вирішити питання судових витрат.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24.05.2023 позов задоволено:
визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у місті Мукачеві Закарпатської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане Відділом ДРАЦС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис від 11.12. 2018 № 886);
зобов`язано Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ):
виключити з актового запису № 886 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про особу ОСОБА_4 як батька дитини;
внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , громадянина України, та видати нове свідоцтво про народження, залишивши прізвище дитини « ОСОБА_5 »;
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 15.07.2022 і до досягнення дитиною повноліття;
допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць;
стягнуто з ОСОБА_6 :
на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн, витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у сумі 7698,00 грн;
на користь держави суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з наявності передбачених законом і доведених підстав для визнання батьківства, а також підстав для стягнення аліментів на утримання дитини у заявленому позивачкою розмірі.
Відповідач ОСОБА_6 оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про стягнення аліментів як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наводить у скарзі такі доводи.
Суд не встановив обставини справи, що впливають на розмір аліментів, оскільки задовольнив мінімально можливу вимогу, проте, не врахував, що відповідач не працює і не отримує доходів. Відтак при стягненні аліментів для їх розрахунку буде застосовуватися середньомісячна заробітна плата по регіону і стягувана сума буде для відповідача завеликою.
Відповідач має доньку від попереднього шлюбу, яка з ним проживає та перебуває на повному його утриманні.
Також відповідач допомагає матері, яка є інвалідом і пенсіонеркою.
За таких обставин відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1500,00 грн щомісячно, про що його адвокат Мушак К.М. повідомила суд, який, однак, це не врахував.
У разі зміни свого матеріального становища відповідач братиме участь у додаткових витратах на дитину та в її матеріальному забезпеченні.
Просить рішення суду змінити та зменшити суму аліментів на утримання дитини до 1500,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
У відзиві на апеляцію позивачка ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, зокрема, що розмір аліментів, який відповідач просить визначити в апеляційній скарзі, є недостатнім для належного утримання дитини. Відповідач звільнений у запас, оскільки не виявив бажання продовжувати військову службу. Водночас він є особою працездатного віку, здоровий, має рухоме і нерухоме майно. Апелянт не довів факту повного утримання своєї доньки від першого шлюбу, як і своєї матері, яка проживає окремо від нього. Крім цього зміна способу присуджених до стягнення аліментів можлива лише на підставі рішення суду за позовом одержувача аліментів, отже така зміна суперечитиме вимогам СК України.
Відповідач ОСОБА_6 подав відповідь на відзив позивачки ОСОБА_1 , у якому стверджує про наявність у справі доказів про утримання ним доньки від першого шлюбу та щодо інвалідності його матері.
Позивачка ОСОБА_1 подала заперечення на відповідь на відзив відповідача ОСОБА_6 на апеляційну скаргу, яким вказує на недопустимість створення переваг в утриманні однієї дитини перед іншою, а також на наявність достатніх даних про фінансову спроможність відповідача сплачувати аліменти в присудженому розмірі.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи суд приходить до такого.
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходячи з обставин, які існували на момент його ухвалення, не дає оцінки судовому рішенню в частині, в якій воно не оскаржується, та бере до уваги пов`язані факти і обставини остільки, оскільки це необхідно для розгляду справи за апеляцією; суд апеляційної інстанції не приймає і не розглядає позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ст. 367 ч.ч. 1, 3, 6 ЦПК України).
Розгляд цивільної справи по суті належить до компетенції суду першої інстанції та є його обов`язком, функцією апеляційного суду є перевірка законності та обґрунтованості судового рішення, ухваленого судом першої інстанції, відповідно до закону, а не фактичне продовження розгляду справи після ухвалення рішення судом першої інстанції, вирішення позову замість суду першої інстанції і т.ін. (ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 13 ч. 1, ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст.ст. 43, 49, 184, 352 ЦПК України).
Спірні правовідносини регулюються нормами СК України щодо обов`язку батьків утримувати дитину та його виконання.
Згідно зі ст. 3 ч. 1 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 і ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 (Конвенція про права дитини), ст. 7 ч.ч. 7, 8 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами,… судами, адміністративними … органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Особа діє у цивільних, у тому числі, в сімейних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 7, 8 СК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України).
Встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_3 , у Свідоцтві серії НОМЕР_1 про народження якої, виданому повторно 29.06.2022 Відділом ДРАЦС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), батьком дитини зазначений ОСОБА_4 (а.с. 16).
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 29.06.2022 № 00035980436 убачається, що відомості про батька дитини ОСОБА_3 , 27112018 р.н., записані на підставі ст. 135 СК України зі слів матері (а.с. 17).
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24.05.2023 визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язано Відділ ДРАЦС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виключити з актового запису № 886 про народження дитини відомості про особу ОСОБА_4 як батька дитини та внести зміни до актового запису про народження дитини зазначивши її батьком ОСОБА_2 (а.с. 124-129). У цій частині рішення суду не оскаржується.
Дитина перебуває на утриманні та вихованні матері, паспортними даними та іншими документами і матеріалами справи підтверджується, що сторони зареєстровані та проживають нарізно: позивачка ОСОБА_1 , з якою проживає донька ОСОБА_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14, 18, 27, 37).
Ці обставини не оспорюються.
Відповідач ОСОБА_6 у відзиві просив при визначенні розміру аліментів врахувати, що на його утриманні перебувають донька від першого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована і проживає з ним, та його мати ОСОБА_8 , яка є інвалідом ІІІ групи, просив визначити належні з нього аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 3000,00 грн щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 34-36, 38-39, 41, 43).
Суду першої інстанції відповідач ОСОБА_6 надав:
копію довідки Відділу «ЦНАП» Мукачівської міської ради від 07.10.2021 № 26395/0/99-21 про зареєстрованих за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 41);
копію паспорта та пенсійного посвідчення матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої в АДРЕСА_3 , яка є пенсіонеркою по інвалідності ІІІ гр. за загальним захворюванням (а.с. 42-45).
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 14.12.2022 у справі № 303/7268/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про визначення місця проживання дитини визначено місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 і ОСОБА_9 . ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_2 на його самостійному вихованні за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 114-117).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі Державної прикордонної служби України м. Мукачево від 10.04.2023 № 279-ОС підполковника ОСОБА_2 , начальника відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу, звільнено з військової служби у запас на підставі ст. 26 ч. 5 п. 3 пп. «г» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років), загальна вислуга років становить понад 26 років, останній день служби 10.04.2023 (а.с. 113);
Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Мушак К.М заявою від 24.05.2023 заперечувала проти стягнення з відповідача, який є безробітним і на утриманні якого перебувають неповнолітня донька і батьки, аліментів у розмірі 1/4 частини від доходу, просила стягнути 1500,00 гривень щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 122).
Апеляційному суду відповідач ОСОБА_2 подав Декларації про вибір лікаря від 26.01.2023 ОСОБА_8 № 0001-4Н9Е-6РА0, ОСОБА_6 № 0001-079Е-6РА0 та ОСОБА_2 № 0001-988Е-6РА0; копію пенсійного посвідчення від 23.05.2023 № НОМЕР_3 , про призначення ОСОБА_8 пенсії по інвалідності 2 групи, довічно; копію довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_8 від 14.09.2022 № 790947; медичну документацію ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ; довідку Мукачівської філії Закарпатського ОЦЗ від 17.07.2023, видану ОСОБА_2 про те що він з 15.05.2023 перебуває на обліку як безробітний; заяву ОСОБА_10 посвідчену 18.07.2023 приватним нотаріусом Мукачівського РНО Попович В.В. про те, що остання здійснювала догляд за ОСОБА_8 і отримувала за це кошти від ОСОБА_2 ; копії банківських квитанцій від 01.02.2023, 02.03.2023, 01.04.2023, 01.05.2023, 03.06.2023 і 01.07.2023 про переказ коштів на рахунок матері ОСОБА_8 у сумах від 3015,08 грн до 5025,13 грн.
Діючи в процесі на власний ризик і розсуд, користуючись правовою допомогою адвоката, не маючи перешкод для подання доказів суду першої інстанції відповідач не подавав докази, які існували на час розгляду справи, а докази, які виникли після ухвалення судом першої інстанції рішення, за обставинами справи не можуть братися в ній до уваги, тож додані до апеляційної скарги документи врахуванню апеляційним судом не підлягають (ст. 83 ч.ч. 4, 8, ст. 367 ч. 3 та інші норми ЦПК України).
Регулювання сімейних відносин здійснюється СК України на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми за відповідних умов регулюються також нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (ст.ст. 1, 2, 7, 8 СК України, ст. 3 ЦК України).
Конвенція про права дитини передбачає, що держави-учасниці:
зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ст. 3 ч. 2);
поважають відповідальність, права і обов`язки батьків … належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються (ст. 5);
забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ст. 6 ч. 2);
докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини; батьки … несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини; найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18 ч. 1);
визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 ч.ч. 1, 2);
визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом (ст. 31 ч. 1);
жодне в цій Конвенції не торкається будь-яких положень, які більшою мірою сприяють здійсненню прав дитини і можуть міститися: a) в законі Держави-учасниці, або b) в нормах міжнародного права, що діють щодо даної держави (ст. 41).
Відповідно до Конституції України, норм СК України, які узгоджуються з приписами Конвенції про права дитини:
кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї (ст. 51 Конституції України);
мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; за загальним правилом, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 ч.ч. 1, 2 СК України);
батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України);
за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст. 181 ч. 3);
розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини;
мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (182 ч. 2);
той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на дитину (ст. 183 ч. 5).
У рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).
Таким чином, матеріальне утримання дитини є обов`язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин.
Прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення (ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
У 2022 році розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років становив від 2100,00 грн до 2272,00 грн, у 2023 році розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років становить 2272,00 грн, для дітей віком від 6 до 18 років становить 2833,00 грн, а у 2024 році становитиме 3196,00 грн. З урахуванням динаміки прожиткового мінімуму слід враховувати, що вже лиш з огляду на цей показник матеріальне утримання дитини з часом значно дорожчає.
Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення гармонійного розвитку, освіти, відпочинку дитини тощо, є загальнозрозумілими та не викликають заперечень у сторін чи сумнівів у суду. Такими самими загальновідомими та загальнозрозумілими обставинами є те, що внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України та воєнних дій, які тривали на час пред`явлення позову та тривають на час судового розгляду справи, купівельна спроможність населення України значно знизилася, що має наслідком, серед іншого, додаткові матеріальні труднощі в забезпеченні належного утримання дітей.
Маючи на своєму утриманні малолітню дитину позивачка поза будь-яким обґрунтованим сумнівом несе основний тягар як матеріального утримання дитини, так і її виховання, розвитку, догляду, лікування тощо, несе основну відповідальність за дитину та організацію її життя. З часом відносний розмір матеріальної участі того з батьків, з якого присуджені аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі, лише зменшується та, як правило, перестає відповідати умовам реальної, ефективної участі платника аліментів відповідно до належної з нього дійсної частки у забезпеченні потреб дитини.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я, матеріальне становище дитини, стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 ч. 1 СК України).
У справінемає доказівнаявності увідповідача вадздоров`я,які бперешкоджали йомупрацювати,не позбавленийвідповідач іможливості вживатиактивні заходидо працевлаштування,звільнення звійськової службиу запастягне івідповідні грошовівиплати.Утримання дитини,яка народилисяу відповідачараніше вшлюбі,не впливаєна йогообов`язок щодонадання належногоутримання спільнійіз позивачкоюдитині. Факт наявності у відповідача іншої дитини є не безумовним для врахування при визначенні розміру аліментів, які з нього належить стягнути, батьки не мають компенсувати аліменти за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Відтак відповідач є працездатною особою у продуктивному віці, здатний і має можливість заробляти своєю працею кошти і реалізує її на свій розсуд, спроможний заробляти кошти на власне утримання та для виконання обов`язку з надання достатнього утримання своїй дитині. Протилежного в справі не встановлено і відповідачем не доведено.
За наведених обставин слід визнати, що у позивачки ОСОБА_1 виникли дійсні підстави для вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Власне недостатність у матері коштів на утримання дитини сумнівів не викликає, відповідні доводи позивачки не спростовані. На час пред`явлення позову відповідач проходив військову службу та отримував грошове забезпечення, тому позивачка обґрунтовано пред`явила вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, тобто в розмірі, на який мала право і безспірного стягнення.
З урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту визначені судом першої інстанції аліменти протягом достатньо тривалого часу забезпечуватимуть реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та не порушуватимуть правила щодо дотримання загалом паритету батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дітей.
Необхідно також враховувати, що за наявності для того підстав сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про участь у додаткових витратах на дитину, відповідатиме інтересам дитини, моральним засадам суспільства та принципам добросовісності і справедливості також вирішення питання про аліменти на дитину відповідно до положень ст.ст. 189, 190 СК України.
Норми СК України не забороняють стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника і в разі відсутності у нього у певний період часу регулярного заробітку чи доходу, право вибору способу стягнення аліментів належить позивачеві. Питання про спосіб стягнення аліментів відповідно до заявлених вимог вирішується залежно від конкретних обставин справи.
Вимога апеляційної скарги про зміну рішення суду та зменшення суми аліментів до 1500,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, шляхом фактичної зміни способу стягнення аліментів неспроможна і не підлягає задоволенню в будь-якому разі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ст. 181 ч. 3 СК України).
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України (ст. 192 ч. 1 СК України), розмір аліментів визначається з урахуванням положень ст. 182 ч. 1 СК України.
Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (ст. 273 ч. 4 ЦПК України).
Право вимагати зміни способу стягнення аліментів, зміни розміру стягуваних аліментів шляхом зміни способу їх стягнення не може заперечуватися, адже можливість вибору способу стягнення аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, може не обмежуватися разовим здійсненням права на стягнення аліментів.
Слід враховувати, що зміна способу стягнення аліментів (ст. 181 ч. 3 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами, при цьому, правом вимоги зміни саме способу стягнення аліментів закон наділяє одержувача аліментів, а не їх платника. Водночас, ці інститути тісно пов`язані, зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
Тож платник аліментів управі пред`явити позов про зміну (зокрема, зменшення) розміру стягуваних із нього аліментів, проте, не шляхом зміни способу стягнення аліментів. Відповідний позов не є предметом розгляду в справі.
Наведені обставини не дають підстав для задоволення апеляції зі зміною відповідно до її прохальної частини рішення суду першої інстанції.
Відтак на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу, яка правильності по суті, законності та справедливості рішення суду першої інстанції, який передовсім вірно виходив із необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини, не спростовує, слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. 367 ч.ч 1, 6, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонногосуду від24травня 2023року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду.
Судді
