Справа №303/4771/22
2/303/724/22
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
24 травня 2023 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Монич В.О.
за участю секретаря судового засідання Добош О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Орган опіки та піклування Мукачівської міської ради про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання його батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесення змін до актового запису про народження дитини за № 886 від 11 грудня 2018 року, де у відомостях про батьківство вказати батьком дитини ОСОБА_3 , виключивши відомості про ОСОБА_5 .
Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що з 2017 року позивач мала стосунки з відповідачем. Від цих відносин ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 . Разом з тим, у свідоцтві про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини було зазначено ОСОБА_5 . Після спроби позивача встановити походження дитини від батька відповідно до вимог ст.126 СК України, тобто за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, відповідач припинив з донькою та з позивачем будь-яке спілкування. Оскільки відповідач відмовляється добровільно, в позасудовому порядку, подавати заяву про реєстрацію його як батька до органу державної реєстрації актів цивільного стану, позивач змушена звертатися до суду з позовом про визнання батьківства.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 липня 2023 року, суд вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить врахувати при визначенні розміру аліментів, що на його утриманні перебувають донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає разом з відповідачем, та його мати - ОСОБА_7 , яка є інвалідом ІІІ групи. Пропонує сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 3000 гривень щомісячно, але не менш ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, судові витрати стягнути пропорційно задоволених вимог.
Представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву про те, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, а розгляд справи просить провести за її відсутності.
Від представника ОСОБА_8 відповідача надійшла заява, згідно з якою просить провести судове засідання без її участі, щодо позовної вимоги про стягнення аліментів в розімірі частини від доходу відповідача - заперечує, просить стягнути 1500 гривень щомісячно, але не менш ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.Також просить врахувати, що у відповідача на утриманні перебувають старша донька, мати та те, що на даний момент відповідач є безробітній.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд приходить до наступного висновку. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.
Частиною 2 статті 125 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.
Згідно з частиною першою статті 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (частина 2 статті 128 Сімейного кодексу України).
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то Сімейний кодекс України будь-яких особливостей не визначає.
Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Згідно з даними експертного висновку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ймовірним біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на 99,9999%, таким чином батьківство практично доведене.
Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами для підтвердження чи спростування факту оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, N 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07.05.2009).
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Встановлені судом обставини справи, зокрема дані звіту тесту ДНК на батьківство, свідчать про доведеність позивачем належними та допустимими доказами походження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відповідача.
В свою чергу, відповідач не навів жодних переконливих доказів на спростування доводів позивача та наданих нею доказів.
Статтею 134 Сімейного кодексу України визначено, що на підставі, зокрема рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання відповідача батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесення змін до актового запису про народження дитини за № 886 від 11 грудня 2018 року, де у відомостях про батьківство вказати батьком дитини ОСОБА_3 , виключивши відомості про ОСОБА_5 підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, то суд констатує наступне.
Статтею ст. 27 Конвенції ООН «Про права дітей» від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХII) задекларовані гарантії щодо права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України обов`язками батьків є піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
У відповідності з положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами першою, третьою статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи з викладеного, право на утримання має той з батьків, з ким проживає дитина.
Згідно з приписами ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав,у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи,якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Визначаючи розмір аліментів суд враховує встановлений у 2023 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2272 гривень, віком від 6 до 18 років - 2833 грн.
Відповідач посилається на те, що на його утриманні перебуває донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво серії НОМЕР_1 , а.с.39), яка зареєстрована та проживає разом з відповідачем, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про зареєстрованих у житловому будинку осіб №26395/0/99-21 від 07.10.2021 року. Крім того, відповідач зазначає, що на його утриманні також перебуває його мати - ОСОБА_7 , яка є інвалідом ІІІ групи, про що свідчить довідка МСЕК (а.с.43), проживає одна за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї, виданною Головою ОСББ «Престиж 34» Кияк М.Д. ( а.с.45).
В свою чергу, частиною першою ст. 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Відповідачем надано суду належні та допустимі докази, які свідчать про те, що на його утриманні уже перебуває неповнолітня донька. Разом з тим, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо перебування на його утриманні матері, так як належні та допустимі докази на підтвердження зазначеного у матеріалах справи відсутні.
Суд зауважує, що Законом передбачено чіткий розмір аліментів, що складає на одну дитину - 1/4 від доходу, для двох дітей - 1/3 від отриманого доходу, на трьох дітей і більше - 1/2 від отриманого доходу. Однак, в будь якому випадку розмір аліментів не може бути меншим ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Проаналізувавши надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, позицію позивача та відповідача, який подав відзив на позов, враховуючи в першу чергу якнайкраще забезпечення інтересів дитини, та те, що дитина проживає разом із позивачем і остання апріорі несе більші витрати на утримання дитини та необхідність за загальним правилом дотримання паритету (рівності) батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дітей, якщо не встановлено і не доведено підстав для відступу від такого паритету та дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Ухвалюючи рішення, суд виходить також з того, що визначений судом розмір аліментів надасть можливість забезпечити інтереси дитини, не ставитиме відповідача у скрутне матеріальне становище, відповідатиме критерію щодо рівності батьків у понесенні витрат на утримання дитини, а також загальним засадам сімейних відносин справедливості, розумності та моральності.
Відповідно до частини першої ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Пунктом 1 частини першої ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Питання про розподіл витрат зі сплати судового збору суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Беручи до уваги встановлені судом факти та відповідні правовідносини суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 124, 129, 129 1 Конституції України, статтями ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у місті Мукачеві, Закарпатської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №886 від 11 грудня 2018).
Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) виключити відомості з актового запису №886 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про особу ОСОБА_5 як батька дитини.
Внести наступні зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , громадянина України та видати нове свідоцтво про народження, залишивши прізвище дитини " ОСОБА_4 ".
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 15 липня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 гривень (дев`ятсот дев`яносто дві гривень 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у сумі 7 698, 00 гривень (сім тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 гривень (дев`ятсот дев`яносто дві гривень 40 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).
Третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), (89600,м.Мукачево, вул.Я.Мудрого, буд.35, Закарпатської області).
Третя особа: Орган опіки та піклування Мукачівської міської ради (89600, м.Мукачево, пл..Духновича, буд.2, Закарпатської області)
Головуючий В.О.Монич
