Справа №:755/5518/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.

за участю секретаря - Бовкун М.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Левшунов Д.С. ,

представник відповідача Костюченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 , через адвоката Левшунова Д.С. (ордер а.с.37,38), звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України, третя особа: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування (далі - ФСС) України ОСОБА_3., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконним та скасування наказу про скорочення чисельності та штату працівників.

З урахуванням зменшення позовних вимог в редакцій від 27 вересня 2023 року (а.с.164-176) , позивач просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 від 13 квітня 2023 року № 59-к; поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу документального забезпечення управління документообігу та контролю виконання виконавчої дирекції ФСС України; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 19 квітня 2023 року на дату винесення рішення, виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати, яка становить 1 105,12 грн; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100 000 грн.; допустити до негайного виконання рішення суду на один місяць; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01 серпня 2017 року на підставі наказу № 133-к працював на посаді головного спеціаліста відділу документального забезпечення та контролю виконавчої дисципліни управління документального забезпечення роботи зі зверненням громадян та ЗПІ виконавчої дирекції ФСС України в порядку переведення з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. З 02 січня 2028 року за наказом № 933 від 21 грудня 2017 року працював на посаді головного спеціаліста відділу документального забезпечення та контролю виконання департаменту організаційного та документального забезпечення виконавчої дирекції ФСС України. З 01 листопада 2018 року на підставі наказу від 04 жовтня 2018 року № 129-к позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу документального забезпечення управління документообігу та контролю виконання виконавчої дирекції ФСС України.

У позовній заяві позивач вказує, що наказом від 18 квітня 2023 № 125-к року позивача звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законі про працю України (далі - КЗпП України).

На виконання Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», 27 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Питання припинення Фонду соціального страхування України» № 1442, якою визначено припинити з 01 січня 2023 року реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду (далі - ПФ) України Фонд соціального страхування України та його робочі органи. Таким чином, позивач стверджує, що наявність правонаступника означає реорганізацію Фонду, а не його ліквідація. Згідно повідомлення від 20 січня 2023 року, яке вручено під підпис позивачу 31 січня 2023 року, зазначено, що скороченню підлягає увесь штат, уся численність працівників ФСС України. З наказом «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16 січня 2023 року № 9-ОД позивач ознайомлений не був.

З 01 січня 2023 року Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» викладено у новій редакції, Пенсійний Фонд України став правонаступником ФСС України та набув право визначати структуру, чисельність та штат працівників. Голова комісії з реорганізації ФСС України без належних повноважень видав незаконний наказ від 16 січня 2023 року № 9-ОД, який, в тому числі, має знаки ліквідації, чим порушено п.п.1,2 розділу VП Прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст.61 даного Закону, Постанову КМ України від 27 грудня 2022 року № 1442 щодо приєднання Фонду соціального страхування України до Пенсійного Фонду України. Позивач вважає, відповідачем порушено норм Кодексу Законів про працю України, йому не було запропоновано жодної вакантної посади, при тому що Постановою КМ України від 30 грудня 2022 року № 1471 «Про внесення змін у додаток №1до постанови КМ України від 05 квітня 2014 року № 85» чисельність апарату ПФ України було збільшено, правонаступником ФСС України не було запропоновано посади. Позивач вважає наказ про його звільнення є незаконним і підлягає скасуванню, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. (166-176).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху (а.с.41,42).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.50,51).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 липня 2023 року відмовлено у клопотанні представника позивача про розгляду справи з викликом сторін (а.с.57-59).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 липня 2023 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі в якості відповідача Пенсійний Фонд України, прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з виклику сторін (а.с.66-68)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року відмовлено у клопотанні представника позивача у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог, заяву повернуто (а.с.118-120).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року закрито у справі провадження в частині позовних вимог до ПФ України про визнати незаконним та скасувати наказу від 16 січня 2023 року № 9-ОД про «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в редакції від 27 вересня 2023 року (а.с.203-205).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року відмовлено у клопотанні представника відповідача про залишення позову без розгляду (а.с.206,207).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року відмовлено у клопотанні представника відповідача про закриття провадження у справі (а.с.208-210).

28 серпня 2023 року надійшов відзив від Пенсійного Фонду України, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що з 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058- V, яким Закон України № 1105- XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» викладено у новій редакції. Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 (в редакції Закону № 2620, що діє з 01 січня 2023 року) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФСС України припинено 20 червня 2023 року.

Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України.

Вказується, що позовна вимоги про поновлення позивача на посаді у ФСС України, тобто в юридичній особі, діяльність якої припинено, є неефективним способом захисту, оскільки в подальшому не дозволить приступити, виконувати роботу, отримувати заробітну плату. Крім того, законодавчо відсутній механізм щодо поновлення позивача у ФСС України Пенсійним фондом України. Штаб працівників апарату ПФ України складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення), які визначаються Законом України «Про державну служб» від 10 грудня 2015 року № 889- VШ, відповідно до ч.1,ч.2 ст.21 даного Закону вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

Посади ФФС України на відміну від посад ПФ України не належать до посад державної служби, на яку передбачається вступ за результатами конкурсу, а без проведення конкурсу може бути переведений лише державний службовець, а отже переведення працівника Фонду на посаду державної служби у ПФ України не передбачена чинним законодавством. Таким чином, оскільки підстави для поновлення позивача на роботі відсутні, відтак і відсутні задоволення позову в частині стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди (а.с.84-103).

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у ньому, просили його задовольнити, вказали, що помилково у прохальній частині позову вказано про скасування наказу за № 59-к, замість вірного № 125-к.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом ФСС України від 13 квітня 2023 року № 125-к позивача ОСОБА_1 , звільнено з 18 квітня 2023 року з посади головного спеціаліста відділу документального забезпечення управління документообігу та контролю виконання виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, згідно з п.1 ч.1. ст.40 КЗпП України, підстава повідомлення від 20 січня 2023 року (а.с.30).

01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 2620), яким Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105- XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105) викладено в новій редакції.

Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 (в редакції Закону № 2620, що діє з 01 січня 2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майне. права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною п`ятою цієї етапі визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення де єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із частиною третьою статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припиненні юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявления кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Рішення про припинення ФСС України, прийняте Верховною Радою України є чинним та у встановленому порядку неконституційним не визнавалося.

Пунктом 12 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 Верховна Рада України зобов`язала Кабінет Міністрів України:

забезпечити передачу коштів Фонду соціального страхування України д: Пенсійного фонду України;

привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2-4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» (далі - Постанова № 1442), зокрема:

утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі - управління ВД ФСС України);

установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення їх реорганізації;

зобов`язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 2620.

Згідно до частини 2 пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при реорганізації підприємства або його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Отже, навіть при реорганізації підприємства допускається звільнення працівників, проте обов`язковою умовою для цього є скорочення чисельності або штату працівників.

На виконання п. 2 Розділу VII Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», керуючись ч. 4 ст.105 Цивільного Кодексу (ЦК) України, ст.ст.492, 944 КЗпП України та ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_3 видано наказ № 9-ОД від 16 січня 2023 року «Про скорочення чисельності та штат працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України». Пунктом 1 вказаного наказу передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18 квітня 2023 року (а.с.31,32).

23 січня 2023 року ОСОБА_1 вручено Повідомлення від 20 січня 2023 року за підписом голови комісії з реорганізації ОСОБА_3, в якому попереджено, що з 18 квітня 2023 року посада, яку обіймає позивач буде скорочена. Зазначено, що оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції ФСС України, інша робота у виконавчій дирекції ФСС України йому не пропонується (а.с. 33).

Головою комісії з реорганізації ФСС України ОСОБА_3 видано оскаржуваний наказ № 125-к від 13 квітня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з 18 квітня 2023 року. Як вбачається з п. 1 вказаного наказу, звільнення відбулося у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с.30).

Відповідно до частини шостої статті 36 КЗпП у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділенні] перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ видано саме у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, його положення не суперечать чинному законодавству.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 викладено висновок, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

З огляду на зазначене, суд враховує позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16 січня 2018 у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 у справі № 373/2133/17, відповідно до яких суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КзпП України, відповідно до статті 40 якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої цієї статті). Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2020 у справі №451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Одночасно суд не приймає посилання позивача на те, що йому не було запропоновано вакантні посади, оскільки всі посади ФСС України підлягали скороченню так само, як і посада позивача.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону Україна «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі- Закон №2136) главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавств про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136 також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2136 у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільненні працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілковій органів.

Таким чином, наказ про звільненні позивача № 125-к від 13 квітня 2023 року є таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Діяльність виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України припинено, а його посади, зокрема, і посаду позивача - скорочено. Про скорочення посади позивача повідомлено останню належним чином, а факт попередження позивачем не заперечується. Разом з тим, посада, на якій позивач просить його поновити, так само як і інша рівнозначна посада відсутні.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду визначаються, зокрема, Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Положенням № 280. Відповідно до пункту 14 Положення № 280 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-УІ «Про центральні органи виконавчої влади» державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1471 внесено зміни до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85 (далі - Постанова № 85), відповідно до якого гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців - 302, гранична чисельність працівників територіальних органів Фонду - 24098, у тому числі державних службовців - 23229.

Отже, основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889).

Посади працівників ФСС України, на відміну від посад працівників Пенсійного фонду, не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону № 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина Україна на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС Україна, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях.

За таких умов, переведення працівників ФСС України на посаді державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889. Зазначене підтверджується листом Міністерства економіки України від 13 січня 2023 року № 4706-05/1622-03 (а.с. 98-102).

В силу положень пунктів 1 і 2 частини першої статті 41 Закону №889 без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець:

на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенню суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Таким чином, законодавством не передбачено переведення працівника посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі.

Відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість яких передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової карта встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких оси громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавстві встановленими щодо відповідних посад. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Посилання позивача на те, що постановою КМУ від 30 грудня 2022 року №1471 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів, центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» збільшено граничну чисельність працівників територіальних органів ПФУ не спростовує дійсності скорочення усього штату та усієї чисельності працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції ФСС України та управлінь виконавчої дирекції ФСС України в областях та м. Києві.

Також доводи сторони позивача про порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 492 КЗпП України не заслуговують на увагу, оскільки всі посади виконавчої дирекції ФСС України та управлінь виконавчої дирекції ФСС України в областях та м. Києві підлягали скороченню, а переведення позивача на вакантну посаду у ПФУ виключено, оскільки вакантними є посади державної служби, у той час як ОСОБА_1 обіймав посаду працівника, на якого поширюється законодавство про працю.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Зважаючи на законність наказу № 125-к від 13 квітня 2023 року, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку, моральної шкоди з відповідача є безпідставними та необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 258,259,264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідача - Пенсійний фонду України, код ЄДРПОУ 00035323, адреса: м.Київ, вул. Бастіонна, б. 9;

Третя особа - Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2.

Суддя А.В. Слободянюк