20.11.23
22-ц/812/1220/23
Провадження № 22-ц/812/1220/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 листопада 2023 року м. Миколаїв
справа № 487/294/22
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання Ковальським Є.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 11 вересня 2023 року під головуванням судді Сухаревич З.М., повний текст судового рішення складений цього ж дня,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що наказом № 183 к від 06 вересня 1993 року був прийнятий на посаду стрільця стрілецької команди ст. Миколаїв Херсонського загону воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», а 10 лютого 2021 року був переведений на посаду заступника начальника стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів ст. Миколаїв. Наказом №119/ос від 08 листопада 2021 року його було звільнено з посади на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП, за появу 05 листопада 2021 року на роботі у нетверезому стані. Вказане звільнення позивач вважає упередженим, таким, що не відповідає вимогам законодавства про працю, оскільки відповідач застосував звільнення без додержання правил та порядку передбачених ст. 149 КЗпП.
Як вказав позивач, 05 листопада 2021 року він прибув на службу о 08:00 год, а о 09:30 год поступило повідомлення, що на ст. Кульбакіне була скоєна крадіжка залізобетонних плит. В 10:00 год він виїхав на місце пригоди та в 11:30 год йому подзвонив начальник стрілецької команди станції Миколаїв ОСОБА_2 , який поцікавився ходом перевірки і повідомив, що з нагоди дня залізничника п`ятниця оголошена скороченим робочим днем. Цю інформацію він отримав від заступника Херсонського загону воєнізованої охорони ОСОБА_3 , який почув про зміни в роботі на селекторній нараді, яку о 10:00 год проводив директор регіональної філії «Одеська залізниця» ОСОБА_4 та наприкінці наради повідомив, що сьогодні працюють без обіду до 14:00 год. Закінчивши службову перевірку о 13:30 год позивач прибув до стрілецької команди, доповів про результати перевірки ОСОБА_2 передав матеріали черговому, а в 14:14 год. у відповідності до розпорядження начальника стрілецької команди залишив приміщення варти. На привокзальній площі зустрів товариша, з яким зайшли до кафе перекусити та випили по сто грам коньяку з нагоди «Дня залізничника». Біля 15:00 год йому зателефонував черговий і попросив на хвилинку навідатися до команди для уточнення інформації про крадіжку, в зв`язку із чим позивач повернувся на роботу і допоміг диспетчеру відправити документ по електронній пошті. В 15:10 год він разом із начальником стрілецької команди ОСОБА_2 пішли на вихід. Біля воріт вони зустріли двох жінок, які представилися представниками регіональної філії «Одеська залізниця», з якими у них виник конфлікт та одна з жінок почула від нього запах алкоголю і викликала поліцію. Біля 18:00 год. прибув наряд поліції, який привіз його на медичний огляд, за результатами якого склали адміністративний протокол за ч. 1 ст. 179 КУпАП. 08 листопада 2021 року позивача викликало до себе керівництво Херсонського загону воєнізованої охорони. Голова профспілкової організації загону ОСОБА_5 попросив надати письмове пояснення, а згодом у кабінеті начальника загону йому дали на ознайомлення наказ № 119/ос від 08 листопада 2021 про звільнення за п. 7 ст. 40 КЗпП.
Позивач заперечував проти звільнення, посилаючись на те, що з`явився на роботу у нетверезому стані у вільний від роботи час. Крім того позивач вважав, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» фактично не було ані службової перевірки, ані подання адміністрації до профспілкового органу, ані погодження з профспілковим органом його звільнення, оскільки на це не було часу, т.я. 6 та 7 листопада були вихідними днями, а 08 листопада голова профспілкового комітету був на лікарняному та вийшов в цей день на роботу за вказівкою начальника загону тільки щоб формалізувати звільнення.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника виробничого підрозділу «Херсонський загін воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» № 119/ос від 08.11.2021 року про звільнення його з посади заступника начальника стрілецької команди станції Миколаїв виробничого підрозділу «Херсонський загін воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», поновити його на посаді заступника начальника стрілецької команди станції Миколаїв виробничого підрозділу «Херсонський загін воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», стягнути з відповідача на його користь заборгованість за час вимушеного прогулу.
У відзиві на позовну заяву АТ «Українська залізниця» просило відмовити у задоволенні позову. Вважає твердження позивача про те, що він перебував у нетверезому стані на роботі у вільний від роботи час необґрунтованим та таким, що не заслуговує на увагу, оскільки факт його перебування у нетверезому стані на робочому місці підтверджено рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2022 року в адміністративній справі №487/8684/21, яке набрало законної сили і не підлягає доведенню. Крім того, для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановлену загальну тривалість вважається робочим. Зі змісту наказу (розпорядження) № 119/ос від 08.11.2021 року про припинення трудового договору (контракту), вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено за згодою профкому згідно протоколу №3 на підставі пояснювальної записки та медичної довідки №1381 від 05.11.2021. Стосовно доводів позивача про притягнення його одночасно до дисциплінарної та адміністративної відповідальності, зазначає, що на час прийняття оскаржуваного наказу позивача ще не було притягнуто до адміністративної відповідальності. До того ж, адміністративне правопорушення, вчинене особою, водночас може бути і дисциплінарним проступком, оскільки пов`язане з неналежним виконанням службових обов`язків. Відтак, притягнення до двох видів юридичної відповідальності не виключається.
У відповіді на відзив представник позивача адвокат Білик С.І. окрім доводів, що є аналогічними із доводами позовної заяви, зазначає, що відповідач застосував крайній захід дисциплінарної відповідальності без врахування попередньої роботи ОСОБА_1 . Також представник вважав безпідставним посилання відповідача на додаток №2 до Колективного договору на 2011-2015 роки, дію якого продовжено на 2021 рік, відповідно до якого посада позивача є у переліку тих, хто працює в умовах ненормованого робочого дня. Проте наполягав, що позивач працював в умовах звичайного робочого режиму, встановленого п. 3.1.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку, тоді як відповідач не надав підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 з умовами Колективного договору і Додатку №2. На думку представника позивача поява на роботі у нетверезому стані у вільний від роботи час не може бути підставою для звільнення за п. 7 ст. 40 КЗпП. Враховуючи викладене, просив задовольнити позов.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2023 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ № 119/ос від 08 листопада 2021 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді заступника начальника команди стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв з 08 листопада 2021 року. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 343343 грн 56 коп, яка визначена без утримання сум податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992 грн 40 коп. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3349 грн 04 коп.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 05.11.2021 після 14:00 год позивач не виконував свої посадові обов`язки, оскільки його робочий час закінчився, а враховуючи не доведення встановлення позивачу ненормованого робочого часу та залучення його до роботи 05.11.2021 після завершення робочого часу, до нього не можуть застосовуватися дисциплінарні наслідки, передбачені КЗпП України щодо перебування на робочому місці в нетверезому стані, а саме звільнення за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
В апеляційній скарзі АТ «Укрзалізниця» посилаючись на порушення норм матеріального права, необґрунтованість рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2023 року, просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт зазначав, що висновок суду про відсутність доказів ознайомлення позивача із встановленням йому ненормованого робочого час, не ґрунтується на законі та суперечить нормам КЗпП України та Закону України «Про колективні договори і угоди». Так позивач ОСОБА_1 був обізнаний про встановлення йому ненормованого робочого дня, оскільки 16.02.2021 року знайомився з посадовою інструкцією заступника начальника стрілецької команди по охороні вантажів об`єктів станції Миколаїв, п. 5 вказаної інструкції передбачено, що він повинен знати і керуватися в своїй роботі Законом України «Про охорону праці», КЗпП України, Правилами по охороні праці, Положенням про регулювання робочого часу та часу відпочинку та іншими нормативними актами. 05.11.2021 року позивач перебував на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, а для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим. Також відповідач вважає помилковим висновок суду про недотримання вимог ч. 2 ст. 43 КЗпП України та ст. 39 «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки постанова профспілкового комітету Херсонського загону воєнізованої охорони по п. 1 протоколу засідання профкому № 3 від 08.11.2021 року про надання згоди на звільнення заступника начальника стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв є вмотивованою та підписана повноважною особою. Такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення застосовано до позивача обґрунтовано і правомірно, оскільки вчинений ним проступок є таким, що негативно впливає на рівень авторитету та довіри до заступника начальника команди з боку підлеглих.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Білик С.І. - просить залишити рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2023 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, вказуючи, що твердження в апеляційній скарзі не відповідають обставинам справи, наявним доказам та вимогам чинного законодавства.
В судовомузасіданні усуді апеляційноїінстанції представниквідповідача адвокат РахнянськаС.В. - підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги.
Представник позивача адвокат Білик С.І. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів івимог апеляційноїскарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановленоі підтверджуєтьсяматеріалами справи,що ОСОБА_1 наказом № 183 к від 06 вересня 1993 року був прийнятий на посаду стрільця стрілецької команди ст. Миколаїв Херсонського загону воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», а 10 лютого 2021 року був переведений на посаду заступника начальника стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів ст. Миколаїв. Наказом №119/ос від 08 листопада 2021 року його було звільнено з посади на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП, за появу 05 листопада 2021 року на роботі у нетверезому стані.
Приписами ст. 43Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 139КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
Статтею 140КЗпП України передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Отже, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, правил внутрішнього трудового розпорядку, статутів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливе застосування положень статті 147 КЗпП України.
У частині першій статті 147КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
Відповідно до статті 148КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.
Підставою для звільнення працівника за пунктом 7 частини першої статті 40КЗпП України є сам факт появи на роботі у нетверезому стані. При цьому, звільнення на підставі вказаного пункту є дисциплінарним стягненням, а тому таке має накладатись з додержанням встановленої процедури.
Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим (п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»).
Отже підставою для звільнення працівника за пунктом 7 частини першої статті 40КЗпП України є сам факт його появи на роботі у робочий час у нетверезому стані. За такого не може бути підставою для звільнення працівника поява в нетверезому вигляді на робочому місці у вільний від роботи час (за винятком працівників з ненормованим робочим днем). Така позиція зокрема викладена у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 464/801/21.
Частиною першою статті 43 КЗпП України (в редакції станом на час звільнення позивача) передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 листопада 2021 року директором регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» Нікуліним С.С. було оголошено скороченим робочим днем, а саме до 14:00 год. без обідньої перерви, що підтверджується дослідженим судом записом селекторної наради, проведеної директором Одеської залізниці Нікуліним С.С. (т. 1 а.с. 15), та не заперечувалось відповідачем.
Отже після 14:00 год. позивач вже не виконував свої посадові обов`язки, відповідно, до нього не можуть застосовуватися дисциплінарні наслідки, передбачені КЗпП України щодо перебування на робочому місці в нетверезому стані, оскільки можливе перебування в нетверезому стані на підприємстві в неробочий для нього час не є дисциплінарним проступком в розумінні КЗпП України.
З протоколу оперативної наради при начальнику виробничого підрозділу «Херсонський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» № 32 від 08.11.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на робочому місці у стані сп`яніння 05 листопада 2021 року о 15:20 год (т.1 а.с. 214-215).
У протоколі про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 179 КУпАП, та рішенні Заводського районного суду від 16.02.2022 року у справі № 487/8684/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зазначено про перебування ОСОБА_1 на робочому місці у стані сп`яніння 05 листопада 2021 року о 17:45 год (т. 1 а.с. 10, 113-115).
За таких обставин судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем не доведена поява ОСОБА_1 у нетверезому стані на роботі у його робочий час.
Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем встановлення позивачу ненормованого робочого часу та залучення його до роботи 05.11.2021 після завершення робочого часу.
Встановивши такі обставини, суд першої інстанції вірно вважав обґрунтованими вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу про його звільнення з роботи за появу на робочому місці в нетверезому стані № 119/ос від 08.11.2021 року.
Відповідно до частини першої статті 235КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України"Прозапобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Тож скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади, у силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України, є підставою для його поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже, встановивши незаконність звільнення ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо поновлення позивача на роботі з 09 листопада 2021 року.
Також суд першої інстанції, враховуючи приписи ст. 235 КЗпП України, з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2021 року по день ухвалення судом рішення 11.09.2023 року (476 робочих днів) в розмірі 343343 грн 56 коп., виходячи середньоденного заробітку ОСОБА_1 - 721,31 грн. (розрахованої відповідно до наданої відповідачем довідки) та врахувавши, що справа розглядалась більше одного року не з вини позивача
Зазначений розрахунок сторони не оспорювали.
Передбачений ч.1 ст. 233 КЗпП України строк на звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 дотримано (що підтверджується інформацією «Укрпошта Експрес», зазначеною на конверті, в якому позовна заява була направлена до суду дата відправки 08 грудня 2021 року - т. 1 а.с. 20).
За такого, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 .
Не спростовують такого висновку суду першої інстанції посилання апеляційної скарги на законність звільнення позивача, оскільки той був обізнаний із встановленням йому ненормованого робочого часу, так як знайомився з посадовою інструкцією заступника начальника стрілецької команди по охороні вантажів об`єктів станції Миколаїв, де у пункті 5 передбачено, що він повинен знати і керуватися в своїй роботі Законом України «Про охорону праці», КЗпП України, Правилами по охороні праці, Положенням про регулювання робочого часу та часу відпочинку та іншими нормативними актами, тоді як у Додатку № 2 до Колективного договору на 2011-2015 роки, дію якого продовжено на 2021 рік, посада позивача є у переліку тих, хто працює в умовах ненормованого робочого дня.
Так, відповідно до пунктів 3.1.1., 4.1.10. Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників виробничого підрозділу "Херсонський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (Правил), для працівників, що працюють за графіком п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями, початок роботи о 08:00 годині, обідня перерва з 12.00 до 13.00 години. Закінчення роботи о 17.00 годині. Забороняється перебування працівників на робочих місцях у неробочий час, крім перебування на місцях виконання робіт.
Для середнього, старшого та вищого керівного складу, крім осіб, зайнятих на безперервній змінній службі, встановлюється ненормований робочий день. Перелік посад із ненормованим робочим часом встановлюється колективним договором.
Відповідно до розділу 6 Правил, робочий час працівників воєнізованої охорони з ненормованим робочим днем регулюється чинним законодавством про працю та колективним договором.
Зі змісту Колективного договору на 2011-2015 роки вбачається, що ним безпосередньо перелік посад із ненормованим робочим часом не встановлено. Разом із тим у Додатку № 2 до цього Колективного договору зазначено Перелік професій і посад працівників воєнізованої охорони, яким встановлюється додаткова відпустка за роботу в умовах ненормованого робочого дня, і в цьому Переліку є посада заступника начальника стрілецької команди (т. 1 а.с. 236) ,
Разом із тим матеріали справи не містять доказів, що при переведенні позивача 10 лютого 2021 року на посаду заступника начальника стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів ст. Миколаїв він був ознайомлений з такими умовами його роботи як робота в умовах ненормованого робочого часу.
Посадова інструкція заступника начальника стрілецької команди по охороні вантажів та об`єктів станції Миколаїв, з якою позивач був ознайомлений під розпис, взагалі не містить положень про ненормований робочий день.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За такого суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено ознайомлення позивача із встановленням йому ненормованого робочого часу, а також наявності виробничої потреби для залучення позивача до роботи понад норму робочого часу 05 листопада 2021 року, а тому посилання відповідача на те, що позивач був обізнаний про встановлення йому ненормованого робочого дня є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач повинен був про це знати, оскільки його посада зазначена у Додатку № 2 до Колективного договору є припущенням відповідача, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Інші доводи апеляційної скарги (щодо дотримання відповідачем вимог ч. 2 ст. 43 КЗпП України та ст. 39 «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та щодо відповідності застосованого до позивача заходу дисциплінарного стягнення з огляду на вчинений ним проступок) не спростовують висновку суду першої інстанції щодо звільнення позивача з порушенням вимог трудового законодавства та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)).
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо незаконності звільнення ОСОБА_1 за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, наслідком чого є поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З урахуванням встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
З огляду на результати апеляційного перегляду оскаржуваного рішення відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку і випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді Н.В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 28 листопада 2023 року.
