Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2023 року Справа№200/4780/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду, через систему Електронний суд, надійшов позов ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, що поданий адвокатом Бахарєвим Максимом Анатолійовичем, з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо затримки у виплаті після звільнення належних сум заробітку з 7 квітня 2023 року по 11 квітня 2023 року включно, відмови у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, затримки у видачі трудової книжки після звільнення;

- зобов`язати Донецьку обласну прокуратуру сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати після звільнення, а саме з 7 квітня 2023 року по 11 квітня 2023 року включно;

- зобов`язати Донецьку обласну прокуратуру сплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення за 2022 рік;

- зобов`язати Донецьку обласну прокуратуру сплатити середній заробіток ОСОБА_1 за весь час затримки видачі трудової книжки за період з 7 квітня 2023 року по 6 липня 2023 року включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Донецькою обласною прокуратурою порушено трудові та соціальні права позивача щодо необґрунтованої затримки у виплаті після звільнення належних йому сум заробітку з 7 квітня 2023 року по 11 квітня 2023 року включно, відмови у виплаті матеріальної допомоги для оздоровлення за 2022 рік, безпідставної затримки у видачі трудової книжки після звільнення.

Позивач зазначив, що 7 квітня 2023 року його звільнено за порушення правил внутрішнього службового розпорядку на підставі п. 7 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», при цьому про звільнення йому стало відомо не відразу у день звільнення. Позивач вказав, що в порушення ст.116 КЗпП України при його звільненні виплата всіх належних сум проведена лише 12 квітня 2023 року, що є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Також позивач зазначив, що відповідач не направляв повідомлення про необхідність отримання трудової книжки та видав її лише на запит адвоката 6 липня 2023 року, що є також підставою для виплати середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки. Крім того протиправно не виплачено матеріальну допомогу для оздоровлення за 2022 рік.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов у якому вказав, що у день звільнення позивачу нараховано компенсацію за невикористані дні відпустки, при цьому за результатами самоперевірки донараховано 64385,80 грн. компенсації, яка виплачена позивачу 11 квітня 2023 року. Відповідач вважає, що позивач має право на виплату середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за 2 робочих дні з урахуванням пропорційності.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки вказав, що 10 червня 2021року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 5 лютого 2021 року № 1217-IX, яким змінено норми КЗпП України, а саме: у ч. 1 ст. 47 виключено обов`язок власника у день звільнення видати належно оформлену трудову книжку. Замість цього передбачено, що на вимогу працівника до трудової книжки можуть бути внесені записи про звільнення; у ч. 5 ст. 235 виключено відповідальність за затримку видачі трудової книжки, а замість неї введено відповідальність за затримку видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Відповідач наголосив, що затримки у видачі ОСОБА_1 трудової книжки не допущено, оскільки позивача звільнено з посади за порушення правил внутрішнього службового розпорядку, а саме через те, що він з квітня 2022 року по день звільнення не з`являвся на роботу. За інформацією, яку надавав ОСОБА_1 у своїх зверненнях, він перебував на тимчасово окупованій території міста Бердянська Запорізької області, іншої або більш конкретної інформації та адреси ОСОБА_1 не надавав, тому листування з ним велося виключно електронною поштою. Таким чином наказ про звільнення було направлено на відому електронну адресу та запропоновоно прибути до відділу кадрової роботи та державної служби для внесення відповідного запису до трудової книжки, проте ОСОБА_1 вказаних дій не вчинив. За зверненням адвоката позивача, при наданні особистої заяви-згоди ОСОБА_1 , трудова книжка була надіслана засобами поштового зв`язку.

Стосовно виплати допомоги на оздоровлення вказав, що у 2022 року щорічна оплачувана відпустка не надавалась, у зв`язку з чим право на отримання допомоги на оздоровлення у позивача не виникло. Також вказав, що компенсація допомоги для оздоровлення при звільненні законодавством не передбачена.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідачів докази по справі.

Ухвалою суду від 10 листопада 2023 року витребувано у відповідача додаткові докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з березня 1998 року працював в органах прокуратури на різних посадах, зокрема 1 грудня 2020 року призначений начальником відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Донецької обласної прокуратури.

Наказом Генерального прокурора № 11дк від 7 квітня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури за порушення правил внутрішнього службового розпорядку (п. 7 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»)на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 22.03.2023 №58дл-23.

Листом від 10 квітня 2023 року (що направлений засобами електронного зв`язку) Донецька обласна прокуратура повідомила ОСОБА_1 про звільнення з посади в органах прокуратури, направивши копію наказу про звільнення для ознайомлення. У вказаному листі викладено повідомлення про необхідність прибути до відділу кадрової роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури для внесення відповідного запису до трудової книжки.

При цьому, 7 квітня 2023 року (в день звільнення) ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористані 70 днів відпустки у розмірі 131505,20 грн. (перераховано до сплати за вирахуванням податків 105861,69 грн), що підтверджується платіжною інструкцією №577 від 7 квітня 2023 року.

11 квітня 2023 року ОСОБА_1 донараховано 64 385,80 грн. (перераховано до сплати 51830,57 грн.) компенсації за 34 дні невикористаної відпустки, що підтверджується розрахунковим листом позивача за квітень 2023 року та платіжною інструкцією №604 від 11 квітня 2023 року (оплачено 12 квітня 2023 року).

Тобто, остаточну суму компенсації за невикористані дні відпустки виплачено ОСОБА_1 12 квітня 2023 року.

Кількість днів невикористаної відпустки та розмір компенсації за невикористані дні відпустки не є спірним між сторонами.

19 червня 2023 року адвокат позивача звернувся до Донецької обласної прокуратури із запитом щодо: видачі трудової книжки, з внесеним записом про звільнення; надання повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні; про підтвердження сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу через затримку у видачі трудової книжки.

Листом від 22 червня 2023 року Донецька обласна прокуратура повідомила представника позивача про те, що у зв`язку із відсутністю поштової адреси позивача, повідомлення та копія наказу про звільнення направлені ОСОБА_1 на його електронну пошту, проте ОСОБА_1 до відділу кадрів не прибув. Оскільки відсутня вина роботодавця, вимоги щодо виплати середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки є безпідставними. Також зазначено, що оригінал трудової книжки може бути надісланий засобами поштового зв`язку лише за письмовою згодою працівника, яка від ОСОБА_1 не надходила.

3 липня 2023 року адвокат позивача звернувся до відповідача, додавши письмову згоду ОСОБА_1 , із запитом щодо надання документів та про надіслання трудової книжки на адресу адвоката протягом п`яти робочих днів засобами поштового зв`язку.

6 липня 2023 року оригінал трудової книжки ОСОБА_1 був надісланий на адресу адвоката М.Бахарєва, що підтверджується супровідним листом від 6 липня 2023 року №07-07-2858-22 та не є спірним між сторонами.

Згідно з листом відповідача від 14 вересня 2023 року №07-1118, Донецькою обласною прокуратурою не надавалася ОСОБА_1 щорічна відпустка за 2022 рік та відповідно, матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік не виплачувалася.

Не погоджуючись з невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки, а також невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, позивач звернувсядо суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керувався наступним.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Соціальне та матеріально-побутове забезпечення прокурора врегульованорозділом ІХ зазначеного Закону.

Згідно з частин першої-третьоїстатті 82 Закону № 1697-VII, прокурору надаєтьсящорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днівз виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.

Прокурору, якиймає стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачуванавідпустка тривалістю 15 календарних днів.

Прокурору надаються додаткові та інші відпустки, передбачені законом.

При цьому,Законом № 1697-VIIне врегульовано порядок та строки розрахунку з прокурором при звільненні, а також виплата компенсації за не використані дні щорічної відпустки.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

За приписамистатті 83 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України), частини першоїстатті 24 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР(далі - Закон № 504/96-ВР), у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За пунктом 1 частини першоїстатті 4 Закону № 504/96-ВРдо щорічних відпусток належать: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Отже, у разі звільнення прокурора йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зістатті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури 7 квітня 2023 року за порушення правил внутрішнього службового розпорядку, в день звільнення позивач не працював, тобто був відсутнім.

7 квітня 2023 року (у п`ятницю) Донецькою обласною прокуратурою здійснено розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку та подано для здійснення перерахунку коштів до Казначейства, зарахування коштів на банківський рахунок позивача здійснено 10 квітня 2023 року. При цьому, 11 квітня 2023 року самостійно донараховано 64 385,80 грн. та оплачено 12 квітня 2023 року.

Тобто, відповідачем порушено строк остаточного розрахунку при звільненні.

При проведенні остаточного розрахунку, відповідачем не здійснено виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо затримки у виплаті після звільнення належних сум заробітку.

Стосовно строку затримки розрахунку при звільненні.

Так, за період з 7 квітня 2023 року (день звільнення) по 12 квітня 2023 року (день остаточного розрахунку) затримка у виплаті вихідної допомоги становить 2 робочих дні (10 та 11 квітня), а не як помилково зазначає представник позивача 5 днів.

Відповідно достатті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченоїстаттею 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

При цьому статтею 117 КЗпП Українипокладено обов`язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з довідкою, що надана відповідачем на вимоги ухвали суду, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 2679,07 грн.

Разом з тим, суд не приймає до уваги вказану вище довідку, оскільки розрахунок середньоденної заробітної плати позивача здійснено за період коли він фактично не працював.

Відповідно до пункту 2 частини ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 N 100 (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин)обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Тобто, для обрахунку середньоденної заробітної плати для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно урахувати заробітну плату за два повні місяці роботи працівника.

Ухвалою суду від 10 листопада 2023 року витребувано у відповідача довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за два останні повні місяці роботи, проте надіслана відповідачем довідка містить інформації щодо місяців у які позивач фактично не працював, тому суд не приймає інформацію зазначену у наданій довідці.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконані вимоги ухвали суду від 10 листопада 2023 року щодо надання довідки про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за два останні повні місяці роботи, суд позбавлений можливості здійснити розрахунок розміру відшкодування за час затримки.

На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов`язання Донецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за 2 дні.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання виплатити матеріальну допомогу для оздоровлення за 2022 рік.

Як встановлено судом, у 2022 році позивачу не надавалася щорічна відпустка та матеріальна допомога для оздоровлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 1 червня 2023 року у справі №120/444/22-а вказав, що з моменту виникнення в особи права на щорічну основну відпустку за відпрацьований робочий рік, з урахуванням положеньстатті 10 Закону України "Про відпустки"та за змістом частини першоїстатті 82 Закону України "Про прокуратуру", у неї виникає можливість його реалізації шляхом звернення до роботодавця з відповідною заявою, якій кореспондує безумовнийобов`язок роботодавця надати таку відпустку, що засвідчено нормативним формулюванням "прокурору надається..." та обов`язок надати разом із щорічною основною відпусткою допомогу на оздоровлення.

Наведене свідчить, що питання про виплату грошової допомоги на оздоровлення вирішується одночасно з проханням надати відпустку. Можливості отримати таку допомогу поза межами відпустки, як окрему виплату,законне передбачає.

Таким чином, оскільки позивачу не надавалася щорічна відпустка за 2022 рік, підстави для виплати матеріальної допомоги для оздоровлення відсутні.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання сплатити середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки.

Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що чинна редакція КЗпП України (станом на час виникнення спірних правовідносин) не містить зобов`язання роботодавця видати трудову книжку в день звільнення працівника.

Так, відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Як встановлено судом, що позивач у день звільнення був відсутній на роботі (тривалий час), при цьому відповідач повідомив позивача про звільнення, надіславши лист засобами електронного зв`язку (оскільки поштова адреса перебування ОСОБА_1 була невідома; що не заперечується позивачем), виклавши повідомлення про необхідність прибути до відділу кадрової роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури для внесення відповідного запису до трудової книжки.

ОСОБА_1 до відділу кадрової роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури не прибув.

За заявою адвоката позивача, при наданні заяви-згоди від ОСОБА_1 , трудова книжка позивача була невідкладно надіслана засобами поштового зв`язку.

На підставі викладеного, суд вважає, що підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо затримки у видачі трудової книжки після звільнення та зобов`язання сплатити середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки відсутні.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Донецьку обласну прокуратуру (місцезнаходження: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за 2 (два) дні затримки виплати при звільнення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв