ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року справа №200/4780/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Бахарєва Максима Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 200/4780/23 (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо затримки у виплаті після звільнення належних сум заробітку з 7 квітня 2023 року по 11 квітня 2023 року включно, відмови у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, затримки у видачі трудової книжки після звільнення;

- зобов`язати сплатити середній заробіток за весь час затримки виплати після звільнення, а саме, з 7 квітня 2023 року по 11 квітня 2023 року включно;

- зобов`язати сплатити матеріальну допомогу для оздоровлення за 2022 рік;

- зобов`язати сплатити середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки за період з 7 квітня 2023 року по 6 липня 2023 року включно.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.11.2023 року позов задоволено частково: зобов`язано Донецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за 2 дні затримки виплати при звільненні; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Представником позивача подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову через порушення норм матеріального, процесуального права.

Апелянт вважає, що суд безпідставно зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток лише за 2 дні затримки виплати при звільненні, посилаючись саме на робочі дні після звільнення. При цьому, судом не враховано, що відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (в даному випадку 07.04.2023). Крім того, ст. 117 КЗпП України визначає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, виникає обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, і норми цієї статті не вказують, що затримка повинна відбутися саме у робочі дні, як на то послався суд.

Щодо підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки після звільнення.

Відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, суд послався лише на ч. 1 ст. 47 КЗпП України у новій редакції та вирішив не помічати норми законодавства, які є дотепер чинними і регулюють це питання, а саме: п.п. 2.3, 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110.

Апелянт вважає, що наявні підстави для виплати позивачу матеріальної допомоги для оздоровлення за 2022 рік, посилаючись на ст. 45 Конституції України, ст. 82 Закону України «Про прокуратуру», ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про відпустки», ч.ч. 6, 7 79 КЗпП України.

У зв`язку із безумовністю права особи на отримання відповідної виплати, особа володіє матеріальним інтересом у формі гарантованої законом грошової виплати коштом державного бюджету і цей інтерес захищений статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року як видом «власності» в автономному тлумаченні положень Конвенції.

Такої ж позиції додержується і Верховний Суд (його висновки викладені у справах №500/1022/19 та №810/3246/16).

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для зміни рішення, виходячи з наступного.

Позивач з березня 1998 року працював в органах прокуратури на різних посадах, зокрема 1 грудня 2020 року призначений начальником відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Донецької обласної прокуратури.

Наказом Генерального прокурора № 11дк від 7 квітня 2023 року позивача звільнено з посади та органів прокуратури за порушення правил внутрішнього службового розпорядку (п. 7 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»)на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 22.03.2023 року № 58дл-23.

Листом від 10 квітня 2023 року (що направлений засобами електронного зв`язку) Донецька обласна прокуратура повідомила ОСОБА_1 про звільнення з посади в органах прокуратури, направивши копію наказу про звільнення для ознайомлення. У вказаному листі викладено повідомлення про необхідність прибути до відділу кадрової роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури для внесення відповідного запису до трудової книжки.

Позивачу 7 квітня 2023 року (в день звільнення) нараховано компенсацію за невикористані 70 днів відпустки у розмірі 131505,20 грн. (перераховано до сплати за вирахуванням податків 105861,69 грн), що підтверджується платіжною інструкцією № 577 від 7 квітня 2023 року.

11 квітня 2023 року позивачу донараховано 64385,80 грн. (перераховано до сплати 51830,57 грн.) компенсацію за 34 дні невикористаної відпустки, що підтверджується розрахунковим листом позивача за квітень 2023 року та платіжною інструкцією № 604 від 11 квітня 2023 року (оплачено 12 квітня 2023 року).

Отже, остаточну суму компенсації за невикористані дні відпустки виплачено позивачу 12 квітня 2023 року.

Кількість днів невикористаної відпустки та розмір компенсації за невикористані дні відпустки не є спірним між сторонами.

19 червня 2023 року адвокат позивача звернувся до Донецької обласної прокуратури із запитом щодо: видачі трудової книжки, з внесеним записом про звільнення; надання повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні; про підтвердження сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу через затримку у видачі трудової книжки.

Листом відповідача від 22 червня 2023 року повідомлено, що у зв`язку з відсутністю поштової адреси позивача, повідомлення та копія наказу про звільнення направлені ОСОБА_1 на його електронну пошту, проте ОСОБА_1 до відділу кадрів не прибув. Оскільки відсутня вина роботодавця, вимоги щодо виплати середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки є безпідставними. Також зазначено, що оригінал трудової книжки може бути надісланий засобами поштового зв`язку лише за письмовою згодою працівника, яка від ОСОБА_1 не надходила.

3 липня 2023 року адвокат позивача звернувся до відповідача, додавши письмову згоду ОСОБА_1 із запитом щодо надання документів та про надіслання трудової книжки на адресу адвоката протягом п`яти робочих днів засобами поштового зв`язку.

6 липня 2023 року оригінал трудової книжки ОСОБА_1 надісланий на адресу адвоката М.Бахарєва, що підтверджується супровідним листом від 6 липня 2023 року №07-07-2858-22 та не є спірним між сторонами.

Згідно з листом відповідача від 14 вересня 2023 року №07-1118, Донецькою обласною прокуратурою не надавалася ОСОБА_1 щорічна відпустка за 2022 рік та відповідно, матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік не виплачувалася.

Згідно ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За матеріалами справи позивача звільнено з посади та органів прокуратури 7 квітня 2023 року за порушення правил внутрішнього службового розпорядку, в день звільнення позивач не працював, тобто був відсутнім.

7 квітня 2023 року (у п`ятницю) Донецькою обласною прокуратурою здійснено розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку та подано для здійснення перерахунку коштів до казначейства, зарахування коштів на банківський рахунок позивача здійснено 10 квітня 2023 року. 11 квітня 2023 року самостійно донараховано 64385,80 грн. та виплачено 12 квітня 2023 року.

Отже, відповідачем порушено строк остаточного розрахунку з позивачем при звільненні.

Щодо строку затримки розрахунку при звільненні.

Згідно ст.ст. 116, 117 КЗпП України (в редакції чинній на дату спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. {Стаття 116 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3248-IV від 20.12.2005, № 2352-IX від 01.07.2022}.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

{Стаття 117 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3248-IV від 20.12.2005; текст статті 117 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022}.

Отже, нормами КЗпП України обмежено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку шістьма місяцями.

Враховуючи, що спеціальне законодавство, яким врегульовані питання грошового забезпечення військовослужбовців, не містить порядку обчислення середнього грошового забезпечення, підлягає застосуванню Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно п. 2 частини ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

За абз. 3 п. 4 Порядку № 100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 27.03.2024 року відповідачем надано відповідь від 03.04.2024 року, до якої надано довідку від 03.04.2024 року № 07-708вих-24 про середньомісячну заробітну плату позивача.

З наданої інформації апеляційним судом встановлено таке.

Дата звільнення позивача з органів прокуратури - 07.04.2023 року.

У позивача відсутні виплати за останні 4 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Отже, враховуючи вимоги абз. 3 п. 4 Порядку № 100, через відсутність в розрахунковому періоді у позивача заробітної плати, в даному випадку розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

За довідкою відповідача від 03.04.2024 року № 07-708вих-24, наданою на виконання ухвали апеляційного суду, розрахунок середньоденної заробітної плати - 2679,07 грн. здійснено з урахуванням вимог абз. 3 п. 4 Порядку № 100, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 57600 грн.

Згідно п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, 07.04.2023 року є днем звільнення позивача, затримка розрахунку при звільненні починається з наступного робочого дня.

Перший день строку затримки є 10.04.2023 року (понеділок), останнім днем затримки є 11.04.2023 року, оскільки 12.04.2023 року з позивачем здійснено повний розрахунок при звільненні.

Отже, період затримки розрахунку при звільненні складає 2 робочі дні.

Середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 2679,07 грн., тому за два робочі діні затримки розрахунку при звільненні відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середню заробітну плату в сумі 5358,14 грн.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Донецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за 2 дні затримки виплати при звільненні.

При цьому, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а саме, редакцію ст.ст. 116, 117 КЗпП України, яка не була чинною на дату виникнення спірних правовідносин, та в порушення вимог Порядку № 100 не здійснив розрахунок середньоного заробітку за 2 дні затримки виплати при звільненні з визначенням суми, яка підлягає стягненню, частково невірно вирішив спір, тому рішення суду підлягає зміні в цій частині позовних вимог в мотивувальній та резолютивній частинах.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про зобов`язання Донецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за 2 дні затримки виплати при звільненні в сумі 5358,14 грн.

Апеляційним судом враховано провову позицію Верховного Суду у постановах від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання виплатити матеріальну допомогу для оздоровлення за 2022 рік.

За матеріалами справи у 2022 році позивачу не надавалася щорічна відпустка та матеріальна допомога для оздоровлення.

За ч.ч. 1-3 ст. 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.

Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Прокурору надаються додаткові та інші відпустки, передбачені законом.

Законом № 1697-VII не врегульовано порядок та строки розрахунку з прокурором при звільненні, а також виплата компенсації за не використані дні щорічної відпустки.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Згідно ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 4 Закону № 504/96-ВР до щорічних відпусток належать: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Таким чином, у разі звільнення прокурора йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Верховний Суд в постанові від 1 червня 2023 року у справі №120/444/22-а вказав, що з моменту виникнення в особи права на щорічну основну відпустку за відпрацьований робочий рік, з урахуванням положеньстатті 10 Закону України «Про відпустки»та за змістом частини першоїстатті 82 Закону України «Про прокуратуру», у неї виникає можливість його реалізації шляхом звернення до роботодавця з відповідною заявою, якій кореспондує безумовнийобов`язок роботодавця надати таку відпустку, що засвідчено нормативним формулюванням «прокурору надається...» та обов`язок надати разом із щорічною основною відпусткою допомогу на оздоровлення.

Отже, питання про виплату грошової допомоги на оздоровлення вирішується одночасно з проханням надати відпустку. Можливості отримати таку допомогу поза межами відпустки, як окрему виплату,законне передбачає.

Таким чином, оскільки позивачу не надавалася щорічна відпустка за 2022 рік, підстави для виплати матеріальної допомоги для оздоровлення відсутні.

Щодо посилання апелянта на правові висновки Верховного суду у справах №500/1022/19, №810/3246/16, то колегія суддів їх не застосовує з огляду на інші обставини, оскільки в справах, на які посилається апелянт, позивачу надавалася щорічна відпустка, а в цій справі ні.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволені цієї частини позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання сплатити середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки.

За ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Отже, чинна редакція КЗпП України (станом на час виникнення спірних правовідносин) не містить зобов`язання роботодавця видати трудову книжку в день звільнення працівника.

За матеріалами справи позивач у день звільнення був відсутній на роботі (тривалий час), при цьому відповідач повідомив позивача про звільнення, надіславши лист засобами електронного зв`язку (оскільки поштова адреса перебування ОСОБА_1 була невідома; що не заперечується позивачем), виклавши повідомлення про необхідність прибути до відділу кадрової роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури для внесення відповідного запису до трудової книжки.

ОСОБА_1 до відділу кадрової роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури не прибув.

За заявою адвоката позивача, при наданні заяви-згоди від ОСОБА_1 , трудова книжка позивача була невідкладно надіслана засобами поштового зв`язку.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмов у у задоволені позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо затримки у видачі трудової книжки після звільнення та зобов`язання сплатити середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки.

За п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

За ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову в сумі 1073,60 грн., за подання апеляційної скарги - 1609,50 грн., всього 2683,10 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судового збору в сумі 894,36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 200/4780/23 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - змінити в мотивувальній частині щодо застосування редакції ст.ст. 116, 117 КЗпП України та розрахунку середнього заробітку, який підлягає стягненню.

Абзац другий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 200/4780/23 - змінити шляхом доповнення після слова «звільнення» сумою «5358,14 грн. (п`ять тисяч триста п`ятдесят вісім гривень 14 копійок)».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судового збору в сумі 894,36 грн. (вісімсот дев`яносто чотири гривні 36 копійок).

Повний текст постанови складений 8 травня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко