Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №:755/12968/23
Провадження №: 1-кс/755/2694/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" жовтня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого криміналіста 2 відділу слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим капітана юстиції ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сімферополя, АК Крим, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному проваджені № 22023011000000060 від 31.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,-
в с т а н о в и в :
04 вересня 2023 року старший слідчий криміналіст 2 відділу слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , за погодженням заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та м. Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 .
Клопотання мотивоване тим, що громадянин України, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до вимог ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Крім того ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш, як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш, як у двох третинах областей і не менш, як по сто тисяч підписів у кожній області.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 року у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014 року, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу російської федерації на правах суб`єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 року на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб`єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 року «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 року в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь - якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
У подальшому, 17.03.2014 року депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 року та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014 року, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 року «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
18.03.2014 року між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації.
Вищезазначене свідчить про проведення представниками російської федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
Статтями 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VII визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України є тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 за № 565-ХІІ, який діяв до 07.11.2015 (далі - Закон України «Про міліцію») міліція в Україні державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до ст. 4 вказаного закону правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. Крім того, згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міліцію» визначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.
У відповідності до ч. 6 вказаної статті у своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.
Частиною 8 цієї ж статті визначено, що в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах міліцією керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, начальники районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
У відповідності до присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382 (яка діяла до 30.03.2016 року) кожен громадянин України, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складає Присягу і урочисто клянеться завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. У той же час, самопроголошеною владою так званої «Республіки Крим» за сприяння російської федерації були незаконно створені, у тому числі органи міліції.
Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, прокуратури та інші правоохоронні органи російської федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
Разом з цим, 21.03.2014 року Державною Думою російської федерації прийнято Федеральний конституційний закон № 6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Відповідно до ст. 7 зазначеного закону співробітники органів безпеки, митниці та міліції Республіки Крим, співробітники інших державних органів, які заміщають посади у зазначених органах на день прийняття до російської федерації Республіки Крим та освіти у складі російської федерації нових суб`єктів, мають переважне право на вступ на службу до органів федеральної служби безпеки, митних органи російської федерації та органів внутрішніх справ російської федерації, інші державних органів, що створюються відповідно до законодавства російської федерації на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя, за наявності у них громадянства російської федерації, а також за умови складання ними іспиту на знання законодавства російської федерації та їх відповідності вимогам, які пред`являються законодавством російської федерації до співробітників зазначених органів.
Незважаючи на наявність легітимного керівництва ГУ МВС України в АР Крим, колишнім працівником ОСОБА_10 у взаємодії з керівництвом Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим та представниками незаконних військових формувань здійснено самовільне протиправне присвоєння владних повноважень виконувача обов`язків міністра внутрішніх справ по Автономній Республіці Крим з подальшими незаконними діями, у тому числі проведенням кадрових призначень та звільненням працівників органів внутрішніх справ.
Поряд з цим, установлено, що ОСОБА_6 , прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України, відповідно до змісту якої він урочисто присягнув залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №553 о/с від 31.03.2010 року його було призначено на посаду начальника Алуштинського МВ УМВС України в АР Крим.
У подальшому, в лютому - квітні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливим, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не встановленими слідством особами ОСОБА_6 запропоновано перейти до незаконно створеного «Министерства внутренних дел по Республике Крым», яке увійшло до складу «Министерства внутренних дел росийской федерации», та стати «Заместителем Министра внутренних дел по Республике Крым рф».
ОСОБА_6 будучи громадянином України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність створення окупаційною владою рф «Министерства внутренних дел по Республике Крым» та призначення ОСОБА_10 на посаду «временно исполняющим обязанности министра» незаконно створеного «Министерства внутренних дел по Республике Крым», а також проведення на території АР Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу російської федерації, маючи на меті сприяти представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території України та подальшої окупації території АР Крим погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу «Заместителем Министра внутренних дел по Республике Крым рф», без підпорядкування Міністру внутрішніх справ України.
Допомога ОСОБА_6 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів внутрішніх справ російської федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України - державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
25.11.2022 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Згідно зі ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
29.11.2022 року в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газети «Урядовий кур`єр», було опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Крім цього, на виконання вимог ст. 135 КПК України у зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістка на 15.08.2022 року, 16.08.2023 року, 17.08.2022 року, 18.08.2022 року про виклик його до відділу прокуратури АР Крим та м. Севастополя опублікована в газеті «Урядовий кур`єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (№ 174 (7295) від 11 серпня 2022 року).
Крім того, на виконання вимог ст. 135 КПК України у зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістка на 25.11.2022 року про виклик його до відділу прокуратури АР Крим та м. Севастополя опублікована в газеті «Урядовий кур`єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (№ 250 (7371) від ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
В свою чергу, на виконання вимог ст. 135 КПК України у зв`язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістка на 29.08.2023 року, 30.08.2023 року, 31.08.2023 року про виклик його до слідчого управління ГУ СБУ в АР Крим або до відділу прокуратури АР Крим та м. Севастополя опублікована в газеті «Урядовий кур`єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (№ 172 (7570) від 26 серпня 2023 року) та 24.08.2022 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Однак, останній на виклик не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надав. У зв`язку із викладеним, у органу досудового розслідування існують вагомі підстави вважати, що останній переховується від органу досудового розслідування та суду.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 особисто не вручено, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 9 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Беручи до уваги, що згідно ч. 5 ст. 139 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Відповідно до відомостей ДПС України щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України, у період з 08.11.2017 року по 03.05.2023року відомостей стосовно ОСОБА_6 в базі даних не виявлено.
25.11.2022 року ОСОБА_6 оголошено у розшук. Здійснення розшукових заходів доручено співробітникам Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Мелітополі.
Викладені обставини та повідомлена підозра ОСОБА_6 підтверджується сукупністю доказів, отриманих в ході здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, у тому числі, повідомленням про виявлення кримінальне правопорушення, телефонним довідником працівників МВС по Республіці Крим, списком керівного складу ГУМВС України в АК Крим до анексії півострову Крим Російською Федерацією, витягом з наказу МВС України від 29.05.2014 № 959 о/c, висновком службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та УМВС України в м. Севастополі, списком керівного складу ГУМВС України в АР Крим звільнених наказами МВС України, протоколом огляду інтернет видань від 15.02.2016 року, протоколами огляду відкритих інтернет-ресурсів від 31.08.2023 року, протоколам огляду відкритих інтернет-ресурсів від 01.09.2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 31.03.2023 року, повідомленням ОСОБА_6 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно зі ст. 177 КК України метою застосування запобіжного заходу
є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, забезпечення можливості своєчасності та повноти проведення досудового слідства, виконання процесуальних дій, виявлення та фіксації слідів злочинної діяльності, а також попередження ухилення підозрюваного від слідства.
Крім доказів, які свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри, в ході досудового розслідування отримано фактичні дані, які вказують на наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно із вказаними доказами, зокрема отриманими відомостями від ДПС України та оперативного підрозділу, а також іншими відповідями на запити, направленими в порядку ст. 93 КПК України, встановлено існування ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки останній, переховуючись від органів досудового розслідування та/або суду на території ТОТ України АР Крим та перебуваючи на зазначеній території, в тому числі під час та після деокупації ТОТ України АР Крим, має можливість: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення.
Так, використовуючи знайомство та різноманітну залежність від нього свідків по даному провадженню, перебування значної частини свідків на окупованій російською федерацією частині території України, ОСОБА_6 може здійснювати на них вплив, у тому числі і у способи, небезпечні для життя і здоров`я, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від дачі показань.
Крім цього, ОСОБА_6 здійснює службову діяльності у взаємодії з державою-агресором спрямовану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (злочин, який, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким проте за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років), вказують на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та свідчать про те, що він переховується від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків чи продовжувати вчинення злочину, у якому підозрюється, а також іншим чином перешкоджати розслідуванню даного злочину.
У випадку обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, не забезпечить виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, та запобіганню вищевказаних ризиків.
З урахуванням неможливості запобігання вищенаведеним ризикам у інший спосіб, ніж обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_6 не вбачається.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 -адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, вважає підозру необґрунтованою та відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився. Викликався шляхом публікації судової повістки у загальнодержавному засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України, підозрюваний ОСОБА_6 вважається особою, яка належним чином повідомлена про виклик.
За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що згідно слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023011000000060 від 31.03.2023 року, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.
Як вбачається з долученої до матеріалів клопотання виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, слідче управління Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим знаходиться за адресою: вул. Юрія Поправки, 14-А, м. Київ, відтак, клопотання подано за правилами підсудності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Підозрюваний ОСОБА_6 , належним чином повідомлений про виклик, з моменту опублікування повістки про його виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
25.11.2022 року у вказаному кримінальному провадженні складено письмове повідомлення про пiдозру громадянину України ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
29.11.2022 року у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, письмове повідомлення про підозру було йому вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, тобто шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур`єр».
Постановою прокурора у кримінальному провадженні заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та м. Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 від 25 листопада 2022 року у кримінальному провадженні № 42017000000001114 від 11 квітня 2017 року, ОСОБА_6 оголошено в розшук.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, CampbellandHartleyv. theUnitedKingdom), п. 32, Series А, № 182).
Крім того, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Виходячи з наявних в матеріалах даних, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Також, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав, з якими закон пов`язує можливість вирішення питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Згідно з ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якої підозрюється особа.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Також слідчий суддя вважає доведеним наявність такого з ризиків, як можливість з боку підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки встановлено, що ОСОБА_6 протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та перебуває на тимчасово окупованій території.
Вирішуючи клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання що йому загрожує у разі доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, а саме державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, у зв`язку з чим останній був оголошений у розшук та вважає наявними підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання його подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу на положення ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, таким запобіжним заходом є тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
При цьому слідчий суддя роз`яснює, що ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що після затримання особи на підставі ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 309, КПК України, слідчий суддя
п о с т а н о в и в:
клопотання старшого слідчого криміналіста 2 відділу слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим капітана юстиції ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення суми застави, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя
