Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №:755/12968/23
Провадження №: 1-кс/755/2698/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2023 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання старшого слідчого 2 відділу Головного управління СБ України в АР Крим капітана поліції ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023011000000060 від 31.03.2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Старший слідчий 2 відділу Головного управління СБ України в АР Крим капітана поліції ОСОБА_4 , за погодженням з заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальному провадженні слідчих територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 , звернувся до суду в рамках кримінального провадження №22023011000000060від 31.03.2023року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України з клопотанням про накладення арешту на наступне майно, а саме: земельну ділянку за адресою: АР Крим, Алуштинська міськрада, с. Семидвір`я, мкрн Лісний, 8а, площею 999.9800 кв.м, кадастровий номер: 0110391400:03:001:0976, вид використання: присадибна ділянка, цільове призначення: 1.8, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт, земельну ділянку за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 24, площею 35.0200 кв.м, кадастровий номер: 0110100000:03:001:0116, вид використання: ділянка для будівництва індивідуального гаража, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, значення, гривень: 4354.32, дата оцінки земель: 19.11.2006, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт КМ, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1.2114 га, кадастровий номер: 0110391400:01:002:0343, вид використання: для ведення особистого селянського господарства, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №094799 від 07.12.2007 р., реєстр. №011000100645.
Заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії стосовно: земельної ділянки за адресою: АР Крим, Алуштинська міськрада, с. Семидвір`я, мкрн Лісний, 8а, площею 999.9800 кв.м, кадастровий номер: 0110391400:03:001:0976, вид використання: присадибна ділянка, цільове призначення: 1.8, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 35.0200 кв.м, кадастровий номер: 0110100000:03:001:0116, вид використання: ділянка для будівництва індивідуального гаража, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, значення, гривень: 4354.32, дата оцінки земель: 19.11.2006, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт КМ, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1.2114 га, кадастровий номер: 0110391400:01:002:0343, вид використання: для ведення особистого селянського господарства, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №094799 від 07.12.2007 р., реєстр. №011000100645.
Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на те, що слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023011000000060 від 31.03.2023 року за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України.
Під час досудового розслідування було встановлено, що до вимог ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Крім того ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш, як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш, як у двох третинах областей і не менш, як по сто тисяч підписів у кожній області.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 року у порушення ч.3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову №1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014 року, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу російської федерації на правах суб`єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 року на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб`єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 року «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 року в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь - якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
У подальшому, 17.03.2014 року депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 року та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014 року, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 року «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
Надалі, 18.03.2014 року між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації.
Вищезазначене свідчить про проведення представниками російської федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
Статтями 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VII визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України є тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 за № 565-ХІІ, який діяв до 07.11.2015 (далі - Закон України «Про міліцію») міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до ст. 4 вказаного закону правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. Крім того, згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міліцію» визначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.
У відповідності до ч. 6 вказаної статті у своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.
Частиною 8 цієї ж статті визначено, що в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах міліцією керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, начальники районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
У відповідності до присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382 (яка діяла до 30.03.2016 року) кожен громадянин України, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складає Присягу і урочисто клянеться завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. У той же час, самопроголошеною владою так званої «Республіки Крим» за сприяння російської федерації були незаконно створені, у тому числі органи міліції.
Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, прокуратури та інші правоохоронні органи російської федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
Разом з цим, 21.03.2014 року Державною Думою російської федерації прийнято Федеральний конституційний закон № 6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Відповідно до ст. 7 зазначеного закону співробітники органів безпеки, митниці та міліції Республіки Крим, співробітники інших державних органів, які заміщають посади у зазначених органах на день прийняття до російської федерації Республіки Крим та освіти у складі російської федерації нових суб`єктів, мають переважне право на вступ на службу до органів федеральної служби безпеки, митних органи російської федерації та органів внутрішніх справ російської федерації, інші державних органів, що створюються відповідно до законодавства російської федерації на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя, за наявності у них громадянства російської федерації, а також за умови складання ними іспиту на знання законодавства російської федерації та їх відповідності вимогам, які пред`являються законодавством російської федерації до співробітників зазначених органів.
Незважаючи на наявність легітимного керівництва ГУ МВС України в АР Крим, колишнім працівником ОСОБА_9 у взаємодії з керівництвом Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим та представниками незаконних військових формувань здійснено самовільне протиправне присвоєння владних повноважень виконувача обов`язків міністра внутрішніх справ по Автономній Республіці Крим з подальшими незаконними діями, у тому числі проведенням кадрових призначень та звільненням працівників органів внутрішніх справ.
Зокрема, встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України, відповідно до змісту якої він урочисто присягнув залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №553 о/с від 31.03.2010 року його було призначено на посаду начальника Алуштинського МВ УМВС України в АР Крим.
У подальшому, в лютому - квітні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливим, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не встановленими слідством особами ОСОБА_5 запропоновано перейти до незаконно створеного «Министерства внутренних дел по Республике Крым», яке увійшло до складу «Министерства внутренних дел росийской федерации», та стати «Заместителем Министра внутренних дел по Республике Крым рф».
ОСОБА_5 будучи громадянином України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність створення окупаційною владою рф «Министерства внутренних дел по Республике Крым» та призначення ОСОБА_9 на посаду «временно исполняющим обязанности министра» незаконно створеного «Министерства внутренних дел по Республике Крым», а також проведення на території АР Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу російської федерації, маючи на меті сприяти представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території України та подальшої окупації території АР Крим погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу «Заместителем Министра внутренних дел по Республике Крым рф», без підпорядкування Міністру внутрішніх справ України.
Допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів внутрішніх справ російської федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України - державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
25.11.2022року складеноповідомлення пропідозру громадянинуУкраїни ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненніним кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.111 ККУкраїни.
У зв`язку з перебуванням ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території України, повідомлення про підозру йому вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме, шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур`єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (№ 253 (7374) від ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
В свою чергу, санкція ч. 1 ст. 111 КК України, передбачає конфіскацію майна, як вид додаткового покарання.
Документами, які підтверджують право власності на майно, що арештовується, є відомості з Державного земельного кадастру.
Згідно даного реєстру громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , належить:
-земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , площею 999.9800 кв.м, кадастровий номер: 0110391400:03:001:0976, вид використання: присадибна ділянка, цільове призначення: 1.8, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт;
-земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 35.0200 кв.м, кадастровий номер: 0110100000:03:001:0116, вид використання: ділянка для будівництва індивідуального гаража, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, значення, гривень: 4354.32, дата оцінки земель: 19.11.2006, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт КМ;
-земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1.2114 га, кадастровий номер: 0110391400:01:002:0343, вид використання: для ведення особистого селянського господарства, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №094799 від 07.12.2007 р., реєстр. №011000100645.
Застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти майно, унеможливить його подальше приховання, відчуження, та забезпечити конфіскацію майна як виду додаткового покарання.
Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збережені цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочинів.
Таким чином, з метою запобігання можливості приховування та відчуження цього майна, необхідно накласти арешт із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Крім того, з метою забезпечення арешту майна, запобігання зникненню, втрати або пошкодження арештованого майна та забезпечення його схоронності, дане клопотання прошу розглянути без повідомлення власника даного майна.
А тому, з метою запобігання можливості приховування та відчуження цього майна, слідчий просить накласти арешт із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Також, згідно мотивів клопотання слідчий посилається на те, що з метою забезпечення арешту майна, запобігання зникненню, втрати або пошкодження арештованого майна та забезпечення його схоронності, дане клопотання слід розглянути без повідомлення власника даного майна.
З урахуванням того, що сторона кримінального провадження довела в змісті клопотання, що існує загроза передчасного розголошення відомостей, які стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, які заплановано провести з метою збирання доказів, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без виклику особи, у володінні якої знаходиться вищезазначене майно.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив суд задовольнити його з підстав викладених у клопотанні.
Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подано до суду клопотання, вислухавши думку слідчого, який підтримав клопотання та просив суд його задовольнити, слідчий суддя приходить до наступного.
Слідчим суддею, встановлено, що СУ ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим здійснюється досудове розслідування у кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №22023011000000060 від 31.03.2023року за підозрою громадянина України ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Відповідно до вимог п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Положенням п.1ч.2ст.132КПК України,встановлено,що клопотанняпро застосуваннязаходівзабезпеченнякримінального провадженнянапідставіухвали слідчогосуддіподається до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.
Як вбачається з долученої до матеріалів клопотання виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, слідче управління Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим знаходиться за адресою: вул. Юрія Поправки, 14 А, м. Київ, що свідчить про звернення слідчим з клопотанням з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 25.11.2022 року в ході досудового розслідування було складено та погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України.
Згідно долучених до клопотання копій матеріалів кримінального провадження, слідчим було вжито заходи для вручення у спосіб, передбачений КПК України, вищезазначеного повідомлення про підозру ОСОБА_5 .
Наведене свідчить, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України.
Поряд з цим, санкцією ч.1 ст.111 КК України, передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна.
А тому, у разі доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, майно, яке належить на праві приватної власності підозрюваному підлягатиме конфіскації у дохід держави.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Документами, які підтверджують право власності на майно, що арештовується, є відомості з Державного земельного кадастру.
Згідно даного реєстру громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , належить:
-земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , площею 999.9800 кв.м, кадастровий номер: 0110391400:03:001:0976, вид використання: присадибна ділянка, цільове призначення: 1.8, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт;
-земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 35.0200 кв.м, кадастровий номер: 0110100000:03:001:0116, вид використання: ділянка для будівництва індивідуального гаража, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, значення, гривень: 4354.32, дата оцінки земель: 19.11.2006, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт КМ;
-земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1.2114 га, кадастровий номер: 0110391400:01:002:0343, вид використання: для ведення особистого селянського господарства, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №094799 від 07.12.2007 р., реєстр. №011000100645.
Стаття 41Конституції Українигарантує,що ніхтоне можебути протиправнопозбавлений прававласності іправо приватноївласності є непорушним.
Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited»протиУкраїни» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. The United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання, кваліфікації кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, враховуючи наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, а також забезпечуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, беручи до уваги той факт, що вищезазначене майно, на яке слідчий просить накласти арешт перебуває на праві власності ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України та про необхідність накладення арешту на майно, шляхом заборони відчуження та розпорядження майном, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 5 ст.111-1 КК України.
За таких обставин, керуючись вимогами ст. ст.131, 167, 170-172, 369, 309 КПК України, слідчий суддя,-
УХВАЛИВ:
Клопотання старшого слідчого 2 відділу Головного управління СБ України в АР Крим капітана поліції ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023011000000060 від 31.03.2023 року - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що належить громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , а саме на:
-земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 999.9800 кв.м, кадастровий номер: 0110391400:03:001:0976, вид використання: присадибна ділянка, цільове призначення: 1.8, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт;
-земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 35.0200 кв.м, кадастровий номер: 0110100000:03:001:0116, вид використання: ділянка для будівництва індивідуального гаража, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, значення, гривень: 4354.32, дата оцінки земель: 19.11.2006, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт КМ;
-земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1.2114 га, кадастровий номер: 0110391400:01:002:0343, вид використання: для ведення особистого селянського господарства, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №094799 від 07.12.2007 р., реєстр. №011000100645.
2.Заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії стосовно:
-земельної ділянки за адресою: АР Крим, Алуштинська міськрада, с. Семидвір`я, мкрн Лісний, 8а, площею 999.9800 кв.м, кадастровий номер: 0110391400:03:001:0976, вид використання: присадибна ділянка, цільове призначення: 1.8, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт;
-земельної ділянки за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 24, площею 35.0200 кв.м, кадастровий номер: 0110100000:03:001:0116, вид використання: ділянка для будівництва індивідуального гаража, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, значення, гривень: 4354.32, дата оцінки земель: 19.11.2006, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт КМ;
-земельної ділянки за адресою: АР Крим, Лучистівська сільська рада, с. Лучисте, провулок Панорамний, 2, площею 1.2114 га, кадастровий номер: 0110391400:01:002:0343, вид використання: для ведення особистого селянського господарства, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №094799 від 07.12.2007 р., реєстр. №011000100645.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвалу про арешт майна через слідчого передати для негайного виконання уповноваженому на це органу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчих СУ ГУ СБУ в АР Крим, які здійснюють досудове розслідування та прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя
