ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 459/2988/22

провадження № 51-2877км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року в кримінальному провадженні № 12022141150000561 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 02 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн.

2. Оскарженим вироком Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року зазначений вирок у частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок. ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 80 234,00 грн. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

3. Згідно з вироком ОСОБА_7 засуджено за те, що він 09 вересня

2022 року, діючи за попередньою змовою із невстановленою особою, шляхом обману заволоділи чужим майном, а саме: грошовими коштами ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, на реалізацію свого злочинного наміру невстановлена особа приблизно о 13:00 цього дня здійснила дзвінок на міський номер телефону, користувачем якого є потерпіла ОСОБА_9 , і, представившись у ході телефонної розмови завідуючим лікарем хірургічного відділення лікарні на прізвище ОСОБА_10 , шляхом обману, з метою вчинення шахрайських дій, повідомила про те, що донька потерпілої потрапила у дорожньо-транспортну пригоду та потребує термінової фінансової допомоги на проведення операції. Також у ході цієї телефонної розмови зазначена невстановлена особа вивідала особистий мобільний номер телефону ОСОБА_8 , за яким через декілька хвилин потерпілу було повідомлено про те, що до неї додому за деякий час прийде медичний працівник ОСОБА_11 , якому потрібно передати кошти. Потерпіла, перебуваючи під впливом факторів психологічного стресу, викликаного діями зловмисників, повіривши в те, що її донька ОСОБА_12 потребує фінансової допомоги на операцію, діючи за вказівками невстановленої особи, що їй телефонувала, підготувала та приблизно о 14:00 09 вересня 2022 року за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 передала ОСОБА_7 , який представився їй медичним працівником ОСОБА_13 і запевнив, що вона надає кошти для допомоги своїй доньці, 40 000,00 грн,

1 000 доларів США (36 568,60 грн)та 100 євро (3 664,91 грн) за курсом НБУ станом на 09 вересня 2022 року, чим їй було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 80 233,51 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

4. У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 , просить вирок апеляційного суду стосовно нього скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді з підстави неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання засудженому. Мотивує тим, що, призначаючи ОСОБА_7 покарання з урахуванням положень ч. 2 ст. 53 КК України у виді штрафу в розмірі майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, апеляційний суд помилково вважав, що його роль як співучасника кримінального правопорушення є значною. На переконання захисника, оскільки способом заволодіння чужим майном при шахрайстві виступає введення потерпілого в оману чи зловживання його довірою, саме активні дії невстановленої особи, які полягали у введені ОСОБА_8 в оману щодо потрапляння її доньки в ДТП та необхідності проведення їй термінової операції спонукали потерпілу передати кошти, і без вчинення таких дій невстановленою особою така передача коштів останньою ОСОБА_7 не відбулася б. Вважає, що участь засудженого у шахрайських діях носила суто «технічний» характер, адже потерпіла внаслідок дій невстановленої особи вже прийняла рішення щодо передачі коштів і була введена ОСОБА_7 в оману лише щодо даних про його особу, якою він представився. Однак апеляційний суд, вирішуючи питання про роль ОСОБА_7 як співучасника кримінального правопорушення, не надав оцінки його діям у співставленні з діями інших співучасників з точки зору їх активності, впливу на потерпілу та ступеня значимості для реалізації злочинного умислу і дійшов необґрунтованого висновку про значимість ролі ОСОБА_7 . Посилаючись також на дані про особу останнього та обставини, які пом`якшують покарання, захисник вважає обране йому апеляційним судом покарання занадто суворим.

Позиції інших учасників судового провадження

5. У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

6. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

7. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

8. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

9. Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

10. Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. При цьому за приписами п. 1 ч. 1 ст. 65 України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу.

11. Положеннями ч. 2 ст. 53 КК України передбачено, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.Суд, встановивши, що таке кримінальне правопорушення вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.

12. Санкцією ч. 2 ст. 190 КК України, за якою засуджено ОСОБА_7 , передбачено основне покарання в тому числі у виді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак при обранні йому міри зазначеного покарання апеляційним судом обґрунтовано враховано положення ч. 2 ст. 53 КК України, відповідно до яких у такому випадку розмір штрафу не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

13. При цьому, мотивуючи свій висновок про значну роль ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, апеляційний суд послався на те, що саме він прибув до місця проживання потерпілої ОСОБА_8 , яка є особою похилого віку, і, представившись їй медичним працівником ОСОБА_13 , шляхом обману заволодів її грошовими коштами на загальну суму 80 233,51 грн. Тобто ОСОБА_7 був активним виконавцем кримінального правопорушення і саме завдяки його активним діям спільний злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілої було доведено до кінця.

14. Крім того, поруч з обставинами, врахованими судом першої інстанції, такими як визнання ОСОБА_7 своєї винуватості та його щире каяття, апеляційний суд обґрунтовано зважив на те, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за злочини проти власності і лише протягом 2021 року він двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 190 КК України.

15. Колегія суддів касаційного суду цілком погоджується з аргументами суду апеляційної інстанції та вважає, що визначене ним ОСОБА_7 покарання відповідає загальним засадам його призначення, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого та конкретним обставинам кримінального провадження.

16. Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3