Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 466/10214/21 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.
Провадження № 22-ц/811/9/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Назар Х.Б.
за участю: представника позивачів ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Юридичного департаменту Львівської міської ради Качмар Юрія Юрійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Юридичного департаменту Львівської міської ради, Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», Львівської міської ради, третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, в якому просили зобов`язати Юридичний департамент Львівської міської ради, Львівську міську раду та Комунальну установу «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» здійснити за ними приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності ордера про надання жилої площі.
В обгрунтування позовних вимог покликаються на те, що що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки зазначена квартира до цього часу є не приватизованою, а позивачі ще не реалізовували своє передбачене Законом право на приватизацію житла, вони вирішили скористатися правом на приватизацію зазначеної квартири. У зв`язку з цим ОСОБА_2 в інтересах усіх позивачів звернулася з заявою на ім`я директора Юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Г.К., як керівника органу приватизації, щодо приватизації зазначеної вище квартири. На зазначену заяву 27 вересня 2021 року Комунальною установою «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» Калужній Г.С. надано відповідь за вих. № 27/09-21-04, якою відмовлено у приватизації квартири через відсутність ордера та запропоновано надати такий в подальшому. У випадку неможливості надати ордер, позивачам запропоновано надати рішення про видачу цього ордера, або договір найму житла укладений з районною адміністрацією. У зв`язку з викладеним просили позов задовольнити.
Рішенням Шевченківськогорайонного судум.Львова від22листопада 2022року позов задоволено повністю.
Зобов`язано Юридичний департамент Львівської міської ради, Львівську міську раду, Комунальну установу «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» здійснити приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за відсутності ордера про надання жилої площі.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник юридичного департаменту Львівської міської ради Качмар Юрій Юрійович.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає,що позивачами жоднимчином непідтверджується будь-якимидоказами наявнеправо наприватизацію.Докази,на якіпосилається судпри винесенніоскаржуваного рішення,можуть підтверджувативиключно потенційнеправо позивачівна укладеннядоговору найму,а неправо наприватизацію квартири,оскільки зфактично зареєстрованимипроживаючими мешканцямижитлових приміщеньможна укладатиабо змінюватидоговір наймужитлового приміщення.Тобто,факт постійногопроживання ненадає жодногоправа наприватизацію згаданоїквартири.
Просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивачів ОСОБА_1 просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішенням таким вимогам відповідає.
Матеріалами справипідтверджено,що позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстрованіта проживаютьза адресою: АДРЕСА_1 ,що підтверджуєтьсякопіями паспортівта актомпро встановленняфакту проживаннявід 23червня 2021року (а.с.8-11, 23).
Довідкою №1750 від 18 липня 2008 року, виданою ЛКП «Тополя-406» підтверджено, що в квартирі АДРЕСА_2 з 18.11.1974 зареєстрована ОСОБА_5 , як основний квартиронаймач на підставі ордера №021893 від 12 червня 1974 року.
Свідоцтвом про смерть від 07 вересня 2017 року серії НОМЕР_1 підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а.с.14).
Оскільки квартира АДРЕСА_2 , в якій позивачі проживають та зареєстровані до цього часу є не приватизованою, ОСОБА_2 в інтересах усіх позивачів на ім`я директора Юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Г.К., як керівника органу приватизації, було подано заяву щодо приватизації зазначеної вище квартири.
На зазначену заяву Комунальною установою «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» Калужній Г.С. за вих. № 27/09-21-04 надано відповідь, якою відмовлено у приватизації квартири через відсутність ордера та запропоновано надати такий в подальшому. У випадку неможливості надати ордер, запропоновано надати рішення про видачу цього ордера, або договір найму житла укладений з районною адміністрацією.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому законом порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду.
Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних чи громадських організацій.
Згідно зі статтею 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Згідно зі статтею 52 ЖК України, пунктом 58 постанови Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 11 грудня 1984 року №470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», жилі приміщення в будинкахвідомчогожитлового фонду надаються громадянамза спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи,організації, затвердженим виконавчим комітетом районної,міської, районної в місті, селищної,сільської Ради народних депутатів, або, у встановлених випадках, за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітету відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
У преамбулі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначені правові засади приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (далі жилої площі у гуртожитках) (з урахуванням положення частини другої статті 2 цього Закону), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
У частині десятій статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", частина друга статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").
Судом встановлено що на момент видачі ордера ОСОБА_5 на зазначену вище квартиру, та на момент її реєстрації у цій квартирі, такі правовідносини регламентувалися «Положенням про порядок розподілу житлової площі в Українській РСР», яке було затверджене постановою Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 5 жовтня 1966 року.
Зазначений порядок втратив чинність 01 січня 1975 року згідно постанови Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 20 грудня 1974 року N 562.
Відповідно до п.30 цього Положення, особа, що отримала ордер, при вселенні здає його в будинкоуправління чи, відповідно, в інший житлово-комунальний орган.
Отже, ордер не підлягає зберіганню у наймача квартири та є документом з обмеженим строком дії, який лише дає право на вселення у квартиру та який ОСОБА_5 зобов`язана була здати після вселення.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Вирішуючи спір у справі, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Також встановлено, що відповідачі не мають до позивачів інших зауважень, окрім як зауваження щодо відсутності ордера, а така відсутність, згідно ч. 10ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»не є підставою для відмови у приватизації квартири.
Крім цього, позивачі постійно проживають та зареєстровані в зазначеній квартирі з 18 листопада 1974 року, 07 серпня 1997 року та 16 березня 1989 року та несуть витрати з її утримання, законність їх проживання відповідачами не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідачі протягом усього часу проживання позивачів не заявляли.
Таким чином, суд вірно зазначив, що позивачі не мають можливості реалізувати своє законне право на приватизацію житла, чим порушуються їхні права на безоплатне одержання у власність квартири, в якій вони проживають.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не впливають на їх правильність, зводяться до переоцінки доказів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника Юридичного департаменту Львівської міської ради Качмар Юрія Юрійовича залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 13.10.2023
Головуючий
Судді
