Справа № 466/10214/21
Провадження № 2/466/678/22
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2022 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Ковальчук О.І.
секретаря Коновал Х.В.
справа №466/10214/21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Юридичного департаменту Львівської міської ради, Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», Львівської міської ради, третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов`язання вчинити дії
в с т а н о в и в:
01.11.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Юридичного департаменту Львівської міської ради, Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», Львівської міської ради, третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов`язання вчинити дії, в якому просять суд ухвалити рішення, яким зобов`язати Юридичний департамент Львівської міської ради, Львівську міську раду та Комунальну установу «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» здійснити за ними приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності ордера про надання жилої площі.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані та проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки зазначена квартира до цього часу є не приватизованою, а позивачі ще не реалізовували своє передбачене Законом право на приватизацію житла, вони вирішили скористатися правом на приватизацію зазначеної квартири.
У зв`язку з цим ОСОБА_1 в інтересах усіх позивачів звернулася з заявою на ім`я директора Юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Г.К., як керівника органу приватизації, щодо приватизації зазначеної вище квартири.
Однак, 27 вересня 2021 року на вказану заяву Комунальною установою «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» Калужній Г.С. надано відповідь за вих. № 27/09-21-04, якою відмовлено у приватизації квартири через відсутність ордера та запропоновано надати такий в подальшому. У випадку неможливості надати ордер, позивачам запропоновано надати рішення про видачу цього ордера, або договір найму житла укладений з районною адміністрацією.
Оскільки позивачі з таким рішенням не погоджуються, то просять суд зобов`язати Юридичний департамент Львівської міської ради, Львівську міську раду та Комунальну установу «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» здійснити за ними приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності ордера про надання жилої площі.
Враховуючи вищенаведене, просять позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, покликаючись на вказані в позовній заяві обставини. В останнє судове засідання не з`явилася, однак подав до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу у їх відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
Представник відповідача Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» в останнє судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представники Юридичного департаменту Львівської міської ради та Львівської міської ради в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, відзив відповідачами до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних доказів.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.
З довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку №1750 від 18 липня 2008 року, виданої ЛКП «Тополя-406», акту про встановлення факту проживання від 23 червня 2021 року, затвердженого головою правління ОСББ «Хвильового, 23», а також з належних позивачам паспортів громадянина України вбачається, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 з 18 листопада 1974 року, 07 серпня 1997 року та 16 березня 1989 року відповідно (а.с.8-11, 23).
Відповідно до довідки №1750 від 18 липня 2008 року, виданої ЛКП «Тополя-406», квартиру АДРЕСА_2 надано Львівським міськвиконкомом ОСОБА_5 , 1939 року народження як основному квартиронаймачу на підставі ордера №021893 від 12 червня 1974 року.
ОСОБА_5 була зареєстрована у вказаній квартирі АДРЕСА_2 з 18 листопада 1974 року.
ОСОБА_5 є матір`ю позивача ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с.11-12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07 вересня 2017 року серії НОМЕР_1 (а.с.14).
У квартирі АДРЕСА_2 також був зареєстрований ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07 грудня 2011 року серії НОМЕР_2 від 07 грудня 2011 року (а.с.14).
Так, за життя ОСОБА_5 , як основний квартиронаймач, укладала з ЛКП «Тополя-406» договори від 01 грудня 2010 року про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а також про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, проводила повірку лічильників води, що підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.26-32).
Оскільки квартира АДРЕСА_2 , в якій позивачі проживають та зареєстровані до цього часу є не приватизованою, а вони ще не реалізовували своє передбачене Законом право на приватизацію житла, що, з поміж іншого, підтверджується довідкою філії АТ «Державний ощадний банк України» № 3454 від 31 серпня 2021 року (а.с.25), позивачі вирішили скористатися правом на приватизацію зазначеної квартири.
У зв`язку з тим, ОСОБА_1 , в інтересах усіх позивачів на ім`я директора Юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Г.К., як керівника органу приватизації, подано заяву щодо приватизації зазначеної вище квартири. Заява зареєстрована 24 вересня 2021 року.
27 вересня 2021 року на вказану заяву Комунальною установою «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» надано відповідь ОСОБА_1 за вих. № 27/09-21-04, якою відмовлено у приватизації квартири через відсутність ордера та запропоновано надати такий в подальшому. У випадку неможливості надати ордер, запропоновано надати рішення про видачу цього ордера, або договір найму житла укладений з районною адміністрацією.
Так, ні ордера, ні інших аналогічних документів позивачі надати не можуть, оскільки ордера, що видавався ОСОБА_5 у них немає.
В цей же час, управління житлового господарства ЛМР листом № 2501-вих-45334 від 31 травня 2021 року повідомило, що дані про обмін та видачу ордера у документах архівного фонду відсутні (а.с.25а). Таким чином, позивачі не мають можливості віднайти рішення про видачу ордера.
Що стосується договору найму житла, то такого у позивачів також немає. При цьому, у зв`язку з відсутністю ордера на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі якого сім`я ОСОБА_5 була заселена до квартири, вони позбавлені можливості звернутись до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо переукладення договору найму на себе.
Судом також встановлено, що ордера, виданого ОСОБА_5 у позивачів не може бути виходячи з наступного.
Так, станом на дату видачі ОСОБА_5 ордера на зазначену вище квартиру, а також станом на момент її реєстрації у цій квартирі, правовідносини пов`язані з ордерами на житло регламентувалися «Положенням про порядок розподілу житлової площі в Українській РСР», яке було затверджене постановою Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 5 жовтня 1966 року N 755 /ЗП УРСР 1966 р. N 10, ст. 102; N 12, ст. 123; 1973 р. N 6, ст. 42.
Вказаний порядок втратив чинність 01 січня 1975 року згідно постанови Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 20 грудня 1974 року N 562.
Згідно п. 27 цього Положення, документом, що дає право на вселення в житлове приміщення є ордер, виданий виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. Підставою для вселення у житлове приміщення, надане адміністрацією та фабзавместкомом в порядку, передбаченому другим абзацом пункту 15 цього Положення є ордер виданий підприємством.
Ордер дійсний на протязі 10 днів.
Відповідно до п.30 цього Положення, особа, що отримала ордер, при вселенні здає його в будинкоуправління чи, відповідно, в інший житлово-комунальний орган.
Аналогічні норми містилися і в нормативних актах, які видавалися на заміну зазначеній постанові (вже згадана вище постанова №562) та містяться і у чинних нині Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470.
Таким чином, ордер не підлягає зберіганню у наймача квартири та є документом з обмеженим строком дії (10 днів), який лише дає право на вселення у квартиру та який ОСОБА_5 зобов`язана була здати після вселення.
Відтак, позивачі не мають можливості реалізувати своє законне право на приватизацію житла, чим порушуються їхні права на безоплатне одержання у власність квартири, в якій вони проживають.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Згідно вимог ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється шляхом передачі квартир (будинків) у власність громадян на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Відповідно до п. 17, 18 Положення Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, який затверджений наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року №109/17404, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації та подає такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.
Згідно ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом, а саме, відповідно до ч.2 ст. 2 цього Закону не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках, квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.
Ні цей, ні інші закони України не містять нових підстав для відмови у приватизації квартири, а тому зазначений вище перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду, вирішуються судом.
З огляду на вказані обставини, відповідно до приписів ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним житлом для позивачів і його втрата є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява №30856/03), суд вважає, що позивачі мають право на приватизацію жилого приміщення - квартири, у якій мешкають.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ч.1 ст.345 ЦК України, фізична особа або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності.
Одночасно суд зауважує, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбачених законом.
Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 у справі №823/795/17 зазначив, що, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження.
Аналогічної позиції Верховний Суд дотримується і у постанові від 30.06.2022 у справі №808/1907/18.
Суд також приймає до уваги те, що відповідачі не мають до позивачів інших зауважень, окрім як зауваження щодо відсутності ордера. При цьому, відсутність ордера, згідно ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не є підставою для відмови у приватизації квартири.
Таким чином, враховуючи, що позивачі вселилися до квартири АДРЕСА_2 на законних підставах, законність їхнього проживання в ній ніхто не оспорює, проте відсутні документи, на підставі яких їх сім`я була вселена, та цей факт позбавляє їх можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
позов задовольнити повністю.
Зобов`язати Юридичний департамент Львівської міської ради, Львівську міську раду, Комунальну установу «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» здійснити приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за відсутності ордера про надання жилої площі.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Юридичний департамент Львівської міської ради, ЄДРПОУ 26360701, 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1.
Відповідач: Львівська міська рада, ЄДРПОУ 04055896, 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1.
Відповідач: Комунальна установа «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», ЄДРПОУ 40223032, 79005, м. Львів, вул. Грушевського, 16.
Третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ - 04056115, м. Львів, вул. Липинського, 11.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова з дня його проголошення.
Текст рішення складено та підписано 22 листопада 2022 року.
Суддя О. І. Ковальчук
