Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції Шевченко Т.М.
Єдиний унікальний номер справи № 752/20718/19
Апеляційне провадження № 22- ц/824/30/2023
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2023року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.
секретар - Кролівець О.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заборгованості по заробітній платі.
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -
В с т а н о в и в:
У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ДП "Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка" про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заборгованості по заробітній платі.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він з 1995 року працює в ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка» на посаді директора Театру студії кіноактора. Відповідач починаючи з червня 2013 року без попередження (погодження) позивача частково нараховує та виплачує йому заробітну плату, змінивши істотні умови праці, зменшивши розмір оплати праці в два рази та виплачуючи зарплату за неповний робочий день. На пояснення своїх дій відповідач вказав, що позивачу з 01.06.2013 р. встановлена заробітна плата у розмірі 0,5 ставки, що пов`язано зі скрутним фінансовим становищем підприємства та відсутністю коштів на заробітну плату. Відповідач зазначав, що цей захід буде тимчасовим. Наказ, яким було встановлено для позивача зменшення розміру оплати праці, відповідач не надавав. Позивач, усвідомлюючи реальність погроз щодо звільнення та не погоджуючись із зменшенням заробітної плати, був вимушений отримувати неповну заробітну плату, починаючи з червня 2013 року, нараховану за неповний робочий день.
Тільки 03 жовтня 2019 року позивач отримав копію наказу № 200/1 від 20 травня 2013 року, зі змісту якого дізнався про встановлення неповного робочого дня - 4 години при п`ятиденному робочому тижні. Даний наказ позивач вважає протиправним, виданим в незаконний спосіб та таким, що направлений на штучне позбавлення працівника заробітної плати, оскільки з заявою про зміну умов праці він не звертався, а оспорюваний ним наказ підписаний заступником генерального директора ОСОБА_2, який згідно статуту не уповноважений на видання таких документів. Відсутність підпису позивача на наказі № 200/1-к вказує на те, що з даним документом його ніхто не ознайомлював. Також вказаний наказ не встановлює режим роботи позивача (час початку та закінчення щоденної роботи), що є необхідною умовою при встановленні неповного робочого дня з метою контролю дотримання трудової дисципліни позивачем, а вказує лише на загальну тривалість роботи протягом дня, що, на думку позивача, вказує про його фіктивність. Зміна умов оплати праці позивача у профспілковій організації не розглядалося. Попередження позивача про зміну істотних умов праці не було. Зміна в організації виробництва і праці відповідачем не вводилася.
За відсутності змін в організації виробництва і праці та незважаючи на те, що позивачу виплачувалася заробітна плата лише за неповний робочий день, позивач продовжував працювати повний робочий день. За таких обставин, попередньо сума заборгованості заробітної плати з 01 червня 2013 року по 31 серпня 2019 року становить 216 827,54 грн з урахуванням податків та обов`язкових платежів, оскільки позивачу виплачувалася лише половина посадового окладу.
За таких підстав, позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 200/1-к від 20 травня 2013 року,
- поновити йому попередні умови праці,
- стягнути з ДП "Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка" на його користь заробітну плату у сумі 216 827, 54 грн з урахуванням податків та обов`язкових платежів.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково . Визнано протиправним та скасовано наказ № 200/1-к від 20 травня 2013 року. Стягнуто із ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» на користь ОСОБА_1 заробітну плату у сумі 13 235 грн з урахуванням податків та обов`язкових платежів. В іншій частині рішення залишено без змін.
У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року.
В обґрунтування поданої заяви стверджує, що він після отримання постанови апеляційного суду вирішив оскаржити накази за період із 2013 - по 2018 роки, які містяться на звороті Особової картки № 1513 щодо обставин зміни істотних умов праці позивача.
Як зазначає ОСОБА_1 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року рішення залишено без змін. Заявник вважає, що вказаними рішеннями встановлено, що оспорювані накази: № 207 від 28 грудня 2012 року, № 183 від 29 листопада 2013 року, № 84 від 24 вересня 2015 року, № 41 від 29 квітня 2016 року, № 103 від 30 листопада 2016 року, № 114 від 30 грудня 2016 року, № 30 від 28 квітня 2017 року, № 73 від 30 листопада 2017 року, № 28 від 27 червня 2018 року, № 67 від 30 листопада 2018 року, № 26 від 27 червня 2019 року стосуються затвердження штатного розпису та не мають жодного відношення до зміни істотних умов праці та встановлення позивачу неповного робочого дня.
У заяві зазначав, що під час розгляду справи № 752/20718/19, незважаючи на наявні його підписи на звороті особової справи, він не був обізнаний з наказами та їх змістом.
Під час розгляду справи Шевченківський районний суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення недоплаченої частини заробітної плати ,з посиланням на те,що апеляційний суд вже вирішив це питання.
На думку заявника, єдина можливість для захисту порушених прав позивача та їх відновлення, є перегляд постанови Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року.
Заявник ОСОБА_1 зазначає, що нововиявленою обставиною є обставина, встановлена рішенням Шевченківського районного суду.
Крім того зазначає, що копію постанови Київського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року він отримав лише 11 квітня 2023 року, а відтак заява про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року подана з пропущенням строку, тому він просив його поновити.
У прохальній частині заяви просив:
- поновити строк на подання заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами,
- задовольнити заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови за нововиявленими обставинами,
- змінити постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, стягнути з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» на користь ОСОБА_1 заборговану заробітну плату у сумі 203 592,53 грн з урахуванням податків та обов`язкових платежів з 30 листопада 2013 року по 31 серпня 2019 року.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України апелянт та інші особи, які приймають участь у справі були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 20 липня 2023 року, 21 вересня 2023 року 2021 року, за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження, причини неявки в судове засідання від осіб, які приймають участь у справі до апеляційного суду не надходило, а тому вважати причини неявки осіб, які приймають участь у справі до суду поважними, відсутні. Представник заявника ОСОБА_1 приймав участь у розгляді справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
З огляду на отримання заявником ОСОБА_1 копії постанови Київського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року лише 11 квітня 2023 року, строк на подання заяви про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року відповідно до ст. 423, 424 ЦПК України підлягає поновленню, оскільки пропущений з поважних причин.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
В розумінні ст. 423 ЦПК України нововиявлені обставини - юридичні факти, які існували в момент розгляду цивільної справи і мали важливе значення для її вирішення, але не були і не могли бути відомими ні заявникові, ні суду.
Нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин за такими критеріями - часовий фактор - нововиявлені обставини на момент розгляду справи існували , а нові - ні. По зв`язку з предметом доказування - нововиявлені обставини повинні були до нього входити , нові обставини - ні , так як не існували і не могли бути прихованими для суду та учасників процесу до процесу тому, що не існували. Тобто , при перегляді судового рішення суд фактично здійснює правосуддя з тими же самими позовними вимогами . Поява нових обставин , навпаки , привносить новий предмет вимог , що тягне появу нового позову. За таких обставин, для захисту прав заінтересованих осіб можливе лише пред`явлення нового позову.
Відповідно до п.3, 4, 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року» Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК ).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 423 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ № 200/1-к від 20 травня 2013 року. Стягнуто із ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка» на користь ОСОБА_1 заробітну плату у сумі 13 235 грн з урахуванням податків та обов`язкових платежів. В іншій частині рішення залишено без змін.
Частиною другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Відповідно до частини п`ятої статті 423 ЦПК України, при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, - це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення суду.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду, ОСОБА_1 зазначає, що нововиявленою обставиною є обставина, встановлена рішенням Шевченківського районного суду. А саме, що оспорювані в цій справі накази - № 207 від 28 грудня 2012 року, № 183 від 29 листопада 2013 року,№ 84 від 24 вересня 2015 року, № 41 від 29 квітня 2016 року, № 103 від 30 листопада 2016 року, № 114 від 30 грудня 2016 року, № 30 від 28 квітня 2017 року, № 73 від 30 листопада 2017 року, № 28 від 27 червня 2018 року, № 67 від 30 листопада 2018 року, № 26 від 27 червня 2019 року стосуються затвердження штатного розпису та не мають жодного відношення до зміни істотних умов праці та становлення позивачу неповного робочого дня.
Як вважає заявник, апеляційному суду не було відомо, що свою постанову він ухвалює на підставі неповно досліджених обставин справи, і не було відомо, що вказані накази не впливають на зміну істотних умов праці.
Про ці істотні обставини відповідачу стало відомо з моменту набрання рішення законної сили з 18 листопада 2022 року, яке він отримав 11 квітня 2023 року .
Дані твердження спростовуються матеріалами справи, оскільки під час розгляду справи, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції предметом спору був лише наказ № 200/1-к від 20 травня 2013 року який оспорив ОСОБА_1 . Інші накази не були предметом розгляду справи, вказаним наказам не надавалась оцінка щодо їх правомірності, а відтак питання щодо їх перегляду за нововиявленими обставинами є безпідставними.
Так, відповідно до ч.5 ст. 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог ,які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення,яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Так предметом розгляду справи, під час ухвалення рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року та прийняття постанови Київським апеляційним судом 20 жовтня 2020 року був наказ № 200/1-к від 20 травня 2013 року про скасування якого просив ОСОБА_1 і поновлення йому попередніх умов праці.
Докази надані позивачем під час розгляду справи 20 жовтня 2020 року щодо наказу № 200/1-к від 20 травня 2013 року, у сукупності із всіма наявними доказами у справі були досліджені , йому була надана оцінка, і прийнято рішення.
Накази № 207 від 28 грудня 2012 року , № 183 від 29 листопада 2013 року,№ 84 від 24 вересня 2015 року , № 41 від 29 квітня 2016 року , № 103 від 30 листопада 2016 року , № 114 від 30 грудня 2016 року , № 30 від 28 квітня 2017 року, № 73 від 30 листопада 2017 року , № 28 від 27 червня 2018 року , № 67 від 30 листопада 2018 року , № 26 від 27 червня 2019 року про які йдеться в рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року не були предметом розгляду і підставою позову ОСОБА_1 під час прийняття постанови Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року.
Як зазначив сам позивач ОСОБА_1 , він вирішив оскаржити вказані накази лише після прийняття постанови апеляційним судом. Тобто, сам ОСОБА_1 не заперечує обставини, що про інші накази йому було відомо піж час перегляду рішення Голосіївського районного суду від 03 червня 2020 року.
Слід зауважити, що рішенням Шевченківського районного суду від 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними і скасування наказів, стягнення недоплаченої частини заробітної плати. Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року рішення залишено без змін.
З огляду на вказане, вказані рішення відповідно до вимог ст. 423 ЦПК України не є нововиявленою обставиною, і не можуть бути підставою для перегляду постанови Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року .
У Рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішенні від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v.Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46) визначено , що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Разом з цим, неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами (Постанова ВС від 21 лютого 2018 року справа № 454/3003/14-ц, ЄДРСРУ № 72378039).
При розгляді справи позивач не був обмежений у своїх правах подавати докази, брати участь у досліджені доказів, подавати заяви та клопотання, своєчасно у встановлені законом строки. Всі подані позивачем докази були предметом розгляду і дослідження як в суді першої інстанції , так і в суді апеляційної інстанції, і вказаним доказам дана правова оцінка
Колегія суддів вважає, що заявником не доведено наявності існування нововиявлених обставин, які могли б вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом в судовому рішенні - постанові Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року , крім того ці обставини були відомі на момент розгляду справи, а відтак відсутні правові підстави для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 423-429 ЦПК України, суд,-
У х в а л и в :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року відмовити.
Постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року залишити в силі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 16 жовтня 2023 року.
Головуючий
Судді
