розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 (повне рішення складено 06.03.2023) (суддя Картавцева Ю.В.)

у справі № 910/7305/20 Господарського суду міста Києва

за позовом Дочірнього підприємства "Метелик"

до: 1. Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" (відповідач-1);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (відповідач-2),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У травні 2020 року Дочірнє підприємство "Дрінкс Україна" (далі - ДП "Дрінкс Україна") (після зміни назви - Дочірнє підприємство "Метелик" (далі - ДП "Метелик")) (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" (далі - ПАТ "УПБ", Банк, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", відповідач-2) та з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило суд:

- визнати недійсним договір № 80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 24.02.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. (далі - Приватний нотаріус КМНО Мурська Н.В.) та зареєстрований у реєстрі за № 209, в частині відступлення права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, договором про надання кредиту № 822 від 12.05.2014 та договором про надання кредиту № 904 від 03.04.2015, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна";

- визнати недійсним договір № 80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 24.02.2020, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мурською Н.В. та зареєстрований у реєстрі за № 210, в частині купівлі-продажу майнових прав за договором застави майна № 709-1 від 11.02.2013, договором застави майна № 822-1 від 12.05.2014 та договором застави майна № 904-1 від 03.04.2015, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна".

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 26.05.2015 по 27.05.2015 кредитні зобов`язання перед ПАТ "УПБ" виконані та достроково сплачено борг по кредиту та відсотках за користування коштами, у зв`язку з чим сторонами 27.05.2015 укладені договори про розірвання кредитних договорів.

3. За доводами позивача, укладені між відповідачами договори № 80, № 80/1 у частині відступлення та передачі ПАТ "УПБ" у власність ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" права вимоги та майнових прав за кредитними договорами та договорами застави суперечать положенням статей 512, 514, 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що є підставою для визнання їх недійсними згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Позивач вважає, що вказані договори також порушують охоронювані законом права та інтереси ДП "Дрінкс Україна", оскільки за ними ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" отримало право вимагати повторної сплати на свою користь вже сплаченого кредиту за договорами № 709 від 11.02.2013, № 822 від 12.05.2014 та № 904 від 03.04.2015.

4. Як зазначив позивач, у правочинах з погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, кредитними договорами № 822 від 12.05.2014 та № 904 від 03.04.2015, а саме договорі від 27.05.2015 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013, договорі від 27.05.2015 про розірвання договору про надання кредиту від 12.05.2014, договорі від 27.05.2015 про розірвання договору про надання кредиту від 03.04.2015, відсутні ознаки нікчемності, передбачені п.п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на що помилково посилалася Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "УПБ" у листах від 22.09.2015 за № 01-10/4231-1, № 01-10/4232-1, № 01-10/4233-1.

5. Також, позивач вважає, що в результаті здійснення вказаних вище правочинів ПАТ "УПБ" не прийняло на себе жодних зобов`язань, натомість отримало грошові кошти від виконання позивачем договору про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, кредитних договорів № 822 від 12.05.2014 та № 904 від 03.04.2015; ці правочини не передбачають та не надають жодних переваг (пільг), встановлених законодавством чи внутрішніми документами Банку.

Хід справи

6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/7305/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

7. Постановою Верховного Суду від 01.12.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 910/7305/20 скасовано. Справу № 910/7305/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

8. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/7305/20 позов ДП "Метелик" задоволено повністю. Визнано недійсним договір № 80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 24.02.2020, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мурською Н.В. та зареєстрований у реєстрі за № 209, в частині відступлення права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, договором про надання кредиту № 822 від 12.05.2014 та договором про надання кредиту № 904 від 03.04.2015, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна". Визнано недійсним договір № 80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 24.02.2020, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мурською Н.В. та зареєстрований у реєстрі за № 210, в частині купівлі-продажу майнових прав за договором застави майна № 709-1 від 11.02.2013, договором застави майна № 822-1 від 12.05.2014 та договором застави майна № 904-1 від 03.04.2015, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна". Стягнуто з ПАТ "УПБ" на користь ДП "Метелик" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 102,00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн, судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 4 204,00 грн. Стягнуто з ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на користь ДП "Метелик" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 102,00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн, судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 4 204,00 грн.

9. Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- позивачем у період з 26.05.2015 по 27.05.2015 було виконано зобов`язання за кредитними договорами № 822 від 12.05.2014, № 709 від 11.02.2013, № 904 від 03.04.2015 та погашено заборгованість у повному обсязі, а, отже, на момент укладення між відповідачами оспорюваних договорів № 80, № 80/1 зобов`язання за договорами про надання кредиту № 822 від 12.05.2014, № 709 від 11.02.2013, № 904 від 03.04.2015 та договорами застави майна № 709-1 від 11.02.2013, № 822-1 від 12.05.2014, № 904-1 від 03.04.2015 були припинені шляхом їх повного виконання;

- відступлення (продаж) Банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" суперечить ст. 514 ЦК України та є підставою для визнання недійсними договору № 80 - в частині відступлення права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, договором про надання кредиту № 822 від 12.05.2014 та договором про надання кредиту № 904 від 03.04.2015, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна", та договору № 80/1 - в частині купівлі-продажу майнових прав за договором застави майна № 709-1 від 11.02.2013, договором застави майна № 822-1 від 12.05.2014 та договором застави майна № 904-1 від 03.04.2015, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та узагальнення її доводів

10. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/7305/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Метелик" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

11. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" зазначає, що:

- є незрозумілим, як саме проведення електронних торгів порушило право позичальника (позивача), і які права позивача було порушено;

- враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду у справі № 910/12525/20, у позивача відсутні правові підстави для оспорювання правочинів з реалізації майна як заінтересованою особою, яка не є їх стороною;

- Постійно діючим Третейським судом при асоціації українських банків при розгляді справи № 13/20 за позовом ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" до ДП "Дрінкс Україна" про стягнення заборгованості за кредитними договорами було розглянуто та з`ясовано всі обставини щодо наявності кредитної заборгованості та невиконання ДП "Дрінкс Україна" зобов`язань за кредитними договорами, укладеними з ПАТ "УПБ", як наслідок, нікчемності погашення кредитної заборгованості перед кредитором та частково задоволено позов; тобто кредитор скористався своїм правом на застосування наслідків нікчемного правочину, стягнувши кредитну заборгованість з боржника у третейській справі; у свою чергу, ДП "Дрінкс Україна" при розгляді зазначеної третейської справи не заявляло зустрічний позов про відсутність права у ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" як позивача з підстав виконання зобов`язань за кредитними договорами ДП "Дрінкс Україна", а також не зверталося з позовом про визнання зобов`язань припиненими;

- ДП "Дрінкс Україна" не надало суду доказів зарахування коштів на рахунки, визначені кредитними договорами для погашення заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом;

- позивачем не надано доказів укладення договорів від 27.05.2015 про розірвання кредитних договорів № 822 від 12.05.2014 та № 904 від 03.04.2015;

- позивачем не надано доказів направлення Банку письмового повідомлення щодо наміру достроково погасити кредит та достроково розірвати договір, що свідчить про порушення господарського зобов`язання, а відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України - про неможливість односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов;

- умовне виконання зобов`язань за договорами відбулось шляхом внутрішньобанківських перерахувань без використання кореспондентського рахунку Банку, відкритого в Національному банку України (далі - НБУ);

- твердження позивача про те, що ДП "Дрінкс Україна" було погашено кредитну заборгованість власними коштами, є необґрунтованими, що підтверджується в тому числі звітом Аудиторської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Аудит" (далі - АФ ТОВ "Інтер Аудит") від 26.08.2016, який необґрунтовано не прийнято судом до уваги, та висновком експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 13950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у рамках кримінального провадження № 4201510000000795;

- реально кошти для погашення кредитної заборгованості ДП "Дрінкс Україна" до Банку не надходили, оскільки транзакція з безготівкового перерахування відбулась шляхом зміни обліку грошових зобов`язань у банківському балансі, і ПАТ "УПБ" не отримувало реального доходу за наслідком здійснення погашення кредитної заборгованості; при цьому саме лише оформлення операції з перенесення обліку грошових коштів та відображення записів про погашення заборгованості не могли створювати правових наслідків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ПАТ "УПБ" та узагальнення її доводів

12. Також не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/7305/20, ПАТ "УПБ", безпосереднє виведення якого з ринку здійснюється Фондом, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ДП "Метелик".

13. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 посилається на те, що:

- за відсутності коштів на кореспондентському рахунку, ПАТ "УПБ" не мало можливості виконати платіжне доручення щодо погашення боргу 26.05.2015 за договором про надання кредиту № 822 від 12.05.2014 в сумі 864 786,3 грн, 27.05.2015 за договором про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013 у сумі 2 757 465,76 грн, 27.05.2015 за договором про надання кредиту № 904 від 03.04.2015 в сумі 2 546 712,33 грн; фактично кошти до Банку не надходили, однак відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань; необхідність здійснення розрахунків у проблемному банку через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, прямо вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10784/16 від 11.01.2022;

- за наслідком проведення штучних транзакцій з погашення кредитної заборгованості не було підвищено ані ліквідність, ані платоспроможність проблемного банку, що зумовило віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, тобто підставою неплатоспроможності позивача стало в тому числі здійснення нікчемних транзакцій з погашення кредитної заборгованості;

- здійснивши правочини з погашення заборгованості позичальника за кредитними договорами, ПАТ "УПБ" надало кредитору Банку - Товариству з обмеженою відповідальністю "Розвиток-2012" (далі - ТОВ "Розвиток-2012"), переваги перед іншими кредиторами; враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції щодо безпідставності посилання на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є хибними, оскільки набуття ТОВ "Розвиток-2012" права на отримання в майбутньому задоволення своїх вимог не від Банку, а від позивача і склало перевагу перед іншими кредиторами; таким чином, укладені з ТОВ "Розвиток-2012" правочини, що спрямовані на вивільнення коштів з неплатоспроможного Банку, є нікчемними відповідно до п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- у порушення ст.ст. 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно, необ`єктивно та невсебічно здійснив огляд та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, не врахував того, що не відбулося погашення кредитної заборгованості позивача в порядку, визначеному постановою Правління НБУ № 293/БТ від 30.04.205, натомість відбулося лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань;

- судом проігноровано той факт, що на виконання п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено можливість Фонду або уповноваженої особи у випадку делегування її повноважень застосовувати наслідки нікчемності правочинів (що містять ознаки, передбачені ч. 3 ст. 38 вказаного Закону), як і не враховано приписи ст. 216 ЦК України, яка надає сторонам можливість самостійно застосовувати наслідки недійсності (нікчемності) правочину без реалізації права на звернення до суду з окремим позовом;

- у порушення ч. 4 ст. 236 ГПК України суд не врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10784/16 від 11.01.2022, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення;

- ДП "Дрінкс Україна" повинно було захищати свої права саме в межах розгляду третейської справи № 13/20 шляхом подання відзиву, а не шляхом ініціювання нового спору про скасування договорів відступлення прав вимоги, укладених за результатами електронних торгів, учасником яких воно не було.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

14. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2023 апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Мальченко А.О., Агрикова О.В.

15. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/7305/20; вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", відкладено до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

16. Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 04.04.2023 апеляційну скаргу ПАТ "УПБ" передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Мальченко А.О., Агрикова О.В.

17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2023 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/7305/20; вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ДП "Дрінкс Україна" відкладено до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

18. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 апеляційні скарги ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та ПАТ "УПБ" залишено без руху; надано скаржникам строк для усунення недоліків апеляційних скарг.

19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7305/20 за апеляційними скаргами ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та ПАТ "УПБ", безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд, на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023; апеляційні скарги ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та ПАТ "УПБ", безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд, на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/7305/20 об`єднано в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційних скарг призначено на 30.05.2023 о 15:30; встановлено строк для подання заяв, клопотань, заперечень і відзиву на апеляційну скаргу - до 26.05.2023.

20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 задоволено клопотання ПАТ "УПБ", безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

21. У судовому засіданні 30.05.2023 оголошено перерву до 11.07.2023 до 14:00.

22. У судовому засіданні 11.07.2023 оголошено перерву до 08.08.2023 до 14:00.

23. У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 13.07.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7305/20.

24. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 для розгляду апеляційної скарги ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П, Владимиренко С.В.

25. Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 24.07.2023 апеляційну скаргу ПАТ "УПБ" передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П, Владимиренко С.В.

26. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого судді, Ходаківської І.П, Владимиренко С.В. прийнято до свого провадження апеляційні скарги ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та ПАТ "УПБ", безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд, на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/7305/20; розгляд апеляційних скарг призначено на 12.09.2023 об 11:00.

27. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 оголошено перерву у розгляді справи до 19.09.2023 об 11:40.

Позиції учасників справи

28. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги ПАТ "УПБ" заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Явка представників учасників справи

29. У судове засідання, призначене на 19.09.2023, з`явились представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи.

30. Представники відповідачів та третьої особи в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримали і просили суд їх задовольнити.

31. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечував і просив суд залишити їх без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

32. 11.02.2013 між ПАТ "УПБ" (Банк) та ДП "Дрінкс Україна" (після зміни назви ДП "Метелик") (Позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 709 (далі - Договір кредиту № 709), за умовами якого Банк відкриває Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 7 500 000,00 грн, терміном до 10.02.2014, на поповнення обігових коштів. Зменшення кредитної лінії здійснюється щомісячно, починаючи з березня 2013 року, в сумі 50 000,00 грн та з остаточним погашенням кредиту в сумі 6 950 000,00 грн не пізніше 10.02.2014 (п. 1.1 Договору кредиту № 709).

33. У подальшому між сторонами укладено ряд додаткових договорів про внесення змін до Договору кредиту № 709.

34. Так, зокрема, додатковим договором від 26.03.2015 про внесення змін до Договору кредиту № 709 сторонами погоджено п. 1.1 Договору кредиту № 709 у новій редакції, відповідно до якої Банк відкриває Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 7 100 000,00 грн, терміном до 08.02.2016, на поповнення обігових коштів. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється в сумі 1 800 000,00 грн до 10.00 годин 27 березня 2015 року, надалі щомісячно, починаючи з березня 2015 року, в сумі 50 000,00 грн та з остаточним погашенням кредиту в сумі 4 750 000,00 грн не пізніше 08.02.2016.

35. У забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту № 709 між ПАТ "УПБ" (Заставодержатель) та ДП "Дрінкс Україна" (Заставодавець) укладено договір застави майна № 709-1 від 11.02.2013 (далі - Договір застави № 709-1).

36. Відповідно до п. 1.1 Договору застави № 709-1 Заставодавець передає в заставу Заставодержателю власне майно для забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором кредиту № 709.

37. Згідно з п. 1.2 Договору застави предметом застави є власне майно Заставодавця (товари в обігу та матеріали і сировина) в загальному розмірі 18 719 013,95 грн, у тому числі товари в обігу в розмірі 18 145 003,29 грн та сировина та матеріали в розмірі 574 010,66 грн.

38. 12.05.2014 між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна" (Позичальник) укладено договір про надання кредиту № 822 (далі - Договір кредиту № 822), відповідно до умов п. 1.1 якого в рамках Програми Німецько-Українського фонду "Кредит для малих підприємств", що впроваджується за рахунок власних коштів Німецько-Українського фонду, Банк надає Позичальнику кредит на суму 1 450 000,00 грн, терміном до 28.09.2016 на поповнення обігових коштів.

39. У забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту № 822 між ПАТ "УПБ" (Заставодержатель) та ДП "Дрінкс Україна" (Заставодавець) укладено договір застави майна № 822-1 від 12.05.2014 (далі - Договір застави № 822-1).

40. Відповідно до п. 1.1 Договору застави № 822-1 Заставодавець передає в заставу Заставодержателю власне майно для забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором кредиту № 822.

41. Згідно з п. 1.2 Договору застави № 822-1 предметом застави є власне майно Заставодавця (товари в обігу) в загальному розмірі 4 350 003,86 грн.

42. 03.04.2015 між ПАТ "УПБ" (Банк) та ДП "Дрінкс Україна" (Позичальник) укладено договір про надання кредиту № 904 (далі - Договір кредиту № 904), за умовами якого в рамках Програми кредитування "Кредит для малих підприємств", що впроваджується за рахунок власних коштів Німецько-Українського фонду, Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 2 500 000 грн терміном до 03.04.2018 на поповнення обігових коштів (п. 1.1 Договору кредиту № 904).

43. У забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту № 904 між ПАТ "УПБ" (Заставодержатель) та ДП "Дрінкс Україна" (Заставодавець) укладено договір застави майна № 904-1 від 03.04.2015 (далі - Договір застави № 904-1).

44. Відповідно до п. 1.1 Договору застави № 904-1 Заставодавець передає в заставу Заставодержателю власне майно для забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором кредиту № 904.

45. Згідно з п. 1.2 Договору застави № 904-1 предметом застави є власне майно Заставодавця (товари та готова продукція) в загальному розмірі 5 209 014,17 грн.

46. 27.05.2015 між ПАТ "УПБ" (Банк) та ДП "Дрінкс Україна" (Позичальник) укладено договір про розірвання Договору кредиту № 709, за умовами якого сторони погодили з 27.05.2015 розірвати Договір кредиту № 709.

47. З наданих позивачем копій виписок з поточного рахунку ДП "Дрінкс Україна" № НОМЕР_1 за період з 26.05.2015 по 27.05.2015 вбачається наступний рух коштів: 26.05.2015 - погашення боргу за Договором кредиту № 822 в сумі 864 786,30 грн; 27.05.2015 - за Договором кредиту № 709 в сумі 2 757 465,76 грн; 27.05.2015 - за Договором кредиту № 904 в сумі 2 546 712,33 грн.

48. У свою чергу, 24.02.2020 між ПАТ "УПБ" (Банк) та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (Новий кредитор) укладено договір № 80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - Договір відступлення, Договір № 80).

49. Відповідно до п. 1 Договору відступлення, за цим Договором у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами та/або, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору майнових прав за договорами іпотеки, договорами застави, договорами поруки, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржників за Основними договорами, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

50. Згідно з п. 2 Договору відступлення, за цим Договором Новий кредитор у день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього Договору та передбачених Основними договорами, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України (індекс інфляції, 3,0 % річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, нікчемності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, у тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, право одержати, переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців/заставодавців, зазначених у додатку № 1 до цього Договору, у порядку, визначеному Основними договорами, Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про заставу", Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ЦК України та іншими актами чинного законодавства України, у разі наявності у Банку такого переважного права, задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), що випливають з умов Основних договорів, за рахунок майна, вказаного у договорах іпотеки/застави та додатках до цих договорів, зазначених у додатку № 1 до цього Договору, тощо. Розмір заборгованості за Основними договорами, права вимоги за якими переходять до Нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

Крім того, права вимоги за Основними договорами переходять до Нового кредитора незалежно від того, чи відбувалося стягнення за цими Основними договорами. Якщо таке стягнення відбувалося, Новий кредитор має право на переведення всіх прав стягувача у виконавчому провадженні.

Новий кредитор ознайомлений з характером прав вимоги, що відчужуються за цим Договором, з існуванням вимог третіх осіб, що виникають з нікчемних договорів та можуть бути пред`явлені або пред`являлися раніше до Боржників. Новий кредитор обізнаний з усіма обставинами та документами, якими підтверджені вимоги Банку до Боржників, усвідомлює та приймає усі ризики, пов`язані з укладенням цього Договору, що зумовлені у тому числі вимогами третіх осіб за нікчемними правочинами. Новий кредитор також обізнаний про існування арештів та обтяжень, вчинених на користь третіх осіб щодо нерухомого майна, яке виступає забезпеченням виконання зобов`язань за Основними договорами, відповідно до цього Договору. Новий кредитор обізнаний з наявністю судових спорів, у тому числі щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, та зобов`язується після укладення даного Договору вжити усі передбачені процесуальним законодавством України заходи щодо заміни Банку, як сторони судового процесу. Крім того, Новий кредитор усвідомлює, що наслідком укладення даного Договору Банк припиняє супроводження судових справ, не здійснюватиме подання жодних процесуальних документів, а також не здійснюватиме сплат судового збору.

Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам у порядку, встановленому чинним законодавством України.

51. У п. 4 Договору відступлення сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, а також за продаж майнових прав за договором № 80/1 від 24.02.2020 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 2 507 377,92 грн, надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачена Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

52. Цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки) та нотаріального посвідчення (п. 14 Договору відступлення).

53. Також, 24.02.2020 між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" укладено договір № 80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - Договір купівлі-продажу майнових прав, Договір № 80/1).

54. Відповідно до п. 1 Договору купівлі-продажу майнових прав, за цим Договором у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:

- право оскаржувати, як у судовому, так і в позасудовому порядках припинення, ліквідацію позичальників, заставодавців, іпотекодавців та майнових поручителів (поручителів), зазначених у додатку № 1 до цього Договору (надалі - Боржники), які є (були) боржниками за правами вимоги, договорами, наведеними у додатку № 1 до цього Договору, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (надалі - укладені договори), та/або на інших підставах, наведених у додатку № 1 до цього Договору (надалі - права вимоги);

- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в мeжax прав та повноважень власника прав вимоги;

- право звернення до правонаступників, спадкоємців та органів місцевого самоврядування в межах прав та повноважень власника прав вимоги;

- права кредитора за правами вимоги (зокрема, права вимоги застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів та/або визнання нікчемними договорів, права, які випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, у тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права, які випливають з мирових угод, договорів з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, у тому числі в комітеті кредиторів тощо), які виникнуть у майбутньому у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації Боржників;

- право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов`язані із здійсненням Продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною видачею грошових коштів;

- право отримання грошових коштів/відшкодування внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень; інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги, надалі за текстом - майнові права.

55. За змістом п. 3.1 Договору купівлі-продажу майнових прав, сторони домовились, що за продаж майнових прав за цим Договором та відступлення прав вимоги за укладеними договорами, відповідно до договору № 80 від 24.02.2020 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, Покупець сплачує Продавцю грошові кошти у розмірі 2 507 377,92 грн, надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачена Покупцем Продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього Договору та договору № 80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Покупець.

56. Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами та нотаріального посвідчення (п. 5.6 Договору купівлі-продажу майнових прав).

57. Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач зазначив, що у період з 26.05.2015 по 27.05.2015 кредитні зобов`язання перед Банком були виконані в повному обсязі, відтак, на момент укладення спірних договорів зобов`язання за Договорами кредиту № 822, № 709, № 904 та Договорами застави № 709-1, № 822-1, № 904-1 були припинені шляхом їх повного виконання, а тому відступлення (продаж) Банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" порушує права позивача, суперечить приписам чинного законодавства та є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними в частині, що стосується вимог до позивача.

58. Відповідачі та третя особа проти задоволення позовних вимог заперечували, зокрема, з тих підстав, що на момент оформлення транзакцій з погашення кредитної заборгованості (27.05.2015) Банк був неплатоспроможним у розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", відтак реального руху коштів не відбулось, а безготівкові перерахування відбулися шляхом зміни обліку грошових зобов`язань у банківському балансі; договори фінансової допомоги на зворотній основі, укладені між Позичальником (позивачем) та ТОВ "Розвиток-2012", не мали на меті досягнення визначеного чинним законодавством результату для таких договорів. Отже, здійснивши правочини з погашення заборгованості Позичальника за Договорами кредиту, ПАТ "УПБ" надало кредитору Банку - ТОВ "Розвиток-2012" переваги перед іншими кредиторами, а тому вказані правочини є нікчемними. ПАТ "УПБ" було здійснено реалізацію активів неплатоспроможного Банку шляхом проведення електронного аукціону в межах норм чинного законодавства, тому набуття ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" вимог до позивача на підставі спірних договорів є правомірним, результати аукціону позивачем не оспорювалися. Позивач не довів порушення його прав та обрав неефективний спосіб судового захисту.

59. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у даній справі про відмову у задоволенні позову та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав на те, що:

- сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 висновки щодо обрання у цій справі боржником неналежного та неефективного способу захисту, на необхідність врахування яких вказує відповідач-2, не можуть бути застосовані при розгляді справи № 910/7305/20;

- доводи відповідача-2 про те, що належним способом захисту прав та інтересів позивача у справі № 910/7305/20 є позов про визнання відсутнім права вимоги та про обрання позивачем неефективного способу захисту, не знаходять свого підтвердження;

- висновок комісії про виявлення правочинів, які є нікчемними в силу ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є внутрішнім документом банку і не є беззаперечним доказом нікчемності здійснених операцій з погашення кредиту за кредитними договорами та правочинів про розірвання договорів про відкриття траншевої кредитної лінії, на що помилково послалися суди попередніх інстанцій. Нікчемними правочини є саме в силу закону, а не висновку відповідної комісії Фонду, яка лише наділяється правом перевірки правочинів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження в ньому тимчасової адміністрації і складення за її результатом висновку. При цьому, Фонд самостійно не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів. У разі виявлення нікчемних правочинів Фонд зобов`язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з відповідним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15);

- за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину;

- однак суди попередніх інстанцій не перевірили доводи позивача та не встановили, чи зверталася уповноважена особа Фонду до суду з відповідними позовами та чи були прийняті судові рішення про застосування наслідків нікчемних правочинів, що спростовувало б презумпцію дійсності правочинів, віднесених Фондом до нікчемних;

- перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок в одному банку не є правочинами в розумінні ст.ст. 202, 204, 626 ЦК України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є банківськими операціями, оскільки здійснюючи операції із перерахування коштів, банк не вчиняє окремих правочинів, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банку - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493;

- до діяльності банку, визнаного проблемним, не застосовуються норми, які регулюють діяльність банку, щодо якого введено тимчасову адміністрацію. Правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Крім того, у постанові НБУ № 293/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку, а невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність вчиненого ним правочину (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 920/653/18);

- порушення заборони НБУ на здійснення розрахунків за правочинами не через кореспондентський рахунок само по собі не свідчить про нікчемність договору, оскільки за змістом положень ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такі дії не віднесено до підстав визнання правочинів нікчемними. Разом з тим, і зазначення у договорі зобов`язання про оплату передачі права вимоги та наявність платіжного доручення на переказ зазначених коштів без підтвердження їх фактичного надходження та зарахування на відповідні рахунки не є достатніми доказами для підтвердження оплатності такого договору. Оцінка дій учасників цих правочинів з метою встановлення підстав для визнання правочинів нікчемними повинна здійснюватися відповідно до усіх наданих доказів та встановлених фактичних обставин справи, а тому суди повинні робити висновки щодо наявності таких підстав, як у відповідності до загальних принципів цивільного права та принципів ділового обороту, так і усіх положень законодавства, у тому числі локального і індивідуального характеру в кожному конкретному випадку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16);

- отже, висновки судів попередніх інстанцій про порушення позивачем порядку сплати заборгованості за Договорами кредиту, відсутності реального погашення позивачем кредитного зобов`язання, за наявності рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними правочинів, зроблені без врахування висновків, викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду та є передчасними;

- суди попередніх інстанцій не прийняли як доказ погашення кредитного боргу надані позивачем виписки по поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ "УПБ", при цьому судами не встановлено, що за цими виписками позивачем кошти на погашення кредитних зобов`язань спрямовувались на інші рахунки, а не ті, що були визначені сторонами в Договорах кредиту для сплати боргу по тілу кредиту та сплати боргу по відсоткам за використання кредиту. Зазначаючи, що лише виписки по рахунках, визначених у Договорах кредиту для сплати боргу по тілу кредиту та сплати боргу по відсоткам за використання кредиту є підтвердженням факту надходження коштів, суди попередніх інстанцій мали б запропонувати відповідачу-1, як власнику цих рахунків та отримувачу коштів, надати відповідні докази на спростування доводів позивача. Виходячи з наданих сторонами доказів, суди мали б вирішити питання про їх вірогідність для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до вимог ст. 79 ГПК України;

- також, приймаючи беззаперечно висновки звіту АФ ТОВ "Інтер-аудит" та висновок експертів № 13/950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017, суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам ч. 2 ст. 86 ГПК України, не оцінили їх у сукупності з іншими доказами;

- суди попередніх інстанцій, посилаючись на висновки аудиторської перевірки, що в балансі Банку за період з 30.04.2015 по 28.05.2015 спостерігалось суттєве зменшення активів внаслідок відчуження майна, погашення значних обсягів кредитної заборгованості поручителями чи самими боржниками, не зазначили, як здійснення позивачем операцій з погашення заборгованості за Договорами кредиту та укладення договорів від 27.05.2015 про розірвання Договорів кредиту могло вплинути на визнання Банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Тобто причинно-наслідковий зв`язок між здійсненням операцій з погашення заборгованості, укладенням договорів від 27.05.2015 та визнанням ПАТ "УПБ" неплатоспроможним судами не встановлено;

- тобто зазначені юридичні та фізичні особи у зв`язку з виконанням договорів фінансової допомоги (перерахуванням Позичальнику коштів, які направлені на погашення заборгованості за Договорами кредиту) отримають право у майбутньому на задоволення своїх вимог не від Банку, через здійснення операцій з погашення заборгованості за Договорами кредиту, а від позивача;

- наявність у транзакціях з погашення Позичальником кредиту за Договорами кредиту № 822, № 709, № 904 такої ознаки як безоплатна відмова Банку від своїх вимог, судами попередніх інстанцій також не встановлювалась;

- також суди попередніх інстанцій, посилаючись на висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 13/950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017, не встановили, чи були операції з погашення Позичальником (позивачем) кредиту за Договорами кредиту № 822, № 709, № 904 предметом цього дослідження, та чи давали експерти висновок щодо недійсності цих операцій;

- отже, у разі підтвердження доводів позивача, що на момент укладення оспорюваних договорів зобов`язання за Договорами кредиту № 822, № 709, № 904 та Договорами застави № 709-1, № 822-1, № 904-1 були припинені шляхом їх повного виконання, відступлення (продаж) Банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" суперечить ст. 514 ЦК України та є підставою для визнання спірних договорів у цій частині недійсними.

60. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

61. За результатами нового розгляду місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки на момент укладення між відповідачами оспорюваних договорів зобов`язання за Договорами кредиту № 822, № 709, № 904 та Договорами застави № 709-1, № 822-1, № 904-1 були припинені шляхом їх повного виконання, як наслідок, відступлення (продаж) Банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" суперечить ст. 514 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

62. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.

63. Згідно з частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

64. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

65. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

66. Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

67. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

68. Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

69. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 904/6248/19, від 02.02.2021 у справі № 904/5976/19 та постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).

70. Свобода договору передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 ЦК України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи, і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання, і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації (такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

71. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (постанови від 10.04.2019 у справі № 587/2135/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 387/515/18, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

72. Разом з тим, право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України, вимагає, щоб порушення, про яке стверджує особа, було реальним, обґрунтованим і стосувалось індивідуально виражених прав або інтересів такої особи.

73. Висновок щодо характеру порушення прав і інтересів, за захистом якого звертається особа, міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 9901/14/20, від 15.04.2020 у справі № 9901/580/19, від 11.03.2020 у справі № 9901/590/19 та в постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 820/3018/17, від 13.05.2020 у справі № 826/12446/18.

74. Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 01.12.2022 у даній справі, передаючи справу на новий розгляд, сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 висновки щодо обрання у цій справі боржником неналежного та неефективного способу захисту, та на необхідність врахування яких вказує відповідач-2, не можуть бути застосовані при розгляді справи № 910/7305/20. У справі № 910/12525/20 позов спрямовано на захист інтересу позивача у правовій визначеності, у зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду зауважила, що позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.

75. Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

76. Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду у даній справі, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються доводи ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", викладені в апеляційній скарзі, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

77. Разом з тим у справі № 910/7305/20 позивач звернувся до суду за захистом свого права власності на майно (грошові кошти), а не інтересу у правовій визначеності, позовні вимоги мотивовані саме відсутністю у нього заборгованості, що була предметом відступлення права вимоги.

78. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 (пункти 89, 90) також зазначено про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним. А також уточнено, що такі способи захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань як: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача, будуть належними лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Зокрема, у таких випадках: кредитор у правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право в межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

79. У разі якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора або кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

80. У даній справі ДП "Метелик" оспорює Договори № 80, № 80/1 як заінтересована особа в розумінні частини третьої статті 215 ЦК України, оскільки в результаті укладення зазначених правочинів були відступлені права вимоги за припиненими Договорами кредиту, а також передані майнові права за припиненими Договорами застави, якими такі Договори кредиту були забезпечені. Позивачем було зазначено, що в результаті укладення спірних договорів відповідач-2, як новий кредитор, набув можливості вимагати повторної сплати позивачем вже погашеного боргу та має намір задовольнити свої вимоги за рахунок переданого в заставу майна позивача.

81. Зазначене підтверджується обставиною звернення ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом про стягнення з ДП "Метелик" заборгованості за Договорами кредиту № 709, № 822, № 904, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна", яка в подальшому була відступлена Банком ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" за договором про відступлення права вимоги № 80, що оспорюється позивачем.

82. Відтак, врахувавши вказівки Верховного Суду у даній справі, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про те, що оспорювані позивачем договори зачіпають права та охоронювані законом інтереси ДП "Метелик", а обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, чим спростовуються доводи відповідачів та третьої особи в цій частині.

83. Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

84. Відповідно до статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

85. Отже, у разі підтвердження доводів позивача, що на момент укладення Договорів № 80, № 80/1 зобов`язання за Договорами кредиту № 822, № 709, № 904 та Договорами застави № 709-1, № 822-1, № 904-1 були припинені шляхом їх повного виконання, відступлення (продаж) Банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" суперечить статті 514 ЦК України та є підставою для визнання оспорюваних Договорів № 80, № 80/1 в цій частині недійсними.

86. Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у даній справі, передаючи справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

87. Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, постановою Правління НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" відповідача-1 віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за його діяльністю.

88. У вказаній постанові Правління НБУ зазначено, що 30.01.2015 Правлінням НБУ прийнято постанову № 73/БТ "Про затвердження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" та призначення куратора", встановлено низку обмежень, зокрема, заборонено ПАТ "УПБ" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий Центр"); зобов`язано перераховувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "УПБ", відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ.

89. Постановою Правління НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ встановлено певні обмеження в діяльності ПАТ "УПБ" протягом 180 днів з дня прийняття цієї постанов, зокрема: заборонено передавати в забезпечення майно та активи; заборонено здійснювати дострокове повернення коштів інсайдерам, пов`язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ "УПБ", крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу; заборонено Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов`язано ПАТ "УПБ" здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ.

90. Постановою Правління НБУ від 28.05.2015 № 348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" до категорії неплатоспроможних" відповідача-1 віднесено до категорії неплатоспроможних.

91. На підставі постанови Правління НБУ від 28.05.2015 № 348 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28.05.2015 № 107, яким запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" з 29.05.2015.

92. Відповідно до постанови Правління НБУ від 28.08.2015 № 562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28.08.2015 № 158 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

93. 18.08.2016 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 1556, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "УПБ" на один рік до 30 серпня 2017 року включно.

94. На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 01.07.2019 № 1640 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "УПБ" строком на один рік з 31 серпня 2019 року до 30 серпня 2020 року включно.

95. Згідно зі ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на час прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку) Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

96. Як правильно вказав місцевий господарський суд, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, тому даний Закон підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин у співвідношенні з іншими законодавчими актами, що також випливає з пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2018 у справі № 927/1133/15.

97. У п.п. 6, 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

98. Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

99. Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час запровадження в ПАТ "УПБ" тимчасової адміністрації) з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених уповноваженою особою Фонду, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

100. У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час запровадження в ПАТ "УПБ" тимчасової адміністрації) уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

101. Відповідно до Протоколу № 32 від 25.08.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання Наказу № 26/ТА від 29.05.2015, під час перевірки щодо виявлення правочинів, які є нікчемними згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено таке:

- здійснивши правочин по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору кредиту № 709, ПАТ "УПБ" порушено вимоги Постанови НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у НБУ, та яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;

- договір від 27.05.2015 про розірвання Договору кредиту № 709 було укладено з порушенням умов Договору кредиту № 709;

- Банк, здійснивши правочин по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору кредиту № 709, прийнявши дострокове повне погашення заборгованості Позичальником по Договору кредиту, прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що прямо зазначено у п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину;

- в результаті здійснення правочину по погашенню заборгованості по Договору кредиту № 709 надаються переваги кредитору Банку - ТОВ "Розвиток-2012", а також переваги юридичним та фізичним особам, що перераховували кошти останньому, перед іншими кредиторами, не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що прямо зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

У результаті перевірки прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, якими виявлено наступні правочини (договори), що є нікчемними згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

1) правочин по проведенню ПАТ "УПБ" платіжних доручень № 720 та № 725, наданих ДП "Дрінкс Україна", для погашення заборгованості по Договору кредиту № 709;

2) договір від 27.05.2015 про розірвання Договору кредиту № 709;

3) всі документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, пов`язаних з погашенням 27.05.2015 заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору № 709.

102. Відповідно до Протоколу № 33 від 25.08.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання Наказу № 26/ТА від 29.05.2015, під час перевірки щодо виявлення правочинів, які є нікчемними згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено, що здійснивши правочин по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору кредиту № 822, ПАТ "УПБ" порушено вимоги Постанови НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у НБУ, та яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи; в результаті здійснення правочину по погашенню заборгованості по Договору кредиту № 822 надаються переваги кредитору Банку - ТОВ "Розвиток-2012" та ДП "Пілснер Україна", перед іншими кредиторами, не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що прямо зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

1) правочин по проведенню ПАТ "УПБ" платіжних доручень № 715, № 716 від 26.05.2014, наданих ДП "Дрінкс Україна", для погашення заборгованості по Договору кредиту № 822;

2) всі документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, пов`язаних з погашенням 26.05.2015 заборгованості ДП "Дрінкс Україна", для погашення заборгованості по Договору кредиту № 822.

103. Відповідно до Протоколу № 34 від 25.08.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання Наказу № 26/ТА від 29.05.2015, під час перевірки щодо виявлення правочинів, які є нікчемними згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено таке:

- здійснивши правочин по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору кредиту № 904, ПАТ "УПБ" порушено вимоги Постанови НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у НБУ, та яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;

- договір від 27.05.2015 про розірвання Договору кредиту № 904 було укладено з порушенням умов Договору кредиту № 904;

- Банк, здійснивши правочин по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору кредиту № 904, прийнявши дострокове повне погашення заборгованості Позичальником по Договору кредиту № 904, прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що прямо зазначено у п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину;

- в результаті здійснення правочину по погашенню заборгованості по Договору кредиту № 904 надаються переваги кредитору Банку - ТОВ "Розвиток-2012", а також переваги юридичним та фізичним особам, що перераховували кошти останньому, перед іншими кредиторами, не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що прямо зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

1) правочин по проведенню ПАТ "УПБ" платіжних доручень № 722 та № 724, наданих Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна", для погашення заборгованості по Договору кредиту № 904;

2) Договір від 27.05.2015 про розірвання Договору кредиту № 904;

3) всі документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, пов`язаних з погашенням 27.05.2015 заборгованості Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" по Договору кредиту № 904.

104. Частиною четвертою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час запровадження в ПАТ "УПБ" тимчасової адміністрації) передбачено, що Уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

105. Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" надіслано на адресу позивача листи від 22.09.2015 № 01-10/4231-1, № 01-10/4232-1, № 01-10/4233-1, якими, на підставі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", повідомлено про нікчемність правочинів по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору кредиту № 709, договору від 27.05.2015 про розірвання Договору кредиту № 709, укладених між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна"; правочинів по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору кредиту № 822, укладених між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна"; правочинів по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору кредиту № 904, договору від 27.05.2015 про розірвання Договору кредиту № 904, укладених між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна".

106. Як вказав Верховний Суд у даній справі, за результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

107. Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України, частини третьої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 920/653/18 та в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 910/13850/18).

108. У такий спосіб, висновок комісії про виявлення правочинів, які є нікчемними в силу статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є внутрішнім документом банку і не є беззаперечним доказом нікчемності здійснених операцій з погашення кредиту за кредитними договорами та правочинів про розірвання договорів про відкриття траншевої кредитної лінії, на що помилково посилаються суди попередніх інстанцій. Нікчемними правочини є саме в силу закону, а не висновку відповідної комісії Фонду, яка лише наділяється правом перевірки правочинів укладених банком протягом одного року до дня запровадження в ньому тимчасової адміністрації і складення за її результатом висновку.

При цьому, Фонд самостійно не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів. У разі виявлення нікчемних правочинів Фонд зобов`язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з відповідним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15).

109. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

110. Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, у матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження обставин звернення уповноваженої особи Фонду до суду з позовами про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, що, в свою чергу, спростовувало б презумпцію дійсності правочинів, віднесених Фондом до нікчемних.

111. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що для правильного вирішення спору в даній справі підлягають дослідженню обставини щодо наявності чи відсутності ознак нікчемності правочинів з погашення заборгованості за Договорами кредиту.

112. Частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній до 05.08.2021) передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

113. Слід відзначити, що встановлений у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перелік підстав нікчемності правочинів є вичерпним.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9135/20.

114. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у листах від 22.09.2015 № 01-10/4231-1, № 01-10/4232-1, № 01-10/4233-1, якими було повідомлено позивача про нікчемність правочинів, уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "УПБ" послалася на положення пунктів 5 та 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

115. У статті 1072 ЦК України (у редакції, яка діяла на момент здійснення спірних банківських операцій) визначено, що банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

116. Аналогічне положення закріплено у п. 22.9 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (тут і надалі в редакції, чинній станом на момент здійснення спірних банківських операцій), за яким банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється Національним банком України. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

117. Такі ж вимоги закону були встановлені в п.п. 2.22, 2.25, 3.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22).

118. За ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам: 1) вкладні (депозитні), 2) поточні та 3) кореспондентські рахунки. При цьому поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів, відповідно до умов договору та вимог законодавства України; кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

119. Пунктом 16.1 статті 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" було передбачено, що до документів на переказ відносяться: 1) розрахункові документи, 2) документи на переказ готівки, 3) міжбанківські розрахункові документи, 4) клірингові вимоги та 5) інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. При цьому розрахунковим документом є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (п. 1.35 ст. 1 цього Закону).

120. У пункті 27.1 статті 27 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" унормовано, що міжбанківський переказ здійснюється шляхом: проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в Національному банку України; проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в інших банках або в розрахунковому банку. Внутрішньобанківський переказ здійснюється банком у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

121. Згідно з пунктами 30.1, 30.2 статті 30 цього Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

122. Слід відзначити, що кореспондентські рахунки призначені для проведення міжбанківських розрахунків, у той час як з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що погашення заборгованості за Договорами кредиту було здійснено за допомогою відповідних розрахункових документів - платіжних доручень (не міжбанківських), і такі платежі здійснювалися всередині одного банку (внутрішньобанківський переказ).

При цьому банк зобов`язаний виконувати розпорядження клієнта про перерахування коштів з його поточного рахунку, яке здійснюється в межах залишків коштів на цьому рахунку.

Оскільки платежі в погашення заборгованості позивача перед Банком відбувались всередині Банку, то їх проведення не могло відображатись на кореспондентському рахунку самого Банку, відкритому в іншому банку (НБУ). Так само і не міг залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ "УПБ" в НБУ (призначеному для міжбанківських розрахунків) впливати на можливість проведення клієнтом операції з перерахування коштів з одного рахунку, відкритого в Банку, на інший рахунок, також відкритий у цьому Банку.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 910/13850/18 та від 05.12.2019 у справі № 910/16669/18.

123. Також, суд першої інстанції слушно звернув увагу, що погашення заборгованості за Договорами кредиту відбулося в період з 26.05.2015 по 27.05.2015, тобто до віднесення постановою Правління НБУ від 28.05.2015 № 348 ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації в Банку.

124. При цьому місцевим господарським судом правильно враховано позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 05.06.2020 у справі № 920/653/18, на яку звернув увагу Верховний Суду у даній справі, відповідно до якої до діяльності банку, визнаного проблемним, не застосовуються норми, які регулюють діяльність банку, щодо якого введено тимчасову адміністрацію. Правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Крім того, в постанові НБУ № 293/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку, а невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність вчиненого ним правочину.

125. Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

126. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачі та третя особа послалися, зокрема, на здійснення позивачем штучного погашення заборгованості за кредитами та перерахування коштів зі свого поточного рахунку в ПАТ "УПБ".

127. Верховний Суд, передаючи дану справу на новий розгляд, вказав на те, що перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок в одному банку не є правочинами в розумінні статей 202, 204, 626 ЦК України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є банківськими операціями, оскільки здійснюючи операції із перерахування коштів, банк не вчиняє окремих правочинів, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банку - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 13.10.2021 у справі № 910/8680/20 та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15).

128. З цього приводу суд першої інстанції при новому розгляді правильно зазначив, що укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним. Правочин є нікчемним згідно з пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Разом з тим, проведення Банком платіжної операції з погашення заборгованості по кредиту та перерахування коштів з поточного рахунку позивача в ПАТ "УПБ" не є правочином у розумінні положень статей 202, 626 ЦК України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням, оскільки здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремих правочинів, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банку - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15 та постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 1939/18.

129. Крім того, Верховний Суд у даній справі звернув увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в п 7.45 постанови від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16, де вказано, що порушення заборони НБУ на здійснення розрахунків за правочинами не через кореспондентський рахунок само по собі не свідчить про нікчемність договору, оскільки за змістом положень частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такі дії не віднесено до підстав визнання правочинів нікчемними. Разом з тим і зазначення у договорі зобов`язання про оплату передачі права вимоги та наявність платіжного доручення на переказ зазначених коштів без підтвердження їх фактичного надходження та зарахування на відповідні рахунки не є достатніми доказами для підтвердження оплатності такого договору.

130. Отже, наведені обґрунтування нікчемності договорів у зазначеному випадку не отримали підтвердження.

131. Досліджуючи питання щодо впливу спірних операцій з погашення позивачем заборгованості за Договорами кредиту на можливість виконання Банком його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, суд першої інстанції правильно зауважив, що 30.04.2015 ПАТ "УПБ", тобто майже за місяць до цих операцій, вже було віднесено до категорії проблемних, а тому здійснення таких операцій не могло спричинити неможливість виконання Банком його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Протилежного в межах даного спору учасниками справи доведено суду не було.

132. Аналізуючи наявний у матеріалах справи звіт АФ ТОВ "Інтер-аудит" про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій ПАТ "УПБ", місцевий господарський суд вказав на те, що в балансі Банку за період з 30.04.2015 по 28.05.2015 спостерігалось суттєве зменшення активів, внаслідок відчуження майна, погашення значних обсягів кредитної заборгованості поручителями чи самими боржниками. Разом з тим, відомості щодо позивача містяться лише в додатках до зазначеного звіту, в яких, зокрема, відображено інформацію щодо отримання позивачем коштів від ТОВ "Розвиток-2012" та повернення коштів позикодавцеві. Обставини щодо наявності чи відсутності причинно-наслідкового зв`язку між здійсненням операцій з погашення заборгованості, укладенням договорів від 27.05.2015 та визнанням ПАТ "УПБ" неплатоспроможним у межах зазначеного вище дослідження не встановлювались.

133. Щодо посилання відповідачів на наявність ознак нікчемності правочинів, визначених у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з тих підстав, що ТОВ "Розвиток-2012", яке є кредитором Банку, отримало переваги перед іншими кредиторами Банку, набувши можливість позачергово задовольнити свої вимоги, слід зазначити таке.

134. Як правильно вказав місцевий господарський суд, ТОВ "Розвиток-2012" отримало право вимоги до позивача, але не на підставі операцій з погашення заборгованості та укладення договорів про розірвання Договорів кредиту, а у зв`язку з виконанням кредитних зобов`язань, перерахувавши Банку грошові кошти, які були направлені на погашення зобов`язань за Договорами кредиту. Саме на суму цих коштів ТОВ "Розвиток-2012" набуло право вимоги до позивача. Таким чином, ТОВ "Розвиток-2012" набуло право на отримання в майбутньому задоволення своїх вимог не від Банку, а від позивача. Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду у даній справі.

135. У свою чергу, відхиляючи доводи відповідача-2 про те, що кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ "Розвиток-2012" є дві фізичні особи, однією з них є ОСОБА_2 , який мав значний вплив на ПАТ "УПБ", а саме був акціонером Банку та здійснював усі управлінські функції, що свідчить про виконання відповідного договору фінансової допомоги, за рахунок якого погашено кредитні зобов`язання позивача, фактично з пов`язаною особою Банку, яка, до того ж, була обізнана з обставинами щодо неплатоспроможності Банку, суд першої інстанції правильно виходив з того, що до категорії неплатоспроможних Банк було віднесено 28.05.2015, тобто після вчинення правочинів, про нікчемність яких стверджується. До того ж у повідомленнях про нікчемність, направлених позивачу, Фондом було зазначено про нікчемність правочинів тільки на підставі п.п. 5 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не п. 8 ч. 3 ст. 38 цього Закону.

136. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується нікчемність правочинів, про які зазначали відповідачі та третя особа, на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

137. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначеного висновку суду не спростовує і наданий відповідачем-2 висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 13/950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017, оскільки, як вбачається з висновку, операції з погашення Позичальником (позивачем) кредиту за Договорами кредиту № 822, № 709 та № 904 не були безпосереднім предметом експертного дослідження, та висновки щодо обставин недійсності спірних правочинів експертами в межах зазначеного дослідження не надавалися.

138. Також, місцевий господарський суд слушно врахував, що з наданих позивачем копій виписок з поточного рахунку ДП "Дрінкс Україна" № НОМЕР_1 за період з 26.05.2015 по 27.05.2015 судом встановлено факт погашення боргу 26.05.2015 - за Договором кредиту № 822 в сумі 864 786,30 грн, 27.05.2015 - за Договором кредиту № 709 в сумі 2 757 465,76 грн, 27.05.2015 - за Договором кредиту № 904 в сумі 2 546 712,33 грн.

139. Обставина надходження зазначених сум коштів (як надання позивачу поворотної фінансової допомоги від ТОВ "Розвиток-2012") та подальше погашення заборгованості Позичальника за Договорами кредиту № 709, № 822, № 904 встановлена безпосередньо комісією Фонду з перевірки договорів (інших правочинів), що підтверджується Протоколами № 32 від 25.08.2015, № 33 від 25.08.2015, № 34 від 25.08.2015.

140. Зокрема, у вказаних Протоколах зазначено, що ПАТ "УПБ" здійснило перерахування цих коштів на позичкові рахунки та рахунки нарахованих доходів по Договорах кредиту, погасивши заборгованість Позичальника за Договорами № 822, № 709, № 904.

141. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними договорів поворотної фінансової допомоги чи повернення Банком перерахованих сум грошових коштів, відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, обставина віднесення правочинів до нікчемних має своїм наслідком покладення на позивача обов`язку повторної сплати боргу за Договорами кредиту, що не відповідає приписам чинного законодавства та порушує права позивача.

142. Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

143. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (частина друга статті 656 ЦК України).

Відповідно до частини третьої вказаної статті предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

144. У силу положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

145. З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

146. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України).

147. Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

148. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

149. За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

150. Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

151. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

152. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

153. Відтак, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що позивачем у період з 26.05.2015 по 27.05.2015 було виконано зобов`язання за Договорами кредиту № 822, № 709, № 904 та погашено заборгованість у повному обсязі, а, отже, на момент укладення між відповідачами Договорів № 80, № 80/1 зобов`язання за цими Договорами кредиту та Договорами застави № 709-1, № 822-1, № 904-1 були припинені шляхом їх повного виконання.

154. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відступлення (продаж) Банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" суперечить ст. 514 ЦК України, відтак, позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів № 80 та № 80/1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

155. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

156. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

157. Доводи скаржників не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

158. У даній справі скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

159. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

160. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

161. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/7305/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

162. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційних скарг ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та ПАТ "УПБ", безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд, відсутні.

Судові витрати

163. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг судові витрати за їх розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/7305/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.09.2023.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко

Джерело:ЄДРСР 113812095

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 19.09.2023 по справі № 910/7305/20 Північний апеляційний господарський суд

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

118 817 929

24 437

2 579

529 083

22 686 273

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 19.09.2023 по справі № 910/7305/20 Північний апеляційний господарський суд

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!