ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7305/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р.- головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Дочірнього підприємства "Метелик" - Нікітін О.С.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - Корнійчук Я.П.,

Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - Кустова Т.В.,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кустова Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 (суддя Картавцева Ю.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 (колегія суддів: Демидова А.М., Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)

у справі за позовом Дочірнього підприємства "Метелик" (далі - ДП "Метелик")

до відповідачів:

1) Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" (далі - Банк, ПАТ "УПБ"),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "Інвестохіллс Веста")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)

про визнання договорів недійсними.

Суть спору

1. У цій справі перед Верховним Судом постало питання про те, чи є оскарження договору про відступлення права вимоги особою, яка не є стороною такого договору, а саме, власником майна (грошових коштів), належним та ефективним способом захисту

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

2. 11.02.2013 ПАТ "УПБ" (банк) та Дочірнє підприємство "Дрінкс Україна" (далі - ДП "Дрінкс Україна") (після зміни назви - ДП "Метелик") (позичальник) уклали договір про відкриття кредитної лінії №709 (далі - Договір кредиту №709), за умовами якого Банк відкриває позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 7 500 000,00 грн, терміном до 10.02.2014, на поповнення обігових коштів. Зменшення кредитної лінії здійснюється щомісячно, починаючи з березня 2013 року, в сумі 50 000,00 грн та з остаточним погашенням кредиту в сумі 6 950 000,00 грн не пізніше 10.02.2014 (п.1.1 Договору кредиту №709).

3. У подальшому сторони уклали низку додаткових договорів про внесення змін до Договору кредиту №709.

4. Додатковим договором від 26.03.2015 про внесення змін до Договору кредиту №709 сторони погодили п.1.1 Договору кредиту №709 у новій редакції, відповідно до якої Банк відкриває позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 7 100 000,00 грн, терміном до 08.02.2016, на поповнення обігових коштів. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється в сумі 1 800 000,00 грн до 10:00 годин 27.03.2015, надалі щомісячно, починаючи з березня 2015 року, в сумі 50 000,00 грн та з остаточним погашенням кредиту в сумі 4 750 000,00 грн не пізніше 08.02.2016.

5. У забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту №709 ПАТ "УПБ" (заставодержатель) та ДП "Дрінкс Україна" (заставодавець) уклали договір застави майна від 11.02.2013 №709-1 (далі - Договір застави №709-1), за умовами якого:

- заставодавець передає в заставу заставодержателю власне майно для забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором кредиту №709 (п.1.1);

- предметом застави є власне майно заставодавця (товари в обігу та матеріали і сировина) в загальному розмірі 18 719 013,95 грн, у тому числі товари в обігу в розмірі 18 145 003,29 грн та сировина та матеріали в розмірі 574 010,66 грн (п.1.2).

6. 12.05.2014 ПАТ "УПБ" (банк) та ДП "Дрінкс Україна" (позичальник) уклали договір про надання кредиту №822 (далі - Договір кредиту №822), відповідно до умов п.1.1 якого в рамках програми Німецько-Українського фонду "Кредит для малих підприємств", що впроваджується за рахунок власних коштів Німецько-Українського фонду, Банк надає позичальнику кредит на суму 1 450 000,00 грн, терміном до 28.09.2016 на поповнення обігових коштів.

7. У забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту №822 ПАТ "УПБ" (заставодержатель) та ДП "Дрінкс Україна" (заставодавець) уклали договір застави майна від 12.05.2014 №822-1 (далі - Договір застави №822-1), за умовами якого:

- заставодавець передає в заставу заставодержателю власне майно для забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором кредиту №822 (п.1.1);

- предметом застави є власне майно заставодавця (товари в обігу) в загальному розмірі 4 350 003,86 грн (п.1.2).

8. 03.04.2015 ПАТ "УПБ" (банк) та ДП "Дрінкс Україна" (позичальник) уклали договір про надання кредиту №904 (далі - Договір кредиту №904), за умовами якого в рамках програми кредитування "Кредит для малих підприємств", що впроваджується за рахунок власних коштів Німецько-Українського фонду, Банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 500 000 грн терміном до 03.04.2018 на поповнення обігових коштів (п.1.1 Договору кредиту №904).

9. У забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту №904 ПАТ "УПБ" (заставодержатель) та ДП "Дрінкс Україна" (заставодавець) уклали договір застави майна від 03.04.2015 №904-1 (далі - Договір застави №904-1), за умовами якого:

- заставодавець передає в заставу заставодержателю власне майно для забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором кредиту №904 (п.1.1);

- предметом застави є власне майно заставодавця (товари та готова продукція) в загальному розмірі 5 209 014,17 грн (п.1.2).

10. 30.04.2015 правління Національного банку України (далі - НБУ) постановою №293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" віднесло Банк до категорії проблемних та запровадило особливий режим контролю за його діяльністю.

11. У вказаній постанові правління НБУ зазначило, що 30.01.2015 правління НБУ прийняло постанову №73/БТ "Про затвердження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" та призначення куратора", якою встановлено низку обмежень, зокрема, заборонено ПАТ "УПБ" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий Центр"); зобов`язано перераховувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "УПБ", відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ.

12. Постановою правління НБУ від 30.04.2015 №293/БТ встановлено певні обмеження в діяльності ПАТ "УПБ" протягом 180 днів з дня прийняття цієї постанови, зокрема: заборонено передавати в забезпечення майно та активи; заборонено здійснювати дострокове повернення коштів інсайдерам, пов`язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ "УПБ", крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу; заборонено Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов`язано ПАТ "УПБ" здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ.

13. 27.05.2015 ПАТ "УПБ" (банк) та ДП "Дрінкс Україна" (позичальник) уклали договір про розірвання Договору кредиту №709, за умовами якого сторони погодили з 27.05.2015 розірвати Договір кредиту №709.

14. З виписок з поточного рахунку ДП "Дрінкс Україна" №2600216125 за період з 26.05.2015 до 27.05.2015 вбачається такий рух коштів: 26.05.2015 - погашення боргу за Договором кредиту №822 в сумі 864 786,30 грн; 27.05.2015 - за Договором кредиту №709 в сумі 2 757 465,76 грн; 27.05.2015 - за Договором кредиту №904 в сумі 2 546 712,33 грн.

15. Обставина надходження зазначених сум коштів (як надання позивачу поворотної фінансової допомоги від ТОВ "Розвиток-2012") та подальше погашення заборгованості позичальника за Договорами кредиту №709, №822, №904 встановлена комісією Фонду з перевірки договорів (інших правочинів), що підтверджується протоколами від 25.08.2015 №32, від 25.08.2015 №33, від 25.08.2015 №34.

16. У вказаних протоколах зазначено, що ПАТ "УПБ" здійснило перерахування цих коштів на позичкові рахунки та рахунки нарахованих доходів за Договорами кредиту, погасивши заборгованість позичальника за Договорами №822, №709, №904.

17. В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними договорів поворотної фінансової допомоги чи повернення Банком перерахованих сум грошових коштів.

18. 28.05.2015 правління НБУ постановою №348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" до категорії неплатоспроможних" віднесло Банк до категорії неплатоспроможних.

19. 28.05.2015 виконавча дирекція Фонду на підставі постанови правління НБУ від 28.05.2015 №348 прийняла рішення від №107, яким запровадила тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" з 29.05.2015.

20. Відповідно до протоколу від 25.08.2015 №32 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу від 29.05.2015 №26/ТА, під час перевірки щодо виявлення правочинів, які є нікчемними згідно зі ст.8 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено:

- здійснивши правочин з погашення заборгованості ДП "Дрінкс Україна" за Договором кредиту №709, ПАТ "УПБ" порушило вимоги постанови НБУ від 30.04.2015 №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у НБУ, та яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;

- договір від 27.05.2015 про розірвання Договору кредиту №709 укладено з порушенням умов Договору кредиту №709;

- Банк, здійснивши правочин з погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" кредиту №709, прийнявши дострокове повне погашення заборгованості позичальником за Договором кредиту, прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність", що прямо зазначено у п.5 ч.3 ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину;

- в результаті здійснення правочину з погашення заборгованості за Договором кредиту №709 надаються переваги кредитору Банку - ТОВ "Розвиток-2012", а також переваги юридичним та фізичним особам, що перераховували кошти останньому, перед іншими кредиторами, не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що прямо зазначено у п.7 ч.3 ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

21. У результаті перевірки прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, якими виявлено такі правочини (договори), що є нікчемними згідно зі ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

1) правочин по проведенню ПАТ "УПБ" платіжних доручень №720 та №725, наданих ДП "Дрінкс Україна", для погашення заборгованості по Договору кредиту №709;

2) договір від 27.05.2015 про розірвання Договору кредиту №709;

3) всі документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, пов`язаних з погашенням 27.05.2015 заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору №709.

22. Відповідно до протоколу від 25.08.2015 №33 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу від 29.05.2015 №26/ТА, під час перевірки щодо виявлення правочинів, які є нікчемними згідно зі ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено, що здійснивши правочин з погашення заборгованості ДП "Дрінкс Україна" за Договором кредиту №822, ПАТ "УПБ" порушило вимоги постанови НБУ від 30.04.2015 №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у НБУ, та яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи; в результаті здійснення правочину по погашенню заборгованості за Договором кредиту №822 надаються переваги кредитору Банку - ТОВ "Розвиток-2012" та ДП "Пілснер Україна", перед іншими кредиторами, не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що прямо зазначено у п.7 ч.3 ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

23. У результаті перевірки прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, якими виявлено правочини (договори), що є нікчемними згідно зі ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

1) правочин з проведення ПАТ "УПБ" платіжних доручень №715, №716 від 26.05.2014, наданих ДП "Дрінкс Україна", для погашення заборгованості по Договору кредиту №822;

2) всі документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, пов`язаних з погашенням 26.05.2015 заборгованості ДП "Дрінкс Україна", для погашення заборгованості за Договором кредиту №822.

24. Відповідно до протоколу від 25.08.2015 №34 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу від 29.05.2015 №26/ТА, під час перевірки щодо виявлення правочинів, які є нікчемними згідно зі ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено таке:

- здійснивши правочин з погашення заборгованості ДП "Дрінкс Україна" за Договором кредиту №904, ПАТ "УПБ" порушено вимоги постанови НБУ від 30.04.2015 №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у НБУ, та яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;

- договір від 27.05.2015 про розірвання Договору кредиту №904 було укладено з порушенням умов Договору кредиту №904;

- Банк, здійснивши правочин по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" за Договором кредиту №904, прийнявши дострокове повне погашення заборгованості позичальником за Договором кредиту №904, прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність", що прямо зазначено у п.5 ч.3 ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину;

- в результаті здійснення правочину з погашення заборгованості за Договором кредиту №904 надаються переваги кредитору Банку - ТОВ "Розвиток-2012", а також переваги юридичним та фізичним особам, що перераховували кошти останньому, перед іншими кредиторами, не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що прямо зазначено у п.7 ч.3 ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

25. У результаті перевірки прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, якими виявлено наступні правочини (договори), що є нікчемними згідно зі ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних":

1) правочин з проведення ПАТ "УПБ" платіжних доручень №722 та №724, наданих ДП "Дрінкс Україна", для погашення заборгованості за Договором кредиту №904;

2) Договір від 27.05.2015 про розірвання Договору кредиту №904;

3) всі документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, пов`язаних з погашенням 27.05.2015 заборгованості ДП "Дрінкс Україна" за Договором кредиту №904.

26. Відповідно до постанови правління НБУ від 28.08.2015 №562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 28.08.2015 №158 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

27. 22.09.2015 уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" надіслала на адресу позивача листи №01-10/4231-1, №01-10/4232-1, №01-10/4233-1, якими, на підставі ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", повідомила про нікчемність правочинів з погашення заборгованості ДП "Дрінкс Україна" за Договором кредиту №709, договором від 27.05.2015 про розірвання Договору кредиту №709, укладених між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна"; правочинів з погашення заборгованості ДП "Дрінкс Україна" за Договором кредиту №822, укладених між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна"; правочинів з погашення заборгованості ДП "Дрінкс Україна" за Договором кредиту №904, договором від 27.05.2015 про розірвання Договору кредиту №904, укладених між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна".

28. У листах від 22.09.2015 №01-10/4231-1, №01-10/4232-1, №01-10/4233-1, якими повідомлено позивача про нікчемність правочинів, уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "УПБ" послалася на положення пунктів 5 та 7 ч.3 ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

29. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин звернення уповноваженої особи Фонду до суду з позовами про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

30. 18.08.2016 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №1556, відповідно до якого продовжила строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "УПБ" на один рік до 30.08.2017 включно.

31. 01.07.2019 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №1640 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "УПБ" строком на один рік з 31.08.2019 до 30.08.2020 включно.

32. 24.02.2020 ПАТ "УПБ" та ТОВ "Інвестохіллс Веста" уклали договір №80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - Договір купівлі-продажу майнових прав, Договір №80/1).

33. Відповідно до п.1 Договору купівлі-продажу майнових прав, за цим Договором у порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:

- право оскаржувати, як у судовому, так і в позасудовому порядках припинення, ліквідацію позичальників, заставодавців, іпотекодавців та майнових поручителів (поручителів), зазначених у додатку №1 до цього Договору (надалі - боржники), які є (були) боржниками за правами вимоги, договорами, наведеними у додатку №1 до цього Договору, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (надалі - укладені договори), та/або на інших підставах, наведених у додатку №1 до цього Договору (надалі - права вимоги);

- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в мeжax прав та повноважень власника прав вимоги;

- право звернення до правонаступників, спадкоємців та органів місцевого самоврядування в межах прав та повноважень власника прав вимоги;

- права кредитора за правами вимоги (зокрема, права вимоги застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів та/або визнання нікчемними договорів, права, які випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, у тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права, які випливають з мирових угод, договорів з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, у тому числі в комітеті кредиторів тощо), які виникнуть у майбутньому у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації боржників;

- право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов`язані із здійсненням продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною видачею грошових коштів;

- право отримання грошових коштів/відшкодування внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень; інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги, надалі за текстом - майнові права.

34. За змістом п.3.1 Договору купівлі-продажу майнових прав, сторони домовились, що за продаж майнових прав за цим Договором та відступлення прав вимоги за укладеними договорами, відповідно до договору від 24.02.2020 №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 2 507 377,92 грн, надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачена покупцем продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього Договору та договору №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.

35. Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами та нотаріального посвідчення (п.5.6 Договору купівлі-продажу майнових прав).

36. 24.02.2020 ПАТ "УПБ" (банк) та ТОВ "Інвестохіллс Веста" (новий кредитор) уклали договір №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - Договір відступлення, Договір №80).

37. Відповідно до п.1 Договору відступлення, за цим Договором у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами та/або, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - основні договори, надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Сторони домовились, що відступлення Банком новому кредитору майнових прав за договорами іпотеки, договорами застави, договорами поруки, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

38. Згідно з п.2 Договору відступлення, за цим Договором новий кредитор у день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4 цього Договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього Договору та передбачених основними договорами, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) (індекс інфляції, 3% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, нікчемності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, у тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів боржників, право одержати, переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців/заставодавців, зазначених у додатку №1 до цього Договору, у порядку, визначеному основними договорами, Законом "Про іпотеку", Законом "Про заставу", Законом "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ЦК та іншими актами чинного законодавства України, у разі наявності у Банку такого переважного права, задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), що випливають з умов основних договорів, за рахунок майна, вказаного у договорах іпотеки/застави та додатках до цих договорів, зазначених у додатку №1 до цього Договору, тощо. Розмір заборгованості за основними договорами, права вимоги за якими переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане Банку відповідно до умов основних договорів.

39. Крім того, права вимоги за основними договорами переходять до нового кредитора незалежно від того, чи відбувалося стягнення за цими основними договорами. Якщо таке стягнення відбувалося, новий кредитор має право на переведення всіх прав стягувача у виконавчому провадженні.

40. Новий кредитор ознайомлений з характером прав вимоги, що відчужуються за цим Договором, з існуванням вимог третіх осіб, що виникають з нікчемних договорів та можуть бути пред`явлені або пред`являлися раніше до боржників. Новий кредитор обізнаний з усіма обставинами та документами, якими підтверджені вимоги Банку до боржників, усвідомлює та приймає усі ризики, пов`язані з укладенням цього Договору, що зумовлені у тому числі вимогами третіх осіб за нікчемними правочинами. Новий кредитор також обізнаний про існування арештів та обтяжень, вчинених на користь третіх осіб щодо нерухомого майна, яке виступає забезпеченням виконання зобов`язань за основними договорами, відповідно до цього Договору. Новий кредитор обізнаний з наявністю судових спорів, у тому числі щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, та зобов`язується після укладення даного Договору вжити усі передбачені процесуальним законодавством України заходи щодо заміни Банку, як сторони судового процесу. Крім того, новий кредитор усвідомлює, що наслідком укладення даного Договору Банк припиняє супроводження судових справ, не здійснюватиме подання жодних процесуальних документів, а також не здійснюватиме сплат судового збору.

41. Сторони підтверджують, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам у порядку, встановленому чинним законодавством України.

42. У п.4 Договору відступлення сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору, а також за продаж майнових прав за договором від 24.02.2020 №80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 2 507 377,92 грн, надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачена новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до п.14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

43. Цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки) та нотаріального посвідчення (п.14 Договору відступлення).

44. ТОВ "Інвестохіллс Веста" зверталося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом про стягнення з ДП "Метелик" заборгованості за Договорами кредиту №709, №822, №904, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна", яка в подальшому була відступлена Банком ТОВ "Інвестохіллс Веста" за договором про відступлення права вимоги №80.

Короткий зміст позовних вимог

45. У травні 2020 року ДП "Дрінкс Україна" (після зміни назви - ДП "Метелик") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів, у якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просило суд:

- визнати недійсним договір від 24.02.2020 №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. (далі - Приватний нотаріус) та зареєстрований у реєстрі за №209, в частині відступлення права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013 №709, договором про надання кредиту від 12.05.2014 №822 та договором про надання кредиту від 03.04.2015 №904, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна";

- визнати недійсним договір від 24.02.2020 №80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, що посвідчений Приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за №210, в частині купівлі-продажу майнових прав за договором застави майна від 11.02.2013 №709-1, договором застави майна від 12.05.2014 №822-1 та договором застави майна від 03.04.2015 №904-1, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна".

46. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- у період з 26.05.2015 до 27.05.2015 кредитні зобов`язання перед ПАТ "УПБ" виконані та достроково сплачено борг по кредиту та відсотках за користування коштами, у зв`язку з чим сторони 27.05.2015 уклали договори про розірвання кредитних договорів;

- укладені між відповідачами договори №80, №80/1 у частині відступлення та передачі ПАТ "УПБ" у власність ТОВ "Інвестохіллс Веста" права вимоги та майнових прав за кредитними договорами та договорами застави суперечать положенням статей 512, 514, 658 ЦК, що є підставою для визнання їх недійсними згідно з ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК; вказані договори також порушують охоронювані законом права та інтереси ДП "Дрінкс Україна", оскільки за ними ТОВ "Інвестохіллс Веста" отримало право вимагати повторної сплати на свою користь вже сплаченого кредиту за договорами №709 від 11.02.2013, №822 від 12.05.2014 та №904 від 03.04.2015;

- у правочинах з погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013, кредитними договорами №822 від 12.05.2014 та №904 від 03.04.2015, а саме, договорі від 27.05.2015 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013, договорі від 27.05.2015 про розірвання договору про надання кредиту від 12.05.2014, договорі від 27.05.2015 про розірвання договору про надання кредиту від 03.04.2015, відсутні ознаки нікчемності, передбачені пунктами 5, 7 ч.3 ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на що помилково посилалася Уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "УПБ" у листах від 22.09.2015 за №01-10/4231-1, №01-10/4232-1, №01-10/4233-1;

- в результаті здійснення вказаних вище правочинів ПАТ "УПБ" не прийняло на себе жодних зобов`язань, водночас отримало грошові кошти від виконання позивачем договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013, кредитних договорів №822 від 12.05.2014 та №904 від 03.04.2015; ці правочини не передбачають та не надають жодних переваг (пільг), встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

47. Господарський суд міста Києва рішенням від 16.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, у задоволенні позову відмовив повністю.

48. Верховний Суд постановою від 01.12.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 скасував, справу направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

49. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у цій справі про відмову у задоволенні позову та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав на те, що:

- сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 висновки щодо обрання у цій справі боржником неналежного та неефективного способу захисту, на необхідність врахування яких вказує ТОВ "Інвестохіллс Веста", не можуть бути застосовані при розгляді справи №910/7305/20;

- доводи ТОВ "Інвестохіллс Веста" про те, що належним способом захисту прав та інтересів позивача у справі №910/7305/20 є позов про визнання відсутнім права вимоги та про обрання позивачем неефективного способу захисту, не знаходять свого підтвердження;

- висновок комісії про виявлення правочинів, які є нікчемними в силу ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є внутрішнім документом банку і не є беззаперечним доказом нікчемності здійснених операцій з погашення кредиту за кредитними договорами та правочинів про розірвання договорів про відкриття траншевої кредитної лінії, на що помилково послалися суди попередніх інстанцій; нікчемними правочини є саме в силу закону, а не висновку відповідної комісії Фонду, яка лише наділяється правом перевірки правочинів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження в ньому тимчасової адміністрації і складення за її результатом висновку; при цьому, Фонд самостійно не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів; у разі виявлення нікчемних правочинів Фонд зобов`язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з відповідним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/1476/15);

- за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину;

- суди попередніх інстанцій не перевірили доводи позивача та не встановили, чи зверталася уповноважена особа Фонду до суду з відповідними позовами та чи були прийняті судові рішення про застосування наслідків нікчемних правочинів, що спростовувало б презумпцію дійсності правочинів, віднесених Фондом до нікчемних;

- перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок в одному банку не є правочинами в розумінні статей 202, 204, 626 ЦК та Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є банківськими операціями, оскільки здійснюючи операції із перерахування коштів, банк не вчиняє окремих правочинів, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК, Законом "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банку - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493;

- до діяльності банку, визнаного проблемним, не застосовуються норми, які регулюють діяльність банку, щодо якого введено тимчасову адміністрацію; правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними; при цьому ні Законом "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 №346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за №1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти; крім того, у постанові НБУ №293/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку, а невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність вчиненого ним правочину (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі №920/653/18);

- порушення заборони НБУ на здійснення розрахунків за правочинами не через кореспондентський рахунок само по собі не свідчить про нікчемність договору, оскільки за змістом положень ч.3 ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такі дії не віднесено до підстав визнання правочинів нікчемними; разом з тим, і зазначення у договорі зобов`язання про оплату передачі права вимоги та наявність платіжного доручення на переказ зазначених коштів без підтвердження їх фактичного надходження та зарахування на відповідні рахунки не є достатніми доказами для підтвердження оплатності такого договору; оцінка дій учасників цих правочинів з метою встановлення підстав для визнання правочинів нікчемними повинна здійснюватися відповідно до усіх наданих доказів та встановлених фактичних обставин справи, а тому суди повинні робити висновки щодо наявності таких підстав, як у відповідності до загальних принципів цивільного права та принципів ділового обороту, так і усіх положень законодавства, у тому числі локального і індивідуального характеру в кожному конкретному випадку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16);

- висновки судів попередніх інстанцій про порушення позивачем порядку сплати заборгованості за Договорами кредиту, відсутності реального погашення позивачем кредитного зобов`язання, за наявності рішення уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними правочинів, зроблені без врахування висновків, викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду та є передчасними;

- суди попередніх інстанцій не прийняли як доказ погашення кредитного боргу надані позивачем виписки по поточному рахунку №2600216125, відкритому в ПАТ "УПБ", при цьому суди не встановили, що за цими виписками позивачем кошти на погашення кредитних зобов`язань спрямовувались на інші рахунки, а не ті, що були визначені сторонами в Договорах кредиту для сплати боргу по тілу кредиту та сплати боргу по відсоткам за використання кредиту; зазначаючи, що лише виписки по рахунках, визначених у Договорах кредиту для сплати боргу по тілу кредиту та сплати боргу по відсоткам за використання кредиту є підтвердженням факту надходження коштів, суди попередніх інстанцій мали б запропонувати ПАТ "УПБ", як власнику цих рахунків та отримувачу коштів, надати відповідні докази на спростування доводів позивача; виходячи з наданих сторонами доказів, суди мали б вирішити питання про їх вірогідність для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до вимог ст.79 ГПК;

- приймаючи беззаперечно висновки звіту аудиторської фірми ТОВ "Інтер-аудит" та висновок експертів від 31.10.2017 №13/950/16-45/21074-21082/17-45, суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам ч.2 ст.86 ГПК, не оцінили їх у сукупності з іншими доказами;

- суди попередніх інстанцій, посилаючись на висновки аудиторської перевірки, що в балансі Банку за період з 30.04.2015 до 28.05.2015 спостерігалось суттєве зменшення активів внаслідок відчуження майна, погашення значних обсягів кредитної заборгованості поручителями чи самими боржниками, не зазначили, як здійснення позивачем операцій з погашення заборгованості за Договорами кредиту та укладення договорів від 27.05.2015 про розірвання Договорів кредиту могло вплинути на визнання Банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Тобто причинно-наслідковий зв`язок між здійсненням операцій з погашення заборгованості, укладенням договорів від 27.05.2015 та визнанням ПАТ "УПБ" неплатоспроможним судами не встановлено;

- зазначені юридичні та фізичні особи у зв`язку з виконанням договорів фінансової допомоги (перерахуванням позичальнику коштів, які направлені на погашення заборгованості за Договорами кредиту) отримають право у майбутньому на задоволення своїх вимог не від Банку, через здійснення операцій з погашення заборгованості за Договорами кредиту, а від позивача;

- наявність у транзакціях з погашення позичальником кредиту за Договорами кредиту №822, №709, №904 такої ознаки як безоплатна відмова Банку від своїх вимог, судами попередніх інстанцій також не встановлювалась;

- суди попередніх інстанцій, посилаючись на висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 31.10.2017 №13/950/16-45/21074-21082/17-45, не встановили, чи були операції з погашення позичальником (позивачем) кредиту за Договорами кредиту №822, №709, №904 предметом цього дослідження, та чи давали експерти висновок щодо недійсності цих операцій;

- у разі підтвердження доводів позивача, що на момент укладення оспорюваних договорів зобов`язання за Договорами кредиту №822, №709, №904 та Договорами застави №709-1, №822-1, №904-1 були припинені шляхом їх повного виконання, відступлення (продаж) Банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "Інвестохіллс Веста" суперечить ст.514 ЦК та є підставою для визнання спірних договорів у цій частині недійсними.

50. Господарський суд міста Києва рішенням від 22.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, позов задовольнив.

51. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:

- позивач у період з 26.05.2015 до 27.05.2015 виконав зобов`язання за кредитними договорами №822 від 12.05.2014, №709 від 11.02.2013, №904 від 03.04.2015 та погасив заборгованість у повному обсязі, а, отже, на момент укладення між відповідачами оспорюваних договорів №80, №80/1 зобов`язання за договорами про надання кредиту №822 від 12.05.2014, №709 від 11.02.2013, №904 від 03.04.2015 та договорами застави майна №709-1 від 11.02.2013, №822-1 від 12.05.2014, №904-1 від 03.04.2015 були припинені шляхом їх повного виконання;

- відступлення (продаж) банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "Інвестохіллс Веста" суперечить ст.514 ЦК та є підставою для визнання недійсними договору №80 - в частині відступлення права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013, договором про надання кредиту №822 від 12.05.2014 та договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна", та договору №80/1 - в частині купівлі-продажу майнових прав за договором застави майна №709-1 від 11.02.2013, договором застави майна №822-1 від 12.05.2014 та договором застави майна №904-1 від 03.04.2015, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна".

52. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована, зокрема, таким:

- Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у цій справі вказав, що сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 висновки щодо обрання боржником неналежного та неефективного способу захисту, та на необхідність врахування яких вказує ТОВ "Інвестохіллс Веста", не можуть бути застосовані при розгляді справи №910/7305/20; з огляду на це відхиляються доводи ТОВ "Інвестохіллс Веста" з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20;

- врахувавши вказівки Верховного Суду у цій справі, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що оспорювані позивачем договори зачіпають права та охоронювані законом інтереси ДП "Метелик", а обраний спосіб захисту є належним та ефективним;

- у разі підтвердження доводів позивача, що на момент укладення договорів №80, №80/1 зобов`язання за договорами кредиту №822, №709, №904 та договорами застави №709-1, №822-1, №904-1 були припинені шляхом їх повного виконання, відступлення (продаж) банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "Інвестохіллс Веста" суперечить ст.514 ЦК та є підставою для визнання оспорюваних Договорів №80, №80/1 в цій частині недійсними;

- процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а тому цей Закон підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин у співвідношенні з іншими законодавчими актами;

- у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин звернення уповноваженої особи Фонду до суду з позовами про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, що, в свою чергу, спростовувало б презумпцію дійсності правочинів, віднесених Фондом до нікчемних; суд першої інстанції правильно вказав, що для правильного вирішення спору підлягають дослідженню обставини щодо наявності чи відсутності ознак нікчемності правочинів з погашення заборгованості за договорами кредиту;

- оскільки платежі в погашення заборгованості позивача перед банком відбувались всередині банку, то їх проведення не могло відображатись на кореспондентському рахунку самого банку, відкритому в іншому банку (НБУ); так само не міг залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ "УПБ" в НБУ (призначеному для міжбанківських розрахунків) впливати на можливість проведення клієнтом операції з перерахування коштів з одного рахунку, відкритого в банку, на інший рахунок, також відкритий у цьому банку;

- укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним; проведення банком платіжної операції з погашення заборгованості за кредитом та перерахування коштів з поточного рахунку позивача в ПАТ "УПБ" не є правочином у розумінні положень статей 202, 626 ЦК та Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням; наведені обґрунтування нікчемності договорів не отримали підтвердження;

- 30.04.2015, тобто майже за місяць до операцій з погашення позивачем заборгованості за договорами кредиту, ПАТ "УПБ" вже було віднесено до категорії проблемних, а тому здійснення таких операцій не могло спричинити неможливість виконання банком його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами;

- ТОВ "Розвиток-2012" отримало право вимоги до позивача, але не на підставі операцій з погашення заборгованості та укладення договорів про розірвання договорів кредиту, а у зв`язку з виконанням кредитних зобов`язань, перерахувавши банку грошові кошти, які були направлені на погашення зобов`язань за договорами кредиту;

- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження нікчемності правочинів, про які зазначали відповідачі та третя особа, на підставі ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №13/950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017 не спростовує цього;

- з виписок з поточного рахунку ДП "Дрінкс Україна" за період з 26.05.2015 по 27.05.2015 вбачається факт погашення боргу 26.05.2015 - за договором кредиту №822 в сумі 864 786,30 грн, 27.05.2015 - за договором кредиту №709 в сумі 2 757 465,76 грн, 27.05.2015 - за договором кредиту №904 в сумі 2 546 712,33 грн;

- в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними договорів поворотної фінансової допомоги чи повернення банком перерахованих сум грошових коштів; обставина віднесення правочинів до нікчемних має своїм наслідком покладення на позивача обов`язку повторної сплати боргу за Договорами кредиту, що не відповідає приписам чинного законодавства та порушує права позивача;

- суд першої інстанції правильно вказав, що позивач у період з 26.05.2015 до 27.05.2015 виконав зобов`язання за договорами кредиту №822, №709, №904 та погасив заборгованість у повному обсязі, а, отже, на момент укладення між відповідачами Договорів №80, №80/1 зобов`язання за цими Договорами кредиту та Договорами застави №709-1, №822-1, №904-1 були припинені шляхом їх повного виконання;

- відступлення (продаж) банком неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "Інвестохіллс Веста" суперечить ст.514 ЦК, а відтак, позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів №80 та №80/1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, інших заяв учасників справи

(і) касаційна скарга ТОВ "Інвестохіллс Веста"

53. 17.10.2023 ТОВ "Інвестохіллс Веста" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків) просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові; у разі, якщо Верховний Суд під час розгляду касаційної скарги у справі №910/7305/20 встановить порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд.

54. ТОВ "Інвестохіллс Веста" також вказало, що суд касаційної інстанції не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 ч.1 ст.310, ч.2 ст.313 ГПК, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги, вважає за доцільне, враховуючи викладені обставини касаційної скарги, визначити підставами касаційного оскарження п.1 ч.2 ст.287 ГПК та п.4 ч.2 ст.287 ГПК (зокрема, п.1 ч.3 ст.310 ГПК).

55. У касаційній скарзі ТОВ "Інвестохіллс Веста", зокрема, вказує:

1) щодо висновку, викладеного в п.145 оскаржуваної постанови, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням: висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №910/7305/20, не є беззаперечним, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 відступила від нього;

2) щодо порушеного права позивача:

- є незрозумілим, як саме проведення електронних торгів порушило право останнього, і які права позивача були порушені;

- ПАТ "УПБ" на законних підставах уклало з ТОВ "Інвестохіллс Веста" договір №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, відповідно до якого право вимоги, в тому числі за кредитними договорами про надання кредиту №904 від 03.04.2015, про надання кредиту №822 від 12.05.2014 та про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013, перейшло до ТОВ "Інвестохіллс Веста";

- при вирішені позову про визнання недійсним правочину має бути визначено, чи було порушено цивільне право особи, для захисту якої позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення (посилається на постанову Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №914/1367/17);

- питання про належне або неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню в рамках спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги; сам собою факт укладання договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов`язку погасити борг саме в такому розмірі, який зазначений у договорі, що оспорюється під час його виконання (посилається на постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №639/4836/17, 16.10.2018 у справі №914/2567/17, 19.11.2019 у справі №924/1208/18);

- оскільки зобов`язання переходить до нового кредитора в обсязі та на умовах, які існували до моменту переходу цих прав, необхідно враховувати, що уступка таких прав неможлива лише щодо недійсних вимог (посилається на ухвалу Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №639/4836/17);

- відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (посилається на постанову Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №926/1172/18);

- кожен позивач має довести порушення своїх прав (посилається на постанову Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №904/5480/19);

- Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи №910/12525/20 (яка має подібний предмет спору зі справою №910/7305/20) підтримала правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №639/4836/17, від 28.07.2021 у справі №761/33403/17, щодо відсутності правових підстав для оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною;

- Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків розглянув та з`ясував усі обставини щодо наявності кредитної заборгованості та невиконання ДП "Дрінкс Україна" зобов`язань за кредитними договорами, укладеними з ПАТ "УПБ", як наслідок нікчемності погашення кредитної заборгованості перед кредитором, тобто, кредитор скористався своїм правом на застосування наслідків нікчемного правочину стягнувши кредитну заборгованість з боржника;

- суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що для правильного вирішення спору підлягають дослідженню обставин щодо наявності чи відсутності ознак нікчемності правочинів з погашення заборгованості за спірними кредитними договорами, однак суди упереджено дослідили обставини справи і наявні у ній докази, надані на підтвердження позиції відповідачів;

3) щодо погашення кредиту та процентів:

- банківські виписки, надані до суду, містять інформацію про поточний рахунок та кошти, які могли акумулюватися лише на поточному рахунку боржника; боржник не надав виписки по рахунках, на яких відображається погашення кредитного боргу (зарахування коштів);

- заборгованість є погашеною з дати зарахування коштів на вказаний у договорі рахунок; проте ДП "Дрінкс Україна" не надало суду докази зарахування коштів на рахунки, визначені кредитними договорами, для погашення заборгованості з кредиту та погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом;

- виписки за рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором;

- банк та ДП "Дрінкс Україна" уклали договори про розірвання кредитних договорів, проте позивач не надав доказів укладення договорів від 27.05.2015 про розірвання кредитного договору №822 від 12.05.2014 та №904 від 03.04.2015, а тому твердження ДП "Дрінкс Україна" про належне виконання кредитних договорів не заслуговує на увагу;

- позивач не надав доказів направлення банку письмового повідомлення щодо наміру достроково погасити кредит та достроково розірвати договір, що свідчить про порушення ч.1 ст.525 ЦК щодо неможливості односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов;

4) щодо нікчемності правочинів:

- умовне виконання зобов`язань за договорами відбулося шляхом внутрішньобанківських перерахувань без використання кореспондентського рахунку банку, відкритого в НБУ; ТОВ "Інвестохіллс Веста" надало докази того, що фактично кошти на рахунок ДП "Дрінкс Україна" не надходили;

- в матеріалах справи наявні належні докази, що підтверджують обставини нікчемності правочинів щодо погашення заборгованості за договорами про надання кредиту №904 від 03.04.2015, про надання кредиту №822 від 12.05.2014, про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013 та існування заборгованості за ними;

5) щодо застосування Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті:

- Інструкція вказує на те, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується (пункти 1.7-1.9, 1.11-1.12), отже банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк;

- кошти до банку не надходили, оскільки транзакція з безготівкового перерахування відбулася шляхом зміни обліку грошових зобов`язань у банківському балансі, і ПАТ "УПБ" не отримало реального доходу за наслідком здійснення погашення кредитної заборгованості; саме лише оформлення операції з перенесення обліку грошових коштів та відображення записів про погашення заборгованості не могли створювати правових наслідків;

- суди першої та апеляційної інстанцій залишили без уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, зазначивши, що "наведені обґрунтування нікчемності договорів у зазначеному випадку не отримали підтвердження"; посилається також на постанову Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/9504/21;

6) щодо звіту аудиторської фірми ТОВ "Інтер-аудит": ним встановлено факт відсутності надходження коштів по спірних кредитних договорах;

7) суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними договорів поворотної фінансової допомоги чи повернення банком перерахованих сум грошових коштів, а відтак, обставина віднесення спірних правочинів до нікчемних має своїм наслідком покладення на позивача обов`язку повторної сплати боргу за кредитними договорами, що не відповідає приписам чинного законодавства та порушує права позивача, однак судові провадження за вказаними спорами (справи №910/14981/20 та №910/14982/20) зупинені до розгляду цієї справи, а матеріали справи не містять доказів повернення фінансової допомоги;

8) суди залишили поза увагою висновки, які викладені в Протоколах №32 від 25.08.2015, №33 від 25.08.2015, №34 від 25.08.2015, які, в свою чергу, підтверджують, що в дійсності жодних зарахувань та перерахувань фінансової допомоги не було;

9) щодо порушення норм процесуального права: суди попередніх інстанцій не дотримались вимог ч.4 ст.238 ГПК та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.06.2020 у справі №924/233/18;

10) суди неправильно встановили фактичні обставини справи, не застосували положення статей 203, 215 ЦК, Закону "Про іпотеку", Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", порушили норми процесуального права (статті 77,73, 86 та 210 ГПК) в частині дотримання порядку дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

56. 23.01.2024 надійшов відзив ДП "Метелик" на касаційну скаргу ТОВ "Інвестохіллс Веста", у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

57. У відзиві, зокрема, вказує:

- обставини справи №910/19199/21 не є подібними до обставин справи №910/7305/20 з огляду на те, що спір про визнання недійсним договору відступлення права вимоги виник між первісним та новим кредитором, тобто між сторонами такого договору; обставини справи №910/7305/20 стосуються спору про визнання недійсними договорів позивачем в яких є третя особа, яка не є стороною цих договорів; питання про ефективність способу захисту було перевірено та встановлено в постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у цій справі;

- третейським судом не встановлювалися обставини перерахування грошових коштів позивача з рахунку та фактичного погашення позивачем заборгованості за кредитними договорами; третейський суд взяв до уваги рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/7305/20, яке після ухвалення рішення третейського суду було скасоване;

- доводи про відсутність порушеного права позивача та обрання неналежного способу захисту вже розглядалося судом касаційної інстанції у цій справі;

- Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 фактично вказав на відсутність в матеріалах справи доказів, які б спростовували доводи позивача про зарахування коштів щодо сплати боргу по тілу кредиту та відсотках за використання кредиту; під час нового розгляду справи факти перерахування та зарахування грошових коштів за кредитними договорами належними та допустимими доказами не спростовано;

- зміст Протоколів №32, 33, 34, які надані самими відповідачами, щодо виконання позичальником зобов`язань за кредитними договорами є вірогідним доказом, що доводить твердження позивача;

- висновок комісії про виявлення правочинів, які є нікчемними в силу ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є внутрішнім документом банку і не є беззаперечним доказом нікчемності; Фонд не може самостійно застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів, а повинен звернутися до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/1476/15); перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами, а є банківськими операціями (зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду); матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували нікчемність правочинів з погашення позивачем кредитних зобов`язань або їх недійсність, визнану у судовому порядку; Банк не подавав позовів про застосування до правочинів, вказаних у протоколах №32, 33, 34, наслідків нікчемності;

- правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, у якому введено тимчасову адміністрацію, є різним; невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність вчиненого ним правочину (постанова Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №920/653/18); твердження про неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, були предметом розгляду Верховного Суду у цій справі; порушення Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті не є самостійними та достатніми підставами для визнання правочинів нікчемними на підставі ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- висновків про встановлення фактів відсутності перерахування та надходження коштів по спірних кредитних договорах звіт Аудиторської фірми не містить; висновок експертів не містить безпосереднього дослідження операції з погашення позивачем заборгованості;

- звернення ТОВ "Інвестохіллс Веста" з позовами, на які міститься посилання в касаційній скарзі відбулося лише після подання позову у цій справі з метою формування доказової бази;

- очевидним є встановлення фактів виконання Банком платіжних доручень ДП "Дрінкс Україна", за якими були перераховані грошові кошти на погашення кредитних зобов`язань позивача; відповідачі не надали доказів про поновлення в системах Банку бухгалтерського обліку за рахунками з обліку кредитів ДП "Дрінкс Україна" згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, як це було передбачено рішеннями, що викладені у протоколах №32, 33, 34;

- твердження відповідача в більшості повторюють аргументи та доводи, які висловлювались стороною під час первинного розгляду справи, без надання додаткових доказів чи наведення додаткових обґрунтувань.

(іі) касаційні скарги Фонду та Банку, безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд

58. 23.10.2023 Фонд та Банк, безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд, звернулися з касаційними скаргами на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, в яких просять їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

59. Доводи касаційних скарг збігаються. Фонд та Банк посилаються на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та, зокрема, вказують:

1) суд апеляційної інстанції застосував статті 15, 16 ЦК без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №910/13840/18, від 04.06.2020 у справі №916/1411/19, від 15.05.2020 у справі №904/3938/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №911/1465/19, від 27.05.2021 у справі №910/8072/20, від 19.02.2020 у справі №639/4836/17, від 28.07.2021 у справі №761/33403/17, 15.09.2022 у справі №910/12525/20, 16.10.2020 у справі №910/12787/17, щодо обрання належного способу захисту;

2) суд апеляційної інстанції не застосував ч.3 ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у відповідності до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, від 04.07.2018 у справі №819/353/16, від 05.12.2018 у справі №826/23064/15, від 27.02.2019 у справі №826/8273/16, від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 01.12.2022 у справі №910/7305/20, що призвело до порушення статей 79-79, 86 ГПК;

3) суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст.514 ЦК без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №639/4836/17, від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, від 19.11.2019 у справі №924/1014/18, від 28.012020 у справі №924/1208/18, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, від 02.11.2022 у справі №947/23885/19, від 08.08.2023 у справі №910/19199/21.

60. Крім того, скаржники, зокрема, вказують:

- в порушення статей 76-79, 86 ГПК суди першої та апеляційної інстанцій неповно, необ`єктивно та невсебічно здійснили огляд та дослідження наявних в матеріалах справи доказів, що призвело до хибних висновків стосовно припинення зобов`язань за кредитними договорами;

- суди не врахували того, що не відбулося погашення кредитної заборгованості позивача в порядку, визначеному постановою Правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015, а відбулося лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань;

- суди проігнорували той факт, що на виконання п.4 ч.2 ст.37 Закону "Про систему гранування вкладів фізичних осіб" передбачено можливість Фонду або уповноваженої особи, у випадку делегування їй повноважень, застосовувати наслідки нікчемності правочинів (що містять ознаки, передбачені ч.3 ст.38 вказаного Закону), як і не врахували ст.216 ЦК, яка надає сторонам можливість самостійно застосовувати наслідки недійсності (нікчемності) правочину без реалізації права на звернення до суду з окремим позовом;

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.01.2022 у справі №910/10784/16 зробила висновки щодо обов`язковості виконання неплатоспроможними банками постанов НБУ та щодо наслідків у випадку їх порушення; суди ці висновки не врахували;

- порушене право позивачів відсутнє, обрано неефективний спосіб захисту та відсутня правова вимога.

61. 23.01.2024 надійшов відзив ДП "Метелик" на касаційні скарги Фонду та Банку, у якому просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

62. У відзиві, зокрема, вказує:

- питання про ефективність обраного способу захисту було перевірено та встановлено в постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у цій справі та не потребувало додаткового доказування під час нового розгляду справи;

- Верховний Суд у цій справі вказав на необхідність дослідження конкретних обставин, які б підтверджували чи спростовували твердження відповідачів та третьої особи стосовно застосування ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; суди під час нового розгляду справи з`ясували обставини, зокрема, щодо підтвердження перерахування коштів на позичкові рахунки та рахунки нарахування доходів за відповідними кредитними договорами; суди встановили обставини, які підтверджують подання позивачем платіжних доручень та перерахування коштів Банку на відповідні рахунки; суди встановили, що відповідачі позовів про застосування наслідків нікчемності правочинів позивача не подавали, тому заперечення щодо нікчемності правочинів є необґрунтованими; позов до третейського суду не може ототожнюватися із позовом про застосування наслідків недійсності договорів, оскільки мав різний предмет спору та стосується інших спірних правовідносин; ДП "Метелик" під час третейського розгляду заявив про застосування позовної давності і третейський суд її застосував не у спосіб, передбачений для нікчемного правочину; договори, які були визнані нікчемними згідно протоколів засідання комісії з перевірки договорів не були предметом дослідження у висновку експертів та звіті аудиторської фірми ТОВ "Інтер-аудит";

- обставини справи №910/19199/21 не є подібними до обставин справи №910/7305/20 з огляду на те, що спір про визнання недійсним договору відступлення права вимоги виник між первісним та новим кредитором, тобто між сторонами такого договору; обставини справи №910/7305/20 стосуються спору про визнання недійсними договорів позивачем в яких є третя особа, яка не є стороною цих договорів; справа №910/7305/20 повторно розглядалася з урахуванням висновків Верховного Суду, які були викладені в постанові від 01.12.2022;

- твердження скаржників в більшості повторюють аргументи та заперечення, які висловлювались сторонами під час первинного розгляду справи.

Надходження касаційних скарг на розгляд Верховного Суду

63. Верховний Суд ухвалами від 08.01.2024 відкрив касаційне провадження у справі №910/7305/20 за касаційними скаргами ТОВ "Інвестохіллс Веста", Фонду та Банку, безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 21.02.2024.

64. 21.02.2023 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 20.03.2024, 20.03.2024 - до 10.04.2024, а 10.04.2024 - до 29.05.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо способу захисту

65. Суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що оспорювані позивачем договори зачіпають права та охоронювані законом інтереси ДП "Метелик", а обраний спосіб захисту є належним та ефективним.

66. Суди також зазначили, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

67. ТОВ "Інвестохіллс Веста" у касаційній скарзі вказувало на неможливість застосування висновку про те, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням, який, зокрема, викладений у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у цій справі №910/7305/20, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 відступила від нього.

68. Також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі №910/12525/20 (яка має подібний предмет спору зі справою №910/7305/20) підтримала правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №639/4836/17, від 28.07.2021 у справі №761/33403/17, щодо відсутності правових підстав для оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною.

69. ТОВ "Інвестохіллс Веста" вважає, що питання про належне або неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню в рамках спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги; сам собою факт укладання договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов`язку погасити борг саме в такому розмірі, який зазначений у договорі, що оспорюється під час його виконання (посилається на постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №639/4836/17, 16.10.2018 у справі №914/2567/17, 19.11.2019 у справі №924/1208/18).

70. Фонд та Банк, безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд, у касаційних скаргах зазначають, що порушене право позивачів відсутнє, обрано неефективний спосіб захисту та відсутня правова вимога; суд апеляційної інстанції застосував статті 15, 16 ЦК без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №910/13840/18, від 04.06.2020 у справі №916/1411/19, від 15.05.2020 у справі №904/3938/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №911/1465/19, від 27.05.2021 у справі №910/8072/20, від 19.02.2020 у справі №639/4836/17, від 28.07.2021 у справі №761/33403/17, 15.09.2022 у справі №910/12525/20, 16.10.2020 у справі №910/12787/17, щодо обрання належного способу захисту.

71. ДП "Метелик" у відзивах на касаційні скарги вказує, що обставини справи №910/19199/21 не є подібними до обставин справи №910/7305/20; питання про ефективність способу захисту було перевірено та встановлено в постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у цій справі.

72. Верховний Суд погоджується з доводами скаржників з огляду на таке.

73. У справі, що переглядається, ДП "Дрінкс Україна" (після зміни назви - ДП "Метелик") звернулося до суду з вимогою про визнання недійсними Договору відступлення від 24.02.2020 №80 (в частині) та Договору купівлі-продажу майнових прав від 24.02.2020 №80/1 (в частині). При цьому ДП "Дрінкс Україна" не є стороною цих договорів.

74. ДП "Дрінкс Україна", обґрунтовуючи свій інтерес в оскарженні Договору відступлення та Договору купівлі-продажу майнових прав, стверджує, що вказані договори порушують охоронювані законом права та інтереси ДП "Дрінкс Україна", оскільки за ними ТОВ "Інвестохіллс Веста" отримало право вимагати повторної сплати на свою користь вже сплаченого кредиту за договорами.

75. Відповідно до статей 215, 216 ЦК оспорювати правочин може не лише сторона (сторони) правочину, але й треті особи ("заінтересовані особи"). Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

76. Велика Палата Верховного Суду 15.09.2022 ухвалила постанову у справі №910/12525/20, на неврахування висновків якої посилаються скаржники, в якій вирішила питання можливості оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною.

77. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові підтримала висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №639/4836/17, від 28.07.2021 у справі №761/33403/17, відповідно до яких питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

78. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що власник майна (грошових коштів) має захищати свої права у спорі з кредитором, вимоги якого не визнаються власником майна, у спорі про стягнення заборгованості.

79. ДП "Метелик" у відзивах на касаційні скарги вказував, що питання про ефективність способу захисту було перевірено та встановлено в постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у цій справі.

80. Дійсно, Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у цій справі №910/7305/20 вказав: "доводи відповідача-2 про те, що належним у способом захисту прав та інтересів позивача у справі №910/7305/20 є позов про визнання відсутнім права вимоги та про обрання позивачем неефективного способу захисту, свого підтвердження не знаходять", врахувавши, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків ухвалою від 25.05.2020 порушив провадження у справі №13/20 за позовом нового кредитора ТОВ "Інвестохіллс Веста" до ДП "Дрінкс Україна" про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №709, договорами про надання кредиту №822, №904 укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна", яка в подальшому була відступлена банком ТОВ "Інвестохіллс Веста" за договором про відступлення права вимоги №80.

81. Як вказує ТОВ "Інвестохіллс Веста", 06.08.2021 Постійно діючий діючий Третейський суд при Асоціації українських банків ухвалив рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги ТОВ "Інвестохіллс Веста" до ДП "Дрінкс Україна" про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

82. ДП "Дрінкс Україна" не заперечує проти такого рішення, але наголошує, що Третейський суд у рішенні від 06.08.2021 №13/20 не встановлював обставини перерахування грошових коштів ДП "Дрінкс Україна" з рахунку, відкритого ПАТ "УПБ" та фактичного погашення заборгованості за кредитними договорами, а прийняв до уваги рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/7305/20, яке після прийняття рішення Третейського суду у справі №13/20 від 06.08.2021 було скасоване постановою Верховного Суду від 01.12.2022.

83. Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у цій справі №910/7305/20 виходив з того, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор. У разі підтвердження доводів позивача, що на момент укладення вказаних договорів зобов`язання за договорами про надання кредиту та договорами застави майна були припинені шляхом їх повного виконання, відступлення (продаж) банком неіснуючих прав вимоги і майнових прав суперечить ст.514 ЦК та є підставою для визнання оспорюваних договорів в цій частині недійсними.

84. Однак, як правильно вказують скаржники, від вказаних висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.12.2022 у цій справі №910/7305/20, відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21, вказавши, що недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК.

85. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.11.2022 у справі №947/23885/19, про те, що в разі коли право вимоги не виникло (наприклад, у разі нікчемності чи недійсності договору) або припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то таке право вимоги не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсності договору між первісним кредитором та новим кредитором, оскільки правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. Тому немає підстав для недійсності договору про відступлення прав вимоги.

86. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у п.102 постанови від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 зазначила, що той факт, що первісний кредитор передає новому кредитору вимогу, яка припинилася, є підставою для відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором, а не підставою недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога.

87. Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21, відступивши від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.12.2022 у цій справі №910/7305/20, дійшла висновків, що навіть якщо право вимоги не виникло або було припинене до моменту відступлення, то це є підставою для відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором, а не підставою недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога.

88. З наведеного вбачається, що ДП "Дрінкс Україна" (ДП "Метелик"), звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними Договору відступлення та Договору купівлі-продажу майнових прав, стороною яких воно не є, обрало неналежний та неефективний спосіб захисту, який, з урахуванням обставин цієї справи, не дозволить захистити його права та/законні інтереси.

89. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п.52), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.155).

90. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, інші доводи касаційних скарг не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

91. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

92. Згідно із ч.1 ст.311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

93. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про задоволення касаційних скарг скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати

94. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.14 ст.129 ГПК).

95. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційних скарг та ухвалення нового рішення про відмову у позові, то розподіл витрат зі сплати судового збору підлягає зміні, з покладенням таких витрат на позивача.

96. Судові витрати зі сплати судового збору за подання 1) позову, 2) апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 та 3) касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, які сплатив позивач під час першого розгляду (перегляду) справи, покладаються на позивача.

97. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023, які були сплачені ТОВ "Інвестохіллс Веста" та Банком, безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд, покладаються на позивача та підлягають стягненню із останнього на користь двох скаржників у розмірі по 6 306,00 грн.

98. Судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, які були сплачені ТОВ "Інвестохіллс Веста", Банком, безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд, та Фондом покладаються на позивача та підлягають стягненню із останнього на користь трьох скаржників у розмірі по 6 306,00 грн.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №910/7305/20 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Метелик" відмовити.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Метелик" (03134, м. Київ, просп. Корольова Академіка, буд. 1, код ЄДРПОУ 24268368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8Б, оф. 103, код ЄДРПОУ 41264766) 6 306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства "Метелик" (03134, м. Київ, просп. Корольова Академіка, буд. 1, код ЄДРПОУ 24268368) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

6. Стягнути з Дочірнього підприємства "Метелик" (03134, м. Київ, просп. Корольова Академіка, буд. 1, код ЄДРПОУ 24268368) на користь Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", безпосереднє виведення якого з ринку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, код ЄДРПОУ 19019775) 6 306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець