Постанова

Іменем України

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 686/31892/19

провадження № 61-4683св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2022 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 березня 2023 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» (далі - ТОВ «Т-Стиль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були прийняті на роботу на посаду продавців-консультантів магазину «Т-Стиль» торговельної марки (далі - ТМ) «Льонокомбінат GOLDI», який знаходиться у ТРЦ «Оазис» та були звільнені з роботи 05 серпня 2019 року згідно з наказів на підставі статті 38 КЗпП України.

Зокрема, відповідач ОСОБА_1 була прийнята на роботу у ТОВ «Т-Стиль» 27 лютого 2018 року на посаду продавця-консультанта магазину, надалі була переведена на посаду адміністратора магазину та була звільнена з посади 05 серпня 2019 року згідно з наказом № 266-Ос від 05 серпня 2019 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Відповідач ОСОБА_2 04 травня 2018 року була прийнята на роботу у ТОВ «Т-Стиль» на посаду продавця-консультанта магазину, надалі наказом № 146/-К від 03 липня 2018 року була переведена на посаду касира торговельного залу та була звільнена із займаної посади 05 серпня 2019 року згідно з наказом № 285-Ос від 05 серпня 2019 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Відповідач ОСОБА_3 була прийнята на роботу 02 серпня 2018 року у «Т-Стиль» на посаду касира торговельного залу та була звільнена з роботи касира 06 серпня 2019 року згідно з наказом № 269-Ос від 05 серпня 2019 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Відповідач ОСОБА_4 була прийнята на роботу на посаду продавця-консультанта магазину ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат GOLDI» на підставі наказу № 1146-ос від 04 червня 2019 року та була звільнена з цієї посади 05 серпня 2019 року згідно з наказом № 267-Ос на підставі статті 38 КЗпП України.

Для вказаних працівників магазину була встановлена колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, що підтверджується договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 28 лютого 2018 року.

Зазначений договір, окрім керівника колективу магазину - адміністратора ОСОБА_1 , був підписаний усіма членами колективу магазину - відповідачами у справі.

Згідно з наказом директора ТОВ «Т-Стиль» № 150 від 03 серпня 2019 року «Про проведення позапланової інвентаризації товарів в магазині», обов`язки проведення інвентаризації було покладено на ревізора складського господарства ТОВ «Т-Стиль» ОСОБА_5 та адміністратора «Т-Стиль» ОСОБА_6 .

В результаті проведеної 03 серпня 2019 року комісійної позапланової інвентаризації товару магазину «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат GOLDI» було виявлено нестачу товару (товарно-матеріальних цінностей) на суму 419 922,0 грн.

Відповідно до накладних-вимог про внутрішнє переміщення товару ТОВ «Т-Стиль» ТМ «Льонокомбінат Goldi» документально зафіксовано факт прийняття окремо кожним із членів колективу - відповідачами у справі товарів, що повинні були знаходитися у названому магазині.

Згідно з інвентаризаційним описом № 1334 від 03 серпня 2019 року встановлено нестачу товару (товарно-матеріальних цінностей) на загальну суму 419 922,0 грн, при цьому роботодавцем було забезпечено нормальні умови для зберігання цінностей у магазині, було встановлено протикрадіжкову систему та системи відеоспостереження. Така нестача в магазині виникла за період з 01 січня 2019 року до 03 серпня 2019 року з вини відповідачів, що полягала у невиконанні ними вимог покладених на них обов`язків та забезпечення схоронності майна.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Т-Стиль» просило суд стягнути спричинену матеріальну шкоду в наступному розмірі: з ОСОБА_1 - 104 980,50 грн., ОСОБА_2 - 104 980,50 грн, ОСОБА_3 - 104 900,50 грн, ОСОБА_4 - 104 900,50 грн що в загальній сумі дорівнює 419 922,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2021 року у задоволенні позову ТОВ «Т-Стиль» відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що колективна (бригадна) матеріальна відповідальність була встановлена уповноваженою на те особою, було отримано погодження виборного органу первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства на установлення колективної матеріальної відповідальності, створення належних умов для збереження схоронності переданих товарно-матеріальних цінностей, тому суд вважав, що відсутні підстави для покладення на відповідачів матеріальної відповідальності.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2022 року заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Т-Стиль» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Т-Стиль» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Додаткове рішення районного суду мотивовано тим, що відзив ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку рекомендованою поштою був направлений на адресу позивача - ТОВ «Т-Стиль» 16 січня 2020 року. Також у справі є договір про надання їй правової допомоги адвокатом Григоруком С. В. та ордер серії ХМ № 008343 від 13 січня 2020 року, акти наданих послуг від 18 травня 2021 року.

04 серпня 2021 року адвокатом Локтіоновою С. А. в інтересах ОСОБА_3 подано заяву про надання копії акту здачі-приймання робіт згідно з договором б/н від 19 лютого 2020 рок.

Районний суд відхилив посилання позивача про неналежність зазначених доказів, оскільки вони прийняті судом, долучені до матеріалів справи, та врахував, що адвокат Локтіонова С. А. та адвокат Григорук С. В. до закінчення судових дебатів зробили заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Т-Стиль» залишено без задоволення.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, а тому обґрунтовано поклав відшкодування понесених ними витрат на професійну правничу допомогу в розмірі по 10 000 грн на кожного на позивача, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Т-Стиль», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2022 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Т-Стиль» мотивована тим, що розрахунок витрат на суму 15 000 грн від 03 лютого 2020 року, який поданий адвокатом Григоруком С. В. (том 2, а. с. 171) та орієнтований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, який поданий адвокатом Локтіоновою С. А., (том 2, а. с. 147-148) не містять погодження сум судових витрат їхніми клієнтами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки відсутні їхні підписи.

Вважає, що у суду першої інстанції була відсутня об`єктивна можливість пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру гонорару адвоката, тому вимоги ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованими.

Крім того, товариству не було надіслано копію договору про надання правничої допомоги від 13 січня 2020 року, акту здачі-приймання робіт згідно з договором про надання правничої допомоги від 21 вересня 2021 року, розрахунку витрат від 03 лютого 2020 року та прибуткового касового ордеру № 3 від 14 січня 2020 року.

При цьому ордер серії ХМ № 008343 від 31 січня 2020 року вважає неналежним та таким, що не посвідчує наявність у адвоката Григорук С. В. повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 , оскільки у ньому зазначено, що правова допомога надається у «судах усіх інстанцій», замість окремо визначеного суду, у якому розглядається справа.

Посилається на відсутність у матеріалах справи договору про надання правничої допомоги адвокатом Локтіоновою С. А. відповідачу ОСОБА_3 , що виключає можливість стягнення зазначених витрат. Також відсутні докази надсилання ОСОБА_3 копій документів, що підтверджують судові витрати іншим учасникам справи.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ «Т-Стиль» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постановах Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18, від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/420/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 15 вересня 2021 року у справі № 323/642/20, від 19 листопада 2021 року у справі № 910/4317/21, від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21, від 31 січня 2023 року у справі № 347/678/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ТОВ «Т-Стиль» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Задовольняючи заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Локтіонової С. А. та заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, вважав, що заявниками надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь заявників, оскільки суд відмовив у задоволенні позову.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).

Наявність договірних відносин між адвокатом Локтіоновою С. А. та Войтюк Р. В. підтверджується ордером серії ВХ № 1002452 від 19 лютого 2020 року, виданому на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 19 лютого 2020 року (том 2, а. с. 107).

При цьому у матеріалах справи міститься орієнтований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 22 червня 2020 року, акт здачі-приймання робіт згідно з договором № б/н від 19 лютого 2020 року, розрахункова квитанція № б/н від 03 лютого 2021 року, копія квитанції № 50 від 16 вересня 2020 року, акт здачі-приймання робіт згідно з договором № б/н від 19 лютого 2020 року, (том 2, а. с. 147-148, 168, 169, 170, 200-201).

Наявність договірних відносин між адвокатом Григоруком С. В. та ОСОБА_2 підтвержується договором про надання правової допомоги від 13 січня 2020 року (том 2, а. с. 63).

При цьому у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 07 березня 2012 року № 703, ордер серії ХМ № 008343 від 13 січня 2020 року, заява про орієнтовний розрахунок витрат від 03 липня 2020 року, розрахунок витрат від 03 лютого 2020 року, прибутковий касовий ордер № 3 від 14 серпня 2020 року, акт від 21 вересня 2021 року здачі-приймання робіт згідно з договором про надання правової допомоги (том 2, а. с. 63 (зворот), 65, 146, 171, 172, 205 (зворот)).

Докази направлення відзиву на позовну заяву з долученими до нього копією договору про надання правової допомоги та ордеру у визначеному процесуальним законом порядку надіслано на адресу позивача (том 2, а. с. 57)

З огляду на викладене, враховуючи що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 довели надання їм, відповідно, адвокатами Локтіоновою С. А. і Григоруком С. В. зазначених послуг, витрати на правову допомогу мають бути відшкодовані ТОВ «Т-Стиль» у визначеному районним судом розмірі.

Доводи заявника про те, що ордер серії ХМ № 008343 від 31 січня 2020 року є неналежним доказом у справі, оскільки у ньому зазначено, що правова допомога надається у «судах усіх інстанцій», замість окремо визначеного суду, у якому розглядається справа, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення) ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Враховуючи викладене, Верховний Суд робить висновок, що вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 754/3233/20.

Посилання ТОВ «Т-Стиль» на відсутність у матеріалах справи договору про надання правничої допомоги адвокатом Локтіоновою С. А. відповідачу ОСОБА_3 , як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, не заслуговують на увагу за наявності у матеріалах справи ордеру серії ВХ № 1002452 від 19 лютого 2020 року, виданому на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 19 лютого 2020 року.

З огляду на зазначене оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постановах Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18, від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/420/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 15 вересня 2021 року у справі № 323/642/20, від 19 листопада 2021 року у справі № 910/4317/21, від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21, від 31 січня 2023 року у справі № 347/678/20, колегія суддів відхиляє, оскільки наявні у матеріалах справи обставини стягнення витрат на правничу допомогу та подані на їх підтвердження докази є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин надання правничої допомоги та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Крім того, аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, а зводяться до незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, вважаючи, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, які відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль», залишити без задоволення.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Р. А. Лідовець Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник