ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/31892/19
Провадження № 22-ц/4820/563/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю представника учасника справи ОСОБА_1
розглянув увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїцивільну справу№686/31892/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди (суддя Салоїд Н.М.).
в с т а н о в и в:
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» звернулось до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2021 року в позові відмовлено.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2022 року заяви представника ОСОБА_4 ОСОБА_6 , відповідачки ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» на користь ОСОБА_7 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяв відповідачів про стягнення додаткових витрат на правничу допомогу. Посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що в порушення норм статті 83 ЦПК України, позивач не отримав від ОСОБА_3 , ні копії договору про надання правової допомоги від 13.01.2020, ні акту здачі-приймання робіт згідно договору про надання правової допомоги від 21.09.2021, ні розрахунку витрат від 03.02.2020, ні прибуткового касового ордеру №3 від 14.01.2020, а тому суд першої інстанції не мав права брати їх до уваги під час прийняття додаткового рішення, через відсутність підтвердження їх надсилання іншим учасникам справи. Зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав, що 20.01.2020 представником ТОВ «Т-Стиль» було отримано вказані документи, адже деякі з них датовані значно пізніше вказаної дати. Звертає увагу, що ордер серії ХМ №008343 від 13.01.2020 року, виданний адвокатом Григоруком С.І., не відповідає вимогам заповнення останнього, а саме, в порушення висновків Верховного Суду, в ордері у графі «назва органу, у якому надається правова допомога» вказано «у судах усіх інстанцій». Також в ордері не зазначено вірної дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер посвідчення адвоката та інформацію стосовно того ким та коли він виданий, що вказує на його дефектність та виключає, в даному випадку, можливість посилання на ордер як на документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Зазначає, що в догорові про надання правничої допомоги від 13.01.2020 відстуні умови щодо погодження суми гонорару адвоката, а угоду з визначенням суми гонорару відповідачкою ОСОБА_3 до суду не надано. Не погоджується скаржник із витратами, зазначеними в акті здачі-приймання робіт згідно договору про надання правової допомоги від 13.01.2020, та вважає, що суд не надав оцінки тому факту, що обсяг проведеної роботи адвокатом відповідача ОСОБА_8 не відповідає тій сумі, яка стягнута з товариства судом першої інстанції. Зазначає, що доданий прибутковий касовий ордер № 3 від 14.01.2020, не є підтвердженням надання правничої допомоги ОСОБА_3 саме у справі № 686/31892/19, адже з нього не можливо встановити адвокатські послуги у якій справі надавались ОСОБА_3 .
Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів надсилання позивачу копій документів, що підтверджують судові витрати понесені відповідачкою ОСОБА_4 , а останні додані до матеріалів справи без клопотання про їх приєднання, в порушення ст. 83 ЦПК України.
Вказує, що так як представником ОСОБА_4 ОСОБА_6 у рамках цієї справи не подавався відзив на позов, а разом з ним попередній розрахунок суми судових витрат, суд першої інстанції мав би відмовити у відшкодуванні відповідних витрат. Також скаржник звертає увагу, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу підписано лише адвокатом Локтіоновою С.А., тобто він не погоджений з клієнтом. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та договір про надання правничої допомоги укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а ордер серії ХМ №1002452 від 19.02.2020, виданний адвокатом Локтіоновою С.А., не відповідає вимогам заповнення останнього, а саме в ордері у графі «назва органу, у якому надається правова допомога» вказано «у судах усіх інстанцій», а тому не може підтверджувати повноваження адвоката на представництво.
Зазначає, що визначені сторонами суми відшкодування витрат на правничу допомогу не відповідають критерію реальності, а також розумності їх розміру.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що адвокат Локтіонова С.А. здійснювала представництво інтересів ОСОБА_4 на підставі ордера серії ВХ № 1002452 від 19.02.2020, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 19.02.2020 (а.с. 107 т.2).
Представником ОСОБА_4 ОСОБА_6 03.07.2020 до суду подано орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що попередньо становитиме 10500 грн (а.с.147-148 т.2).
Представником ОСОБА_4 ОСОБА_6 на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду подано акт здачі-приймання робіт згідно договору б/н від 19.02.2020 (а.с 168 т.2); розрахункову квитанцію б/н від 03.02.2021 року (а.с.169 т.2), копію квитанції №50 від 16.09.2020 (а.с. 170 т.2).
Згідно акту здачі-приймання робіт згідно договору б/н від 19.02.2020 адвокатом Локтіоновою С.А. надано клієнту юридичні послуги в повному обсязі у цивільній справі № 686/31892/19, а вартість послуг погоджена сторонами і становить 10500грн (а.с. 168 т.2).
На підтвердження оплати послуг представником ОСОБА_4 ОСОБА_6 надано розрахункову квитанцію б/н від 03.02.2021 року про сплату гонорару у розмірі 5500 грн та копію квитанції №50 від 16.09.2020 про сплату 5000грн.
Оплативши надані за договором послуги, позивач ОСОБА_4 фактично погодилась, що ці послуги надані і виконані в повному обсязі.
У грудні 2021 року ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 подала заяву про ухвалення додаткового рішення суду, шодо компенсації витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн (а.с.2 т.3).
Повноваження адвоката Григорука С.В. щодо представлення інтересів ОСОБА_3 підтверджуються договором про надання правової допомоги від 13 січня 2020 року (а.с. 63 т.2), свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльність № 703 від 07.03.2012 (а.с. 63 т.2 на звороті), ордером серії ВХ № 008343 від 13.01.2020 (а.с.65 т.2).
Представником ОСОБА_3 ОСОБА_9 на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду подано прибутковий касовий ордер №3 від 14.08.2020 (а.с. 172 т.2) та акт здачі-приймання робіт згідно договору про надання правової допомоги (а.с. 202 т.2 на звороті).
Крім того, 03.02.2020 представник ОСОБА_3 ОСОБА_9 подав до суду розрахунок витрат понесених у справі № 686/31892/19, що становить 15000 грн (а.с.171 т.2).
Оплативши надані за договором послуги, ОСОБА_3 фактично погодилась, що ці послуги надані і виконані в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що у задоволенні позову відмовлено повністю, а тому з позивача на користь відповідачів підлягають відшкодуванню понесені ними витрати на професійну правничу допомогу.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
На підставі частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат.
За нормами частини 8 статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом частини третьоїстатті 237 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першоюстатті 627 ЦК Українипередбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно достатті 26 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
У відповідності до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, щодо того, що суд першої інстанції повинен був відмовити у компенсації витрат на правничу допомогу ОСОБА_4 , адже у рамках цієї справи представником відповідача не подавався відзив на позов, а разом з ним попередній розрахунок суми судових витрат.
Згідно із частиною другою статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Однак, аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.04.2021 у справі № 161/20630/18).
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відсутності повноважень у адвоката Локтіонової С.А. представляти інтереси ОСОБА_4 , адже матеріалах справи відсутні копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та договір про надання правничої допомоги укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , з таких підстав.
За приписами статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Відповідно до пунктів 10, 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги від 12.04.2019 № 41, ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи; ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Отже, ордер, який виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером ЦПК України не вимагає.
Посилання скаржника на те, що ордери видані адвокатами Локтіоновою С.А. та Григоруком С.В. не можуть бути достатнім документом на підтвердження їх повноважень представляти інтереси клієнтів, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Таким чином, судові органи чітко відокремлені від інших органів державної влади.
Згідно з підпунктом 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги від 12.04.2019 № 41 (у редакції, чинній станом на час видачі ордерів), ордер повинен містити серед іншого такі реквізити: назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
Водночас вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апеляційної інстанції, що сторона позивача не була ознайомлена та не отримувала документів, що підтверджують понесення відповідачами витрат на правничу допомогу, з таких підстав.
Так, представник позивача ОСОБА_10 , будучи присутнім в судовому засіданні 03.07.2020, був обізнаний про подання представниками відповідача ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в судовому засіданні документів про орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, за наслідками розгляду клопотань про їх долучення до матеріалів справи судом першої інстанції постановлялись ухвали щодо долучення вказаних документів до матеріалів справи. Крім того, після подання представником ОСОБА_4 ОСОБА_6 , відповідачем ОСОБА_3 заяв про ухвалення додаткового рішення представник позивача ОСОБА_1 ознайомлена була з матеріалами справи, які стосувались відшкодування витрат на правничу допомогу. 30.11.2022 представник позивача ОСОБА_1 подала до суду клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами (а.с. 50-57 т. 3), які були враховані судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення.
З огляду на викладене, у суду першої інстанції відсутні були підстави для відмови у відшкодуванні понесених відповідачами витрат на правничу допомогу.
Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, а тому обґрунтовано поклав відшкодування понесених ними витрат на професійну правничу допомогу в розмірі по 10000 грн на кожного на позивача, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Інші доводи апеляційноїскарги немістять посиланняна докази,які бспростовували висновкисуду івпливали наїх законність,а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
А тому, додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл судових витрат на правничу допомогу ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги ТОВ «Т-Стиль» не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» залишити без задоволення.
Додаткове рішенняХмельницького міськрайонногосуду Хмельницькоїобласті від20грудня 2022року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 березня 2023 року.
Суддя-доповідач І.В. П`єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай
