Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2023 року
справа №380/6367/23
провадження № П/380/6425/23
Львівський окружний адміністративний суд
у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Сенчук Л.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського державного університету внутрішніх справ (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26; код ЄДРПОУ 08571995) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Львівського державного університету внутрішніх справ щодо незарахування до науково-педагогічного стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16.08.2006 по 11.06.2011 на посаді заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ;
- зобов`язати Львівський державний університет внутрішніх справ зарахувати до науково-педагогічного стажу ОСОБА_1 період його роботи з 16.08.2006 по 11.06.2011 на посаді заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що період роботи позивача на посаді заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності (16.08.2006-11.06.2011) не зараховано до науково-педагогічного стажу. Вказав, що відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII, посада «заступника начальника (завідувача) кафедри вищого військового навчального закладу, закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти» відноситься до основних посад науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти.
Ухвалою суду від 05.04.2023 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.
13.04.2023 за вх.№26156 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
14.04.2023 за вх.№26181 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
24.04.2023 за вх.№28704 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що обчислення науково-педагогічного стажу для виплати надбавки за вислугу років науково-педагогічним працівникам закладів та установ вищої освіти здійснюється відповідно до Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту», що набрала чинності з 1 січня 2001 року. Відповідно до вищезазначеного Порядку до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам (далі - стаж педагогічної роботи) зараховується час роботи на посадах, передбачених Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 «Про затвердження Переліку посад педагогічним та науково-педагогічним працівникам», а також інших посадах, передбачених Порядком. У Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, який є вичерпним, посади «заступник завідувача (начальника) кафедри» немає, відповідно, перебування на вказаній посаді не може бути зараховане для обчислення науково-педагогічного стажу для виплати надбавки за вислугу років науково-педагогічним працівникам закладів та установ вищої освіти. Вказав, що про відсутність посади заступника завідувача кафедри, як такої що дає право на зарахування науково-педагогічного стажу зазначає сам позивач, проте вважає, що ЛьвДУВС в даній ситуації повинен користуватись наказом МВС України «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС» від 14.02.2008 № 62 (який не охоплює весь спірний період), а не постановою КМУ №78 від 31.01.2001, яка має вищу юридичну силу, а також є у даному випадку спеціальним законом, оскільки вона регулює нарахування педагогічного стажу. Натомість наказ, на який покликається позивач регулює широкий спектр правовідносин, до нарахування педагогічного стажу не призначений, а тому є загальним законом, застосування якого, згідно доктринальних положень теорії права, виключає спеціальний закон.
01.05.2023 за вх.№30863 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Відповідно до наказу МВС України від 14.02.2008 № 69 «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України» - «п. 2.1.1. Навчальний процес здійснюється на підставі вимог Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про міліцію», державних стандартів вищої освіти, нормативних актів МОН і МВС та інших нормативно-правових актів України з питань освіти». Посада заступника начальника кафедри встановлена наказом МВС України «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС» від 14.02.2008 № 62. Відтак, позивач вважає, що у своїй діяльності ЛьвДУВС зобов`язаний враховувати положення наказу МВС України «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС» від 14.02.2008 № 62, зокрема в частині віднесення посади заступника начальника кафедри до науково-педагогічної посади, оскільки МВС України є центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і наук для відповідача.
Ухвалою суду від 04.05.2023 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи № 380/6367/23 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
05.05.2023 за вх.№32396 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
26.05.2023 за вх.№38946 позивачем подано додаткові пояснення у справі. Зазначив, що науково-педагогічний стаж, який здобувається під час роботи на науково-педагогічній посаді в закладі вищої освіти (ЗВО) є необхідною умовою для здійснення науково-педагогічної діяльності позивачем як зараз, так і в майбутньому в ЗВО незалежно від відомчого підпорядкування.
У засіданні суду, яке відбулось 15.06.2023 позивачем подано додаткові пояснення у справі.
22.06.2023 за вх.№46413 позивачем подано додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 06.07.2023 зупинено провадження в адміністративній справі № 380/6367/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії до 28 серпня 2023 для отримання доказів у справі. Розгляд справи призначено у судовому засіданні засідання на 29 серпня 2023 о 12:00 год. Зобов`язано сторін долучити до матеріалів справи докази виконання науково-педагогічної роботи на займаній позивачем посаді протягом 2006-2011 року.
24.07.2023 за вх.№55991 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Позивач зазначив, що у спірний період з 16.08.2006 по 11.06.2011, перебуваючи на посаді заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності, виконував викладацьке навантаження у обсягах, які суттєво перевищують 180 годин, що в свою чергу дозволяє зарахувати позивачу період перебування на посаді заступника начальника кафедри з 16.08.2006 по 11.06.2011 до стажу педагогічної роботи, у тому числі і при проведенні підрахунку розміру доплати за вислугу педагогічного, науково-педагогічного працівника згідно статті 61 Закону України «Про освіту», а також при проведенні підрахунку загальної сукупності навчальної діяльності в роках, як однієї із кваліфікаційних вимог, необхідних для присвоєння вчених звань у відповідності до діючого Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №13 від 14.01.2016.
04.08.2023 за вх.№60027 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
25.08.2023 за вх.№65350 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 29.08.2023 суд у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовив.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив суд позов задоволити.
Суд заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши зміст позовних вимог, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінивши їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
Згідно наказу Управління МВС України у Львівській області №288 о/с від 15.08.2006 року (по особовому складу) капітана міліції ОСОБА_1 /М-087055/, увільнивши його від посади оперуповноваженого відділу боротьби з організованими групами та злочинними організаціями в сфері економіки управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВСУ, з 16 серпня 2006 року було відряджено в розпорядження Львівського державного університету внутрішніх справ.
Згідно витягу з наказу Львівського державного університету внутрішніх справ №227о/с від 16.08.2006 «По особовому складу» капітана міліції ОСОБА_1 /М-087055/, який прибув з УМВС України у Львівській області, призначено на посаду заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету кримінальної міліції.
Згідно послужного списку ОСОБА_1 з 11.06.2011 позивача призначено доцентом кафедри оперативно-розшукової діяльності та спеціальної техніки факультету з підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції (наказ 208о/с від 11.06.2011.
27.02.2023 позивач звернувся до проректора Львівського державного університету внутрішніх справ із рапортом, в якому просив проінформувати чи включено до науково-педагогічного стажу періоди роботи на посаді заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності (16.08.2006 11.06.2011), виконувача обов`язки начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності (24.10.2014-06.11.2015).
Листом від 24.03.2023 №19/729, Львівський державний університет внутрішніх справ повідомив, що у Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, який є вичерпним, посади «заступник завідувача (начальника) кафедри) немає, а отже, перебування на вказаній посаді не може бути зараховане для обчислення науково-педагогічного стажу для виплати надбавки за вислугу років науково-педагогічним працівникам закладів установ вищої освіти.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не зарахування до науково-педагогічного стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16.08.2006 по 11.06.2011 на посаді заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлюються Законом України «Про вищу освіту» №1556-VII від 01.07.2014 року (далі Закон №1556-VII, станом на момент спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1556-VII законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №1556-VII вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до п. 4 ст. 23 Закону №1556-VII державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов`язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад`юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти.
Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
З системного аналізу вказаних вище норм права вбачається, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до реалізації прав і обов`язків наукових і науково-педагогічних працівників вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), які затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Отже, основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність в тому числі вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання) та яким передбачено гарантії науково-педагогічним і науковим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон №1556-VII.
При цьому, законом надано право державним органам, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, встановлювати особливості реалізації прав наукових і науково-педагогічних працівників вищих військових навчальних закладів за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Відповідно до частини 1 статті 53 Закону №1556-VII, науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.
Відповідно до частини 2 статті 54 Закону України «Про освіту» №1060-ХІІ від 23.05.1991 (Закон втратив чинність на підставі Закону № 2145-VIII від 05.09.2017), педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти - науково-педагогічні працівники.
Згідно п.1.1. Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України №62 від 14.02.2008 року (далі Положення №62), вищі навчальні заклади Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС, засновані і діють згідно із законодавством України, реалізовують відповідно до наданої ліцензії (ліцензій) освітньо-професійні програми підготовки фахівців за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечують навчання, виховання та професійну підготовку осіб з урахуванням нормативних вимог у галузі вищої освіти з метою задоволення освітніх потреб особи, суспільства і держави, а також здійснюють наукову і науково-технічну діяльність.
Пунктами 1.2. та 1.5. Положення №62 передбачено, що вищі навчальні заклади МВС у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України «Про вищу освіту», «Про освіту», «Про міліцію», «Про Національну гвардію України», «Про наукову та науково-технічну діяльність», іншими законодавчими актами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України, МВС, а також цим Положенням.
Вищі навчальні заклади є юридичними особами, мають власний статут.
Згідно пункту 3 Статуту Львівського державного університету внутрішніх справ Університет є державним закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, який знаходиться у сфері управління МВС та є бюджетною установою.
Нормативно-правових актів, прийнятих МВС України, як державним органом, до сфери управління якого належить відповідач, погодженим з МОН України, яким би було встановлено особливості реалізації прав наукових і науково-педагогічних працівників вищих військових навчальних закладів, не прийнято.
Як вбачається з матеріалів справи, Львівський державний університет внутрішніх справ, до якого був відряджений позивач, є вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання.
Судом встановлено, що період роботи ОСОБА_1 з 16.08.2006 по 11.06.2011 на посаді заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ не зараховано відповідачем до науково-педагогічного стажу позивача, оскільки Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 14.06.2000 за № 963.
Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 № 963, до науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації відносяться посади керівника (ректора, президента тощо), заступника керівника (перший проректор, проректор, перший віце-президент, віце-президент), діяльність якого безпосередньо пов`язана з навчально-виховним або науковим процесом, керівник філіалу, заступники керівника філіалу (діяльність яких безпосередньо пов`язана з навчально-виховним або науковим процесом), керівник закладу післядипломної освіти для осіб з вищою освітою (у тому числі з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста), обов`язковість підвищення кваліфікації яких передбачена законом, його заступники (діяльність яких безпосередньо пов`язана з навчально-виховним або науковим процесом), завідувач кафедрою - професор, професор, доцент, старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист, провідний концертмейстер, концертмейстер, декан, заступник декана, керівник навчально-наукового інституту у складі вищого навчального закладу IV рівня акредитації, його заступники (діяльність яких безпосередньо пов`язана з навчально-виховним або науковим процесом), вчений секретар, завідувач: докторантурою, аспірантурою, ординатурою, інтернатурою, підготовчим відділенням.
Тобто, вказаним переліком, не передбачено посаду заступника начальника кафедри серед посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів.
Проте посада заступника начальника кафедри передбачена наказом МВС України «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС» від 14.02.2008 №62.
Відповідно до згаданого нормативного документа (п. 1.1.) вищі навчальні заклади Міністерства внутрішніх справ України є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС, засновані і діють згідно із законодавством України, реалізовують відповідно до наданої ліцензії (ліцензій) освітньо-професійні програми підготовки фахівців за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечують навчання, виховання та професійну підготовку осіб з урахуванням нормативних вимог у галузі вищої освіти з метою задоволення освітніх потреб особи, суспільства держави, а також здійснюють наукову і науково-технічну діяльність; (п. 1.2.) Вищі навчальні заклади МВС у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України «Про вищу освіту», «Про освіту», «Про міліцію», «Про Національну гвардію України», «Про наукову та науково-технічну діяльність», іншими законодавчими актами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України, МВС, а також цим Положенням; (5.2.) До науково-педагогічних (педагогічних) працівників ВНЗ належать особи, які обіймають посади науково-педагогічних (педагогічних) працівників. До посад науково-педагогічних працівників ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації, крім основних посад, визначених у статті 48 Закону України «Про вищу освіту» №2984-ІІІ (закон втратив чинність на підставі Закону №1556-VII від 01.07.2014) належать посади начальника ВНЗ, його заступників з навчальної (навчально-наукової, наукової) роботи, начальника інституту (факультету, кафедри) та його заступників.
Відповідно до положень діючого Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII, стаття 13 визначає повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, інших органів, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти.
Відповідно до частини 1 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII, основними посадами науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти є:
1) керівник (ректор, президент, начальник, директор);
2) заступник керівника (проректор, віце-президент, заступник начальника, заступник директора, заступник завідувача), діяльність якого безпосередньо пов`язана з освітнім або науковим процесом;
3) директор (начальник) інституту, його заступники, діяльність яких безпосередньо пов`язана з освітнім або науковим процесом;
4) декан (начальник) факультету, його заступники, діяльність яких безпосередньо пов`язана з освітнім або науковим процесом;
5) директор бібліотеки;
5-1) директор музею;
6) завідувач (начальник) кафедри, заступник начальника (завідувача) кафедри вищого військового навчального закладу, закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти;
7) професор;
8) доцент;
9) старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист;
10) науковий працівник бібліотеки;
10-1) науковий працівник музею;
11) завідувач аспірантури, докторантури.
Як зазначалось судом, Львівський державний університету внутрішніх справ є закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, знаходиться в сфері управління Міністерства внутрішніх справ України та не входить до сфери управління Національної поліції. На Львівський державний університет внутрішніх справ розповсюджується дія положень, прийнятих МВС як центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, інших органів, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти. Відтак у своїй діяльності Львівський державний університету внутрішніх справ зобов`язаний враховувати положення наказу МВС України «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС» від 14.02.2008 №62, зокрема в частині віднесення посади заступника начальника кафедри до науково-педагогічної посади.
Окрім цього, посада заступника начальника кафедри передбачена іншими нормативними документами, зокрема Порядком присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, який затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 14.01.2016 №13 (Розділ II, ч.1, п.3; ч.3, п.3).
Також суд зазначає, що протягом спірного періоду, а саме з 16.08.2006 по 11.06.2011 позивач виконував крім адміністративно-організаційних функцій, педагогічну (викладацьку діяльність, що підтверджується функціональними обов`язками заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності, а також навантаженням викладачів Львівського державного університету внутрішніх справ, планами педагогічного навантаження професорсько-викладацького складу кафедри оперативно-розшукової діяльності, відомостями виконання педагогічного навантаження науково-педагогічними працівниками кафедри оперативно-розшукової діяльності.
Так, у 2006-2007 навчальному році виконане навчальне (викладацьке) навантаження позивача становило 685 годин, у 2007-2008 навчальному році виконане навчальне (викладацьке) навантаження позивача становило 882 години, у 2008-2009 навчальному році виконане навчальне (викладацьке) навантаження позивача становило 850 годин, у 2009-2010 навчальному році виконане навчальне (викладацьке) навантаження позивача становило 887 годин, у 2010-2011 навчальному році виконане навчальне (викладацьке) навантаження позивача становило 870 годин.
Беручи до уваги викладене вище, суд констатує, що у спірний період (позивач, перебуваючи на посаді заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності, щороку вищевказаного спірного періоду, виконував викладацьке навантаження у обсягах, які суттєво перевищують 180 годин, що у відповідності до пункту 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту».
Суд вважає, що не зазначення у Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 № 963, посади заступника начальника кафедри серед посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, на якій позивач працював у період з 16.08.2006 по 11.06.2011, у подальшому було виправлено законодавцем, зокрема прийняттям Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII. Окрім того, посада заступника начальника кафедри передбачена чинним наказом МВС України «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС» №62 від 14.02.2008. Також з огляду на прийняття законів, такі підлягають застосуванню до спірних відносин, так як Закон погіршувати становище не може. Судом досліджено і підтверджено доказами, долученими до матеріалів справи, факт виконання позивачем науково-педагогічної роботи протягом спірного періоду.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку щодо протиправності бездіяльності Львівського державного університету внутрішніх справ щодо не зарахування до науково-педагогічного стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16.08.2006 по 11.06.2011 на посаді заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ, а тому слід зобов`язати Львівський державний університет внутрішніх справ зарахувати до науково-педагогічного стажу ОСОБА_1 період його роботи з 16.08.2006 по 11.06.2011 на посаді заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського державного університету внутрішніх справ (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26; код ЄДРПОУ 08571995) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
Визнати протиправною бездіяльність Львівського державного університету внутрішніх справ щодо незарахування до науково-педагогічного стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16.08.2006 по 11.06.2011 на посаді заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ.
Зобов`язати Львівський державний університет внутрішніх справ зарахувати до науково-педагогічного стажу ОСОБА_1 період його роботи з 16.08.2006 по 11.06.2011 на посаді заступника начальника кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ.
Стягнути з Львівського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.09.2023.
СуддяСподарик Наталія Іванівна
