ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2023 року Справа № 280/3114/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державного судової адміністрації України в Запорізькій області

до - Державної судової адміністрації України

про визнання дій протиправними та стягнення нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застуваннямст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь судді Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 102 373,51 гривень з утримання з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вона є суддею Токмацького районного суду Запорізької області. В період з 01.01.2020 по 18.04.2020 позивачці була нарахована та виплачена суддівська винагорода для визначення якої використовувався посадовий оклад, виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, доплати за вислугу років. В період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року суддівська винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачці у зменшеному розмірі, ніж встановленийЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII(далі - Закон № 1402). Позивачка не погоджується із зменшенням розміру суддівської винагороди, який був визначений відповідачем в період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року, через що звернулась до суду із цим позовом.

Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/3114/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.

Ухвалою суду від 31.05.2022 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

20 червня 2022 року до суду від ТУ ДСА України в Запорізькій області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що територіальні управління ДСА України здійснюють функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів, а тому на них розповсюджується дія бюджетного законодавства. З набранням чинності положеннямиЗакону № 553 - IXсуддівська винагорода була обмежена максимальним розміром 47 230,00 грн на місяць, а тому відповідач, як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати позивачу суддівської винагороди без застосування обмежень у спірному періоді. Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, посилається на постанови Верховного Суду, правовідносини у яких є подібними, в яких зазначено, що судові рішення на користь суддів виконуються за рахунок бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» шляхом безспірного списання ДКС України коштів з вказаної бюджетної програми. Просить в задоволенні позову відмовити.

20 червня 2022 року до суду позивачем надано письмове клопотання про залучення в якості відповідача у справі Державну судову адміністрацію України

28 червня 202 року ухвалою суду залучено до участі у справі, в якості другого відповідача - Державну судову адміністрацію України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601).

28 червня 2023 р. ухвалою суду здійснено перехід із спрощенного в загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 03 серпня 2023 року об 16 год. 30 хв.

21 липня 2023 року за вх. № 31241, засобами електронного зв`язку, від Державної судової адміністрації України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд - у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, у відзиві зазначає, що Положеннями частини другої ст. 4 Бюджетного кодексу України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Пунктом 2 частини першої ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період.

Положеннями статтей 148, 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Таким чином ДСА України є головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Частиною першою ст. 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь - які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якшо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України.

Щодо рішення Констітуційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення.

03 серпня 2023 року ухвалою суду підготовче провадження у справі № 280/3114/22 - закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 серпня 2023 року о/об 09 год. 00 хв.

Позивач та представники сторін у судове засідання 03 серпня 2023 року не прибули.

10 серпня 2023 року за вх. № 34721 від позивача до суду надійшла заява, в якій вона просить суд судовий розгляд справи здійснити за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд позовні вимоги - задовольнити.

28 серпня 2023 року від представника ТУ ДСА в Запорізькій області до суду надійшлок клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 4 ст. 229 КАС України - фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Указом Президента України від 31.07.2012 № 461/2012 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Токмацького районного суду Запорізької області. Про що, свідчить його завірена копія, яка міститься в матеріалаї справи.

Наказом голови Токмацького районного суду Запорізької області від 14.08.2012 № 4-ос ОСОБА_1 зараховано до складу Токмацького районного суду Запорізької області. Про що, свідчить його завірена копія, яка міститься в матеріалаї справи.

Наказом голови Токмацького районного суду Запорізької області від 15.11.2018 № 16-ос позивачу встановлено з 05.08.2018 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу за стаж більше 8 - ми років. Про що, свідчить його завірена копія, яка міститься в матеріалаї справи.

Наказом в.о. голови Токмацького районного суду Запорізької області від 09.09.2019 № 5-ос позивачу встановлено з 09.09.2019 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу. Про що, свідчить його завірена копія, яка міститься в матеріалах справи.

Указом Президента України від 23.12.2019 № 936/2019 відповідно до частини п`ятої статті 126, частини першої статті 128 та підпункту 2 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, частини шостої статті 147, абзацу першого пункту 3 і пункту 40 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивача призначено на посаду судді Токмацького районного суду Запорізької області. Про що, свідчить його завірена копія, яка міститься в матеріалаї справи.

Наказом голови Токмацького районного суду Запорізької області № 17-ос від 23.12.2019 ОСОБА_1 , призначену Указом Президента України № 936/2019 від 23 грудня 2019 року «Про призначення суддів» на посуду судді Токмацького районного суду Запорізької області, вважати такою, що приступила до виконання повноважень зі здійснення правосуддя з 24 грудня 2019 року з посадовим окладом згідно штатного розпису, що підтверджується копією зазначеного наказу, доданого до матеріалів справи.

За період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено в обмеженому розмірі, згідно зі статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, що підтверджується довідкою, доданою до матеріалів позову.

Згідно із п. 3 Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, затвердженого головною Державної судової адміністрації України 25.09.2015, основним завданням відповідача, крім іншого, є фінансове забезпечення місцевих загальних судів Запорізької області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

За період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівська винагорода, розмір якої визначений ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», нараховувалась позивачці в повному обсязі, але виплачувалась ТУ ДСА України в запорізькій облаті позивачці не у повному обсязі, із застосуванням обмежень впроваджених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ. Що підтверджується листом ТУ ДСА України в Запорізькій області від 16.02.2022 № П-17/08-04/729, який міститься в матеріалах справи.

Зокрема, згідно довідки ТУ ДСА України в Запорізькій області від 14.02.2022№ 08-02/327 загальна сума обмеження за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, з урахуванням перерахунку становить 102373,51 грн.

Таким чином, не погоджуючись із такими діями відповідача позивачка звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Зокрема, статтею 8 Конституції Українив Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Відповідно достатті 126 Конституції Українинезалежність і недоторканність судді гарантуютьсяКонституцієюі законами України.

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя, що закріплена в частині 1статті 124 Конституції України.

Згідно зістаттею 130 Конституції Українидержава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі з приводу виплати суддівської винагороди, врегульовані не лише нормами Конституції України, а й Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402).

Статтею 4 Закону № 1402-VIII(тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаютьсяКонституцією Українита законом. Зміни до цьогоЗаконуможуть вноситися виключно законами про внесення змін доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 1статті 135 Закону № 1402-VIIIпередбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що розмір суддівської винагороди визначається лише на підставі нормЗакону № 1402-VIII.

Відповідно до частини 2статті 135 Закону № 1402-VIIIсуддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з частиною 3статті 135 Закону № 1402-VIIIпосадовий оклад судді місцевого суду складає 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4статті 135 Закону № 1402-VIIIпередбачено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Частиною 9статті 135 Закону № 1402-VIIIвизначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

За змістомстатті 148 Закону № 1402-VIII(частини 1-3) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів (окрім Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду) здійснює Державна судова адміністрація України.

Відповідно до частини 4статті 148 Закону № 1402-VIIIфункції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Частинами 5-7Закону № 1402-VIIIвизначено, що видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Відповідно достатті 149 Закону № 1402-VIIIсуди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цьогоЗакону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленомуБюджетним кодексом України.

У даній справі перед судом поставлено на вирішення питання конкуренції нормЗакону № 1402-VIII, яким визначається розмір суддівської винагороди, таЗакону № 553-IX, яким встановлено обмеження нарахування суддівської винагороди десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, на період дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби.

Вирішуючи заявлений спір, суд враховує, що Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 - р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Наведені вище норми права та правові позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, оскільки це є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу на судову владу.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням змін до даної Постанови неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18.04.2020 набрав чинностіЗакон № 553-IX, якимЗакон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Суд звертає увагу, що зміни доЗакону № 1402-VIIIщодо розміру суддівської винагороди або її обмеження не вносились.

Разом з тим, ТУ ДСА України в Запорізькій області, який при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди мав керуватися виключно нормамиЗакону № 1402-VIII, у період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди застосував положеннястатті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»(в редакціїЗакону № 553-IX), що прямо суперечитьстатті 130 Конституції України.

Верховний Суд в постанові від 03.03.2021 у справі № 340/1916/20 висловив правову позицію з приводу застосування положеньстатті 135 Закону № 1402-VIIIпри виплаті суддівської винагороди (у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року), усуваючи таким чином правову колізію, яка виникла у зв`язку із набранням чинності положеньЗакону № 553-ІХ, якимЗакон № 294-ІХбуло доповнено статтею 29 (текст якої написано вище).

Так Верховний Суд зазначив, що розмір суддівської винагороди визначено устатті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другоїстатті 130 Конституції України(пункт 54). Зміни до цьогоЗаконув частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який мовиться у позовній заяві (з квітня по травень 2020 року) не вносилися, тож законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було (пункт 55).

ЩодоЗакону № 553-ІХ(яким внесено зміни доЗакону № 294-ІХ, зокрема доповнено його статтею 29 (пункт 10розділу І Закону № 553-ІХ), то у розрізі наведених вище міркувань та правового регулювання спірних відносин Верховний Суд наголосив, що цей Закон, позаяк він не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни доЗакону №1402-VIII(стосовно розміру суддівської винагороди), не може встановлювати розміру винагороди судді. Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинностіЗаконом № 553-ІХ, має вирішуватися на користьЗакону № 1402-VIII(пункт 56). Для спірних правовідносин спеціальними є нормистатті 135 Закону № 1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положеньЗакону №294-ІХ(у редакціїЗакону № 553-ІХ). Ще раз підкреслюємо, щоОсновний Закон Українимає найвищу юридичну силу, тож «спеціальність»Закону № 1402-VIII, зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її «продовженням», у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх) (пункт 58).

Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), положення:частин першої, третьоїстатті 29 Закону № 294-ІХзі змінами;абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 553-ІХ.

При цьому суд відхиляє доводи відповідачів про те, що рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення з таких підстав.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах нормистатті 130 Конституції Українипідлягають застосуванню як норми прямої дії, оскільки:стаття 130 Конституції Українивизначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій;частина 2статті 135 Закону № 1402-VIIIвизначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами;Законом № 553-ІХзміни доЗакону № 1402-VIIIне вносились, отже застосування нормЗакону № 553-IXв частині обмеження суддівської винагороди є безпідставним.

Основоположним у правових відносинах є принцип верховенства права, що в аспекті спірних відносин дає підстави для висновку, що положенняЗакону України № 553 -IXтаЗакону № 294-ІХ, якими обмежувався розмір суддівської винагороди, не можуть вважатись заснованою на нормахКонституції Україниправовою підставою для позбавлення позивача права на отримання такої суддівської винагороди в розмірі, визначеному статтею 135 Закону № 1402-VIII, як елементу забезпечення реального функціонування принципу незалежності суддів, а отже не повинні були застосовуватись ТУ ДСА України в Запорізькій області.

Отже, обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, всупереч вимогамстатті 130 Конституції Українитастатті 135 Закону № 1402-VIII, законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, виконуючи вимогиБюджетного кодексу України, вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії суддів.

Згідно з пунктом 1 Положення про ТУ ДСА України в Запорізькій області, затвердженого головою ДСА України 25.09.2015, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області є територіальним органом Державної судової адміністрації України та їй підпорядковується. Основним завданням ТУ ДСА України в Запорізькій області є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Запорізькоїобласті та фінансове забезпечення місцевих загальних судів в Запорізької області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

Відповідно до пункту 4.1 Положення до повноважень ТУ ДСА України в Запорізькій області належить забезпечення належних умови діяльності місцевих судів Запорізької області в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з пунктом 4.3 Положення територіальне управління здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності ТУ ДСА України в Запорізькій області та місцевих загальних судів Запорізької області.

Отже, до повноважень ТУ ДСА у Запорізькій області віднесено фінансове забезпечення місцевих загальних судів Запорізької області, у тому числі Токмацького районного суду Запорізької області, в якому позивач працює на посаді судді.

При цьому суд зауважує, що жодних належних та допустимих доказів того, щорозмір бюджетних видатків на суддівську винагороду не дозволив ТУ ДСА України в Запорізькій області виплатити суддівську винагороду в повному обсязі, ним суду не надано.

Тому вчинення ТУ ДСА України в Запорізькій області відповідних дій на виконання вимог чинного законодавстваза своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії суддів.

При цьому суд відхиляє доводи ТУ ДСА України в запорізькій області про недостатність отриманих коштів на оплату праці суддів та працівників апарату суду.

Відповідно до статей1,3 Конституції Українита принципів бюджетної системи (стаття 7 Бюджетного кодексу України) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року у справі № 1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ТУ ДСА Українни в Запорізькій області, щодо нарахування позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 із застосуваннямстатті 29 Закону № 294-IX, суд зазначає таке.

Суддівська винагорода у період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно нараховувалась позивачу в повному обсязі, однак, у випадках, визначенихстаттею 29 Закону № 294-IX(зі змінами, внесенимиЗаконом № 553-IX), була обмежена при здійсненні виплати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо нарахування позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуваннямстатті 29 Закону № 294-ІХ, оскільки нарахування суддівської винагороди у цей період було здійснено ТУ ДСА України в Запорізькій області у повному розмірі.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом стягнення недоплаченої суддівської винагороди з ТУ ДСА України в Запорізькій області, суд зазначає таке.

У пункті 74 постанови від 03.03.2021 у справі № 340/1916/20 Верховний Суд зазначив, що «…розмір суддівської винагороди встановленостаттею 135 Закону № 1402-VIII, тож позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість). У такому контексті можемо говорити про те, що є підстави для стягнення заборгованої суми, що вимагає від суду першої інстанції встановити, серед іншого, розмір заборгованості, а також встановити належного відповідача чи відповідачів за такими вимогами, якщо для цього будуть підстави».

Крім того, суд зазначає, що Верховний Суд в своїх постановах від 18.04.2022 у справі № 640/33582/20, від 10.02.2022 у справі № 160/10554/20, від 05.08.2021 у справі № 560/6212/20, від 29.07.2021 у справі № 340/1727/20, від 28.07.2021 у справі № 340/1901/20, від 28.07.2021 у справі № 160/6740/20 тощо, виклав послідовну правову позицію, відповідно до якої, зважаючи на наведені положення статей148,149 Закону № 1402-VIIIу зіставленні з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої, частини п`ятої статті22, частини першої статті23 Бюджетного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди. Крім того, Верховний суд зазначив, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. У цьому зв`язку треба зауважити також, що, ураховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут маємо на увазі - з ДСА). У розрізі обставин зазачених справ, відповідні колегії суддів Верховного Суду зазначили, що не намагаються заперечити, що відповідні ТУ ДСА України є належним відповідачем за позовом. Зазначення цього органу як відповідача у цій справі видається цілком закономірним, адже саме він здійснює функцію розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих загальних судів відповідної області. Тож його дії у ситуації, яка виникла з виплатою (в обмеженому розмірі) суддівської винагороди теж вимагали правового оцінювання. Водночас, з огляду на наведені міркування, правильне вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була ДСА, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і несе відповідальність за належне фінансування судів, зокрема й витрат на суддівську винагороду.

Враховуючи таку послідовну правову позицію Верховного Суду, зазначену вище, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є стягнення на користь позивача недоплаченої суддівської винагороди за рахунок коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", що перебуває у віданні ДСА України, шляхом безспірного списання коштів.

При визначенні належної до стягнення суми суд враховує, що визначений позивачем розмір 102373,51 грн узгоджується з розміром обмеження, розрахованим ТУ ДСА України в Запорізькій області відповідно до Довідки про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2020 по 31.08.2020 судді Токмацького районного суду Запорізької області Петренко Л.В., отже спір між сторонами в цій частині відсутній.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові по справі № 826/6583/14 від 15.02.2019, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Отже, стягнення на користь позивача суми нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно в розмірі 102373,51 грн, має відбуватись з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Щодо вимог допустити рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 371 КАС Українинегайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

За відсутності унормування порядку визначення суми стягнення за один місяць у подібних правовідносинах, суд вважає, що сума стягнення за один місяць може бути визначена шляхом ділення загальної суми недоплаченої суддівської винагороди в розмірі 102373,51 грн, на кількість повних місяців, протягом яких позивачу протиправно виплачувалась суддівська винагорода в обмеженому розміріза період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно (що становить повних п`ять місяців).

Таким чином, у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 20 474,70 грн рішення підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини другоїстатті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1статті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідностатті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписамистатті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які зазакономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннямистатті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положеньстатті 76 Кодексу адміністративного судочинства Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1ст. 90 КАС України).

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимогст. 139 КАС Українисудом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 5ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 2,5,9,77,132,139,143,243-246,255 та295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 26316700),до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно із застосуванням обмежень, передбаченихстаттею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Стягнути на користьсудді Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суддівську винагороду, за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно в розмірі 102373,51 грн. (сто дві тисячі триста сімдесят три гривні 51 коп.) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, за рахунок коштів бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", що перебуває у віданні Державної судової адміністрації України, шляхом безспірного списання коштів.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду допустити до негайного виконання в частині стягнення на користь судді Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди за рахунок коштів бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", що перебуває у віданні Державної судової адміністрації України, шляхом безспірного списання коштів, в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 20474,70 грн (двадцять тисяч чотириста сімдесят чотири гривні 70 коп.).

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 28 серпня 2023 року.

Суддя Р.В. Сацький