ІV. Оцінка Суду та застосоване законодавство

А. Загальні принципи

9. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

10. Згідно ст.1КУпАП завданням Кодексу Українипро адміністративніправопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

11. Як зазначено в ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

12. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

13. Відповідно до ст.9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

14. Відповідно до ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

15. Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

16. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

17. У ст.251КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

18. Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

19. При цьому, у відповідності до ст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

20. Згідно ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

21. Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Б. Щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

22. Диспозицією статті 130КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - передбачає адміністративну відповідальність.

23. Отже, об`єктивна сторона ч.1 ст.130 КУпАП характеризується такими діяннями: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів та 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

24. Положеннями пункту 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам роз`яснено, що відповідальність за ст.130КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

25. Відповідно дост.35Закону України«Про НаціональнуПоліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

26. Згідно до положень п.2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

27. Відповідно до п. 3 ч. 1 зазначеної Інструкції ознаками алкогольного (наркотичного) сп`яніння є:

- запах алкоголю з порожнини рота;

- порушення координації рухів;

- порушення мови;

- виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- поведінка, що не відповідає обстановці.

28. Пунктом 6 частин 1 визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

29. У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

30. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

31. Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

V. Висновок Суду

32. Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, які досліджені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю Суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

33. При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

34. Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

35. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

36. Факт керування автомобілем може бути доведений: показаннями потерпілих або свідків правопорушення; фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тобто і відео з камер поліцейських, і відеозаписи з камер спостереження та відео реєстраторів автомобілів самих правопорушників, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, є доказами.

37. Правова позиція по справі ОСОБА_1 , який заперечує перебування в стані алкогольного сп`яніння, є його засобом захисту та підлягає ретельній перевірці під час судового розгляду з огляду на вільне визначення своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин події, шляхом безпосереднього дослідження доказів судом.

38. В даній справі факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серій ААБ №170649 від 07.01.2023; показником алкотестера ALCOTEST 6810 «Drager», тест № 2483 від 07.01.2023 відносно ОСОБА_1 (результат тесту 0,76 ‰ проміле); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічного засобіву ALCOTEST 6810 «Drager», із змісту даного акту вбачається, що даний огляд проводиться у зв`язку із виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах з порожнини рота, почервоніння очей, нечітка вимова, порушена координація рухів, тремтіння пальців рук; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №628102 від 07.01.2023 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП, яка набрала законної сили, що підтвердив ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні; витягом про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності; диск з відеозаписом, який досліджений у судовому засіданні, на якому зафіксований момент, коли працівники поліції підходять до водія ОСОБА_2 та проводять огляд його на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Drager, у зв`язку із виявленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 розпечатує прилад «Драгер», а працівник поліції роз`яснює йому алгоритм дій для продуття.

39. Дослідженими Судомдокази єдопустимими,тобто придатнимидля використанняу адміністративномупроцесі заформоюта належними придатними для використання в адміністративному процесі за змістом, тому є доказами у розумінні вимог ст.251 КУпАП.

40. Зібрані докази оцінені Судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи кожен окремо та в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Крім того, жоден із досліджених доказів, ні викладені в ньому обставини жодним чином не оспорені стороною захисту у встановленому законом порядку.

41. ОСОБА_1 у даній справі не заперечує факт керування ним автомобілем, що підтверджується і постановою про накладення адміністративного стягнення від 07.01.2023 за вчинення ним - як водієм транспортного засобу, адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП, яка набрала законної сили.

Через наявне порушення ПДР, працівники поліції зупинили ОСОБА_1 .

42. Виявивши у нього ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували пройти алкотестер.

43. Перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння підтверджується показником приладу «Драгер». Проходження алкотесту зафіксоване на диску із відеозаписом, порушень при процедурі його проходження, Судом не встановлено.

44. Крім того, відеозапис з місця події є об`єктивним доказом, оскільки є незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи.

45. Суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що під час продуття приладу «Драгер», такий прилад міг бути вже використаний, оскільки це спростовано відеозаписом, на якому зафіксований момент розпечатування приладу Драгер ОСОБА_1 перед початком продуття в нього, після роз`яснення алгоритму дій поліцейським. Крім того, свідок ОСОБА_3 зазначила, що перед продуттям приладу, його розпечатували.

На підтвердження вказаного адвокатом посилання стороною захисту не надано жодних інших доказів.

46. Твердження сторони захисту, про те що з відеозапису видно, що ОСОБА_2 виглядає цілком тверезим не заслуговують на увагу, оскільки такі носять оціночний характер. При цьому єдиним уповноваженим суб`єктом, котрий може надавати оцінку діям особи, що керує транспортним засобом, та, відповідно, висловлювати вимогу пройти огляд на стан сп`яніння є працівник поліції, що виконує свої посадові обов`язки.

47. Суд такожвідхиляє доводисторони захиступро те,що підчас складанняпротоколу небули залученісвідки,оскількист. 254 КУпАП, якою визначений порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення, такої вимоги не містить.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

48. З огляду на те, що під час висловлення поліцейським вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та погодження ОСОБА_1 , поліцейський застосовував спеціальні технічні засоби відеозапису, сам відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, а тому у поліцейського був відсутній обов`язок щодо залучення свідків. Таким чином вимоги, встановлені ч.2 ст. 266 КУпАП, працівниками поліції були дотримані.

ОСОБА_1 під час дослідження в судовому засіданні відеозапису не заперечив, що запис стосується саме того моменту і тої події, що інкримінується йому за ч.1 ст. 130 КУпАП.

49. Доводи адвоката про недопустимість як доказу долученого до матеріалів справи відеозапису, оскільки такий не є безперервним та містись фрагменти, суд не бере до уваги, оскільки доказів на підтвердження здійснення монтування такого чи будь якого іншого технічного втручання суду не представлено.

А об`єму представленого суду відео, що містяться на диску, достатньо для перевірки встановлених судом обставин, зокрема тих, що стосуються вчиненого правопорушення та заперечення показника алкотестера, а представлена відеофіксація повністю забезпечує можливість встановити об`єктивні обставини справи по факту подій, які мали місце 07.01.2023 за участю ОСОБА_1 .

Крім того, відеозапис з місця події є об`єктивним доказом, оскільки є незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, а тому такий доказ є належним та допустимим.

50. Щодо доводів захисника про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис містить лише фрагмент події, то суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі судового розгляду.

51. Суд також не приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 писав пояснення під психологічним тиском поліцейських, які долучені до матерів справи, оскільки пояснення ним надані в судовому засіданні безпосередньо, які оцінені Судом разом з іншими наявними доказами у справі. Крім того, із змісту протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 роз`яснені його права та обов`язки, що підтверджується його підписом у протоколі.

52. Щодо тверджень захисника про те, що достовірними показання приладу визнати не можна, він не був відкалібрований і не міг використовуватись, а роздруківка алкотестера, наявна в матеріалах справи, не є належним доказом, не має юридичної сили і її дані не можуть бути покладені в основу доказів події правопорушення і провини ОСОБА_4 , то їх суд визнає необґрунтованими та зазначає наступне.

Частиною 1ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічнудіяльність»дано визначення наступних термінів: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Статтею 17 вказаного Законуврегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Стаття 27 Закону врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.

Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.

Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.

Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується" встановленонаказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від13 жовтня 2016 року №1747і становить 1 рік.

У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешенл", який є офіційним представником виробника, на медичні вироби "Газоаналізатори Drager Alсotest", зокрема газоаналізатор "Drager "Alcotest 6810". На офіційному сайті ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешенл", який надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко - та наркодіагностики Drager зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров`я та службах охорони праці та безпеки підприємств необхідне своєчасне проведення операцій "Сервісне технічне обслуговування", "Градуювання та "Повірка" принаймні 1 раз на 12 місяців.

Максимальний інтервал між "Сервісним технічним обслуговуванням", "Градуюванням" та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

53. У матеріалах справи міститься роздруківка газоаналізатора приладу "Drager "Alcotest 6810", з якої вбачається, що останнє калібрування було 22 травня 2022 року.

Отже, оскільки останнє калібрування даного приладу "Drager "Alcotest 6810" було проведено 24.05.2022, то станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння з його використанням 07.01.2023, інтервал калібрування даного приладу не закінчився.

54. Суд також звертає увагу, що твердження захисника про невідповідність хронологіїотримання приладуДрагер увідділенні поліціїне єпредметом дослідженняданої справи,і данийфакт сампо собіне свідчитьпро відсутністьскладу адміністративногоправопорушення передбаченогоч.1ст.130КУпАП удіях ОСОБА_1 .

55. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

56. Враховуючи те, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами перебуваючи в стані сп`яніння, тому, саме ці обставини необхідно встановити Суду, яка є об`єктивною стороною даного адміністративного правопорушення.

Такий висновок Суду узгоджується із правовою позицією ККС у складі Верховного Суду, відображеною у Постанові ВС №303/6992/від 01.12.2021.

57. Суд зазначає, що при дослідженні доказів по справі не встановлено, що вони отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому не бере до уваги твердження захисника з приводу того, що докази, надані по справі є недопустимими.

Тому протокол складений відносно водія саме за порушення п.2.9А ПДР України, що повністю узгоджується дослідженими матеріалами справи та не свідчить про порушення порядку проведення огляду чи про складення протоколу з порушенням.

58.Доводи сторони захисту, на які вони покликаються як на підстави відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та учасниками справи не надано доказів на підтвердження даних фактів та розцінюються судом критично, як обраний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, спосіб захисту, спрямований на уникнення відповідальності за вчинене.

59. При розгляді даної справи, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд також враховує, що згідно із законодавством України вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП становить суспільну небезпеку та є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, тяжкість якого обумовлена ступенем небезпеки, яка може бути завдана вказаним діянням.

60. При цьому, враховується також те, що ні ОСОБА_1 , ні його адвокат, дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржували, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього - суду не скеровували.

61. Аналізуючи наведені докази, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

VІ. Накладення адміністративного стягнення

62. Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

63. Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП не встановлено.

64. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП не встановлено.

65. Також, суд бере до уваги при розгляді даної справи, практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

66. Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, приймаючи до уваги відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують адміністративну відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 стягнення, яке згідно санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативним, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

VIІ. Вирішення питання щодо судових витрат

67. Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

68. Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, тому вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн.

Керуючись статтями 1,9,23,33,130,276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

3. Штраф необхідно сплатити не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення стягнення.

4. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу, в разі несплати правопорушником штрафу у строк, штраф стягується у подвійному розмірі штрафу визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. судового збору.

6. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови суду виготовлений та підписаний суддею 07.08.2023.

Суддя Світлана ГІРЯК