ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"17" липня 2023 р. Справа № 914/2848/22
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача):Якімець Г.Г.,
Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
представники сторін в судове засідання не викликались
розглянувши заяву Східницької селищної ради, б/н від 03 липня 2023 року
про стягнення судових витрат
у справі №914/2848/22
за позовом Східницької селищної ради, м. Борислав, смт. Східниця, Львівська область
до відповідача Приватного підприємства фірми «Курорт-Сервіс», м. Борислав, смт. Східниця, Львівська область
про визнання укладеною додаткової угоди від 02 вересня 2022 року до договору оренди землі №04.04.439.00669 від 06 вересня 2004 року
В С Т А Н О В И В :
04 листопада 2022 року Східницька селищна рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства фірми Курорт-Сервіс про визнання укладеною додаткової угоди від 02 вересня 2022 року до договору оренди землі №04.04.439.00669 від 06 вересня 2004 року.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28 березня 2023 року у справі №914/2848/22 позов задоволено частково: визнано укладеною за рішенням суду Додаткову угоду від 01 лютого 2023 року до договору оренди землі № 04.04.439.00669 від 06.09.2004 року у редакції, викладеній судом, зокрема, щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розміру орендної плати, що складає 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також штрафних санкцій у разі порушення орендарем строку сплати орендної плати.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26 червня 2023 року у справі №914/2848/22 апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми Курорт-Сервіс задоволено частково; рішення Господарського суду Львівської області від 28 березня 2023 року у справі №914/2848/22 змінено в частині дати, з якої суд визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди землі №04.04.439.00669 від 06 вересня 2004 року. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі №04.04.439.00669 від 06 вересня 2004 року з моменту набрання рішенням Господарського суду Львівської області від 28 березня 2023 року у справі №914/2848/22 законної сили. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 23 травня 2023 року) позивач просив апеляційний суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області. Разом з тим, позивач у відзиві не зазначив про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу, як і не зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат.
У запереченнях проти клопотання про зупинення провадження у справі (б/н від 09 червня 2023 року) позивач також не зазначав про понесення ним будь-яких витрат на послуги професійної (правничої) допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
У судовому засіданні 12 червня 2023 року представник позивача не заявляв суду про те, що позивач очікує понести будь-які судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, як і не вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми таких витрат.
Поряд з тим, до закінчення судових дебатів у справі представник позивача не зробив заяву про подання ним доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Разом з тим, після прийняття 26 червня 2023 року апеляційним судом постанови, від представника позивача 05 липня 2023 року до суду надійшла заява про стягнення з ПП фірми «Курорт-Сервіс» 19 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Така заява надіслана до суду 03 липня 2023 року, що підтверджується поштовим конвертом.
Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК України).
Згідно з ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ухвалою суду від 05 липня 2023 року розгляд заяви Східницької селищної ради про стягнення судових витрат призначено в судовому засіданні на 17 липня 2023 року, поряд з тим, суд не вбачав підстав для виклику сторін в судове засідання.
12 липня 2023 року на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача в повному обсязі, посилаючись на завищення позивачем витрат на послуги адвоката та не відповідність таких витрат складності справи та витраченому часу. Поряд з цим, відповідач зазначає, що позивач пропустив строк на подання заяви про стягнення судових витрат.
Розглянувши заяву Східницької селищної ради про стягнення судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви, з огляду на наступне:
Згідно з ч.1 ст.281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Так, у відповідності до ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2 ст.124 ГПК України).
Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Разом з тим, судом встановлено, що окрім відсутності попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивача, останнім взагалі не заявлялося про понесення таких витрат в суді апеляційної інстанції, незважаючи на подання ним до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу та заперечення проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, а також участь представника позивача у судовому засіданні 12 червня 2023 року, в якому здійснено розгляд справи по суті та оголошено перерву.
Так, положення ст.124 ГПК України забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
Одночасно попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Колегія суддів враховує положення ч.8 ст.129 ГПК України, якою передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Поряд з тим, у вказаній нормі йде мова лише про подання доказів, що підтверджують розмір заявлених стороною витрат, а не про можливість сторони заявити про такі витрати вже після вирішення справи судом (протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду).
Позивач (представник позивача) не заявляв в суді апеляційної інстанції про понесення ним будь-яких витрат на професійну правничу допомогу, не подавав попереднього розрахунку витрат, як і не заявляв про необхідність подання ним доказів понесення таких витрат протягом 5-ти днів після прийняття постанови апеляційним судом.
Зважаючи на все наведене вище, у спірному випадку в апеляційного суду не було законних підстав для вирішення питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки останній протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції не заявляв про таке. Відтак, у апеляційного суду відсутні підстави і для прийняття додаткової постанови щодо вирішення питання про судові витрати. Протилежне суперечило б суті додаткового рішення (в спірному випадку постанови) та меті прийняття такого (ст.244 ГПК України).
Враховуючи наведене вище, виходячи із системного аналізу обставин, встановлених при розгляді заяви у їх сукупності, беручи до уваги положення ст.ст.123, 124, 126, 129 та 244 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття Західним апеляційним господарським судом додаткової постанови у справі №914/2848/22 щодо вирішення питання про судові витрати.
З огляду на наведене, в задоволенні заяви Східницької селищної ради про стягнення судових витрат слід відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.123, 124, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В :
1.В задоволенні заяви Східницької селищної ради про стягнення судових витрат відмовити.
2.Копії ухвали суду надіслати сторонам у справі.
3.Матеріали справи №914/2848/22 повернути до Господарського суду Львівської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.
СуддяБойко С.М.
СуддяБонк Т.Б.
