Справа № 626/452/20
Провадження № 2/626/11/2023
УХВАЛА
Іменем України
07.06.2023 року м. Красноград
Красноградський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Дудченка В.О.,
за участю секретаря Зінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краснограді, у відсутності сторін, в порядку загального позовного провадженні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Удовіченка Ігоря Олексійовича про закриття провадження у справі та клопотання Красноградської окружної прокуратури Харківської області про направлення справи за встановленою юрисдикцією в цивільній справі №626/452/20 за позовною заявою Красноградської окружної прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідністю "МРІЯ" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації, повернення земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Красноградського районного суду Харківської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовною заявою Красноградської окружної прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідністю "МРІЯ" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації, повернення земельної ділянки.
25.01.2021 року ухвалою суду провадження у даній справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи №626/1055/17.
Ухвалою від 13.05.2023 року поновлено провадження по справі та продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання по розгляду цивільної справи. Залучено до участі у справі у якості правонаступника позивача: Красноградську окружну прокуратуру Харківської області.
Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Удовіченка Ігоря Олексійовича 07.06.2023 року до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, про що постановити відповідну ухвалу, дане клопотання просить розглядати без його участі, та без участі відповідача ОСОБА_1 .
В обґрунтування представник відповідача зазначив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 року відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.
Від Красноградської окружної прокуратури Харківської області 06.06.2023 року надійшло клопотання щодо направлення матеріалів справи за встановленою юрисдикцією до господарського суду Харківської області в обґрунтування клопотання зазначають, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 року в справі №922/1830/19 зробила висновок, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство. Оскільки в справі №626/452/20 виник спір між прокурором, який діє в інтересах держави з однієї сторони та центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, ОСОБА_1 та СТОВ «Мрія» з іншої сторони з приводу отримання в користування земельної ділянки для створення і ведення фермерського господарства, то справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК заначено право позивача звернутися із клопотанням (заявою) про направлення справи для розгляду за належністю до суду встановленої юрисдикції.
Відповідно до поданої заяви від 07.06.2023 року Красноградська окружна прокуратура Харківської області просить відмовити в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №626/452/20 на підставі п. 1. ч. 1 ст. 255 ЦПК України, але у випадку задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України просять направити справу на розгляд до Господарського суду Харківської області з одночасним задоволенням клопотання прокуратури про направлення справи за встановленою юрисдикцією до вказаного суду. Посилаються на те, що хоч у справі №626/452/20 спір виник між прокурором, який діє в інтересах держави з однієї сторони та центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, ОСОБА_1 та СТОВ «Мрія» з іншої сторони з приводу отримання в користування земельної ділянки для створення і ведення фермерського господарства, у зв`язку із чим справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, але вважають, що в даному випадку справа не підлягає закриттю, оскільки за попереднім клопотанням відповідача, ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 18.01.2021 року провадження у даній справі було зупинено відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах, а саме до закінчення перегляду справи №626/1055/17 в касаційному порядку, рішення по якій прийнято Верховним Судом 15.09.2021 року на користь позивача. Клопотання просять розглянути у судовому засіданні за відсутності прокурора.
Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.
Розглянувши клопотання суд приходить до наступних висновків.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 1 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Так, статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Так, згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку правна майно, яке (права на яке) є предметом спору,визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відтак, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до змісту правовідносин та суб`єктного складу учасників.
Згідно з ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/1830/19 переглядалось судове рішення у подібних правовідносинах і стосувалося юрисдикції спорів про надання фізичній особі, яка вже мала створене на земельній ділянці державної/комунальної власності фермерське господарство, повторно земельної ділянки для ведення фермерського господарства, без проведення земельних торгів.
Ухвалою від 03.12.2020 справу № 922/1830/19 було вирішено передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від її правового висновку, висловленого в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, щодо цивільної юрисдикції спорів про повторне надання фізичній особі земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1830/19 від 05.10.2022, зокрема «п 6.19. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
6.24. Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.
6.33. Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.
6.34. За положенням статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
6.35. Таким чином, і відповідно до статті 1 Закону № 973-IV, і відповідно статті 42 ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.
6.36. Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:
1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;
2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.
6.37. Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.
6.38. Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.
6.39. Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.
6.40. У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.
6.65. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
6.67. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.»
Тобто відповідно до висновків, викладених у Постанові ВП ВС (справа № 922/1830/19 від 22.10.2022 року), спори щодо користування землями ФГ, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення ФГ і того, чи створила вона це господарство.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Красноградська окружна прокуратура Харківської області заперечує проти закриття провадження у справі, посилаючись на те, що провадження у даній справі зупинялось ухвалою від 25.01.2021 року до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах, а саме до закінчення перегляду справи №626/1055/17 в касаційному порядку, рішення по якій було прийнято 15.09.2021 року на користь позивача, при цьому у своєму клопотанні про направлення справи за встановленою юрисдикціє, зазначають, що справа №626/452/20 підлягає розгляду за правилами господарського судочинства відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 року.
Оскільки в даній справі спірні відносини виникли між прокурором, який діє в інтересах держави з однієї сторони та центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, ОСОБА_1 та СТОВ «Мрія» з іншої сторони з приводу отримання в користування земельної ділянки для створення і ведення фермерського господарства, то даний спір не може розглядатись Красноградським районним судом Харківської області в порядку цивільного судочинства, так як рішення у справі до перегляду якої зупинялось провадження у даній справі прийнято Верховним Судом 15.09.2021 року, а правовий висновок щодо відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду та визначення юрисдикції спору в спірних правовідносинах, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.10.2022 року, тобто вже після перегляду Верховним Судом справи №626/1055/17.
Відповідно до ст. 256 ЦК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Згідно ч. 2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
З огляду на встановлені обставини, положення ст.255 ЦПК України та правовий висновок, виловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 по справі №922/1830/19, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, як такій, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Красноградської окружної прокуратури Харківської області про направлення справи за встановленою юрисдикцією до господарського суду Харківської області, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України подання такого клопотання передбачено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанцій прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Крім того, у відповідності до вимог ст. 256 ЦПК України, суд роз`яснює позивачу, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Розгляд справ даної категорії належить до юрисдикції господарських судів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст., 206, 255, 256, 260-261 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Удовіченка Ігоря Олексійовича про закриття провадження у справі задовольнити.
В задоволенні клопотання Красноградської окружної прокуратури Харківської області про направлення справи за встановленою юрисдикцією відмовити.
Провадження по справі №626/452/20 за позовною заявою Красноградської окружної прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідністю "МРІЯ" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації, повернення земельної ділянки,- закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Розгляд справ даної категорії належить до юрисдикції господарських судів.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в Харківській апеляційний суд.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя
