Справа № 626/452/20

Провадження № 2/626/259/2020

У Х В А Л А

Іменем України

15.10.2020 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області в складі:

головуючого суддіДудченка В.О.,

за участю секретаряЗінченко Л.В.,

розглянувши в підготовчому засіданні в м. Краснограді, у відсутності сторін, цивільну справу за позовом Керівника Первомайськоїмісцевої прокуратуриХарківської області до Головного управлінняДержгеокадастру уХарківській області, ОСОБА_1 ,Сільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю «МРІЯ» про визнан-ня незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації, повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Первомайськоїмісцевої прокуратуриХарківської області звернувся до суду з позовною заявою до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 ,СТОВ «МРІЯ» з наступними вимогами:

1. Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 18.08.2015 року № 1039-СГ.

2. Визнати незаконними та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 10.03.2016 року №1587-СГ.

3. Визнати недійсними укладений 29.03.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 40,0488 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши їх державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14187226 від 11.04.2016 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 903380463233).

4. Визнати недійсними укладений 02.04.2018 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія», договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 40,0488 га, яка розташовані за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши запис про державну реєстрацію права суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №26102985 від 07.05.2018 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 903380463233).

4. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39792822) земельну ділянку площею 40,0488 га (кадастровий номери: 6323384500:08:000:0244).

5. Судові витрати покласти на відповідачів.

20.03.2020 року представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Репета Г.В. надав поштою 3 клопотання: 1) про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1ст.255 ЦПК України, 2) про залишення позовної заяви без розгляду та 3) про зупинення провадження у справі.

На обґрунтуванняклопотання прозакриття провадженняу справізазначила, що зі змісту позовної заяви вбачається, що спір пов`язаний з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки фізичній особі для ведення фермерського господарства з подальшим переданням цієї ділянки у користування селянському фермерському господарству.

Предметом спору у даній справі є дотримання процедури надання фізичній особі земельних ділянок для створення (ведення) фермерського господарства.

Фактичним користувачем спірної земельної ділянки на даний час є СТОВ «Мрія», тому представник відповідача вважає, що у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до СТОВ «Мрія».

Оскільки СТОВ є юридичною особою, на їхні земельні спори з прокурором, який діє в інтересах держави, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, поширюється юрисдикція господарських судів.

Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в клопотанні від 15.10.2020 року підтримав подані ним клопотання та зазначив, що у зв`язку із зайнятістю не може бути присутнім в засіданні та просив розглянути дані клопотання.

Від представника відповідача СТОВ «Мрія» до суду надійшла письмова заява відповідно до якої просила клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути на розсуд суду та справу призначити до судового розгляду.

Перевіривши письмові докази, суд вважає клопотання такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі.

У відповідності з пунктом 1 частини 1статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першоюстатті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України(даліГПК України) визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особипідприємці.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особипідприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а іншіза правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини другоїстатті 124 Земельного кодексу України(даліЗК України; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою, третьоюстатті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина другастатті 134 ЗК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону № 973-IV(тут і даліу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною третьоюстатті 7 Закону № 973-IVземельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV).

Відповідно до вимог статей89,91,92 Цивільного кодексу Українитастатті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців та громадських формувань»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осібце засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини першоїстатті 31 ЗК Україниземлі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянамчленам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні норми викладено устатті 12 Закону № 973-IV.

За змістом статей1,5,7,8і12 Закону № 973-IVпісля укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.

Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Таким чином, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не було зареєстрованим, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18) та від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18).

У даній справі ОСОБА_1 звернувся 31.07.2015 року до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. 11.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про затвердження технічної документації та передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6323384500:08:000:0244 площею 40,0488 га із земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів Октябрської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення фермерського господарства.

Але після отримання зазначеної земельної ділянки у користування ОСОБА_1 фермерського господарства так і не створив, а передав їх в суборенду СТОВ «Мрія».

У цій справі спірна земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_1 як громадянину України на підставі договору оренди землі від 29 березня 2016 року, укладеного між ним та ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі 619/1680/17-ц.

За таких обставин, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Крім того представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку з недоведеністю керівником Первомайськоїмісцевої прокуратуриХарківської області під час звернення до Красноградського районного суду Харківської області підстав для здійснення представництва інтересів держави.

Суд також вважає безпідставними та відхиляє доводи представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області стосовно відсутності повноважень у прокурора на звернення до суду з позовом.

Так, відповідно до частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 4,5статті 56 ЦПК України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у цивільній справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19.

У спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції є ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Проте, як встановлено з позовної заяви, вказаний орган є стороною спірних правовідносин. За таких обставин, суд вважає, що прокурором обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави, а відтак прокурор є належним позивачем у справі.

Тому клопотання представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі.

Також представником ГУ Держгеокадастру у Харківській області 20.03.2020 року подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Однак, згідно даних «Єдиного державного реєстру судових рішень», 26.05.2020 року Великою Палатою Верховного Суду було постановлено постанову у справі № 912/2385/18.

Тобто справа, до розгляду якої представник ГУ Держгеокадастру у Харківській області просив зупинити розгляд даної справи, станом на 16.10.2020 року розглянута Великою Палатою Верховного Суду. Тому в даний час не має підстав для зупинення провадження у справі, в зв`язку з чим в задоволенні клопотання представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області про зупинення провадження у справі потрібно відмовити.

Керуючись ст. ст.13,56, 197,200,222,255,259-261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотань представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про закриття провадження у справі, про залишення позовної заяви без розгляду та про зупинення провадження у справі відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя