П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/6182/22Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладену у листі від 05.04.2022 №5737-3947/Р-02/8-1500/22, щодо неврахування для обчислення пенсії його заробітної плати за період з 01.01.1996 по 31.12.2000 в ТОВ «Алеся», не зарахування в подвійному розмірі періоду роботи в психіатричних закладах з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до загального трудового стажу періоду навчання на денній формі в Одеському Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986, періоду роботи з 17.09.1986 року по 01.03.1987 року в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 року по 04.02.1989 року в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області та періоду роботи з 01.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся»;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату йому пенсії з дати її призначення, з урахуванням заробітної плати з 01.01.1996 року по 31.12.2000 року на підставі довідки від 03.01.2001 №1, виданої ТОВ «Алеся», про заробітну плату для обчислення пенсії;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату йому пенсії з дати її призначення із зарахуванням до загального стажу роботи періоду навчання на денній формі в Одеському Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986, періоду роботи з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області та періоду роботи з 01.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся», а період роботи з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради - у подвійному розмірі, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні вищенаведених періодів до трудового стажу при обчисленні пенсії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволений.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що спірні періоди трудового стажу підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають врахуванню відповідачем при обчисленні пенсії.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, ГУПФ України в Одеській області просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що позовні вимоги за період з 01.01.1996 по 31.12.2000 не підлягають задоволенню з урахуванням ч.1 ст.40 Закону №1058, відповідно до якої для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.
Щодо не зарахування періоду роботи з 17.09.1986 по 01.03.1987 в колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області апелянт зазначив, що чинним законодавством передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці та відсутності трудової книжки колгоспника. Проте жодних допустимих доказів, передбачених п.3 Порядку №637, позивачем до Головного управління не було надано.
Апелянт також вказує на те, що за період роботи з 05.01.2004 року по 22.05.2005 року в ТОВ «Алеся» в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду із заробітної плати позивача.
Також апелянт зазначив, що 01.01.2004 року набув чинності Закон №1058, у зв`язку з чим норми ст.60 Закону №1788 з 01.01.2004 року не застосовуються, а тому відсутні підстави для зарахування позивачеві періоду роботи з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради.
ОСОБА_1 надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Одеській області.
За заявою позивача з 11.01.2022 року йому було призначено пенсію за віком.
Суд встановив, що 17 лютого 2022 року позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив повідомити, чи були враховані при обчисленні пенсії за віком довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.01.2001 №1 за період роботи у ТОВ «Алеся» з січня 1996 року по грудень 2000 року включно, чи зараховано до страхового стажу весь стаж згідно із записами трудової книжки та чи зараховано період роботи в подвійному розмірі з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року в психіатричних закладах (а.с.37-38).
Листом від 05.04.2022 №5737-3947/Р-02/8-1500/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що заробітну плату за період з 01.01.1996 по 30.06.2000 враховано нульовим значенням, оскільки цей період складає лише 54 місяці, а не 60, як це передбачено законом, а відтак, врахування заробітку у вказаному періоді є недоцільним, адже розмір пенсії в цьому випадку зменшується (а.с.39-40).
Розрахунком страхового стажу позивача підтверджується не зарахування Головним управлінням ПФУ в Одеській області спірних періодів роботи та навчання до страхового стажу позивача (а.с.42).
Розрахунком заробітку для обчислення пенсії позивача підтверджується неврахування заробітної плати з 01.01.1996 по 31.12.2000 в ТОВ «Алеся» (а.с.43-48).
Не зарахування спірних періодів трудового стажу при обчисленні пенсії, та, як наслідок, зменшення розміру призначеної пенсії, є предметом спору у справі, що розглядається.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року, становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року, незалежно від перерв.
У разі, якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Пунктом 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно підпункту 3 п.2.1. цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У матеріалах справи наявна довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.01.2001 №1, видана ТОВ «Алеся» із зазначенням заробітної плати за період з січня 1996 року по грудень 2000 року включно. Зазначена довідка завірена печаткою вказаного Товариства (а.с.34).
При цьому апеляційний суд зауважує, що у відповідності до вимог ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд виключно по 30 червня 2000 року.
Тобто, вказана довідка не відповідає вимогам ст.40 Закону №1058-IV, оскільки охоплює період роботи позивача на ТОВ «Алеся» лише за 54 місяці по 30 червня 2000 року, а не 60 місяців, як встановлено законом, у зв`язку з чим вона не може бути врахована для обчислення пенсії.
Більш того, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.08.2022 року по справі № 280/8521/20, звертає увагу на те, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії, з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Разом з цим, як вбачається з довідки від 03.01.2001 року №1, виданої ТОВ «Алеся», вона видана на підставі особових рахунків за 1995 - 2000 роки.
Зазначені документи, на переконання судової колегії, не можуть вважатися достатніми доказами для підтвердження розміру нарахованої позивачеві заробітної плати у спірному періоді.
Водночас колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права отримати нову довідку за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року, підтверджену первинною документацією, та звернутись до пенсійного органу з відповідною заявою.
Таким чином судова колегія приходить до висновку, що відповідач правомірно не врахував при обчисленні пенсії позивача його заробітну плату за період роботи з 01.01.1996 по 31.12.2000 в ТОВ «Алеся», а протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.
Що стосується позовних вимог щодо зарахування в подвійному розмірі періоду роботи позивача в психіатричних закладах з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), яка є чинною на теперішній час, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Водночас, п.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
При цьому, за змістом п.2 розділу XV прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, аналізуючи приписи наведених правових норм, судова колегія констатує, що стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Більш того, нормами ст.16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.
Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, період роботи позивача в психіатричних закладах з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року (в КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня №1» на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими) підтверджується відповідними записами у трудовій книжці № 36-41 (а.с.30-32).
Крім цього, довідкою Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради №2608 від 28.10.2021 року підтверджено, що позивач з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року працював в даній установі та має право на зарахування стажу роботи за вказаний період у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону №1788 (а.с.36).
Зазначені обставини, на переконання судової колегії, беззаперечно підтверджують право позивача на зарахування стажу роботи у вказаному періоді у подвійному розмірі, а відтак, висновок суду першої інстанції про протиправність рішення пенсійного органу в цій частини є обґрунтованим.
При цьому колегія судів відхиляє посилання апелянта на ч.4 ст.24 Закону №1058, у зв`язку з втратою чинності більшості положень Закону №788-XII та призначення пенсій на підставі Закону №1058-IV, та зазначає наступне.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17 зазначила, що під втратою чинності нормативно-правового акту необхідно розуміти передбачений правовими приписами момент закінчення дії нормативно-правового акту, що є наслідком настання передбачених у законодавстві обставин. Такими обставинами можуть бути: скасування нормативно-правового акту (його частини); визнання нормативно-правового акту недійсним (неконституційним, незаконним); завершення дії тимчасового нормативно-правового акту (настання передбаченої у ньому дати або невідкладної обставини).
Оскільки Закон №788-XII не втратив чинність у розумінні вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, його положення підлягають застосуванню для обчислення стажу роботи при призначенні пенсії.
Щодо позовних вимог про не зарахування відповідачем до загального трудового стажу позивача періоду навчання на денній формі в Одеському Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п. д) абз.3 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З наявних в матеріалах справи довідок від 03.05.1990 року №ок-18, від 04.05.1990 р. №ок-18, виданих Одеським Державним університетом імені І.І. Мечникова, вбачається, що ОСОБА_1 з 26.06.1983 року зарахований на перший курс юридичного факультету денного навчання та на підставі наказу №1773-06 від 09.08.1986 року переведений з третього курсу денного на четвертий курс заочного навчання.
Відповідно до записів №6-7 трудової книжки на ім`я позивача НОМЕР_1 підтверджено період його навчання з 26.06.1983 по 09.08.1986 в Одеському Державному університеті імені І.І. Мечникова (а.с.21).
Тобто, до 09.08.1986 року позивач навчався на денній формі навчання, а відтак, вказаний період має бути зарахований до загального стажу роботи, проте відповідачем зараховано період навчання тільки з 01.01.1983 року по 09.08.1985 року (а.с.17).
В свою чергу, відповідач жодним чином не обґрунтував підстави не зарахування вказаного періоду навчання до страхового стажу позивача.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про протиправність не зарахування відповідачем періоду навчання з 10.08.1985 по 09.08.1986 до страхового стажу позивача.
Апеляційний суд також вважає протиправним не зарахування відповідачем до загального трудового стажу позивача періодів роботи з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Так, з трудової книжки позивача вбачається, що він з 17.09.1986 року був прийнятий на роботу і зарахований юрисконсультом в Колгоспі «Росія» Кельменецького району та 01.03.1987 був увільнений від займаної посади у зв`язку з переводом в міжгосподарську юргрупу (а.с. 23).
Записами №16-17 підтверджено, що з 19.01.1988 позивач був прийнятий до членів колгоспу на посаду заступника голови колгоспу «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області з підсобних промислів у зв`язку з переводом та 04.02.1989 був увільнений від займаної посади за власним бажанням згідно поданої заяви (а.с.25).
При цьому, відмовляючи у зарахуванні вказаного періоду, відповідач посилається на порушення правил ведення трудової книжки, проте не конкретизував, які саме порушення правил ведення трудових книжок зумовили неврахування спірних періодів роботи.
З даного приводу апеляційний суд зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.
Більш того, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Апеляційний суд також вважає правильним висновок суду 1-ї інстанції щодо протиправності неврахування відповідачем до загального трудового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 року по 22.05.2005 року в ТОВ «Алеся», з огляду на наступне.
Так, позиція пенсійного органу обумовлена тим, що оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу за період з 05.01.2004 року по 22.05.2005 року відсутні відомості про сплату за позивача страхових внесків до Пенсійного фонду, підстав для врахування цього періоду роботи до страхового стажу немає.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що записами №30,31 трудової книжки позивача підтверджено періоди роботи з 15.11.1995 року по 25.02.2005 року в ТОВ «Алеся» (а.с. 29).
Частиною першою ст.20 Закону №1058 передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Абзацом 9 частини шостої статті 20 цього Закону встановлено, що за осіб, зазначених у пунктах 8, 11-14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога, надбавка і компенсації.
Частиною 2 статті 20 Закону №1058 передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з абзацом 39 частини першої статті 1 Закону №1058 страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що саме на роботодавця покладено обов`язок сплачувати страхові внески за працівника.
При цьому, на переконання апеляційного суду, суд 1-ї інстанції вірно зауважив, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для неврахування спірного періоду до загального трудового стажу позивача.
Тобто, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №208/6680/16-а, від 04.09.2018 року в справі № 482/434/17.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Оскільки суд 1-ї інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність дій відповідача щодо неврахування для обчислення пенсії позивача заробітної плати за період з 01.01.1996 року по 31.12.2000 року в ТОВ «Алеся» та зобов`язання відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати з 01.01.1996 року по 31.12.2000 року на підставі довідки від 03.01.2001 року №1, виданої ТОВ «Алеся», апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції у цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у відповідній частині.
Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини справи та їм надано невірну правову оцінку в частині позовних вимог, колегія суддів, відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, скасовує рішення суду першої інстанції у відповідній частині із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.
В іншій частині судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та відповідно до ст.316 КАС України апеляційний суд залишає рішення суду 1-ї інстанції у цій частині без змін.
Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування для обчислення пенсії ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.01.1996 року по 31.12.2000 року в ТОВ «Алеся» та зобов`язання відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати з 01.01.1996 року по 31.12.2000 року на підставі довідки від 03.01.2001 року №1, виданої ТОВ «Алеся» - скасувати та прийняти у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.
