Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/6182/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.04.2022 № 5737-3947/Р-02/8-1500/22 щодо неврахування для обчислення пенсії позивачу заробітної плати з 01.01.1996 по 31.12.2000 в ТОВ «Алеся», щодо не зарахування в подвійному розмірі періоду роботи в психіатричних закладах з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року, та протиправною бездіяльність щодо не зарахування до загального трудового стажу періоду навчання на денній формі в Одеському ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986, періоду роботи з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області та періоду роботи з 01.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачу з дати її призначення з урахуванням заробітної плати з 01.01.1996 по 31.12.2000 на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.01.2001 №1, виданої ТОВ «Алеся»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачу з дати її призначення із зарахуванням до загального стажу роботи періоду навчання на денній формі в Одеському ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986, періоду роботи з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області та періоду роботи з 01.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся», а період роботи з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради у подвійному розмірі з урахуванням раніше виплачених сум.
Також позивач просив звернути рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 11 січня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за призначенням пенсії за віком при цьому надавши всі необхідні документи для призначення пенсії, в тому числі трудову книжку, довідку про навчання на денному відділенні від 03.05.1990 р. № ок-18, довідку про період роботи в ОП «Алеся» від 25.02.2005 р. №4 та довідку про заробітну плату ТОВ «Алеся» від 03.01.2001 №1, а також довідку про зарахування у подвійному розмірі періоду роботи КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради від 28.10.2021 р. №2608.
У лютому 2022 року позивач звернувся із заявою до відповідача чи були враховані при обчисленні пенсії за віком довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.01.2001 №1 за період роботи у ТОВ «Алеся» з січня 1996 року по грудень 2000 року включно, чи зараховано до страхового стажу весь стаж згідно із записами трудової книжки та чи зараховано період роботи в подвійному розмірі з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року в психіатричних закладах.
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 05.04.2022 № 5737-3947/Р-02/8-1500/22 повідомило, що заробітну плату за період роботи враховано нульовим значенням, так як зарплату пораховано з 01.01.1996 по 30.06.2000, що складає 54 місяці, а не 60, і заробіток врахувати таким чином є недоцільним, адже розмір пенсії зменшується.
Щодо зарахування періоду роботи в психіатричних закладах в подвійному розмірі з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року, то відповідач відмовив, посилаючи на те, що після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Окрім того, до листа відповідачем було додано рішення 155350010849 від 16.03.2022 про призначення пенсії, до якого додані розрахунок стажу та розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії.
З розрахунку стажу вбачається, що відповідач не зарахував період навчання на денній формі в Одеському ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986, а також до загального трудового стажу не зараховано період з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області, а також не зараховано період роботи з 01.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся», що призвело до заниження коефіцієнту стажу для обчислення пенсії, який враховується у формулі, визначеній статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у розрахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 календарних місяців роботи на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.01.2001 №1, виданої ТОВ «Алеся» та у врахуванні у подвійному розмірі стажу роботи за період з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року в психіатричних закладах, а також допустив протиправну бездіяльність щодо не зарахування до загального стажу роботи періодів навчання на денній формі в Одеському ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986. А також до загального трудового стажу роботи не зараховано період з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області, а також не зараховано період роботи з 01.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся».
Позивач вказав, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17.
Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.01.2001 №1, виданої ТОВ «Алеся» із зазначенням заробітної плати за період з січня 1996 року по грудень 2000 року включно вбачається, що вони надані на підставі особових рахунків за повних 60 календарних місяців роботи підряд. Крім того, зазначені довідки завірені печатками вказаного товариства, містять відомості про фактичну суму заробітної плати позивача за період з січня 1996 року по грудень 2000 року.
Окрім того, позивач звернув увагу, що за даними трудової книжки НОМЕР_1 позивач в період з 15.11.1995 по 25.02.2005 працював в ТОВ «Алеся» (записи №30,31). Також на підтвердження записів трудової книжки позивачем надавалась довідка про період роботи в ТОВ «Алеся» від 25.02.2005 р. №4.
Також позивач зауважує, що період страхового стажу за спірні періоди відповідачем були включені для обчислення пенсії і не ставились під сумнів.
Стосовно вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування в подвійному розмірі періоду роботи в психіатричних закладах з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року, позивач зазначив таке.
Вказаний період роботи позивача в Одеському обласному медичному центрі психічного здоров`я є підтвердженим, про що свідчить довідка від 28.10.2021 р. №2608, видана Комунальним некомерційним підприємством «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради.
Позивач вказав, що Велика палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17 не погодилась з доводами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що з часу набрання чинності Законом № 1058-IV(за історичним та нормативним підходами до розуміння положень Закону № 1058-IV) більшість положень Закону № 1788-XII утратили чинність, у зв`язку із чим державні пенсії, які раніше призначалися на підставі вказаного Закону, призначаються на підставі Закону № 1058-IV, з огляду на таке.
Під втратою чинності нормативно-правового акта необхідно розуміти передбачений правовими приписами момент закінчення дії нормативно-правового акта, що є наслідком настання передбачених у законодавстві обставин. Такими обставинами можуть бути: скасування нормативно-правового акта (його частини); визнання нормативно-правового акта недійсним (неконституційним, незаконним); завершення дії тимчасового нормативно-правового акта (настання передбаченої у ньому дати або невідкладної обставини).
Таким чином, повністю спростовується посилання відповідача на ст. 24 Закону №1058.
Також позивач звернув увагу, що з невідомих підстав відповідач не зарахував до загального стажу роботи періодів навчання на денній формі в Одеському ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986, адже в довідці від 03.05.1990 року № ок-15, виданою Одеським ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова ОСОБА_1 з 26.06.1983 року зарахований на перший курс юридичного факультету денного навчання та на підставі наказу № 1773-06 від 09.08.1986 року переведений з третього курсу на четвертий курс заочного навчання, проте, навчання відповідачем зараховано тільки з 01.01.1983 року по 09.08.1985 року, тобто рік був відкинутий взагалі.
А також до загального трудового стажу не зараховано період з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області, а також не зараховано період роботи з 01.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся» і також не вказані підстави такого не зарахування з боку відповідача, що призвело до необґрунтованого зменшення коефіцієнту стажу роботи для обчислення пенсії.
Позивач звернув увагу, що позивачем для призначення пенсії за віком до відповідача надавалась трудова книжка НОМЕР_1 , яка містить записи про роботу в Колгоспі «Росія» Кельменецького району на посаді юрисконсульта (наказ №13 від 17.09.1986) та звільнення з 01.03.1987 року (наказ №3 від 01.03.1987 р.)
В трудовій книжці за номерами 16 та 17 внесені записи про період роботи заступником голови в допоміжних галузях з 19.01.1988 (протокол №2 від 09.02.1988 р.) та звільнений з займаної посади 04.02.1989 року (протокол №2 від 04.02.1989 р.)
Після усунення недоліків ухвалою від 11.05.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
На виконання ухвали відповідач надіслав до суду лист, в якому повідомив, що надати завірену належним чином копію пенсійної справи позивача не є можливим, оскільки в зв`язку із воєнним станом всі електронні документи виключені із перегляду електронних пенсійних справ з метою їх збереження.
26.05.2022 року електронною поштою від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕП/14440/22), відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив таке.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачу з дати її призначення з урахуванням заробітної плати з 01.01.1996 по 31.12.2000 на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.01.2001 №1, виданої ТОВ «Алеся», відповідач зазначив, що така вимога не підлягає задоволенню з посиланням на ч.1 ст.40 Закону №1058, відповідно до якої для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Так, до заяви про призначення пенсії позивачем була надана довідка ТОВ «Алеся» від 03.01.2001 №1 про заробітну плату з 01.01.1996 по 31.12.2000. Період заробітної плати у вказаній довідці до 01.07.2000 є меншим ніж 60 календарних місяців (з 01.01.1996 по 30.06.2000, що складає 54 місяці), при перевірці доцільності розрахунку заробітку недостатні 6 місяців (з 01.07.1995 по 31.12.1995) Головним управлінням враховані нульовим значенням.
Отже при розрахунку середньомісячної заробітної плати за періоди з 01.07.1995 по 31.12.2000 згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 31.12.2021 згідно даних персоніфікованого обліку, визначено що коефіцієнт заробітку зменшується (0,64455), що призводить до зменшення середньомісячного заробітку (6991,03 грн.).
Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачу з дати її призначення із зарахуванням до загального стажу роботи періоду навчання на денній формі в Одеському ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986, періоду роботи з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області та періоду роботи з 01.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся», а період роботи з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради у подвійному розмірі з урахуванням раніше виплачених сум, відповідач зазначив, що Головним управлінням при призначенні пенсії позивачу та розрахунку страхового стажу не були зараховані вказані періоди.
Стосовно не зарахування періоду роботи з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області відповідач вказав, що чинним законодавством передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці та відсутності трудової книжки колгоспника. Проте, жодних допустимих доказів, передбачених п.3 Порядку №637 позивачем до Головного управління не було надано.
Стосовно не зарахування періоду роботи з 05.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся», відповідач зауважив, що оскільки в індивідуальних відомостей про застраховану особу на позивача, за період з 05.01.2004 по 22.05.2005 відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, підстав для врахування цього періоду роботи до страхового стажу немає.
Стосовно не зарахування періоду роботи з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради у подвійному розмірі відповідач зазначив, що 01.01.2004 року набрав чинності Закон №1058 та як наслідок, норми ст.60 Закону №1788 з 01.01.2004 року не застосовуються.
У свою чергу представник позивача надав відповідь на відзив (вхід. № 20367/22 від 24.06.2022 року) та (вхід. № 17552/22 від 26.05.2022 року), відповідно до якої наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заперечення на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходили.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Одеській області.
Згідно із заявою позивача з 11.01.2022 року йому було призначено пенсію за віком.
Довідкою від 03.05.1990 р. № ок-18, виданою Одеським ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова підтверджено, що ОСОБА_1 навчався в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова з 1982 по 1988 роки (а.с. 17).
Довідкою від 04.05.1990 р. № ок-18, виданою Одеським ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова підтверджено, що ОСОБА_1 навчався Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова на юридичному факультеті на денній формі навчання (а.с. 18).
Відповідно до записів № 6-7 трудової книжки на ім`я позивача НОМЕР_1 підтверджено період навчання позивача з 26.06.1983 по 09.08.1986 в Одеському ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова (а.с. 21).
Також, з трудової книжки позивача вбачається, що позивач з 17.09.1986 був прийнятий на роботу і зарахований юрисконсультом в Колгоспі «Росія» Кельменецького району та 01.03.1987 був увільнений від займаної посади у зв`язку з переводом в міжгосподарську юргрупу (а.с. 23).
Записами №16-17 підтверджено, що з 19.01.1988 позивач був прийнятий до членів колгоспу на посаду заступника голови колгоспу «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області з підсобних промислів у зв`язку з переводом та 04.02.1989 був увільнений від займаної посади за власним бажанням згідно поданої заяви (а.с. 25).
Записами №30,31, трудової книжки позивача підтверджено періоди роботи позивача з 15.11.1995 по 25.02.2005 в ООО «Алеся» (а.с. 29).
Записами №36-41, трудової книжки позивача підтверджено періоди роботи позивача з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року в КУ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня №1» на посаді молодшої медсестри по догляду за хворими (а.с. 30-32).
Довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії №1 від 03.01.2001 року, виданою ТОВ «Алеся» підтверджено, що заробітна плата ОСОБА_1 , яка враховується при обчисленні пенсії, склала 38129 грн. 68 коп. (а.с. 34).
Довідкою № 4 від 25.02.2005 року, виданою ТОВ «Алеся» підтверджено, що позивач з 16.12.1992 по 12.06.1995 працював в Орендному підприємстві «Алеся» на посаді директора та з 15.11.1995 по 25.02.2005 на посаді комерційного директора (а.с. 35).
Довідкою №2608 від 28.10.2021 року підтверджено, що позивач з 01.12.2010 по 02.12.2019 працював в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради, а також підтверджено право позивача на зарахування стажу роботи за вказаний період у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону №1788 (а.с. 36).
Суд встановив, що 17 лютого 2022 року позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив надати відповідь на питання, чи були враховані при обчисленні пенсії за віком довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.01.2001 №1 за період роботи у ТОВ «Алеся» з січня 1996 року по грудень 2000 року включно, чи зараховано до страхового стажу весь стаж згідно із записами трудової книжки та чи зараховано період роботи в подвійному розмірі з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року в психіатричних закладах (а.с. 37-38).
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 05.04.2022 № 5737-3947/Р-02/8-1500/22 повідомило, що заробітну плату за період роботи враховано нульовим значенням, так як зарплату пораховано з 01.01.1996 по 30.06.2000, що складає 54 місяці, а не 60, і заробіток врахувати таким чином є недоцільним, адже розмір пенсії зменшується (а.с. 39-40).
Розрахунком страхового стажу позивача підтверджується не зарахування Головним управлінням ПФУ в Одеській області спірних періодів роботи та навчання до страхового стажу позивача (а.с. 42).
Розрахунком заробітку для обчислення пенсії позивача підтверджується неврахування для обчислення пенсії позивачу заробітної плати з 01.01.1996 по 31.12.2000 в ТОВ «Алеся» (а.с. 43-48).
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі за текстом - Закон №1788-XII) відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Частиною 2 ст.40 Закону № 1058-IV встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Пунктом 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок №22-1) передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно підпункту 3 п. 2.1. цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.01.2001 №1, виданої ТОВ «Алеся» із зазначенням заробітної плати за період з січня 1996 року по грудень 2000 року включно вбачається, що вона надана на підставі особових рахунків за повних 60 календарних місяців роботи підряд. Крім того, зазначена довідка завірена печаткою вказаного товариства, містить відомості про фактичну суму заробітної плати позивача за період з січня 1996 року по грудень 2000 року.
Суд звертає увагу, що за даними трудової книжки НОМЕР_1 позивач в період з 15.11.1995 по 25.02.2005 працював в ТОВ «Алеся» (записи №30,31). Також на підтвердження записів трудової книжки позивачем надавалась довідка про період роботи в ТОВ «Алеся» від 25.02.2005 р. №4.
Також суд погоджується з доводами позивача, що період страхового стажу за спірні періоди відповідачем були включені для обчислення пенсії і не ставились під сумнів.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовна вимога про визнання протиправною відмову у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.04.2022 № 5737-3947/Р-02/8-1500/22 щодо неврахування для обчислення пенсії позивачу заробітної плати з 01.01.1996 по 31.12.2000 в ТОВ «Алеся» належить задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування для обчислення пенсії позивачу заробітної плати з 01.01.1996 по 31.12.2000 в ТОВ «Алеся».
Враховуючи задоволення судом основної позовної вимоги, суд дійшов висновку, що похідна вимога щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачу з дати її призначення з урахуванням заробітної плати з 01.01.1996 по 31.12.2000 на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.01.2001 №1, виданої ТОВ «Алеся» також належить задоволенню.
Щодо не зарахування відповідачем в подвійному розмірі періоду роботи позивача в психіатричних закладах з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.60 Закону №1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Слід наголосити, що відповідно до правової позиції щодо правовідносин по зарахуванню стажу роботи в подвійному розмірі з 01.01.2004 року, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі № 689/872/17 за змістом п. 2 розділу XV прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з п.3 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Вимогами п.4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Крім того, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Водночас, нормами ст.16 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на за вислугою років.
Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. (пункти 19-25 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі № 689/872/17).
Позивач вказав, що Велика палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17 не погодилась з доводами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що з часу набрання чинності Законом № 1058-IV(за історичним та нормативним підходами до розуміння положень Закону № 1058-IV) більшість положень Закону № 1788-XII утратили чинність, у зв`язку із чим державні пенсії, які раніше призначалися на підставі вказаного Закону, призначаються на підставі Закону № 1058-IV, з огляду на таке.
Під втратою чинності нормативно-правового акта необхідно розуміти передбачений правовими приписами момент закінчення дії нормативно-правового акта, що є наслідком настання передбачених у законодавстві обставин. Такими обставинами можуть бути: скасування нормативно-правового акта (його частини); визнання нормативно-правового акта недійсним (неконституційним, незаконним); завершення дії тимчасового нормативно-правового акта (настання передбаченої у ньому дати або невідкладної обставини).
Таким чином, повністю спростовується посилання відповідача на ст. 24 Закону №1058.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до загального стажу роботи в подвійному розмірі періоди роботи позивача в психіатричних закладах з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування до загального стажу роботи в подвійному розмірі періоду роботи в психіатричних закладах з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року.
Враховуючи, що суд задовольнив основну позовну вимогу, похідна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачу з дати її призначення із зарахуванням до загального стажу роботи періоду роботи з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради у подвійному розмірі з урахуванням раніше виплачених сум також підлягає задоволенню.
Стосовно не зарахування до загального трудового стажу позивача періоду навчання на денній формі в Одеському ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986, суд зазначає таке.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Позивач звернув увагу, що з невідомих підстав відповідач не зарахував до загального стажу роботи періодів навчання на денній формі в Одеському ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986, адже в довідці від 03.05.1990 року № ок-15, виданій Одеським ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова, ОСОБА_1 з 26.06.1983 року зарахований на перший курс юридичного факультету денного навчання та на підставі наказу № 1773-06 від 09.08.1986 року переведений з третього курсу на четвертий курс заочного навчання, проте, навчання відповідачем зараховано тільки з 01.01.1983 року по 09.08.1985 року, тобто один рік був відкинутий взагалі.
З урахуванням наведених вище приписів законодавства України, суд погоджується з даними доводами позивача, оскільки не зарахування відповідачем періоду навчання з 10.08.1985 по 09.08.1986 підтверджується розрахунком страхового стажу позивача (а.с. 42).
Разом з тим, суд зауважує, що відповідач не надав жодних пояснень щодо не зарахування вказаного періоду навчання до страхового стажу позивача ані в листі від 05.04.2022 № 5737-3947/Р-02/8-1500/22, ані у відзиві на позовну заяву, а тому суд доходить висновку, що вказана бездіяльність відповідача є необґрунтованою та безпідставною, а позов в цій частині слід задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача періоду навчання на денній формі в Одеському ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986.
Оскільки суд задовольнив основну позовну вимогу в цій частині, похідна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачу з дати її призначення із зарахуванням до загального стажу позивача періоду навчання на денній формі в Одеському ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986 з урахуванням раніше виплачених сум також підлягає задоволенню.
Стосовно не зарахування відповідачем до загального трудового стажу позивача періоду роботи з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як встановлено судом, з трудової книжки позивача вбачається, що позивач з 17.09.1986 був прийнятий на роботу і зарахований юрисконсультом в Колгоспі «Росія» Кельменецького району та 01.03.1987 був увільнений від займаної посади у зв`язку з переводом в міжгосподарську юргрупу (а.с. 23).
Записами №16-17 підтверджено, що з 19.01.1988 позивач був прийнятий до членів колгоспу на посаду заступника голови колгоспу «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області з підсобних промислів у зв`язку з переводом та 04.02.1989 був увільнений від займаної посади за власним бажанням згідно поданої заяви (а.с. 25).
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач не вказав, які саме порушення правил ведення трудових книжок зумовили неврахування спірних періодів роботи, а тому суд вважає таку бездіяльність відповідача необґрунтованою та протиправною.
Таким чином позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача періоду роботи з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області.
Зважаючи на те, що основна позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню, похідну вимогу про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачу з дати її призначення із зарахуванням до загального стажу позивача періоду роботи з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області з урахуванням раніше виплачених сум також необхідно задовольнити.
Стосовно неврахування відповідачем до загального трудового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся», суд зазначає таке.
Позиція відповідача обумовлена тим, що оскільки в індивідуальних відомостей про застраховану особу на позивача, за період з 05.01.2004 по 22.05.2005 відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, підстав для врахування цього періоду роботи до страхового стажу немає.
Як було встановлено судом, записами №30,31, трудової книжки позивача підтверджено періоди роботи позивача з 15.11.1995 по 25.02.2005 в ООО «Алеся» (а.с. 29).
Частиною першою ст.20 Закону №1058 передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Абзацом 9 частини шостої статті 20 цього Закону встановлено, що За осіб, зазначених у пунктах 8, 11-14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога, надбавка і компенсації.
Частиною 2 статті 20 Закону №1058 передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з абзацом 39 частини першої статті 1 Закону №1058, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
З наведеного випливає, що саме на роботодавця покладено обов`язок сплачувати страхові внески за працівника.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для неврахування спірного періоду до загального трудового стажу позивача.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а, від 04.09.2018 в справі № 482/434/17.
З огляду на викладене, позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся».
Враховуючи задоволення судом основної позовної вимоги, суд вважає за необхідне задовольнити похідну вимогу про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачу з дати її призначення із зарахуванням до загального стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся» з урахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Також у позовній заяві позивач просив звернути рішення до негайного виконання в межах одного місяця. Розглянувши вказане клопотання, суд виходить з такого.
Приписами п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки даним рішенням суд зобов`язує відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії, яка вже була призначена та виплачується позивачу з 16.10.2021 року, суд доходить висновку про відсутність передбачених ч.1 ст.371 КАС України підстав для негайного виконання рішення у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування для обчислення пенсії ОСОБА_1 заробітної плати з 01.01.1996 по 31.12.2000 в ТОВ «Алеся» та не зарахування в подвійному розмірі періоду роботи в психіатричних закладах з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоду навчання на денній формі в Одеському ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986, періоду роботи з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області та періоду роботи з 01.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення з урахуванням заробітної плати з 01.01.1996 по 31.12.2000 на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.01.2001 №1, виданої ТОВ «Алеся» з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення із зарахуванням до загального стажу роботи періоду навчання на денній формі в Одеському ордена трудового червоного прапора Державному університеті імені І.І. Мечникова з 10.08.1985 по 09.08.1986, періоду роботи з 17.09.1986 по 01.03.1987 в Колгоспі «Росія» Кельменецького району, з 19.01.1988 по 04.02.1989 в Колгоспі «Більшовик» Кельменецького району Чернівецької області та періоду роботи з 01.01.2004 по 22.05.2005 в ТОВ «Алеся», а період роботи з 01.12.2010 року по 02.12.2019 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради у подвійному розмірі з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1984,80 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні, сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів
