ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року Справа № 160/4039/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідач листом від 26.12.2022 року, на запит позивача повідомив, що ДУ «Центр пробації» не видавалися накази про нарахування та виплату йому додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168, оскільки особи начальницького складу уповноважених органів з питань пробації у період воєнного стану до виконання завдань, передбаченихУказом Президента України від 24.02.2022 р. №64«Про введення воєнного стану в Україні» для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави не залучалися. Позивач з цього приводу вважає, що зазначені посилання відповідача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки вимоги постанови КМУ №168, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, не визначено відповідних умов для отримання виплати працівникам Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби. За таких обставин, позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 18.10.2022 року відповідно до п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 р.;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 18.10.2022 року відповідно до п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 р..

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 15.03.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.

Ухвалою суду від 15.03.2023 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 15.03.2023 року відмовлено у задоволенні заяви відповідачапро залишення без розгляду позовної заяви по цій справі.

На виконання вимог ухвали суду 17.03.2023 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України «Про підготовці проекту постанови Кабінету Міністрів України» від 22.03.2022 р. №350, фінансово-економічні розрахунки здійснені за бюджетною програмою 3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України» кошти для виплати додаткової винагороди особам начальницького складу Центру пробації, які виконують завдання та функції, визначені Законом України «Про пробацію», взагалі не передбачались. Також, КМУ було внесено низку змін до положень постанови №168 щодо визначення додаткових винагород, що є підтвердженням того, що особи начальницького складу Центру пробації не мають права на отримання додаткової винагороди. Окрім наведеного відповідач звертає увагу суду на те, що особливий характер несення служби, який містить такі спеціальні умови, як несення служби у нічний час, служба у складі наряду чергової частини, блокпосту, оперативно-пошукової групи, групи швидкого реагування, служба позмінно на осіб начальницького складу, які проходять службу в уповноважених органах з питань пробації не розповсюджується. Положення постанови КМУ №168 діють на період воєнного стану та спрямовані на стимулювання осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України на виконання своїх службових обов`язків в умовах посиленого графіку несення служби. Наведені обставини у їх сукупності вказують на відсутність права на отримання додаткової грошової винагороди позивача, а тому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу Державної установи «Центр пробації» від 26.06.2018 року №61/к, по філії Держаної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області по Нікопольському міськрайонному відділу призначено Вергілеса Е.Ю. на посаду начальника відділу 01.07.2018 року.

24.10.2022 року ОСОБА_1 звільнено за п.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційній заходів).

На запит позивача від 14.12.2022 року щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168, листом від 26.12.2022 року відповідач повідомив, про відсутність правових підстав для проведення такого перерахунку. Окрім наведеного, у листі вказано, що особи начальницького складу уповноважених, органів з питань пробації у період воєнного стану виконують службові обов`язки відповідно до посадових інструкцій, Положень про відділи (сектори) філій Державної установи «Центр пробації» та Колективного договору. До виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні», Законом України «Про правовий режим воєнного стану», для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави не залучалися. Накази про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 не видавалися.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України«Про Державну кримінально-виконавчу службу України»від 23.06.2005 р. №2713-IV, держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно доКонституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2020 р. №4242/5 затверджено Положення про Державну установуЦентр пробації, відповідно до якого Державна установаЦентр пробаціїє неприбутковою державною установою, що створена для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мінюсту.

Відповідно дост.19 Закону України«Про пробацію» права, обов`язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаютьсяЗаконом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України"та цим Законом.

Зачастинами 1, 2 ст.14 Закону України«Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі -особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затвердженонаказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. №925/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 р. №377/31829 (далі - Порядок №925/5).

Пунктом 3 розділу І Порядку №925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку №925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове забезпечення виплачуєтьсяособам рядового і начальницького складу, які: займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції,органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 рокув Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 рокупродовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №259/2022 від 18 квітня 2022 рокупродовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №341/2022 від 17 травня 2022 рокупродовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №573/2022 від 12 серпня 2022 рокупродовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №757/2022 від 07 листопада 2022 рокупродовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №58/2023 від 06 лютого 2023 рокупродовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

На виконанняУказів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні»та №69 «Про загальну мобілізацію», КМУ 28.02.2022 року прийнята постанова №168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) передбачав: установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

У подальшому до зазначеної постанови вносились зміни.

Так,постановою КМУ №217 від 07.03.2022 рокув абзаці першому пункту 1 постанови КМУ №168 виключено слова "(крім військовослужбовців строкової служби)".

Постановою КМУ №350 від 22.03.2022 року, яка набрала чинності 24.03.2022 року та застосовується з 24.02.2022 року, доповнено абзац перший пункту 1 постанови КМУ №168 після слів "та поліцейським" словами "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми"єПідтримка".

Постановою КМУ №400 від 01.04.2022 рокувнесено зміни до пункту 1 постанови КМУ №168 щодо виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень.

Постановою КМУ №754 від 01.07.2022 року, яка набрала чинності 08.07.2022 року та застосовується з 01.06.2022 року, внесено такі зміни до пункту 1 постанови КМУ №168 в абзаці першому: слова "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" замінити словами "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)"; після слова "щомісячно" доповнити словами "(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць".

Постановою КМУ №793 від 07.07.2022 року, яка набрала чинності 19.07.2022 року та застосовується з 24.02.2022 року, внесено такі зміни до пункту 1 постанови КМУ №168: в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".

Постановою КМУ №1146 від 08.10.2022 року, яка набрала чинності 18.10.2022 року та застосовується з 01.09.2022 року, внесено такі зміни до пункту 1 постанови КМУ №168: абзаці першому: слова "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)" та "(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)" виключити; доповнити абзац реченням такого змісту: "Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах".

Розпорядженням КМУ №204-р від 06.03.2022 року «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми«єПідтримка»затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми«єПідтримка»згідно з додатком.

Розпорядженням КМУ №213-р від 11.03.2022 року внесено зміни удодатокдорозпорядження КМУ від 06.03.2022 року №204, та доповнено його після позиціїВолинська областьпозицієюДніпропетровська область.

Суд зазначає, що постановою КМУ №168 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі30 000 грн. щомісячно особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка".

Як зазначено вище, Державна установа "Центр пробації" є державною установою, що створена для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін`юсту.

Свою чергу, відповідно до положень статті 52Закону України «Про Кабінет Міністрів України»постанови КМУ, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Статтею 58 Конституції Українипередбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 вказав, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України,стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,стаття 3 Цивільного процесуального кодексу Українита інші).Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Урішенні від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001 Конституційний Суд Українитакож зазначив, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першоюстатті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин змін, внесених постановами КМУ №754 та №793, оскільки вони були офіційно опубліковані 08.07.2022 року та 19.07.2022 року, відповідно. Зміст цих постанов не був проголошений наперед, а самі постанови КМУ №754 та №793 не могли вважатись такими, що відповідають критерію передбачуваності на час виникненняу відповідача обов`язку виплачувати позивачу додаткову винагороду, яка в свою чергу є складовою грошового забезпечення та повинна виплачуватися за кожен місяць проходження служби.

В іншому випадку, ретроактивне застосування внесених Кабінетом Міністрів України змін до постанови №168 призведе до звуження прав позивача.

Отже,позивач має право на отримання передбаченої постановою КМУ №168 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн., на період дії воєнного стану.

Разом з тим, як вже зазначалось, постановою КМУ від 08.10.2022 року №1146«Про внесення змін до пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168», яка набула чинності 18.10.2022 року, внесені зміни до абзацу першого п.1 постанови №168, зокрема, виключено слова, «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»,та«крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць».

При цьому, п.2 постанови №1146 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 вересня 2022 року.

З огляду на наведені приписи ч.1ст.58 Конституції Українита ч.1 ст.52Закону України"Про Кабінет Міністрів України"суд також дійшов висновку про неможливість застосування внесених постановою №1146 змін з 01.09.2022 р. Офіційне опублікування вказаної постанови відбулося - 18.10.2022 року.

Отже, відповідно до змін внесених постановою №1146 позивач саме з 18.10.2022 року втратив право на отримання додаткової винагороди передбаченою постановою КМУ №168.

При цьому, у період до 08.07.2022 року постанова КМУ №168 передбачала виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. самещомісячно, а непропорційно в розрахунку на місяць.

Крім того, у період до 08.07.2022 р. постанова КМУ №168 не ставила можливість виплати вказаної додаткової винагороди в залежність від установлених керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умови виплати додаткової винагороди.

Оскільки в спірний період до 08.07.2022 р. постанова КМУ №168 визначала певний розмір та умови виплати цієї додаткової винагороди відсутність наказів командирів (начальників) щодо виплати цієї винагороди може свідчити про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права на таку винагороду.

Отже, постановою КМУ №168 передбачено право позивача на отримання додаткової винагороди під час дії воєнного стану. При цьому, з огляду на вищевказані редакції постанова КМУ №168, у період з 11.03.2022 р. по 07.07.2022 р. (включно) розмір додаткової винагороди, зокрема для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, був фіксованим та становив 30 000 грн. щомісячно. У період з 08.07.2022 р. (день набрання чинності постановою №794) по 18.07.2022 р. розмір такої винагороди становив 30 000 грн. та виплачувався пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. З 19.07.2022 р. (день набрання чинності постановою №793) по 17.10.2022 р. додаткова винагорода вплачувалась у розмірі до 30 000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, а порядок і умови її виплати мають визначатися керівником відповідного органу.

На підставі викладеного та з урахування розпорядження КМУ №213-р від 11.03.2022 року, яким доповнено розпорядження КМУ №204-р від 06.03.2022року «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми«єПідтримка» позицієюДніпропетровська область, позивач має право на отримання додаткової винагороди саме у період з 11.03.2022 р. по 17.10.2022 р. (включно), на підставіпостанови КМУ від 28.02.2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Проте, як вбачається з листа Державної установи «Центр пробації» листом від 26.12.2022 року додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що призвело до порушення його права на отримання вказаної додаткової винагороди.

За таких обставин, суд вважає з можливе визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди передбаченоїпостановою КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 11.03.2022 року по 17.10.2022 року (включно) та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбаченупостановою КМУ від 28.02.2022 року №168 за вказаний вище період.

У задоволенні решти частини позовних вимог позивачу слід відмовити з викладених вище підстав.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки предметом спору є встановлення права позивача на виплату щомісячної додаткової винагороди, яка входить його грошового забезпечення, то в силу п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, позивач звільнений від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, внесений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн., відповідно до платіжної інструкції №11649871 від 17.02.2023 року підлягає поверненню, за його клопотанням.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченоїпостановою Кабінету Міністрів України від 28.02.022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 11.03.2022 року по 17.10.2022 року (включно).

Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченупостановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 11.03.2022 року по 17.10.2022 року (включно).

У задоволенні решти частини позову - відмовити.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма