КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 757/24098/18-ц
Провадження № 22-ц/824/7815/2023
УХВАЛА
03 травня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В. В.,-
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренка Андрія Васильовича, треті особи ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 20 березня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку.
Вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення з посиланням на поважність причин його пропуску, а саме на те, що повний текст рішення було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 10 листопада 2022 року, копію повного тексту оскаржуваного рішення він отримав 17 березня 2023 року, а апеляційну скаргу подано до суду 20 березня 2023 року, а відтак, на думку апелянта, строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позов подано у травні 2018 року.
Будь-які докази того, що ОСОБА_1 намагався дізнатись про стан розгляду його позовної заяви з травня 2018 року до лютого 2023 року та отримати копію судового рішення у справі, по якій він є позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Європейський суд з прав людини також зазначає, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, оскаржуване судове рішення було ухвалене судом 10 травня 2020 року, апеляційну скаргу на вказане судове рішення було подано 20 березня 2023 року, тобто, більше, ніж через рік після його постановлення, а докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою, в матеріалах справи відсутні.
Доводи апелянта про те, що повний текст рішення суду було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 10 листопада 2022 року, оцінюються колегією суддів критично, позаяк дана обставина не змінює порядок вирахування строку на апеляційне оскарження.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 757/15451/19 (провадження № 61-9908св21).
Крім того, з апеляційною скаргою на вказане судове рішення ОСОБА_1 звернувся лише 20 березня 2023 року, тобто більше ніж 4 місяці після його оприлюднення.
Суд наголошує, що, відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію апелянтом своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, апелянт не надав.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2020 року -відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді
