Дата документу 02.05.2023 Справа № 335/8358/22
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 22-ц/807/1006/23 Головуючий у 1-й інстанції: Апаллонова Ю.В.
Є.У.№ 335/8358/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
секретар: Рикун А.В.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за позовомОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2023 року,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі завод, «Дніпроспецсталь») про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що з 04.07.1994 по 20.10.2020 перебував у трудових відносинах з відповідачем, де працював у особливо небезпечних і шкідливих умовах: з 04.07.1994 по 13.11.1997 слюсарем-ремонтником; з 28.03.2000 по 10.10.2000 різником гарячого металу в прокатному цеху; з 10.10.2000 по 20.10.2020 вальцювальником металу гарячого прокату в прокатному цеху. Наказом № 538 від 20.10.2020 його звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.
Внаслідок впливу шкідливих та небезпечності факторів виробничого середовища у нього виникла низка хронічних професійних захворювань. За висновком МСЕК від 04.07.2022 його визнано особою з інвалідністю третьої групи безстроково із втратою 55% професійної працездатності.
Посилаючись на те, що професійне захворювання спричиняє як фізичні, так і моральні страждання, призводить до вимушених змін життєвих умов, вимагає значних зусиль для відновлення попереднього стану, просив про стягнення з відповідача 150000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2023 року позовні вимоги задоволенні частково.
Стягнуто з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь» ім. А.М. Кузьміна на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров`я, у розмірі 45 000 грн.
Стягнуто з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь» ім. А.М. Кузьміна судовий збір на користь держави в розмірі 297,84 грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючисьіз зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову в повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те що позивач працював на підприємстві 23 роки 11 місяців, роботи відбувалась в умовах впливу шкідливих факторів та йому встановлений ступінь втрати професійної працездатності 55 %. Апелянт вважає, що визначений ним розмір моральної шкоди в сумі 150000 грн. цілком обґрунтований, є розумним та достатнім для задоволення його потреб.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь» ім. А.М. вказало, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що н підлягає задоволенню Просили залишити оскаржуване рішення без змін.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено, що з 04.07.1994 по 13.11.1997 та з 28.03.2000 по 20.10.2020 ОСОБА_1 працював на заводі «Дніпроспецсталь», де з 04.07.1994 по 13.11.1997 був слюсарем - ремонтником; з 28.03.2000 по 10.10.2000 був різником гарячого металу по 4 розряду в прокатному цеху; з 10.10.2000 по 20.10.2020 був вальцювальником металу гарячого прокату по 5 та 6 розряду в прокатному цеху.
20.10.2020 згідно наказу № 538 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково - дослідний інститут промислової медицини» про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) № 514 від 17.02.2022 ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання:ангіодистонїї, синдром полірадікулоневропатії з вираженими статико-дінамичними порушеннями, нейродістрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних та правого тазостегнового (ПФ другого ступеня) суглобів Т75.2. Силікоз першої стадії (з/і. 1/1) ускладнений хронічним обструктивним захворюванням д\легень першої стадії, групи А, першого-другого ступеня, 362.8. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня( з легким зниженням слуху) - за класифікацією В.Є. Остапковичі Н.І.Пономарьової Н 90,5
Захворюванню професійне, встановлено вперше.
Інформаційною довідкою про умови праці № 08/03.2-11/10957 від 08.11.2021, виданої Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області підтверджено, що ОСОБА_1 працював у шкідливих умовах у прокатному цеху ПрА «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» 23 роки 11 міс.: слюсарем - ремонтником 3 роки 4 міс., а саме: 04.07.1994 - 13.11.1997;різником гарячого металу 6 міс., а саме: 28.03.2000 - 10.10.2000; вальцувальником стану гарячої прокатки 20 років, а саме: 10.10.2000 20.10.2020.
За державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України 08.04.2014 N 248, загальна оцінка умов та характеру праці, за професією вальцувальника стану гарячого прокату прокатного цеху ПрАТ «Електрометалургійна завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» віднесена до III класу 4 ступеня. За показниками робоче місце слід вважати з особливо шкідливими та особливо важким умовами праці, що відповідає критеріям Списку № 1 пільгового пенсійного забезпечення.
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювали (отруєння) форми П-4 від 09.06.2022, затвердженого Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області встановлено, що хронічне професійне захворювання виникло у ОСОБА_1 внаслідок тривалої роботи на ПрАТ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (23 роки 11 місяців) в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. (П. 17 Акту).
Відповідно до п. 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) причиною виникнення у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання є наявність на моєму робочому місці вальцувальника стана гарячої прокатки прокатного цеху шкідливих виробничих факторів, що призвели до профзахворювань:вібрація (загальна) - 93-107 дБ при ГДР - 92 дБ;пил з домішками кремнію діоксиду кристалічного від 2% до 10% (фіброгенної дії) - 4,58 - 8,8 мг/ м3 при ГДК - 4,0 мг/м3;шум - 85-93 дБ «А» при ГДР - 80 дБ «А».
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 628911 від 04.07.2022 ОСОБА_1 при первинному огляді встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням, безстроково. Протипоказана важка фізична праця, статико-динамічні навантаження. Рекомендовані «Д» нагляд у профпатолога, невролога, лор, пульмонолога, сімейного лікаря, стаціонарне лікування.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 097324 встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 55 %.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач в період виконання трудових обов`язків на підприємстві внаслідок впливу небезпечних і шкідливих умов праці отримав професійне захворювання, яке призвело до стійкої втрати працездатності у 55% безстроково. Професійне захворювання призвело до порушення звичайних життєвих зв`язків, фізичних страждань, потреби у лікуванні, незручності та дискомфорту. Вказані обставини викликають моральні страждання із-за неможливості виконувати певний фізичний труд, позивач в силу свого захворювання переживає за подальший стан свого здоров`я, яке вимагає докладання певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно дост. 237-1 КЗпП України.
Визначаючи розмір заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди, суд першої інстанції керувався принципами розумності та справедливості та врахував те, що ані у позовній заяві, ані безпосередньо у судовому засіданні ОСОБА_1 не зазначив, з чого саме він виходив, оцінюючи розмір шкоди саме у розмірі 150000 грн., вказавши лише про те, що йому не витрачає коштів на лікування, що не є моральною шкодою в розумінні ст.23 ЦК України.
Суд першої інстанції врахував той факт, що позивач звільнився з підприємства не за станом свого здоров`я, а за власним бажанням, після звільнення з ПрАТ «ДСС» він продовжив трудову діяльність і працював столярОМ ВСП «Запорізький металургійний фаховий коледж ЗНУ» з 03.12.2020 по 29.10.2021, звільнився за власним бажанням та тільки після звільнення з іншого місця роботи почав проходити медичні обстеження з приводу професійних захворювань, а не навпаки під час роботи у зв`язку з погіршення стану здоров`я.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та підставами часткового задоволення позову.
Статтею 43 Конституції України передбачено, щокожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року№ 1-9/2004у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
ОСОБА_1 вказував, що був обізнаний про шкідливі та небезпечні умови роботи як при прийняті на роботу, так і у подальшому, та проінформований про пільги та компенсації за роботу в таких умовах.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд першої інстанції, врахував обставини, які мають суттєве значення, зокрема ступінь втрати працездатності, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідки, що наступили, а також дотримався засад розумності і справедливості.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що визначений судом першої інстанції розмір морального відшкодування не в повній мірі компенсує витрати на лікування, на санаторно-курортне оздоровлення, є неспроможними. Вказані витрати є майновою шкодою і підлягають відшкодування за рахунок виплат, визначених Фондом соціального страхування.
Надання позивачеві визначених законодавством пільг і гарантій за роботу у особливо небезпечних і шкідливих умовах певною мірою компенсує моральну шкоду за втрату працездатності.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків суду по суті спору та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів у справі.
Керуючись ст. ст.374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 03 травня 2023 року.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: А.В. Дашковська
О.М. Кримська
